Постанова

від 15.05.2024 по справі 904/6561/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м. Дніпро Справа № 904/6561/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Чумак О.В. - адвокат

від відповідача: Кириченко Є.В. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства

"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р.

( суддя Фещенко Ю.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 21.02.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Альфа Сінержи"

( м. Дніпро )

до

Приватного акціонерного товариства

"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

( м. Дніпро )

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 р.

у загальному розмірі 2 818 695 грн. 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість за договором про закупівлю №23053 від 15.02.2023 у загальному розмірі 2 818 695 грн. 08 коп. Ціна позову складається з наступних сум:2 761 148 грн. 00 коп. - основний борг; 52 866 грн. 29 коп. - пеня; 4 680 грн. 79 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" - 2 761 148 грн. 00 коп. - основного боргу, 52 866 грн. 29 коп. - пені, 4 680 грн. 79 коп. - інфляційних втрат та 33 824 грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Від Позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з Відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн. 00 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" про ухвалення додаткового рішення задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" 25 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що приймаючи рішення про задоволення вимог ТОВ «Альфа Сінержи» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та покладення їх на ПрАТ «ДТРЗ», суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Водночас, на думку Скаржника, посилання суду на те, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу дорівнює менше 1% задоволених позовних вимог не може бути підставою для стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн. з урахуванням всіх обставин справи в сукупності, зокрема, обсягу наданої правової допомоги та заперечень Відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення. Дійшовши до висновку про те, що представником Позивача були подані всі заяви по суті справи, суд першої інстанції не дослідив їх обсяг та зміст, зокрема те, що позовна заява складається з 8 аркушів; відповідь на відзив складається з 9 аркушів, з яких 2 аркуші - реквізити сторін. З наведеного можна дійти висновку, що час, витрачений адвокатом Позивача на підготовку документів по суті справи є незначним. Водночас, у даній справі було проведено лише три судових засідання.

При цьому Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, залишив поза увагою той факт, що договір про надання правничої допомоги №147 від 12.12.2023 р. підписаний адвокатом Чумак Оленою Василівною, в той час як Додаток №1 від 12.12.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги № 147 від 12.12.2023 р., Акт приймання-передачі №1 наданої правничої допомоги від 06.02.2024 р. підписані Фізичною особою-підприємцем Чумак Оленою Василівною. Також, рахунок-фактура №01 від 12.12.2023 р. виписаний на користь ФОП Чумак Олени Василівни та грошові кошти за платіжною інструкцією № 183 від 18.12.2023 р. перераховані на користь ФОП Чумак О.В. Таким чином, на думку ПрАТ «ДТРЗ», документи підписані відмінними особами. Відповідно до положень Податкового Кодексу України, Фізична особа-підприємець та Адвокат, який провадить незалежну професійну діяльність, це два різних, окремих суб`єкта правовідносин, взяття на облік яких підтверджується різними документами, що додатково свідчить про відмінність підписантів Договору № 147 та Додатку № 1, Акту приймання-передачі № 1, які долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення.

На переконання Скаржника документи, долучені до заяви ТОВ «Альфа Сінержи» про ухвалення додаткового рішення від 08.02.2024 р., а саме Додаток № 1 від 12.12.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги № 147 від 12.12.2023 р., рахунок-фактура № 01 від 12.12.2023 р., платіжна інструкція №183 від 18.12.2024 р., Акт приймання-передачі № 1 від 06.02.2024 р. не є належними доказами понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги № 147 від 12.12.2023 р. у даній справі.

Відтак, на думку Скаржника, задоволена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн є необґрунтованою, а також не є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних робіт представником Позивача. Водночас, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсяг, докази надані представником Позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підписані відмінними особами, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони.

У відповіді на відзив, Скаржник зазначає, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (п. 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 р. у справі № 910/9714/22 ). Таким чином, під час прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не врахував доводи ПрАТ «ДТРЗ» про неспівмірність вартості наданих представником Позивача послуг складності справи, кількістю підготовлених процесуальних документів та їх обсягу, тривалості розгляду справи, а також кількості судових засідань.

Скаржник зауважує, що процесуальні документи у даній справі, які були подані представником Позивача до суду першої інстанції є незначними за обсягом, про що було неодноразово зазначено ПрАТ «ДТРЗ» як у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, так і в апеляційній скарзі, а дана справа не є складною за змістом правовідносин сторін.

