Постанова

від 15.05.2024 по справі 904/6561/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6561/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Чумак О.В. - адвокат

від відповідача: Кириченко Є.В. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства

"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р.

( суддя Фещенко Ю.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 06.02.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Альфа Сінержи"

( м. Дніпро )

до

Приватного акціонерного товариства

"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

( м. Дніпро )

про стягнення заборгованості з

а договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 р.

у загальному розмірі 2 818 695 грн. 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість за договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 р. у загальному розмірі 2 818 695 грн. 08 коп.. Ціна позову складається з наступних сум: 2 761 148 грн. 00 коп. - основний борг; 52 866 грн. 29 коп. - пеня; 4 680 грн. 79 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 19.04.2023 р. по 27.10.2023 р. товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 761 148 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.5. договору Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період прострочення з 29.04.2023 р. по 18.12.2023 р. в сумі 52 866 грн. 29 коп. На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з травня по листопад 2023 року у сумі 4 680 грн. 79 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке. Належно оформленими рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними є такі, що містять, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД. Обов`язок замовника оплатити товар, поставлений згідно з умовами спірного договору, безпосередньо пов`язаний з: отриманням від постачальника оригіналу рахунку; реєстрації податкової накладної; своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар, а також належним оформленням рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної в частині зазначення в них коду УКТ ЗЕД. Однак, всупереч пункту 4.2. спірного договору, товарно-транспортні накладні, що долучені до позовної заяви, не містять коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Отже, товарно-транспортні накладні є неналежно оформленими. П. 6.2.5. договору встановлено, що замовник має право залишити рахунок постачальника без здійснення оплати в разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару. В даному випадку, до товаросупровідних документів відносяться: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, документи, визначені пунктом 2.2. договору, а також документи, визначені в пунктом 6.3.6. договору, за необхідності. Крім того, відповідно до пункту 6.3.3. постачальник зобов`язаний надавати замовнику відповідно товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару. З наведеного можна зробити висновок, що надання постачальником документів щодо якості на товар, а також зазначення у товарно-транспортних накладних коду УКТ ЗЕД є обов`язковою умовою для виникнення у замовника обов`язку зі сплати поставленого товару. Проте, зазначені обов`язки постачальника не описані ним у позовній заяві. Надані Позивачем видаткові накладні не містять відомостей про передачу документів, що підтверджують якість товару, а товарно-транспортні накладні не містять коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Водночас, позивач не надає суду відповідні докази виконання цього договірного зобов`язання. У п. 11.1. договору сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюється до нуля відсотків. Укладаючи спірний договір, позивач мав змогу детально вивчити всі умови спірного договору та у випадку незгоди з його положеннями, не був позбавлений права звернутися до Відповідача з протоколом розбіжностей до спірного договору, проте, цього не зробив; доказів зворотного матеріали справи не містять. Якщо ТОВ "Альфа Сінержи" погодилось на встановлення іншого розміру індексу інфляції, що буде застосовуватися у разі несвоєчасного виконання замовником грошового зобов`язання та яка дорівнюватиме нулю, то воно визнало для себе таку умову прийнятною. Таким чином, сторони спірного договору реалізували принцип свободи договору та право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому вимога Позивача про стягнення інфляційних витрат є неправомірною, необґрунтованою та такою, що суперечить умовам укладеного договору. Крім того, варто зауважити, що розрахунок пені та інфляційних за позовом ТОВ "Альфа Сінержи" до ПрАТ "ДТРЗ" за договором № 23053 від 15.03.2023 р. підписаний адвокатом О.В. Чумак, як представником ТОВ "ТД Азімут", що не є стороною у даній справі.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" - 2 761 148 грн. 00 коп. - основного боргу, 52 866 грн. 29 коп. - пені, 4 680 грн. 79 коп. - інфляційних втрат та 33 824 грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Альфа Сінержи» в повному обсязі, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального права.