Скаржник вважає, що ймовірний час, який представник Позивача міг витратити на підготовку процесуальних документів у справі, зважаючи на їх обсяг та зміст, не є значним. За таких обставин, дана справа не є складною для професійного адвоката, а її супровід не потребує значних витрат часу. Водночас, доводи Позивача про те, що в даній справі Відповідач не подав суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення є проявом надмірного формалізму.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Сторони не укладали детального опису робіт на виконання положень частини третьої ст. 126 ГПК України та керуючись правовими позиціями ВС України, викладеними в Постановах від 13.02.2024 р. у справі № 910/12155/22, від 06.12.2023 р. у справі 904/464/23, від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, від де Суд звернув увагу на зміст норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах даної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Товариство також вказує на те, що в даній справі Відповідач не подав суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу Позивача, а подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд відмовити Позивачу в задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. Таким чином, за відсутності клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу Позивача, суд першої інстанції цілком правомірно - на свій розсуд ухвалив Додаткове рішення про задоволення заяви Позивача, врахував всі докази та обставини справи.

Крім того, Товариство зазначає про те, що в Договорі про надання правничої допомоги, Додатку та Рахунку зазначений один і той самий реєстраційний номер облікової картки платника податку, одна й та сама адреса, телефон та електронна адреса адвоката, а також і в Договорі і в додатку зазначена стороною саме «Адвокат». Таким чином, твердження Відповідача про два різних суб`єкта ( ФОП Чумак О.В. та адвокат Чумак О.В. ) є надуманим.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.03.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.05.2024 р.

У судовому засіданні 15.05.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість за договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 р. у загальному розмірі 2 818 695 грн. 08 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" - 2 761 148 грн. 00 коп. - основного боргу, 52 866 грн. 29 коп. - пені, 4 680 грн. 79 коп. - інфляційних втрат та 33 824 грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій він просив суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з Відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області суду від 12.02.2024 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат було прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Від Відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких він просив суд у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке: акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 від 06.02.2024 р. не містить переліку наданих Позивачу послуг, а також деталізації щодо витраченого адвокатом часу на надання відповідних послуг, що унеможливлює встановити дійсний обсяг виконаних робіт, витрат часу та їх співмірність заявленій до стягнення сумі; зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа є типовою та не відноситься до складних категорій справ, внаслідок чого вартість наданих послуг за договором є занадто завищеною та нерозумною; заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. 00 коп. є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних представником Позивача робіт, визначена у договорі фіксована вартість робіт є надмірно завищеною та нерозумною, порівняно з ринковою вартістю адвокатських послуг. Водночас, ймовірний час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсяг, фіксований розмір гонорару та докази надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони.

За наслідками розгляду заяви господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким суд першої інстанції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" про ухвалення додаткового рішення задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" 25 000 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Судове рішення мотивоване тим, що під час розгляду справи судом, Позивачем (в особі адвоката, який здійснює представництво інтересів позивача): були подані всі заяви по суті справи; була забезпечена явка представника у всі судові засідання; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 р. задоволено у повному обсязі; розмір задоволених позовних вимог складає 2 818 695 грн. 08 коп.; заявлений Позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу складає менше 1% від вказаного розміру задоволених вимог. Враховуючи, що у даній справі Відповідачем не було доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, та дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. 00 коп., яка заявлена до стягнення позивачем.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення господарського суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди з клієнтом, адвокат виконує обов`язки з представництва інтересів клієнта у суді, а також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, а не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальний документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов`язків клієнта для представництва його інтересів.

Так, в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення:

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом ( ст. 16 ГПК України ).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст. 124 ГПК України ); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст. 126 ГПК України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат ( ст. 129 ГПК України ).

Згідно із ст. 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Як зазначалося раніше, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість за договором про закупівлю №23053 від 15.02.2023 у загальному розмірі 2 818 695 грн. 08 коп. Ціна позову складається з наступних сум:2 761 148 грн. 00 коп. - основний борг; 52 866 грн. 29 коп. - пеня; 4 680 грн. 79 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" - 2 761 148 грн. 00 коп. - основного боргу, 52 866 грн. 29 коп. - пені, 4 680 грн. 79 коп. - інфляційних втрат та 33 824 грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 6608/24 від 08.02.2024), в якій він просив суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2023 р. між Адвокатом Чумак Оленою Василівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги № 147 (далі - договір, а.с. 8 у томі 2), за умовами пункту 1 якого адвокат адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту при провадженні господарських, адміністративних, цивільних справ, у будь-яких судах всіх рівнів, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, які порушуються та розслідуються будь-якими органами слідства чи розглядаються судами, дізнання чи дослідних перевірок, а також іншими уповноваженими державними органами, що проводяться за заявами клієнта чи третіх осіб, представляти інтереси клієнта як стягувача або боржника у виконавчому провадженні, та здійснювати супровід будь-яких справ, таких, які прямо чи опосередковано стосуються прав та інтересів клієнта як свідка, потерпілого, підозрюваного, правопорушника, боржника, стягувача, позивача, відповідача або зачіпають його права та інтереси іншим чином, при цьому адвокат має право виступати в якості захисника та/або представника клієнта.

У пункті 7.1. договору сторони визначили, що договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи будь-якої із сторін, діє до 31.12.2026.

Згідно з пунктом 2 договору при наданні правничої допомоги, згідно з договором, адвокат зобов`язується використовувати передбачені законодавством України засоби, способи і методи захисту з метою з`ясування обставин, які мають значення для справи та обґрунтовують позовні вимоги, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги у порядку та розмірі, передбаченим договором.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розмір та порядок оплати гонорару адвоката встановлюється відповідним додатком до договору, що є його невід`ємною частиною.

Також, 12.12.2023 р. між Адвокатом Чумак Оленою Василівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" (далі - клієнт) був підписаний додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 147 від 12.12.2023 р. ( далі - додаток до договору, а. с. 9 у томі 2 ), за умовами пункту 1 якого визначено, що даний додаток визначає порядок оплати правничої допомоги ( гонорару ) адвоката за надання правничої допомоги з подання до суду та правового супроводу судового спору про стягнення заборгованості, пені та інфляційних втрат за договором № 23053 від 15.02.2023 р. з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь клієнта.

У пункті 3 додатку до договору сторони погодили, що гонорар адвоката є фіксованим і складає 25 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 4.1. договору оплата гонорару адвоката здійснюється клієнтом протягом 3-х банківських днів з дня отримання від адвоката рахунку-фактури.

Пунктом 6 додатку до договору передбачений порядок приймання-передачі наданої правничої допомоги, а саме: правнича допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі правничої допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

У подальшому, 06.02.2024 р. адвокатом Чумак Оленою Василівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" (далі - клієнт), керуючись умовами договору про надання правничої допомоги № 147 від 12.12.2023 та додатку № 1 від 12.12.2023 до нього, був складений акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 (далі - акт наданих послуг, а.с. 7 у томі 2), в якому сторонами було визначено, що адвокат передає, а клієнт приймає правничу допомогу в обсязі, кількості та вартістю, вказаних у наведеній в акті таблиці, а саме: подання та повний супровід судової справи № 904/6561/23 у Господарському суді Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи", вартістю 25 000 грн. 00 коп.

Крім того, на підтвердження оплати наданих послуг професійної правничої допомоги позивачем до матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення додано рахунок-фактуру № 01 від 12.12.2023 на суму 25 000 грн. 00 коп. (а.с. 6 у томі 2) та платіжну інструкцію № 183 від 18.12.2023 на суму 25 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "сплата за послуги правничої допомоги згідно з договором № 147 від 12.12.2023 р., рахунок № 01 від 12.12.2023 р., без ПДВ" (а.с. 5 у томі 2).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд - при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18, від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04 ). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд, дослідивши надані, докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, прийнявши до уваги заперечення Позивача по розміру витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, та враховуючи предмет спору, всі аспекти і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 25 000 грн. 00 коп., яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.

Викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються, як необґрунтовані.

При цьому, як слушно зауважив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, в даній справі Відповідач не було подано суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу Позивача, а було подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд відмовити Позивачу в задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. Таким чином, за відсутності клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу Позивача, суд першої інстанції цілком правомірно - на свій розсуд ухвалив Додаткове рішення про задоволення заяви Позивача, врахувавши всі докази та обставини справи.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/6561/23 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки Відповідачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України Про судовий збір не передбачена.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/6561/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст постанови складено 20.05.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяМ.О. Дармін

Суддя О.В. Чус