Водночас, на думку Скаржника, належно оформленими рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними є такі, що містять, зокрема, код Товару згідно УКТ ЗЕД. Обов`язок Замовника оплатити Товар, поставлений згідно умов спірного Договору, безпосередньо пов`язаний з: отриманням від Постачальника оригіналу рахунку; реєстрації податкової накладної; своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар, а також належним оформленням рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної в частині зазначення в них коду УКТ ЗЕД.

При цьому Скаржник зазначає, що оскільки сторонами в пункті 4.2. Договору було визначено, що у рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД, то такі умови є узгодженими та обов`язковими для Позивача та Відповідача під час виконання спірного Договору. Наведений пункт не був визнаний недійсним. Всупереч п. 4.2. спірного Договору, товарно-транспортні накладні, що долучені до позовної заяви, не містять коду Товару згідно УКТ ЗЕД. Отже, товарно-транспортні накладні є неналежно оформленими.

Скаржник наголошує на тому, що оскільки суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності правових підстав для задоволення та стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» на користь ТОВ «Альфа Сінержи» суми основної заборгованості за спірним договором, то як наслідок, суд помилково задовольнив передчасні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 52 866, 29 грн.

На думку ПрАТ «ДТРЗ», суд першої інстанції, задовольняючі зазначені вимоги дійшов помилкового висновку про те, що ст. 625 ЦК України не надає сторонам права та можливості встановлювати розмір інфляційних втрат.

Скаржник вважає, що Позивач не мав підстав для стягнення інфляційних втрат з Відповідача на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки неможливість цього прямо передбачена п. 11.1 Договору.

На переконання Скаржника, Відповідач не допустив порушення умов спірного договору в частини здійснення оплати, а також прострочення виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування пені, а також інфляційних втрат в силу приписів п. 11.1 Договору.

Скаржник зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції складається з суми судового збору - 40 589, 21 грн.

Скаржник у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються, зокрема, на тому, що код товару згідно УКТ ЗЕД не містять саме товарно-транспортні накладні, а не видаткові накладні, як про це зазначає Позивач. ПриписиЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», зобов`язують учасників господарських правовідносин зазначати у первинних документах обов`язкові реквізити, що передбачені абзацами 1-7 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, а також одночасно з цим надає право зазначати інші ( відмінні від обов`язкових ) реквізити у первинних документах, узгоджені сторонами. Отже, як і щодо видаткових накладних, так і щодо товарно-транспортних накладних, а також інших первинних документів, відсутня законодавча заборона щодо внесення в них інших реквізитів та відомостей, попередньо узгоджених сторонами, окрім обов`язкових.

На думку ПрАТ «ДТРЗ», не зазначення Позивачем у товарно-транспортній накладній коду товару згідно УКТ ЗЕД, за умови визначення обов`язковості даного реквізиту в п. 4.2. договору, є порушенням умов спірного договору збоку Позивача, що безпосередньо впливає на виникнення обов`язку з оплати товару.

Скаржник наголошує, що ані нормами чинного законодавства України, ані умовами спірного договору не передбачено обов`язку Відповідача звертатися до Позивача з претензіями щодо відсутності у товарно-транспортних накладних коду товару згідно УКТ ЗЕД, в той час як обов`язок Позивача з надання Відповідачу належним чином оформлених товаросупровідних документів прямо передбачений умовами спірного договору.

Скаржник зауважує, що позиція ПрАТ «ДТРЗ», викладена в апеляційній скарзі та інших процесуальних документах, які містяться в матеріалах справи, щодо безпідставності стягнення інфляційних втрат є незмінною, а висновок суду першої інстанції про те, що ст. 625 ЦК України не надає сторонам права та можливості встановлювати розмір інфляційних втрат, на думку ПрАТ «ДТРЗ» є помилковим.

Крім того, на думку ПрАТ «ДТРЗ», у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог ТОВ «Альфа Сінержи» про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості, а також недоведенням того, що строк оплати є таким, що настав, у Позивача відсутні підстави для здійснення нарахування та стягнення з відповідача будь-яких штрафних санкцій (зокрема, пені та інфляційних втрат) за спірним договором.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що видаткові накладні містяться в додатках до позовної заяви і можливо побачити, що у другій колонці кожної видаткової накладної зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД. Відповідно до норм чинного законодавства України, зазначення у товарно-транспортних накладних такого реквізиту як код товарів згідно з УКТ ЗЕД не передбачено і отже - зазначення коду товарів згідно з УКТ ЗЕД законом не вимагається. Зміст та форма товарно-транспортної накладної встановлені законом, а саме: Закону України «Про автомобільний транспорт» та «Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, відповідно до яких будь-яка товарно-транспортна накладна є первинним документом. З наведених норм вбачається, що зазначення у товарно-транспортних накладних такого реквізиту як код товарів згідно з УКТ ЗЕД не передбачено і отже - зазначення коду товарів згідно з УКТ ЗЕД законом не вимагається. Разом з цим, в податкових накладних коди товарів згідно УКТ ЗЕД зазначені Позивачем належним чином і всі податкові накладні були зареєстровані, про що свідчать відповідні квитанції, надані Позивачем.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що судом був врахований факт, що Відповідачем оплата товару проводилася за вибірковим принципом - тобто більша частина видаткових накладних (на суму 4 102 234,00 грн.) є оплаченою Відповідачем, а інша частина не оплачена, але при цьому всі видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки оформлені Позивачем однаково. Пояснень причин такого вибіркового підходу до оплати товару за однаковими первинними документами Відповідач суду не надав. Зазначений факт також підтверджує висновок суду про настання строків оплати за Договором.

Товариство також вказує на те, що супроводні документи були передані разом із товаром належним чином оформлені, що підтверджується наступним: товар був прийнятий Відповідачем без заперечень; представник Позивача не викликався для складання Актів невідповідності; акти про невідповідність супроводних документів в матеріалах справи відсутні; видаткові накладні підписані Відповідачем без заперечень або зауважень; жодної претензії щодо неналежного оформлення супроводних документів протягом строку дії Договору Відповідачем не було пред`явлено Позивачу; Відповідач жодного разу не відмовлявся від приймання товару; Відповідач жодного разу після приймання товару не вимагав від Позивача заміни супроводних документів.

Крім того, Товариство зазначає про те, що на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів лише річних. Відповідно до абзацу 2 частини 3 ст. 6 ЦК України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини 2 ст. 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначені правові висновки Верховного Суду України сформульовані у постановах по справах: № 914/479/19 від 16.04.2020 р. та № 904/2112/20 від 25.05.2021 р.

Позивач просить апеляційний суд врахувати заяву про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн. за надання правничої допомоги в Центральному апеляційному господарському суді у справі № 904/6561/23. Докази, що підтверджують надання адвокатом правничої допомоги будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом разом із заявою про ухвалення судом Додаткового рішення.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/6561/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. у справі № 904/6561/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/6561/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/6561/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів доплати судового збору.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.05.2024 р.

У судовому засіданні 15.05.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

15.02.2023 р. між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" ( Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" ( Постачальник ) укладено договір про закупівлю № 23053, відповідно до умов пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити ( передати ) у власність Замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

У відповідності до вказаних умов договору між Замовником та Постачальником була підписана Специфікація № 1 від 15.02.2023 р., в якій сторони узгодили поставку товару на загальну суму 6 863 796 грн. 00 коп..

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до розділу 1 договору предмет договору включає, зокрема, наступне: найменування (асортимент) товару: Електрообладнання до тепловозів ЧМЕ-3 (пункт 1.2. договору); кількість товару: згідно із специфікацією (пункт 1.3. договору); ціна товару, що поставляється за договором вказана у специфікації (пункт 1.4. договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору (пункт 1.5. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору загальна сума (ціна) договору складає: 6 863 796 грн. 00 коп., у тому числі 20% ПДВ - 1 143 966 грн. 00 коп.

За умовами пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 10-ти робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на e-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що передача товару Замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною Постачальник зобов`язується надати Замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної, документи, визначені пунктом 2.2. договору, та за необхідності, документи, визначені пунктом 6.3.6. договору.

У пункті 5.5. договору сторони визначили умови поставки: DDP, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", транспортом та за рахунок постачальника. Місце поставки (передачі) товару: Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, 7 (склад замовника).

Згідно з умовами пункту 6.2. договору Замовник, зокрема, має право: залишити рахунок постачальника без здійснення оплати у разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару ( пункт 6.2.5. договору ); надавати Замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію ( видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару ) при кожній поставці товару ( пункт 6.3.3. договору).

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

У пункті 11.1. договору сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до 0%.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, Постачальником у період з 19.04.2023 р. по 27.10.2023 р. був поставлений Замовнику товар на загальну суму 6 863 382 грн. 00 коп. відповідно до наступних видаткових накладних: видаткової накладної № 1 від 19.04.2023 на суму 298 044 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 2 від 20.04.2023 на суму 29 550 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 3 від 25.04.2023 на суму 87 756 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 4 від 26.04.2023 на суму 46 080 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 5 від 01.05.2023 на суму 291 360 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 6 від 01.05.2023 на суму 285 336 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 7 від 02.05.2023 на суму 354 240 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 8 від 05.05.2023 на суму 107 940 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 9 від 17.05.2023 на суму 602 640 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 10 від 22.05.2023 на суму 4 500 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 11 від 31.05.2023 на суму 651 600 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 12 від 31.05.2023 на суму 354 240 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 14 від 31.05.2023 на суму 517 056 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 15 від 06.06.2023 на суму 27 792 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 16 від 14.06.2023 на суму 599 868 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 17 від 26.06.2023 на суму 23 100 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 18 від 29.06.2023 на суму 194 220 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 19 від 29.06.2023 на суму 206 532 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 20 від 06.07.2023 на суму 25 680 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 21 від 12.07.2023 на суму 142 920 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 22 від 12.07.2023 на суму 169 320 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 23 від 14.07.2023 на суму 250 548 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 24 від 14.07.2023 на суму 220 164 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 25 від 19.07.2023 на суму 117 072 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 26 від 17.08.2023 на суму 423 696 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 28 від 04.09.2023 на суму 356 856 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 29 від 06.09.2023 на суму 17 100 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 30 від 06.09.2023 на суму 10 788 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 32 від 09.10.2023 на суму 253 548 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 34 від 11.10.2023 на суму 12 300 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 35 від 26.10.2023 на суму 178 536 грн. 00 коп.; видаткової накладної № 36 від 27.10.2023 на суму 3 000 грн. 00 коп..

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, а саме: розрахунки провадяться у безготівковій формі на рахунок постачальника, вказаний у договорі, в національній валюті України - гривні ( пункт 4.1. договору); Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 7 банківських днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній, зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД (пункт 4.2. договору).

Як убачається з матеріалів справи, у період з 29.05.2023 р. по 31.08.2023 р. Замовник оплатив поставлений у спірний період товар лише частково, в сумі 4 102 234 грн. 00 коп.

Отже, Позивач посилається на те, що Відповідачем зобов`язання за договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений Позивачем у період з 19.04.2023 р. по 27.10.2023 р. товару були порушені - товар у визначені в договорі строки оплачений Відповідачем не був, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 761 148 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.5. договору Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період прострочення з 29.04.2023 р. по 18.12.2023 р. в сумі 52 866 грн. 29 коп. На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з травня по листопад 2023 року у сумі 4 680 грн. 79 коп. Вказане і є причиною спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем повної оплати вартості отриманого товару та штрафних санкцій за несплачену поставлену продукцію за Договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" ( Постачальник ) звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" ( Замовник ) про стягнення означеної суми основного боргу та штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати залишку вартості поставленого товару та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленого в договорі товару.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за отриманий товар та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної та несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до пункту 7.5. договору пені у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Суд першої інстанції, задовольняючі позов, стягнув з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" - 2 761 148 грн. 00 коп. - основного боргу, 52 866 грн. 29 коп. - пені, 4 680 грн. 79 коп. - інфляційних втрат.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення з посиланням на не допущення з боку Відповідача порушення умов спірного договору в частини здійснення оплати, а також прострочення виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування пені, а також інфляційних втрат в силу приписів п. 11.1 Договору, а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту отримання товару та часткової сплати його вартості та правильності розрахунку стягнутих судом сум - сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Доводам Скаржника щодо ненастання строку оплати, з огляду на невідповідність складених у спірний період товарно-транспортних накладних вимогам, зазначеним у пункті 4.2. договору ( щодо відсутності у них даних про код товару згідно з УКТ ЗЕД ), судом першої інстанції була надана належна оцінка, з огляду на таке.

Як зазначалося раніше, відповідно до пункту 6.2. договору Замовник, зокрема, має право: залишити рахунок Постачальника без здійснення оплати у разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару ( пункт 6.2.5. договору ); надавати Замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару ( пункт 6.3.3. договору ).

З матеріалів справи вбачається, що кожна зі спірних видаткових накладних, складених сторонами у період з 19.04.2023 р. по 27.10.2023 р., містить відомості щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Аналогічним чином вказані дані відображені і рахунках-фактурах. Даних про код товару згідно з УКТ ЗЕД не містять лише товарно-транспортні накладні.

Як слушно відзначив суд першої інстанції - код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на можливість оплати поставленого товару. Більше того, вказане твердження суду підтверджено діями самого Відповідачем, оскільки всі наявні в матеріалах справи документи щодо поставки товару в період з 19.04.2023 р. по 27.10.2023 р. оформлені в однаковий спосіб (ТТН не містять даних про код товару згідно з УКТ ЗЕД), але більша частина поставленого у спірний період товару є оплаченою Відповідачем, а саме: у період з 29.05.2023 р. по 31.08.2023 р. Відповідачем сплачено 4 102 234 грн. 00 коп. Крім того, до моменту звернення Позивача із позовом до суду, Відповідач не заявив про існування будь-яких перешкод в оплаті поставленого товару, з огляду на відсутність даних про код товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Ст. 666 ЦК України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів: звернення Відповідача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання; відмови Відповідача від договору № 23053 від 15.02.2023 р.; доказів повного повернення отриманого у період з 19.04.2023 р. по 27.10.2023 р. товару на суму 6 863 382 грн. 00 коп.; відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання Позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

При цьому, доказів на підтвердження повної оплати поставленого Позивачем у період з 19.04.2023 р. по 27.10.2023 р. товару на залишкову суму 2 761 148 грн. 00 коп. Відповідач не надав, доводи Позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 2 761 148 грн. 00 коп. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню .

Відповідно до ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 29.04.2023 р. по 18.12.2023 р. в сумі 52 866 грн. 29 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого Позивачем, та встановлено, що під час його проведення Позивачем були вірно визначені суми заборгованості, а також періоди прострочення, арифметично розрахунок пені виконаний вірно. Таким чином, вимоги Позивача в частині стягнення пені в сумі 52 866 грн. 29 коп. визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував та просив суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з травня по листопад 2023 року у сумі 4 680 грн. 79 коп.

Відповідач, заперечуючи проти нарахування інфляційних втрат, посилався на те, що у пункті 11.1. договору сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до 0%.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення Відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 ст. 625 ЦК України.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону ( ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2020 р. у справі № 914/479/19 - вимоги частини другої ст. 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено. Таким чином, умови Договору, передбачені у пунктах 6.8 та 6.10, порушують права Позивача ( Підрядника ) та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін Договору. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань за цим Договором лежить лише на Відповідачеві ( Замовник ), який зобов`язувався оплати виконані за Договором та прийняті роботи. Завдяки наведеним умовам Договору, Відповідач, всупереч вимогам закону ( частини другої ст. 625 ЦК України ), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як частиною третьою ст. 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Отже, враховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, пункт договору, який всупереч вимогам закону ( частини другої ст. 625 ЦК України), звільняє Замовника від відповідальності за порушення грошового зобов`язання ( прирівнює розмір інфляції до 0% ), відповідно до частини третьої ст. 614 ЦК України є нікчемним.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у спаві № 904/6561/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.05.2024 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін