Рішення
від 09.05.2024 по справі 914/1179/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024 Справа № 914/1179/20

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва», м. Луцькдо відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Волді», м. Львівдо відповідача-2:ОСОБА_1 , с. Бартатів, Городоцький р-н, Львівська обл.за участі третьої особи, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГаджетМобайл», м. Львівпро:визнання недійсним рішення учасника ТОВ «ТВК «Волді» №1208/19-2 від 12.08.2019, акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, витребування обладнання з чужого незаконного володіння Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники учасників справи:від позивача:Матвіїв В.М. адвокат;від відповідача-1:Дудяк Р.А. адвокат;від відповідача-2:Гурин В.А. адвокат;від третьої особи:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва» (надалі Позивач, ТОВ «ТД «Віва») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Волді» (надалі Відповідач-1, ТОВ «ТВК «Волді»), ОСОБА_1 (надалі Відповідач-2, ОСОБА_1 ) про визнання недійсним рішення учасника ТОВ «ТВК «Волді» №1208/19-2 від 12.08.2019, акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, витребування обладнання з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 19.05.2020 відкрито провадження у справі №914/1179/20, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаджет Мобайл» (надалі Третя особа, ТОВ «Гаджет Мобайл») до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, підготовче засідання у справі призначено на 11.06.2020.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, про які буде зазначено нижче, підготовче провадження у справі та її розгляд по суті здійснювалися в межах строків, які є розумними з огляду на статтю 2 ГПК України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, ухвалами від 19.05.2020 судом також прийнято до розгляду заяви позивача про забезпечення позову та забезпечення доказів, їх розгляд призначено на 22.05.2020.

В засіданні 22.05.2020 розгляд вказаних заяв відкладено на 29.05.2020.

29.05.2020 судом постановлено ухвали, якими:

- відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ТД «Віва» про вжиття заходів забезпечення позову (дану ухвалу залишено без змін згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020);

- відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ТД «Віва» про забезпечення доказів.

Ухвалами від 11.06.2020, 26.06.2020 та 21.08.2020 підготовче засідання у справі №914/1179/20 відкладалося для можливості сторонам реалізувати свої процесуальні права щодо надання доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

28.08.2020 суд призначив в даній справі судову експертизу, проведення якої доручив Одеському НДІСЕ, у зв`язку з чим зупинив провадження у справі.

Враховуючи надходження на адресу суду клопотання судового експерта Одеського НДІСЕ Мінаєвої О.О. про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання товарознавчої експертизи, суд ухвалою від 03.11.2020 поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 23.11.2020 та витребував у ТОВ «ТД «Віва», ТОВ «ТВК «Волді» та ОСОБА_1 додаткові документи, які необхідні для виконання товарознавчої експертизи та зазначені експертом Мінаєвою О.О. у клопотанні.

23.11.2020 суд відклав розгляд справи на 11.12.2020 та викликав в підготовче засідання експерта Мінаєву О.О. У зв`язку з неявкою експерта, підготовче засідання було відкладено на 18.12.2020.

За результатами допиту судового експерта Одеського НДІСЕ судом з`ясовано обставини:

- неможливості проведення вказаним інститутом судової експертизи, у зв`язку з відсутністю експертів відповідної кваліфікації;

- некоректності поставлених експертам питань.

У зв`язку з цим, ухвалою від 21.01.2021 суд призначив судову експертизу, проведення якої доручив Львівському НДІСЕ та зупинив провадження у справі.

На вирішення експертів Львівського НДІСЕ було поставлено уточнені питання, а саме: «Чи складається кожна одиниця обладнання, яка виступає предметом спору та внесена згідно Акту приймання-передачі обладнання № 1 від 12.08.2019 до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді» в цілому або частково з обладнання чи комплектуючих елементів, які придбавалися ТОВ «ТД «Віва» згідно Договору купівлі-продажу № 10-08/10 від 10.08.2010 та/або згідно Договору поставки № 08-05/КП-01/12 від 08.05.2012? Якщо складається частково, то суд просив вказати, які саме складові частини, які придбавало ТОВ «ТД «Віва» входять в склад цього майна?».

У зв`язку з поверненням матеріалів справи №914/1179/20 з Львівського НДІСЕ з відповідними висновками судового експерта, суд ухвалою від 25.08.2021 поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 23.09.2021. В подальшому підготовче засідання відкладено на 13.10.2021.

13.10.2021 засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Крупника Р.В. у відпустці, а тому ухвалою від 25.10.2021 підготовче засідання у справі було призначено на 08.11.2021.

Ухвалою від 08.11.2021 суд відклав підготовче засідання на 26.11.2021, а також:

- задовольнив клопотання ТОВ «ТД «Віва» (вх. №24120/21 від 18.10.2021) про долучення до матеріалів справи доказів щодо недобросовісної поведінки відповідачів під час проведення судової експертизи;

- відмовив в задоволенні клопотань ТОВ «ТД «Віва» (вх. № 20650/20 від 26.06.2020 та вх. № 24892/20 від 21.08.2020) про виклик свідків;

- відмовив в задоволенні клопотання ТОВ «ТД «Віва» (вх. № 33564/20 від 23.11.2020) про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Також, у зв`язку з надходженням клопотання ТОВ «ТД «Віва» про призначення у даній справі комплексної експертизи, суд ухвалою від 03.12.2021 відклав підготовче засідання на 20.12.2021 та викликав судового експерта Львівського НДІСЕ Лушникову Т.М. для надання пояснень щодо складених нею висновків у справі №914/1179/20.

21.12.2021 судом призначено у справі №914/1179/20 комплексну експертизу (товарознавчу, інженерно-технічну та експертизу металів і сплавів та виробів з них), проведення якої доручено ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» та зупинено провадження у справі. На вирішення експертів поставлено питання, аналогічні тим, що було поставлено в ухвалі від 21.01.2021.

У зв`язку з надходженням на адресу суду клопотання судових експертів ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» про надання додаткових матеріалів та доступу до об`єктів дослідження, що необхідні для проведення комплексної інженерно-технічної та товарознавчої судової експертизи №7148/11475 (вх. №2233/22 від 14.07.2022), суд ухвалою від 18.07.2022 поновив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 25.07.2022 та викликав в підготовче засідання судового експерта Рогаліна С.В.

25.07.2022 підготовче засідання за клопотанням позивача відкладено на 12.08.2022.

12.08.2022 судом частково задоволено заяву ТОВ «ТД «Віва» про відвід експертів (вх. №16976/22 від 12.08.2022):

- відведено від проведення комплексної експертизи у справі судового експерта за спеціальністю 10.18 «Дослідження технічної експлуатації електроустаткування» Рогаліна С.В.;

- доручено керівнику ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» залучити до проведення експертизи судового експерта за спеціальністю 10.23 «Дослідження технічного стану та умов експлуатації машин та механізмів»;

- матеріали справи №914/1179/20 направлено на адресу Інституту для продовження проведення комплексної експертизи;

- зупинено провадження у справі до закінчення комплексної судової експертизи.

У зв`язку з надходженням на адресу суду від ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» матеріалів справи №914/1179/20 із супровідним листом про їх повернення через нездійснення ТОВ «ТД «Віва» у встановлений строк оплати вартості експертизи (вх. №18870/22 від 12.09.2022), суд ухвалою від 19.09.2022 поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 03.10.2022.

Підготовче засідання 03.10.2022 за клопотанням ТОВ «ТВК «Волді» відкладено на 10.10.2022.

Підготовче засідання 10.10.2022 не відбулося через повітряну тривогу у м. Львові та масовані ракетні обстріли, у зв`язку з чим у будівлі Господарського суду Львівської області була відсутня електроенергія.

Ухвалою від 11.10.2022 підготовче засідання у справі призначено на 17.10.2022.

17.10.2022, враховуючи необґрунтованість повернення експертною установою матеріалів справи, суд знову призначив комплексну судову експертизу, проведення якої доручив ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» та зупинив провадження у справі.

У зв`язку з надходженням на адресу суду від ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для комплексної судової товарознавчої експертизи та судової інженерно-механічної експертизи (вх. №4374/22 від 30.12.2022), суд ухвалою від 02.01.2023 поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 12.01.2023.

В подальшому підготовче засідання відкладалося на 20.01.2023 та 30.01.2023 для надання сторонам можливості виконати вимоги клопотання експертів.

Ухвалою від 30.01.2023 суд задовільнив клопотання судових експертів частково, зупинив провадження у справі та направив її матеріали для продовження проведення експертизи.

21.11.2023 на адресу суду надійшли від ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» матеріали справи №914/1179/20 разом із висновком судового експерта (вх. №28419/23 від 21.11.2023), у зв`язку з чим суд ухвалою від 30.11.2023 поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 14.12.2023.

14.12.2023 через неявку сторін в підготовче засідання його було відкладено на 18.01.2024.

Ухвалою суду від 18.01.2024 підготовче засідання відкладено на 15.02.2024 та викликано судових експертів ННЦ «ІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Донцову О.С. та Корчму Д.О.

За результатами заслуховування пояснень судових експертів Донцової О.С. та Корчми Д.О. та розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання 15.02.2024 відкладено на 08.03.2024, про що судом постановлено протокольну ухвалу.

Ухвалою від 08.03.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ТД «Віва» про витребування доказів (вх. №1705/24 від 18.01.2024) та, враховуючи виконання завдань підготовчого провадження у справі, закрив його і призначив розгляд справи по суті на 22.03.2024.

22.03.2024 розгляд справи по суті відкладено на 01.04.2024.

Ухвалами від 01.04.2024 суд залишив без розгляду клопотання ТОВ «ТД «Віва» про приєднання нових доказів та про витребування доказів (вх. №8071/24 від 21.03.2024), відклав розгляд справи по суті на 17.04.2024 та 18.04.2024, а також викликав в засідання 18.04.2024 судових експертів ННЦ «ІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Донцову О.С. та Корчму Д.О.

18.04.2024, враховуючи наявність сигналу «Повітряна тривога» в місті перебування судових експертів, суд відклав засідання на 01.05.2024 та повторно викликав експертів.

01.05.2024 розгляд справи по суті відкладено на 09.05.2024.

Представник позивача взяв участь в засіданні 09.05.2024 в режимі відеоконференції.

Представники відповідачів взяли участь в засіданні 09.05.2024 в приміщенні суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи ТОВ «ТД «Віва».

Позовні вимоги ТОВ «ТД «Віва» обґрунтовує тим, що воно на підставі Договору купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 та Договору поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012, які укладено відповідно із ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва» придбало, зокрема, промислове обладнання для виробництва кондитерських виробів. Факт передачі позивачу вказаного обладнання підтверджується Актом приймання-передачі майна до Договору №10-08/10 від 10.08.2010 та двадцятьма Актами приймання-передачі до Договору №08-05/КП-01/12. В подальшому, ТОВ «ТД «Віва» та ТОВ «Віва» виявили, що найменування деяких позицій обладнання (товару), які зазначено в Специфікації та Актах приймання-передачі до Договору №08-05/КП-01/12 відрізняється від найменування обладнання (товару) фактично поставленого. А тому 29.06.2012 між ТОВ «Віва» та ТОВ «ТД «Віва» підписано Акт відповідності товару, поставленого згідно Договору №08-05/КП-01/12 та Таблицю його відповідності.

Як зазначає позивач, частина із придбаного в ТОВ «Віва» обладнання (лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2. та темперзбірники) є «унікальним», оскільки поставлялося на митну територію України виробником цього обладнання (ТОВ «ТехноШок») тільки на підставі договорів укладених із ТОВ «Віва» і інших поставок обладнання не здійснювалося.

03.01.2013 все майно (офісні меблі, офісне і промислове обладнання), котре знаходилося в м. Луцьку на вул. Ківерцівській, 32, в смт. Рожище на вул. Гетьмана Мазепи, 2 та в смт. Колки на вул. Грушевського, 9, ТОВ «ТД «Віва» передало в оренду ТОВ «Шокобум» (найменування котрого змінено на ТОВ «Гаджет Мобайл») на підставі Договору оренди майна з правом викупу №03, який був чинним до 01.11.2015. Оскільки ТОВ «Шокобум» передбачені в Договорі оренди умови викупу майна не дотрималося, після закінчення строку дії цього Договору між сторонами велися переговори про продовження його оренди.

Однак, як стало відомо позивачу, співвласниця та керівниця ТОВ «Шокобум» - Петелицька І.М. протиправно і за відсутності будь-яких правових для цього підстав привласнила собі майно позивача та внесла його до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», що підтверджується Рішенням про збільшення статутного капіталу №1208/19-2 від 12.08.2019 та Актом приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019.

Враховуючи це позивач просить визнати недійсним Рішення №1208/19-2 та Акт №1 від 12.08.2019 в частині внесеного обладнання, яке належить позивачу, а також керуючись статтею 387 ЦК України, витребувати спірне обладнання від ТОВ «ТВК «Волді».

Аргументи ТОВ «ТВК «Волді».

Відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

1) Товариство на законних підставах набуло у власність майно, передане його учасником в якості внеску до статного капіталу, а тому має право володіти, користуватися і розпоряджатися ним.

2) Позивачем не доведено наявність права власності на майно, яке було передано ОСОБА_1 до статутного капіталу відповідача-1. Зокрема:

- найменування переліку майна, яке як доводить позивач він придбав у ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва», не відповідає переліку майна, переданого до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді»;

- значна частина майна, перелік якого наведено позивачем у документації на придбання майна, не має визначених індивідуальних характеристик, що виключає можливість їх ототожнення з майном, переданим у статутний капітал відповідача-1. Точні індивідуальні технічні характеристики обладнання, яке витребовує позивач, скопійовані ним з тексту Акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019;

- доведення факту передання майна, власником якого є позивач, до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді» є голослівним і має характер припущень.

3) Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки незрозуміло, яким чином визнання недійсним Рішення №1208/19-2 та Акту №1 від 12.08.2019 забезпечить відновлення порушеного права позивачем, адже оскаржуване рішення вичерпало свою дію.

Крім цього, 25.06.2020 ТОВ «ТВК «Волді» подало заяву про застосування строків позовної давності, мотивуючи її тим, що 01.11.2015 (коли закінчився Договір оренди, укладений із ТОВ «Шокобум» і орендоване майно не було повернене) позивач довідався про порушення свого права. А тому позовна заява, подана 18.05.2020, є такою, що подано з пропуском трирічного строку позовної давності.

Аргументи Петелицької І.М.

Відповідачка-2 проти задоволення позовних вимог заперечує з таких підстав:

1) Майно, яке було внесене ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», в тому числі і обладнання, яке витребовує позивач, було придбане у громадянина ОСОБА_2 на підставі укладених із ним Договорів купівлі-продажу майна: від 31.01.2019, від 19.02.2019, від 04.03.2019, від 19.03.2019, від 03.04.2019, від 18.04.2019, від 10.05.2019, від 22.05.2019, від 03.06.2019 та від 18.06.2019, Додатків №1 до цих Договорів та Актів приймання-передачі майна до них.

2) Технічні характеристики та найменування майна, яке як доводить позивач він придбав у ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва», не відповідає переліку майна, переданого до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді».

3) Позивачем не доведено факту перебування його майна у чужому незаконному володінні та не спростовано презумпцію правомірності набуття майна ТОВ «ТВК «Волді».

Аргументи ТОВ «Гаджет Мобайл».

Третя особа своїм правом надати пояснення не скористалася та не забезпечила явку свого представника у жодне засідання в даній справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Щодо набуття позивачем у власність та використання в господарській діяльності спірного майна.

Позивач, ТОВ «ТД «Віва», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 34123373), державну реєстрацію якої проведено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) 26.05.2006 за №11921020000000325. Основним видом діяльності підприємства є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів. Вказане підтверджується Витягом з ЄДР №1006653895 від 19.05.2020 (т. 2 а.с. 83-86).

Для здійснення підприємницької діяльності позивач в 2010 та 2012 роках придбав в СТОВ «Надстир`я» ЛТД (далі ТОВ «Надстир`я») та ТОВ «Віва» обладнання та інше майно, що підтверджується Договором купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 (далі Договір №10-08/10) (т. 1 а.с. 38-39) та Договором поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 (далі Договір №08-05/КП-01/12) (т.1 а.с. 52-54).

Зокрема, за Договором №10-08/10 ТОВ «Надстир`я» передало у власність ТОВ «ТД «Віва» обладнання, перелічене у Специфікації до цього Договору (т. 1 а.с. 40), а саме:

1) Автоматичну лінію для виробництва вафель з електропіччю на 30 матриць (піч-автомат для випікання вафель Е-30) вартістю 120097,50 грн.

Технічні характеристики: потужність 102 кВт (з них 30 матриць по 3,1 кВт та двигун 9 кВт); довжина 8175 мм; ширина 1785 мм; висота 1937 мм; вага 7070 кг; продуктивність 900 шт/год; час випічки 2 хв.; кількість рядових плит 30 шт.

2) Машину порізки вафельних блоків МПВВ 8 шт/мин, вартістю 24 642,00 грн.

Технічні характеристики: потужність 2 кВт; продуктивність 8 шт/мин; виробник ООО «Система-производство».

3) Холодильний тунель 10м, вартістю 29 323,00 грн.

Технічні характеристики: потужність 10 кВт; ширина транспортної лєнти 600 мм; довжина тунелю 10000 мм; ширина тунелю 800 мм; висота тунелю 1750 мм; швидкість протяжки лєнти транспортера, регульована до 3 м/хв; температура в тунелі С +5+/-10; охолодження фреонове; розхід холода до 11500.

4) Холодильний тунель 15м, вартістю 32 500,00 грн.

Технічні характеристики: потужність 15 кВт; ширина транспортної лєнти 600 мм; довжина тунелю 15000 мм; ширина тунелю 800 мм; висота тунелю 1750 мм; швидкість протяжки лєнти транспортера, регульована до 3 м/хв; температура в тунелі С +5+/-10; охолодження фреонове; розхід холода до 11500.

5) Глазуровочну машину, вартістю 28 760,00 грн.

Технічні характеристики: потужність 5,1 кВт; ширина транспортної лєнти 600 мм.

6) Автоматичну намазуючу установку, вартістю 45 320,00 грн.

Технічні характеристики: з наклейками (значком) «HAAS» та «MADE IN AUSTRIA»; потужність 3 кВт; продуктивність 180-250 кг/год.

Факт передачі позивачу обладнання за Договором №10-08/10 підтверджується Актом приймання-передачі майна від 10.08.2010 (т. 1 а.с. 41).

Крім цього, на підставі Договору №08-05/КП-01/12, укладеного із ТОВ «Віва», позивач набув у власність обладнання та інше майно, перелічене у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Як зазначає позивач, укладенню Договору №08-05/КП-01/12 передувала Комерційна пропозиція ТОВ «Віва» від 03.05.2012 (т. 1 а.с. 42) відповідно до котрої вказане товариство запропонувало позивачу придбати обладнання, що використовується для виробництва цукерок та офісне обладнання, кількість та вартість котрого наведено у Таблиці №1 (т. 1 а.с. 43-51).

З Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 (т. 1 а.с. 55-65) прослідковується, що його предметом виступали офісні меблі, обладнання та інше рухоме майно (всього 447 найменувань (позицій)), загальною вартістю 462 165,60 грн.

Факт передачі позивачу майна за Договором №08-05/КП-01/12 підтверджується підписаними між сторонами двадцятьма актами приймання-передачі, зокрема: Актами №1 - №3 від 10.05.2012 (т. 1 а.с. 66-71); Актом №4 від 14.05.2012 (т. 1 а.с. 72); Актами №5 - №8 від 10.05.2012 (т. 1 а.с. 73-77); Актом №9 від 21.05.2012 (т. 1 а.с. 78); Актами №10 - №20 від 28.05.2012 (т. 1 а.с. 79-95).

Серед майна, яке згідно Актів приймання-передачі №1 та №3 від 10.05.2012 (т. 1 а.с. 66-67, 70-71) було передано за Договором №08-05/КП-01/12 числиться, зокрема, таке:

- Лінія формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос, вартістю 169680,00 грн.

- Глазурувальна машина/1, вартістю 18 000,00 грн.

- Глазурувальна машина/2, вартістю 18 000,00 грн.

- Тунель холодильний 10м., вартістю 18 000,00 грн.

- Тунель холодильний 10м./1., вартістю 18000,00 грн.

- Упаковочна машина 1, вартістю 18 000,00 грн.

- Турбоміксер для приготування ваф. тіста ТМ-1, вартістю 3 600,00 грн.

- УФС-18ПА з 2 ваг. електродозаторами, вартістю 6 000,00 грн.

- Упаковочна машина УА-300/2, вартістю 18000,00 грн.

- Жиротопка, вартістю 6 000,00 грн.

29.06.2012 між ТОВ «Віва» та ТОВ «ТД «Віва» підписано Акт відповідності товару, поставленого згідно Договору №08-05/КП-01/12 (т. 1 а.с. 96), за умовами якого, зокрема, сторони підтвердили, що найменування деяких позицій обладнання (товару), зазначених у Специфікації №1 від 08.05.2012 та супроводжуючих документах (актах приймання-передачі, видаткових накладних) відрізняється від найменування обладнання (товару), наведеного в Комерційній пропозиції від 03.05.2012 та від найменування фактично поставленого товару. А тому, з метою усунення виявлених невідповідностей, сторони підписали Таблицю відповідності найменування товару від 29.06.2012.

Як вбачається з вказаної Таблиці (т.1 а.с. 97-99) сторони зазначили, зокрема:

1) Під позицією «Лінія формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Автоматичну лінію формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» (складається з формуючої машини, вертикального холодильного тунелю та холодильного компресора моделі 4PCS-41Р, виробника Bitzer. До складу лінії також входять дві станції зберігання і подачі шоколадної глазурі СП-2500 (темперзбірники)). Дане обладнання ТОВ «Віва» набуло у власність за відплатним правочином, укладеним з ТОВ «Техношок НН» (ЗДРН 1055248020651).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Автоматична лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012;

2) Під позицією «Глазурувальна машина/1», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Темперзбірник/1» (станція зберігання та подачі шоколадної глазурі СП-2500). Дана одиниця обладнання є додатковим агрегатом до Автоматичної лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2 та набута ТОВ «Віва» у власність за відплатним правочином, укладеним з ТОВ «Техношок НН» (ЗДРН 1055248020651).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Темперзбірник/1», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012;

3) Під позицією «Глазурувальна машина/2», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Темперзбірник/2» (станція зберігання та подачі шоколадної глазурі СП-2500). Дана одиниця обладнання є додатковим агрегатом до Автоматичної лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2 та набута ТОВ «Віва» у власність за відплатним правочином, укладеним з ТОВ «Техношок НН» (ЗДРН 1055248020651).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Темперзбірник/2», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012;

4) Під позицією «Тунель холодильний 10м.», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Темперзбірник/3» (станція зберігання та подачі шоколадної глазурі СП-2500). Дана одиниця обладнання є додатковим агрегатом до Автоматичної лінії формування шоколадних виробів з начинкою AС-275 та набута ТОВ «Віва» у власність за відплатним правочином, укладеним з ТОВ «Техношок НН» (ЗДРН 1055248020651).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Темперзбірник/3», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012;

5) Під позицією «Тунель холодильний 10м./1», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Темперзбірник/4» (станція зберігання та подачі шоколадної глазурі СП-2500). Дана одиниця обладнання є додатковим агрегатом до Автоматичної лінії формування шоколадних виробів з начинкою AС-275 та набута ТОВ «Віва» у власність за відплатним правочином, укладеним з ТОВ «Техношок НН» (ЗДРН 1055248020651).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Темперзбірник/4», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012;

6) Під позицією «Упаковочна машина - 1», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Темперзбірник/5» (станція зберігання та подачі шоколадної глазурі СП-2500). Дана одиниця обладнання є додатковим агрегатом до Автоматичної лінії формування шоколадних виробів з начинкою AС-275 та набута ТОВ «Віва» у власність за відплатним правочином, укладеним з ТОВ «Техношок НН» (ЗДРН 1055248020651).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Темперзбірник/5», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012;

7) Під позицією «Турбоміксер для приготування ваф. тіста ТМ-1», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Турбоміксер для приготування вафельного тіста Franz Haas Wien XXI, модель ТМ 40» (марка HAAS, модель ТМ-40, потужність 3.3 кВт, швидкість переробки продукції 100-150 кг/год, зав. №2752).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Турбоміксер для приготування вафельного тіста Franz Haas Wien XXI, модель ТМ 40», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012;

8) Під позицією «УФС-18ПА з 2 ваг. електродозаторами», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Фасовочно-упаковочний апарат УФС-18ПА» (виробник «Завод упаковочного обородувания «Баленко», Тип (модель) УФС-18ПА, ТУ 29.2-1729208891.007-2003, зав. №П.04.016, потужність 2 кВт, продуктивність 100-150 кг/год).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Фасовочно-упаковочний апарат УФС-18ПА», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012;

9) Під позицією «Упаковочна машина УА-300/2», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Упаковочну машину УА-300/1» (виробник ТОВ «Система-Производство», модель УА-300, продуктивність до 400 шт/хв; 1 двигун; система управління: електромагнітна муфта прискорення/уповільнення, температурні контролери; максимальний діаметр рулону плівки 350 мм, габарині розміри упаковочного продукту: довжина до 50 мм, ширина 12-60 мм, висота до 30 мм.).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Упаковочна машина УА-300/1», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012;

10) Під позицією «Жиротопка», яка зазначена в Специфікації №1 до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання-передачі, фактично було поставлено «Жиротопку на 2000 л.» (потужність 15 кВт, напруга 50ГЦ, 380 В, габаритні розміри 1500х2200х2000 мм).

Відтак, сторони погодили, що правильне найменування поставленого обладнання є «Жиротопка на 2000 л.», як це зазначено в Таблиці №1 до Комерційної пропозиції від 03.05.2012.

Як зазначає позивач, придбане ним у ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва» майно він передав в оренду ТОВ «Шокобум» (котре в подальшому змінило своє найменування на ТОВ «Гаджет Мобайл») з правом його викупу останнім після закінчення терміну оренди.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що 03.01.2013 між позивачем та третьою особою укладено Договір оренди майна з правом викупу №03 (далі Договір оренди №03) (т. 1 а.с. 102-104) за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування майно, з наступним переходом права власності на майно від орендодавця до орендаря, а орендар зобов`язується прийняти майно у строкове платне користування, а згодом у власність на оплатній умові, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

В пунктах 1.2 1.4 Договору оренди №03 сторони погодили, що в оренду передається виробниче та офісне обладнання загальною вартістю 422 259,60 грн., перелік якого вказано в Додатках №1, №2 та №3, які є невід`ємними частинами Договору (т. 1 а.с. 113-120), котре фактично розташоване в м. Луцьку на вул. Ківерцівській, 32 (Додаток №1), в смт. Рожище на вул. Гетьмана Мазепи, 2 (Додаток №2) та в смт. Колки на вул. Грушевського, 9 (Додаток №3).

Як вбачається з Додатків №1, №2, №3 до Договору оренди №03 предметом оренди виступало майно в кількості 377 позицій.

Факт передачі в оренду позивачем вказаного майна третій особі підтверджується Актом приймання-передачі від 03.01.2013 (т. 1 а.с. 105-112).

В п. 4.1 Договору оренди №03 зазначено, що майно передається в оренду на термін з моменту підписання актів приймання-передачі до 01.11.2015.

В розділі 8 Договору оренди майна №03 сторони погодили порядок викупу майна після закінчення терміну оренди. Зокрема зазначили, що перехід права власності на майно від орендодавця, як продавця, до орендаря, як покупця, оформляється шляхом підписання відповідного акта(ів) приймання-передачі, після здійснення останнім оплати за це майно, розмір котрої сторони визначатимуть спільно, з урахування положень законодавства, яке буде діяти станом на момент закінчення оренди.

Як зазначає позивач, умов викупу обладнання, яке було передано в оренду, ТОВ «Шокобум» не дотрималося, а тому відповідні акти приймання-передачі не укладалися.

Відповідно до п. 10.4 Договору оренди майна №03 якщо на момент закінчення дії договору орендар втратив право на викуп майна, то він зобов`язаний повернути майно орендодавцю протягом одного дня з моменту закінчення (припинення) договору. У такий же термін орендар зобов`язаний підписати акт приймання-передачі про повернення майна з оренди орендодавцеві. Якщо орендар відмовляється та/або зволікає вчинити ці дії, то орендодавець набуває право заблокувати доступ орендаря до майна та самостійно повернути його у своє повне розпорядження, володіння та користування.

В матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення строку оренди (01.11.2015) орендоване майно було повернене третьою особою, а також те, що позивач пред`являв вимоги про повернення цього майна чи вчиняв дії щодо його самостійного повернення. Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що сторони продовжили дію Договору оренди №03 на новий строк.

Щодо набуття відповідачами у власність та використання в господарській діяльності спірного майна.

Відповідач-1, ТОВ «ТВК «Волді», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31475712), державну реєстрацію якої проведено в ЄДР 13.04.2001 за №13971200000000261. Основним видом діяльності підприємства є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів. Єдиним його засновником (учасником), станом на момент подання позовної заяви, є Петелицька І.М. Вказане підтверджується Витягом з ЄДР №1006653907 від 19.05.2020 (т. 2 а.с. 87-90).

12.08.2019 ОСОБА_1 , як учасник ТОВ «ТВК «Волді», прийняла Рішення №1208/19-2 (т.2 а.с. 219), яким збільшила статутний капітал товариства з 2 250 000,00 грн. до 26 970 893,00 грн. за рахунок внесення додаткового вкладу у негрошовій формі п`яти кондитерських ліній, що є у власності Петелицької І.М., а саме:

1) «Пролінової лінії №1» з вузлами і машинами на загальну суму 3 802 378,00 грн.;

2) «Пролінової лінії №2» з вузлами і машинами на загальну суму 3 366 015,00 грн.;

3) «Лінії глазурі і начинок» з вузлами і машинами на загальну суму 5 547 483,00 грн.;

4) «Вафельної лінії» з вузлами і машинами на загальну суму 5 595 697,00 грн.;

5) «Лінії тортюфель» з вузлами і машинами на загальну суму 6 409 338,00 грн.

Факт внесення відповідачем-2 кондитерських ліній до статутного капіталу відповідача-1 підтверджується Актом приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243). У вказаному Акті також наведено перелік вузлів і машин, що входять в склад кожної із кондитерських ліній, зокрема, «Пролінова лінія №1» складається з 9 вузлів і машин; «Пролінова лінія №2» - з 9 вузлів і машин; «Лінія глазурі і начинок» - з 13 вузлів і машин; «Вафельна лінія» - з 18 вузлів і машин; «Лінія тортюфель» - з 20 вузлів і машин.

Як зазначає ОСОБА_1 майно, що було внесене до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», вона набула у власність від ОСОБА_2 на підставі укладених із ним Договорів купівлі-продажу майна: від 31.01.2019, від 19.02.2019, від 04.03.2019, від 19.03.2019, від 03.04.2019, від 18.04.2019, від 10.05.2019, від 22.05.2019, від 03.06.2019 та від 18.06.2019, Додатків №1 до цих Договорів та Актів приймання-передачі майна до них (т. 3 а.с. 4-33).

Матеріалами справи підтверджується і жодною із сторін не заперечується та обставина, що обладнання, внесене згідно Рішення №1208/19-2 та Акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», перебуває в користуванні останнього і на цьому обладнанні вказане товариство здійснює свою господарську діяльність (виробництво кондитерських виробів).

Щодо майна, котре є предметом спору та факту знаходження його у ТОВ «ТВК «Волді».

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору (об`єктами витребування) є наступне майно:

1) Автоматична лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2., яка складається з формуючої машини, вертикального холодильного тунелю та холодильного компресора, моделі 4РСS-41Р, виробництво Віtzer (Німеччина).

Дана лінія, за твердженням позивача, входить в склад «Пролінової лінії №1», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначена як: «Формуюча машина, виробник ТОВ «ТехноШок НН», модель АS-275.2, 2006 р.в.» (№1.1); «Вертикальний холодильний тунель, виробник ТОВ «ТехноШок НН», модель АS-275.2, 2006 р.в.» (№1.2); «Холодильний компресор, виробник Віtzer, модель 4РСS-42Р, 2006 р.в.» (№1.3).

2) Темперзбірник/1 (станція зберігання і подачі шоколадної глазурі СП-2500), який є додатковим автономним агрегатом до автоматичної лінії АS-275.2.

Дана станція, за твердженням позивача, входить в склад «Пролінової лінії №1», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначена як «Темперзбірник, виробник ТОВ «ТехноШок НН», 2 тонни, 2006 р.в.» (№1.4).

3) Темперзбірник/2 (станція зберігання і подачі шоколадної глазурі СП-2500), який є додатковим автономним агрегатом до автоматичної лінії АS-275.2.

4) Темперзбірник/3 (станція зберігання і подачі шоколадної глазурі СП-2500), який є додатковим автономним агрегатом до автоматичної лінії АS-275.2.

Дана станція, за твердженням позивача, входить в склад «Пролінової лінії №2», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначена як «Темперзбірник, виробник ТОВ «ТехноШок НН», 2 тонни, 2006 р.в.» (№2.4).

5) Темперзбірник/4 (станція зберігання і подачі шоколадної глазурі СП-2500), який є додатковим автономним агрегатом до автоматичної лінії АS-275.2.

6) Темперзбірник/5 (станція зберігання і подачі шоколадної глазурі СП-2500), який є додатковим автономним агрегатом до автоматичної лінії АS-275.2.

7) Жиротопка на 2000 л.

Вказане обладнання, за твердженням позивача, входить в склад «Лінії глазурі і начинок», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначене як «Жиротопка 1000 кг., виробник УкрЮжМолпром, модель СВВ-1,25М, 2008 р.в.» (№3.6).

8) Турбоміксер для приготування вафельного тіста Franz Haaz Wien XXI, модель ТМ 40.

Вказане обладнання, за твердженням позивача, входить в склад «Вафельної лінії», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначене як «Турбоміксер для приготування тіста, виробник Franz Haaz Wien XXI, модель ТМ40, 2010 р.в.» (№4.15).

9) Автоматична лінія для виробництва вафель з електропіччю на 30 матриць (піч-автомат для випікання вафель Е-30).

Дана лінія, за твердженням позивача, входить в склад «Лінії тортюфель», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначена як «Піч вафельна, марки Нааz, 1996 р.в.» (№5.20).

10) Машина порізки вафельних блоків МПВБ 8 шт/мин.

Вказане обладнання, за твердженням позивача, входить в склад «Вафельної лінії», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначене як «Машина для порізки вафельних блоків, 2009 р.в.» (№4.4).

11) Холодильний тунель 15 м.

Вказане обладнання, за твердженням позивача, входить в склад «Вафельної лінії», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначене як «Холодильний тунель 14 м., 2009 р.в.» (№4.3).

12) Холодильний тунель 10 м.

Вказане обладнання, за твердженням позивача, входить в склад «Вафельної лінії», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначене як «Холодильний тунель 10 м.» (№4.6).

13) Глазуровочна машина.

Вказане обладнання, за твердженням позивача, входить в склад «Вафельної лінії», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначене як «Глазурувальна машина, виробник ПП «ДАН», 2004 р.в.» (№4.5).

14) Автоматична намазуюча установка.

Вказане обладнання, за твердженням позивача, входить в склад «Вафельної лінії», внесеної до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», і в Акті приймання-передачі №1 від 12.08.2019 (т. 2 а.с. 242-243) зазначене як «Машина для намазування вафельних блоків, виробник Nagema, модель 38-704, 1985 р.в.» (№4.2).

Позивач зазначає, що обладнання, яке він просить витребувати від ТОВ «ТВК «Волді» було незаконно та поза його волею привласнено Петелицькою І.М., яка була однією із власників та керівником ТОВ «Шокобум» (ТОВ «Гаджет Мобайл») в користуванні котрого перебувало це майно, та внесено нею до статутного капіталу відповідача-1.

Враховуючи різне (відмінне) найменування обладнання, котре ТОВ «ТД «Віва» (1) придбало у ТОВ «Надстир`я» і ТОВ «Віва» на підставі Договору № 10-08/10 і Договору № 08-05/КП-01/12 та (2) передало ТОВ «Гаджет Мобайл» згідно Договору оренди №03, а також (3) найменування обладнання, яке внесено до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», та необізнаність суду з яких вузлів та агрегатів складається це обладнання, з метою встановлення тотожності обладнання, заявленого до витребування та обладнання, яке перебуває в користуванні відповідача-1, суд в даній справі призначав судові експертизи, які проводилися експертами різних спеціальностей та знань (детально про процесуальні дії суду щодо призначення та проведення цих експертиз зазначено у вступній частині рішення).

На вирішення судових експертів ставилися питання чи складається кожна одиниця обладнання, яка виступає предметом спору та внесена згідно Акту приймання-передачі обладнання № 1 від 12.08.2019 до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді» в цілому або частково з обладнання чи комплектуючих елементів, які придбавалися ТОВ «ТД «Віва» згідно Договору купівлі-продажу № 10-08/10 від 10.08.2010 та/або згідно Договору поставки № 08-05/КП-01/12 від 08.05.2012? Якщо складається частково, то суд просив вказати, які саме складові частини, які придбавало ТОВ «ТД «Віва» входять в склад цього майна?

На підставі ухвали суду від 21.01.2021, судовим експертом Львівського НДІСЕ Лушниковою Т.М. (кваліфікація експерта за спеціальністю 8.9 «Дослідження металів і сплавів та виробів з них», свідоцтво про присвоєння кваліфікації №5-Д від 25.05.2020) надано окремі висновки по кожному об`єкту дослідження, а саме: Висновок №1263 від 03.08.2021 (т. 5 а.с. 214-220); Висновок №1327 від 03.08.2021 (т. 6 а.с. 2-7); Висновок №1328 від 03.08.2021 (т. 6 а.с. 10-15); Висновок №1329 від 03.08.2021 (т. 6 а.с. 18-23); Висновок №1330 від 03.08.2021 (т. 6 а.с. 26-31); Висновок №1331 від 03.08.2021 (т. 6 а.с. 34-39); Висновок №1332 від 03.08.2021 (т. 6 а.с. 42-46); Висновок №1333 від 29.07.2021 (т. 6 а.с. 49-53); Висновок №1334 від 29.07.2021 (т. 6 а.с. 56-59); Висновок №1335 від 27.07.2021 (т. 6 а.с. 62-65); Висновок №1336 від 23.07.2021 (т. 6 а.с. 68-73); Висновок №1337 від 22.07.2021 (т. 6 а.с. 76-81); Висновок №1338 від 22.07.2021 (т. 6 а.с. 84-90); Висновок №1339 від 22.07.2021 (т. 6 а.с. 93-97).

Відповідно до вказаних Висновків встановити чи складається представлена на дослідження кожна одиниця обладнання, яке позивач просить витребувати від ТОВ «ТВК «Волді» в цілому або частково з обладнання чи комплектуючих елементів, які придбавалися ТОВ «ТД «Віва» згідно Договору купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 та/або згідно Договору поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 не надається за можливе у зв`язку з відсутністю достатнього комплексу морфологічних і інформативних ознак (неможливість ідентифікації обладнання відповідно до технічної документації; відсутність технічної документації та/або паспортів; відсутність заводських табличок з маркуванням на обладнанні; відсутність чи недостатність відомостей про найменування та технічні характеристики обладнання, яке придбавалося у ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва»).

Крім цього, на підставі ухвали суду від 17.10.2022 в даній справі проведено комплексну експертизу експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Донцовою О.С. (кваліфікація за спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів»; свідоцтво №7-22Д від 13.01.2022) та Корчмою Д.О. (кваліфікація за спеціальністю 10.23 «Дослідження технічного стану та умов експлуатації машин та механізмів»; свідоцтво №111-21/Д), за результатами котрої складено Висновок експерта №25854/3398-3413 від 13.11.2023 (т. 8 а.с. 99-159).

Відповідно до вказаного Висновку:

- Надані на дослідження дві аналогічні лінії за торговим найменуванням «Лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» зразку 2006 року, складаються з формуючої машини, вертикального холодильного тунелю та компресору для забезпечення процесу охолодження, об`єднаних єдиною системою керування. Керування здійснюється через кольоровий сенсорний дисплей, за вихідними даними з якого, експертами було встановлено назву виробника «ТехноШок». Одна з будь-яких наданих на дослідження ліній може входити до переліку майна, зазначеного в цілому в Договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 та по частинам у п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019.

- Надані на дослідження 5 станцій, кожна з яких являє собою комплектну одиницю товару, а саме з назвою «Станція подачі шоколаду СП 2500 «ТЕМПЕР-ЗБІРНИК», виробник ТОВ «ТехноШок» Нижній Новгород» відповідає зразкам 2006 року. Кожна з будь-яких може входити до переліку майна, зазначеного в цілому у п.п. 1.4, 1.5, 2.4, 2.5, 2.6 Акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019. При цьому, в Договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 та в Договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 товар з назвою «Станція подачі шоколаду СП 2500 «ТЕМПЕР-ЗБІРНИК», виробник ТОВ «ТехноШок» Нижній Новгород» зразку 2006 року в цілому та по частинах не значиться.

- Надані на дослідження три жиротопки, кожна з яких являє собою комплектну одиницю товару, а саме «Жиротопка-1000 кг., виробник УкрЮжМолпром, модель СВВ-1,25М, 2008 р.в.», кожна з будь-яких може входити до переліку майна, зазначеного в цілому у п.п. 3.6 Акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 та в Договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 з назвою «Жиротопка». При цьому, в Договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 товар з назвою «Жиротопка-1000 кг., виробник УкрЮжМолпром, модель СВВ-1,25М, 2008 р.в.» в цілому та по частинах не значиться.

- Вирішити десяте питання (щодо «Турбоміксера для приготування тіста, виробник FranzHaasWien XXI, модель ТМ 40, 2010 р.в.») методами судового товарознавства та методами інженерно-механічної експертизи, не надається можливим.

- Надана на дослідження друга піч може бути частиною або входити у комплект товарної одиниці «автоматичної лінії для виробництва вафель з електропіччю (піч автомат для випікання вафель Е-30) за вихідними даними про товар з Договору купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010, де більш повно наведені технічні характеристики об`єкту. Встановити можливість віднесення печі до товару зазначеного у Акті приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 не надається можливим за відсутності маркування та технічних параметрів в даному документі. В Договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 товар під назвою «піч» - не значиться, порівняння характеристик товару на відповідність за даним документом не проводилась.

- Надані на дослідження машини для порізки вафельних блоків морально застарілі, на сучасному етапі не випускаються та можуть бути моделями 2009 р.в. За сукупністю встановлених ознак визначено, що надані для дослідження машини для порізки вафельних блоків є комплектні товарні одиниці «машини для порізки вафельних блоків», одна з яких може входити до переліку обладнання, зазначеного у Акті приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 під порядковим номером об`єкта №4.4 та у Договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010, де більш повно наведені технічні характеристики об`єкту. В Договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 товар під назвою «машини для порізки вафельних блоків» - не значиться, порівняння характеристик товару на відповідність за даним документом не проводилась.

- Вирішити тринадцяте питання (щодо «Холодильного тунелю, 14 м., 2009 р.в.») методами судового товарознавства та методами інженерно-механічної експертизи, не надається можливим.

- Надані на дослідження 4 холодильні тунелі довжиною 10 метрів є комплектні одиниці виробничого обладнання з назвою «холодильний тунель 10 метрів», шириною транспортерної стрічки 600 мм., кожен з яких може входити до переліку обладнання, зазначеного у Акті приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 під порядковим номером об`єкта №4.6 та в Договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010, де більш повно наведені технічні характеристики об`єкту. В Договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 товар під назвою «холодильний тунель 10 метрів» - не значиться, порівняння характеристик товару на відповідність за даним документом не проводилась.

- Надані на дослідження глазурувальні машини є комплектні одиниці виробничого обладнання з назвою «глазурувальні машини» або «глазуровочні машини», шириною сітки 600 мм., кожен з яких може входити до переліку обладнання, зазначеного у Акті приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 під порядковим номером об`єкта №4.5 та в Договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010, де більш повно наведені технічні характеристики об`єкту, а також в Договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 під назвою «глазурувальна машина 1» та «глазурувальна машина 2».

- Вирішити шістнадцяте питання (щодо «Машини для намазування вафельних блоків, виробник Nagema, модель 38-704, 1985 р.в.») методами судового товарознавства та методами інженерно-механічної експертизи, не надається можливим.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо юрисдикції даного спору.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 4, 6, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), а також інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Аналізуючи положення пункту 4 частини 1 статті 20 ГПК України, ВПВС в постанові від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 (пункт 37) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства. В подальшому цей висновок ВПВС підтвердила в постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Частиною третьою статті 80 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (стаття 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

В даній справі Рішенням учасника ТОВ «ТВК «Волді» №1208/19-2 від 12.08.2019 вирішено збільшити розмір статутного капіталу товариства (номінальну вартість частки ОСОБА_1 ) з 2 250 000,00 грн. до 26 970 893,00 грн. за рахунок внесення рухомого майна п`яти кондитерських ліній. На виконання вказаного рішення було складено Акт приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, згідно якого відповідач-2 передала, а відповідач-1 прийняв відповідне рухоме майно.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду (постанови КГС ВС від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16 і ін.) акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін та спрямований на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «ТД «Віва» звернулося до суду про визнання недійсним Рішенням №1208/19-2 та Акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, як правочину, яким сформовано частку ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «ТВК «Волді». Зокрема, позивач прагне змінити номінальну вартість цієї частки з тих підстав, що ОСОБА_1 не була власником частини рухомого майна і не мала права вносити його до статутного капіталу товариства.

Відтак, суд доходить висновку, що спір в частині позовних вимог до фізичної особи ОСОБА_1 виник з правочину щодо частки в статутному капіталі юридичної особи, а тому позовні вимоги про визнання недійсним Рішення №1208/19-2 та Акту №1 від 12.08.2019 підлягають розгляду господарським судом на підставі пункту 4 частини 1 статті 20 ГПК України. Аналогічної позиції притримується ВПВС в постанові від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 (пункт 41) та КГС ВС в постанові від 10.01.2024 у справі №909/516/23 (пункти 3.9 та 3.18).

З приводу позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, то спір в цій частині підлягає розгляду господарським судом за суб`єктним та предметним критеріями.

Щодо суті спору.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Таким чином, згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем.

Водночас, стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відтак, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (аналогічні висновки викладено ВПВС в постановах: від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 та від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 9.5)).

В практиці Верховного Суду справи про витребування майна є поширеними, а тому ним висловлено ряд правових позицій, які підлягають застосуванню судами при розгляді цих справ, зокрема:

1) метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (постанови ВПВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 20.06.2023 у справі №362/2707/19);

2) із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387 так і статті 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем (постанови КГС ВС від 30.01.2024 у справі №914/2863/22 та від 10.10.2023 у справі №924/1018/22);

3) власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанови ВПВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 86), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 38), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 33) та від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 49));

4) предметом доказування у справах про витребування майна становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. (постанови КГС ВС від 08.11.2023 у справі №911/229/22 (пункт 41) та від 30.01.2024 у справі №914/2863/22 (пункт 49));

5) ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими за принципом реєстраційного підтвердження володіння може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанови ВПВС від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90) та від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

З огляду на наведені положення чинного законодавства України та правові позиції Верховного Суду, позовні вимоги ТОВ «ТД «Віва» про визнання недійсним Рішення №1208/19-2 та Акту №1 від 12.08.2019 задоволенню не підлягають через неефективність (недієвість) обраного способу захисту. Так, задоволення цих вимог не матиме наслідком реальне відновлення порушених майнових прав та інтересів позивача. Виходячи з обставин даної справи, належним та ефективним способом захисту ТОВ «ТД «Віва» є витребування спірного майна від ТОВ «ТВК «Волді», про що вказаним товариством заявлено окрему вимогу.

З приводу цієї вимоги необхідно наголосити, що цивільним законодавством України передбачено презумпцію правомірності набуття особою права власності (частина 2 статті 328 ЦК України) та презумпцію добросовісності здійснення особою свого цивільного права (частина 5 стаття 12 ЦК України). Дані презумпції означають, що в спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння тягар доказування незаконності володіння майном та недобросовісності його набувача лежить на позивачу. Вказані обставини він повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами (статті 73, 74, 76-78 ГПК України).

Суд зазначає, що в першу чергу на позивачу лежить обов`язок довести те, що йому належить на праві власності чи іншому правовому титулі певне індивідуально визначене майно і це майно знаходиться у відповідача. Ці обставини обов`язково входять в предмет доказування та першочергово досліджуються судом, оскільки такі є передумовою як незаконності володіння відповідачем майном, так і доказом того, що в позивача наявне порушене відповідачем право, яке підлягає захисту судом. Натомість обставини щодо наявності/відсутності правових підстав володіння майном, добросовісності/недобросовісності набуття відповідачем спірного майна, а також наявності/відсутності підстав для його витребування є похідними і досліджуються судом у разі якщо ним буде встановлено, що рухоме майно позивача фізично утримує відповідач.

В даній справі ТОВ «ТД «Віва» не довело, яке конкретно майно (обладнання) воно придбало у ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва», а також не довело, що належне йому майно знаходиться у відповідача. За таких умов позовні вимоги про витребування вказаного майна задоволенню не підлягають. Аргументація цього наступна.

Як вбачається з матеріалів справи, об`єктом витребування виступає промислове обладнання для виготовлення кондитерських виробів. На підставі пояснень судового експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Корчми Д.О. судом встановлено, що вказане обладнання належить до обладнання серійного виробництва, а не одиничного.

Згідно передбачених Законом України «Про стандартизацію» національних стандартів, кодексів усталеної практики та технічних умов для ідентифікації окремого виробу, що випускається серійно, йому присвоюється серійний (заводський) номер. Цей номер це унікальний код, котрий, як правило, зберігає в собі практично всі дані про виріб, його виробника, дату випуску та інші характеристики товару. Вказаний номер, а також інші основні відомості про виріб, а саме: його найменування, призначення, дата виготовлення, найменування і адреса виробника повинні зазначатися в технічній документації (формулярах, паспортах і ін.), що стосується виробу та на етикетці, котру розміщують на виробі (пункти 7.7, 8.1, 8.3, 9.1 та 9.3 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006 «Правила виконання експлуатаційних документів» (далі - ДСТУ ГОСТ 2.610:2006)).

За змістом частини 2 статті 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ТД «Віва» покликається на те, що об`єктом витребування виступає:

1) все обладнання в кількості 6 одиниць, яке позивач придбав у ТОВ «Надстир`я» на підставі Договору №10-08/10 (т. 1 а.с. 38-39), Специфікації до цього Договору (т. 1 а.с. 40) та Акту приймання-передачі майна до нього (т. 1 а.с. 41);

2) частина обладнання в кількості 8 одиниць, яке позивач придбав у ТОВ «Віва» на підставі Договору №08-05/КП-01/12 (т.1 а.с. 52-54), Комерційної пропозиції до цього Договору (т. 1 а.с. 42-51), Специфікації до нього (т. 1 а.с. 55-65), Актів приймання-передачі №1 та №3 (т. 1 а.с. 66-67, 70-71), а також Акту від 29.06.2012 відповідності товару, поставленого згідно Договору №08-05/КП-01/12 (т. 1 а.с. 96-99).

Як вбачається зі Специфікації та Акту приймання-передачі майна до Договору №10-08/10 (т. 1 а.с. 40-41) ТОВ «ТД «Віва» придбало у ТОВ «Надстир`я» обладнання загальною вартістю 280 642,50 грн., а саме: «Автоматичну лінію для виробництва вафель з електропіччю на 30 матриць (піч-автомат для випікання вафель Е-30)», «Машину порізки вафельних блоків МПВВ 8 шт/мин», «Холодильний тунель 10м», «Холодильний тунель 15м», «Глазуровочну машину» та «Автоматичну намазуючу установку».

Відтак, найменування придбаного обладнання є загальним та характерним для будь-якого аналогічного обладнання, що випускається серійно. При цьому, ні в Специфікації, ні в Акті приймання-передачі не зазначено основних відомостей про обладнання, які дозволяють його ідентифікувати. Зокрема, не вказано серійного (заводського) номеру жодної одиниці обладнання; моделі обладнання; дати його виготовлення; даних про його виробника (виняток становить лише «Машина порізки вафельних блоків МПВВ 8 шт/мин» (виробник ООО «Система-производство») та «Автоматична намазуюча установка» (на обладнанні знаходиться етикетка «HAAS» та «MADE IN AUSTRIA»)).

Наведені у вказаних документах технічні характеристики цього обладнання (потужність, продуктивність та геометричні розміри комплектуючих частин) теж не дозволяють його ідентифікувати, оскільки є характерними для будь-якого серійного обладнання.

В ході розгляду справи, ТОВ «ТД «Віва» не надало документів, що стосуються обладнання, придбаного в ТОВ «Надстир`я» (паспортів, інструкцій з користування, сертифікатів якості і ін.) де повинно бути зазначено його ідентифікуючі дані. Позивачем до матеріалів справи лише долучено інструкції з експлуатації трьох одиниць придбаного обладнання, а саме: «Холодильного тунелю 15 метрів» (т. 5 а.с. 54-61), «Холодильного тунелю 10 метрів» (т. 5 а.с. 62-69) та «Глазуровочної машини» (т. 5 а.с. 70-77).

Однак, як вбачається з вказаних інструкцій, вони не є експлуатаційними документами розробленими виробниками спірного обладнання. Ці інструкції розроблено в 2010 році ТОВ «Надстир`я» та затверджено 04.08.2010 розпорядженням директора цього товариства. В них зазначено лише те, що ці інструкції розроблено на основі інструкції виробника одиниці обладнання, проте найменування цього виробника не вказано, як і не зазначено моделі обладнання. З огляду на це, суд не вважає вказані інструкції належними доказами у справі.

З приводу обладнання, яке виступає предметом спору і котре було придбане ТОВ «ТД «Віва» у ТОВ «Віва», то як вбачається зі Специфікації (т. 1 а.с. 55-65) та Актів приймання-передачі №1 і №3 (т. 1 а.с. 66-67, 70-71) до Договору №08-05/КП-01/12 найменування цього обладнання теж є неповним та загальним (характерним для будь-якого аналогічного обладнання, що випускається серійно), зокрема: «Лінія формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос», «Глазурувальна машина/1», «Глазурувальна машина/2», «Тунель холодильний 10м.», «Тунель холодильний 10м./1», «Упаковочна машина 1», «Турбоміксер для приготування ваф. тіста ТМ-1», «УФС-18ПА з 2 ваг. електродозаторами», «Упаковочна машина УА-300/2» та «Жиротопка».

При цьому відомостей, які дозволяють ідентифікувати обладнання (серійний номер, дата виготовлення, завод-виробник) у правовстановлюючих документах не вказано, як і не зазначено технічні характеристики цього обладнання.

До позовної заяви ТОВ «ТД «Віва» долучено Комерційну пропозицію ТОВ «Віва» від 03.05.2012 (т.1 а.с. 42-51), а також підписані між позивачем та ТОВ «Віва» Акт від 29.06.2012 відповідності товару, поставленого згідно Договору №08-05/КП-01/12 (т. 1 а.с. 96) та Таблицю відповідності найменування товару від 29.06.2012 (т.1 а.с. 97-99). З цих документів вбачається, що сторони вирішили уточнити найменування товару, яке було поставлено на підставі Договору та Актів приймання-передачі №1 і №3, а також зазначити технічні характеристики цього товару та виробників деяких одиниць обладнання.

Однак, суд критично оцінює вказані докази на предмет їх достовірності, з огляду на сукупність таких обставин.

1) Як вбачається зі Специфікації та Актів приймання-передачі майна до Договору №08-05/КП-01/12, ТОВ «Віва» продало позивачу офісні меблі та інше офісне і промислове обладнання, всього 447 позицій. Характерною (спільною) ознакою абсолютної більшості майна є відсутність: його повного найменування, серійних номерів обладнання, найменування виробника обладнання, дати виготовлення та технічних характеристик цього обладнання.

2) Акт та Таблицю відповідності найменування товару від 29.06.2012 складено лише щодо 10 позицій майна, яке поставлялося за Договором №08-05/КП-01/12. При цьому, вісім з десяти позицій виступають предметом спору. Як встановлено судом, обладнання, яке є спірним і найменування котрого не уточняється (змінюється) в Таблиці від 29.06.2012 відсутнє.

3) З Таблиці відповідності вбачається, що сторони вирішили змінити найменування обладнання, яке поставлялося за Актами приймання-передачі шляхом:

- уточнення повної назви товару із зазначенням або зміною його моделі (щодо «Лінії формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос», «Турбоміксеру для приготування ваф. тіста ТМ-1», «УФС-18ПА з 2 ваг. електродозаторами», «Упаковочної машини УА-300/2» та «Жиротопки»);

- зміни виду поставленого обладнання (замість «Глазурувальної машини/1», «Глазурувальної машини/2», «Тунелю холодильного 10м.», «Тунелю холодильного 10м./1» та «Упаковочної машина 1» вказали, що було поставлено «Темперзбірники №1 - №5 (Станції зберігання та подачі шоколадної глазурі СП-2500)».

Також сторони в Таблиці відповідності, окрім найменування, вказали технічні характеристики обладнання, виробників деяких одиниць цього обладнання, його комплектність та підстави набуття у власність продавцем (ТОВ «Віва»).

4) Судом встановлено, що ТОВ «Віва» та ТОВ «ТД «Віва», станом на момент укладення Договору №08-05/КП-01/12, а також на момент подання позовної заяви є особами взаємно пов`язаними. Зокрема, ОСОБА_3 (директор ТОВ «ТД «Віва» з 11.02.2015) станом на момент подання позовної заяви був також учасником (кінцевим бенефіціарним власником) ТОВ «Віва» із часткою в статутному капіталі в розмірі 50%. Станом на момент укладення Договору №08-05/КП-01/12, ОСОБА_3 був співвласником та директором ТОВ «Віва», а директором ТОВ «ТД «Віва» був ОСОБА_4 , котрий одночасно працював на посаді начальника фінансово-облікового відділу ТОВ «Віва». Станом на момент подання позовної заяви єдиним учасником ТОВ «ТД «Віва» є ОСОБА_5 (остання, за словами представника позивача, є дружиною Богуцького С.В.). Вказане підтверджується заявами свідків ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 131-135) та ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 139), а також витягом з ЄДР №1006653895 від 19.05.2020 (т. 2 а.с. 83-86).

Відтак, спільна пов`язаність ТОВ «Віва» та ТОВ «ТД «Віва» на момент подання позовної заяви надавала можливість цим особам скласти Комерційну пропозицію від 03.05.2012 та Акт і Таблицю відповідності поставленого товару від 29.06.2012 вже після виникнення даного спору із внесенням до неї відомостей, які не відповідають дійсності.

5) Матеріалами справи спростовується та обставина, що Акт і Таблицю відповідності було підписано у зазначену в них дату (29.06.2012). Зокрема, в цих документах позивач погодив, що правильне найменування такого обладнання як «Лінія формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос», «Турбоміксер для приготування ваф. тіста ТМ-1», «УФС-18ПА з 2 ваг. електродозаторами», «Упаковочна машина УА-300/2» та «Жиротопка» (яке зазначено в Специфікації до Договору №08-05/КП-01/12 та поставлено за Актами приймання передачі №1 та №3 від 10.05.2012) є, відповідно, «Автоматична лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2», «Турбоміксер для приготування вафельного тіста Franz Haas Wien XXI, модель ТМ 40», «Фасовочно-упаковочний апарат УФС-18ПА», «Упаковочна машина УА-300/1» та «Жиротопка на 2000 л.».

Однак, як вбачається з Акту приймання-передачі майна від 03.01.2013 (т. 1 а.с. 105-112) та Додатків №2 і № 3 до Договору оренди від 03.01.2013 (т. 1 а.с. 116-120), що підписано між ТОВ «ТД «Віва» та ТОВ «Шокобум» позивач передав в оренду вищеперелічене обладнання і його найменування відповідає тому, що зазначено в Специфікації до Договору №08-05/КП-01/12 та Актах приймання передачі №1 та №3 від 10.05.2012, а не тому, що зазначено в Комерційній пропозиції від 03.05.2022 та Акті і Таблиці відповідності від 29.06.2012.

Враховуючи все вищевикладене, при вирішенні даної справи суд не бере до уваги надану позивачем Комерційну пропозицію від 03.05.2012, а також Акт та Таблицю відповідності товару від 29.06.2012, оскільки такі не відповідають критеріям достовірності доказів.

В ході розгляду справи позивач, доводячи ідентифікуючі ознаки майна, яке він придбав у ТОВ «Віва», долучив до матеріалів справи дублікати паспортів «Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» (т. 5 а.с. 26-45) та «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»» (т. 5 а.с. 12-25), видані 02.09.2010 виробником цього обладнання ТОВ «ТехноШок», а також Інструкцію з експлуатації одиниці виробничого обладнання «Жиротопка на 2000 л.», розроблену ТОВ «Віва» та затверджену розпорядженням директора від 24.09.2009 (т. 5 а.с. 46-53). Супровідних та експлуатаційних документів, що стосуються іншого обладнання, яке виступає предметом спору та яке було придбане у ТОВ «Віва», позивач не надав.

Дослідивши надані докази, суд вважає їх неналежними, з огляду на таке.

Перш за все необхідно зазначити, що дублікат документа це другий примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Зміст дубліката повинен повністю відповідати первісному примірнику документа.

Як вбачається з дублікатів паспортів «Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» та «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»», вони не відповідають встановленим вимогам паспортів, які розробляє виробник обладнання (пункти 8.1 8.4 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006). Зокрема, зміст паспорту на обладнання має відповідати змісту формуляру (пункт 8.3 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006), а останній містить вимоги, що в розділі «Основні відомості про товар» повинен вказуватися, зокрема, заводський номер цього товару (пункт 7.7 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006). Саме наявність заводського номера товару в паспорті свідчить, що цей паспорт стосується конкретного майна.

Також за змістом пункту 7.7 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006 в розділі «Основні відомості про товар» повинно вказуватися відомості про сертифікат на товар (номер сертифіката, строк його дії і орган, який його видав).

Однак, як вбачається з наданих позивачем дублікатів паспортів в них не зазначено ні заводського номера «Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» та «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»», ні строку дії сертифікатів відповідності та органів, які їх видали.

Крім цього, дублікат паспорту «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»» є неналежним доказом у справі ще тому, що як вбачається з Договору №08-05/КП-01/12 та Актів приймання-передачі майна до цього Договору, ТОВ «ТД «Віва» не купувало в ТОВ «Віва» п`ять Станцій подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник», котрі виступають об`єктами витребування. Доказів набуття у власність цього обладнання від інших осіб позивач не надав.

Суд також критично оцінює долучену позивачем Інструкцію з експлуатації одиниці виробничого обладнання «Жиротопка на 2000 л.», розроблену ТОВ «Віва», оскільки:

1) вказана інструкція не є експлуатаційним документом розробленим виробником цього обладнання;

2) в ній не зазначено ні виробника обладнання, ні дату його виготовлення, ні реєстраційного номеру обладнання;

3) позивач не довів, що ця інструкція стосується майна, яке він придбав згідно Акту приймання-передачі №3 до Договору №08-05/КП-01/12.

Так, в названому акті лише зазначено, що позивач придбав у ТОВ «Віва» жиротопку, без наведення будь-яких її технічних характеристик. Слід зазначити, що ТОВ «ТД «Віва» просить витребувати від ТОВ «ТВК «Волді» жиротопку, яку внесено до статутного капіталу як «Жиротопка 1000 кг., виробник УкрЮжМолпром, модель СВВ-1,25М, 2008 р.в.». Однак, як вбачається з дослідницької частини Висновку №25854/3398-3413 від 13.11.2023 (т. 8 а.с. 141), характеристики жиротопки, наведені в Інструкції з експлуатації відповідають характеристикам жиротопки на 2000 кг (таке обладнання у відповідача є в кількості дві одиниці). Про невідповідність габаритних розмірів та ємності жиротопки, які наведені в Інструкції і тієї, яку витребовує позивач звертає увагу також і судовий експерт Львівського НДІСЕ у дослідницькій частині Висновку №1332 від 03.08.2021 (т. 6 а.с. 45 на звороті).

Необхідно зазначити, що позивачем до матеріалів справи долучено також Договори на виготовлення та поставку обладнання №7 від 15.05.2006 та №12/02-07 від 12.02.2007 згідно котрих ТОВ «Віва» придбало у ТОВ «ТехноШок» дві «Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» та «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»», а також документи про їх перевезення (т. 4 а.с. 17-66).

Суд не вважає вказані Договори належними доказами у справі, оскільки:

1) вони не надають можливість визначити індивідуальні ознаки майна, котре придбавалося, так як в них відсутні його реєстраційні номери;

2) ці Договори є правовстановлюючими документами ТОВ «Віва», яке хоча і взаємно пов`язане із позивачем, однак є самостійним суб`єктом цивільних прав;

3) позивач не довів належними доказами те, що «Лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» (котру ТОВ «Віва» придбало у ТОВ «ТехноШок») та «Лінія формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос» (котру позивач придбав у ТОВ «Віва») є одна і та ж лінія.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається також на лист ТОВ «НВО Свєтлобор» №31 від 17.04.2020 (т. 1 а.с. 176-178) в якому зазначено, що поставки обладнання від ТОВ «ТехноШок» (котре було ліквідоване 07.07.2011) здійснювалися на митну територію України тільки по контракту з ТОВ «Віва» і інших поставок обладнання на територію України ТОВ «ТехноШок» та ТОВ «НВО Свєтлобор» не здійснювали.

Суд критично оцінює вказаний лист, з огляду на таке:

1) З листа б/н б/д ТОВ «НВО Свєтлобор» (т. 4 а.с. 13-14) вбачається, що вказане підприємство лише здійснює господарську діяльність з виробництва обладнання аналогічно тому, яке свого часу виробляло ТОВ «ТехноШок», а тому, по суті, є правонаступником останнього в частині технічних і виробничих напрацювань з виробництва обладнання. Відтак, враховуючи те, що ТОВ «НВО Свєтлобор» не є правонаступником ТОВ «ТехноШок» в юридичному сенсі, наявність в нього всієї документації, пов`язаної з господарською діяльністю ліквідованого підприємства (в т.ч. договорів купівлі-продажу продукції), котра б дозволяла беззаперечно стверджувати про викладені обставини сумнівна.

2) Твердження про те, що ТОВ «ТехноШок» поставляло промислове обладнання на митну територію України лише ТОВ «Віва» не виключає того, що таке обладнання могло бути поставлене в Україну іншими юридичними особами в порядку перепродажу.

3) Матеріалами справи спростовуються інші твердження, які ТОВ «НВО Свєтлобор» вказав у листі №31 від 17.04.2020, що свідчить про його недостовірність.

Так в цьому листі дане підприємство зазначило, що ТОВ «Віва» придбало у ТОВ «ТехноШок»:

- одну лінію AS-275.2 для формування шоколадних виробів з начинкою, яка складається з формуючої машини; вертикального холодильного тунелю та холодильного компресора модель 4PCS-41P, виробництва Bitzer (Німеччина);

- одну лінію АС-275 з функцією вертикального переміщення відливальної голови для формування цукерок кулькоподібної форми (типу «Раффаелло»), яка складається з депозитора (депозитор управляється трьома сервоприводами); вертикального холодильного тунелю та холодильного компресора модель 4PCS-41P, виробництва Bitzer (Німеччина).

Водночас, як вбачається з Договорів №7 від 15.05.2006 (т. 4 а.с. 17-31) та №12/02-07 від 12.02.2007 (т. 4 а.с. 41-55) ТОВ «Віва» купило в ТОВ «ТехноШок» дві комплектні лінії формування шоколадних цукерок асорті АС-275.2 (в документах про перевезення зазначено AS-275.2) типу «one-shot», продуктивністю 350-400 кг/год. Лінії АС-275 (AS-275), як це стверджує ТОВ «НВО Свєтлобор», вказане підприємство не купувало. При цьому, зі Специфікацій до цих договорів (т. 4 а.с. 24, 32, 48, 56) прослідковується, що обидві лінії складаються з формуючої машини, вертикального холодильного тунелю та холодильного компресора. Серед вузлів і агрегатів даних ліній відсутній депозитор, що управляється трьома сервоприводами, а також не зазначено виробника і моделі компресора.

Суд також залишає поза увагою заяви свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 123-135) якими позивач доводить технічні характеристики та перелік майна, котре ТОВ «ТД «Віва» придбало у ТОВ «Віва». Вказані заяви є недопустимими доказами, оскільки на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (частина 2 статті 87 ГПК України). Слід наголосити, що такі обставини як набуття юридичною особою певного майна та його ідентифікуючі ознаки згідно чинного законодавства України (ЦК України, Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про стандартизацію», ДСТУ ГОСТ 2.610:2006 і ін.) відображаються в первинних документах підприємства (договорах, актах приймання-передачі, накладних), а також документах, що стосуються товару (технічних паспортах, експлуатаційних документах, сертифікатах якості тощо).

Для з`ясування обставин того чи знаходиться придбане позивачем обладнання у володінні ТОВ «ТВК «Волді» суд за клопотанням позивача призначав у даній справі судові експертизи, які проводилися експертами різних спеціальностей та знань.

Судовим експертом Львівського НДІСЕ Лушниковою Т.М. (кваліфікація експерта за спеціальністю 8.9 «Дослідження металів і сплавів та виробів з них», свідоцтво про присвоєння кваліфікації №5-Д від 25.05.2020) надано окремі висновки по кожному об`єкту дослідження.

Згідно цих Висновків (т. 5 а.с. 214-220 т. 6 а.с. 2-97) встановити чи складається представлена на дослідження кожна одиниця обладнання, яке позивач просить витребувати від ТОВ «ТВК «Волді» в цілому або частково з обладнання чи комплектуючих елементів, які придбавалися ТОВ «ТД «Віва» згідно Договору купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 та/або згідно Договору поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 не надається за можливе у зв`язку з відсутністю достатнього комплексу морфологічних і інформативних ознак (неможливість ідентифікації обладнання відповідно до технічної документації; відсутність технічної документації та/або паспортів; відсутність заводських табличок з маркуванням на обладнанні; відсутність чи недостатність відомостей про найменування та технічні характеристики обладнання, яке придбавалося у ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва»).

Крім цього, в даній справі також проведено комплексну експертизу експертами ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Донцовою О.С. (кваліфікація за спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів»; свідоцтво №7-22Д від 13.01.2022) та ОСОБА_9 (кваліфікація за спеціальністю 10.23 «Дослідження технічного стану та умов експлуатації машин та механізмів»; свідоцтво №111-21/Д), за результатами котрої складено Висновок експерта №25854/3398-3413 від 13.11.2023 (т. 8 а.с. 99-159) в котрому надано відповіді, зміст яких зазначено у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні даної справи суд не бере до уваги Висновок експерта №25854/3398-3413 від 13.11.2023, складений експертами ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса», оскільки ним не встановлено обставин, для з`ясування котрих призначалася комплексна експертиза.

Так, як вбачається з дослідницької частини вказаного Висновку (аркуші 73, 82, 89, 92, 99, 103, 109, 117, 120), надаючи відповіді на поставлені судом питання, експерти не ідентифіковували, що майно позивача знаходиться у володінні ТОВ «ТВК «Волді», а лише встановлювали те, чи надане на дослідження обладнання відповідає тому, яке внесено ОСОБА_1 в статутний капітал товариства згідно Акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, а також тому, яке придбало ТОВ «ТД «Віва» згідно Договору №10-08/10 та/або Договору №08-05/КП-01/12.

Допитані в судовому засіданні 01.05.2024 експерти ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не підтвердили, що у Висновку №25854/3398-3413 від 13.11.2023 ними здійснено ідентифікацію обладнання котре знаходиться у відповідача тому, що придбавав позивач. Як зазначили експерти, встановлення того чи наявне у відповідача обладнання належить позивачу не видається за можливе через (1) відсутність у Договорі №10-08/10 та Договорі №08-05/КП-01/12 ідентифікуючих ознак обладнання, яке придбало ТОВ «ТД «Віва» та (2) відсутність етикеток з маркуванням на обладнанні котре було надано на дослідження.

По суті, допитані експерти ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтвердили те, що зазначено судовим експертом Львівського НДІСЕ Лушниковою Т.М. у наданих нею Висновках.

Інших доказів, які б свідчили про фізичне утримання ТОВ «ТВК «Волді» спірного майна позивач не надав.

З огляду на все викладене вище, матеріалами справи не доводиться факт знаходження майна позивача у володінні відповідача-1.

На думку представника позивача, сукупність долучених останнім доказів свідчить про вірогідність знаходження обладнання у ТОВ «ТВК «Волді», адже відповідачі надали лише Договори купівлі-продажу, укладені з ОСОБА_2 (які позивач вважає нікчемними) і не надали жодних інших доказів, що підтверджують можливість продажу ним цього обладнання, обставини перевезення майна, супровідних документів на майно і ін.

З цього приводу суд зазначає таке.

Положеннями статті 79 ГПК України закріплено такий стандарт доказування, як вірогідність доказів, котрий полягає в тому, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови ВПВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови ВПВС від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Слід зазначити, що стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Для сторони необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. При цьому докази, які надаються на підтвердження певної обставини повинні бути належними та допустимими, оскільки надання більшої кількості доказів, які цим вимогам не відповідають не породжує вірогіднішого висновку про існування певної обставини.

В даній справі позивачем на підтвердження наявності у його власності майна було надано єдині належні докази - Договір №10-08/10 (т. 1 а.с. 38-39), Специфікацію до цього Договору (т. 1 а.с. 40) та Акт приймання-передачі майна до нього (т. 1 а.с. 41), а також Договір №08-05/КП-01/12 (т.1 а.с. 52-54), Специфікацію до нього (т. 1 а.с. 55-65) та Акти приймання-передачі №1 та №3 (т. 1 а.с. 66-67, 70-71). Інші його докази є неналежними, недопустимими та недостовірними, про що зазначено вище.

На противагу доводам позивача, відповідачі на підтвердження наявності права власності на майно, яке в них знаходиться і котре просить витребувати позивач надали Договори купівлі-продажу майна: від 31.01.2019, від 19.02.2019, від 04.03.2019, від 19.03.2019, від 03.04.2019, від 18.04.2019, від 10.05.2019, від 22.05.2019, від 03.06.2019 та від 18.06.2019, Додатки №1 до цих Договорів та Акти приймання-передачі майна до них (т. 3 а.с. 4-33).

Таким чином, надані позивачем та відповідачами правовстановлюючі документи на обладнання є рівносильними.

Однак, з урахуванням того, що:

1) обладнання, яке просить витребувати позивач є серійним та не обмеженим в цивільному обороті і вказане обладнання може придбаватися фізичними та юридичними особами, а також використовуватися підприємствами, основним видом діяльності яких є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (основний вид діяльності ТОВ «ТД «Віва» та ТОВ «ТВК «Волді»);

2) ТОВ «ТВК «Волді» надало судовим експертам для огляду декілька одиниць більшості видів обладнання, що є спірним та перебуває в його володінні, зокрема: Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2 (2 одиниці); жиротопки (6 одиниць); печі вафельні (2 одиниці); машини для порізки вафельних блоків (2 одиниці); холодильні тунелі 10м. (4 одиниці); холодильні тунелі 15м (3 одиниці) та глазурувальні машини (3 одиниці);

3) правовстановлюючі документи ТОВ «ТД «Віва» не надають можливість ідентифікувати обладнання, що ним було придбано, а також не підтверджують те, що позивач набув у власність весь перелік обладнання, яке просить витребувати (вказане стосується п`яти темперзбірників);

4) спірне обладнання було передано в користування третій особі ТОВ «Гаджет Мобайл», яка є самостійним господарюючим суб`єктом і в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що в подальшому це майно вибуло з користування вказаного товариства,

суд не може на підставі наявних у справі документів дійти висновку про те, що придбане позивачем майно фізично знаходиться у володінні ТОВ «ТВК «Волді», як і висновку, яке саме майно придбавалося позивачем і яка з одиниць обладнання, що знаходиться у відповідача-1 підлягає витребуванню.

Підсумовуючи все викладене вище, позовні вимоги ТОВ «ТД «Віва» задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність, заява ТОВ «ТВК «Волді» про застосування позовної давності (вх. №20543/20 від 25.06.2020) залишається без розгляду.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно із пунктом 2 частини 1, пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов`язані із розглядом справи №914/1179/20, а саме витрати зі сплати судового збору, витрати на проведення експертизи та витрати на професійну правничу допомогу надану позивачу, покладаються на ТОВ «ТД «Віва».

Відповідачі подали за допомогою підсистеми «Електронний суд» заяви про розподіл судових витрат.

Так, від ТОВ «ТВК «Волді» надійшла заява вх. №11988/24 від 02.05.2024 (т.10; а.с. 138-184), у якій відповідач-1 просить стягнути на свою користь 78`400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась Адвокатським об`єднанням «Павленко і партнери», та 61`600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась Адвокатським об`єднанням «Мельник і Арцишевський». При цьому відповідач-1 зазначає, що від імені адвокатських об`єднань правову допомогу безпосередньо надав адвокат Дудяк Р.А., який змінював місце свого працевлаштування.

У свою чергу, від ОСОБА_1 надійшла заява вх. №12217/24 від 07.05.2024, у якій вона просить стягнути на свою користь 60`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась Адвокатським об`єднанням «Павленко і партнери» (т. 10 а.с. 191-199). При цьому представництво інтересів відповідача-2 у справі здійснював адвокат Гурин В.А.

Позивач заперечив проти стягнення на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі не підтверджені належними доказами. Він також зауважив, що представник відповідача-1 подав до суду ордер, виданий АО «Мельник і Арцишевський», разом із заявою про розподіл судових витрат, тобто 02.05.2024. До цієї дати у матеріалах справи були відсутні докази, які б підтверджували право адвоката Дудяка Р.А. діяти за дорученням відповідного адвокатського об`єднання.

Проаналізувавши доводи та заперечення сторін, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає таке.

Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначає однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відзивах на позовну заяву відповідачі однаково визначили, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ними у зв`язку із розглядом справи, становить 15`000,00 грн. (т. 2; а.с. 218; т. 3; а.с. 3).

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Щодо заяви ТОІ «ТВК «Волді» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 140`000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат у розмірі 78`400,00 грн. ТОВ «ТВК «Волді» подало до суду:

1) Копію Договору про надання правової допомоги від 21.05.2020 (т. 10; а.с. 169-172), згідно із яким АО «Павленко і партнери» (адвокатське об`єднання) зобов`язується надати (-вати) ТОВ «ТВК «Волді» (клієнт) правову (правничу) допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата прямо передбачена договором.

Термін дії вказаного вище Договору до 31.12.2025 (пункт 4.8).

Відповідно до умов, що передбачені у цьому Договорі, адвокатське об`єднання зобов`язується виключно на підставі замовлення клієнта надавати йому, зокрема такі види правової (правничої) допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення необхідних клієнту заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства; надавати в разі необхідності іншу правову допомогу (пункт 1.2 Договору від 21.05.2020).

Пунктом 1.3. Договору від 21.05.2020 визначено, що рішення про призначення конкретного адвоката чи кількох адвокатів для надання правової допомоги або про заміну адвоката чи адвокатів (у випадках, коли це не суперечить закону) приймається адвокатським об`єднанням.

Для представництва інтересів ТОВ «ТВК «Волді» у Господарському суді Львівської області у межах справи №914/1179/20 Адвокатське об`єднання «Павленко і партнери» призначило адвоката Дудяк Р.А., який діяв на підставі:

- довіреності від 21.05.2020 виданої строком до 21.06.2020 (т. 2; а.с. 127);

- ордеру серії ВС №1027422 від 19.06.2020, виданого АО «Павленко і партнери». Цим документом встановлено, що представництво здійснюється на виконання договору від 21.05.2020, а права адвоката не обмежуються (т. 3; а.с. 226).

У матеріалах справи наявна також копія свідоцтва Дудяка Р.А. про право на заняття адвокатською діяльністю №1146 від 22.02.2006 (т. 2; а.с. 128).

Суд зазначає, що 30.11.2022 між АО «Павленко і партнери» та адвокатом Дудяком Р.А. було припинено трудові відносини, що підтверджується наказом №08-к від 30.11.2022 (т. 10; а.с. 173).

Відповідно до пункту 3.1 Договору від 21.05.2020 оплата за ним складається з:

а) гонорару, що виплачується клієнтом в якості оплати правової допомоги, що надана адвокатським об`єднанням за цим договором;

б) сум, що виплачуються клієнтом адвокатському об`єднанню як покриття попередньо узгоджених з клієнтом та документально підтверджених витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги за цим договором.

За надання правової допомоги, передбаченої предметом цього договору, клієнт виплачує адвокатському об`єднанню гонорар, розмір якого визначається відповідно до акту прийому-передачі наданої правової допомоги, що підписується обома сторонами. Клієнт проводить виплату гонорару на підставі підписаного обома сторонами акту, який засвідчує факт надання правової допомоги (пункти 3.2, 3.5 Договору від 21.05.2020).

2) Копію Акта прийому-передачі наданих правових послуг від 01.05.2024 (т. 10; а.с. 174-175), згідно із яким адвокатське об`єднання надало ТОВ «ТВК «Волді» таку правову допомогу:

2.1) представництво інтересів у Господарському суду Львівської області (22.05.2020, 29.05.2020, 11.06.2020, 21.08.2020, 12.08.2022);

2.2) підготовка відзиву на позовну заяву (05.06.2020);

2.3) підготовка відповіді на адвокатський запит представника позивача адвоката Матвіїва В.М. у межах справи №914/1179/20 (16.06.2020);

2.4) підготовка у виконавчий комітет Луцької міської ради адвокатського запиту у справі №914/1179/20, оформлення описів вкладення, повідомлення про вручення, поштового конверта і відправка поштою цього запиту (19.06.2020);

2.5) написання заперечення на клопотання позивача про призначення судової експертизи (23.06.2020);

2.6) складення листа-запиту на ТОВ «Свєтлобор» у справі №914/1179/20 (23.06.2020);

2.7) написання заяви про застосування строків позовної давності (24.06.2020);

2.8) підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи; оформлення описів вкладення, поштових конвертів для відправки трьом іншим учасникам справи (02.07.2020);

2.9) відправка клопотання про приєднання доказів трьом іншим учасникам справи і його реєстрація у суді (06.07.2020);

2.10) підготовка в Західний апеляційний господарський суд: судді: Скрипчук О.С., Данко Л.С., Мирутенко О.Л., відзиву на апеляційну скаргу (щодо ухвали про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 29.05.2020); оформлення описів вкладення, поштових конвертів для відправки трьом іншим учасникам справи (16.07.2020);

2.11) формування питання для призначення судової експертизи у вигляді клопотання (20.08.2020);

2.12) оформлення пояснень про відсутність будь-яких інших документів, які визначені у клопотанні судового експерта про надання додаткових матеріалів та доступу до об`єктів дослідження, що необхідні для проведення комплексної інженерно-технічної та товарознавчої судової експертизи №7148/11475 (вх. №2233/22 від 14.07.2022) (21.07.2022).

Згідно із пунктом 3 цього Акта вартість правової допомоги становить 78`400,00 грн.

3) Детальний опис наданих послуг, зміст якого відповідає змісту вказаного вище Акта прийому-передачі наданих правових послуг.

На підтвердження понесення витрат у розмірі 61`600,00 грн. ТОВ «ТВК «Волді» подало до суду:

1) Копію Договору про надання правової допомоги від 13.01.2023 (т. 10; а.с. 178-181), згідно із яким АО «Мельник і Арцишевський» (адвокатське об`єднання) зобов`язується надати (-вати) ТОВ «ТВК «Волді» (клієнт) правову (правничу) допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата прямо передбачена договором.

Термін дії вказаного вище Договору до 31.12.2025 (пункт 4.8).

Положення пунктів 1.2, 1.4, 3.1 Договору від 13.01.2023 фактично збігаються із тими, що викладені у пунктах 1.2, 1.3, 3.1 Договору від 21.05.2020.

Пунктом 2.3 Договору від 13.01.2023 визначено, що за взаємною домовленістю адвокатське об`єднання та клієнт визначають адвоката (-ів), які від імені адвокатського об`єднання будуть відповідальними за надання клієнту правової допомоги у межах договору.

Слід зазначити, що АО «Мельник і Арцишевський» доручило представляти інтереси відповідача-1 у справі №914/1179/20 адвокату Дудяку Р.А. Останнього було прийнято на роботу в адвокатське об`єднання 04.10.2022 на посаду адвоката на 0,5 ставки за сумісництвом, що підтверджується відповідним наказом (т. 10; а.с. 176). З 01.07.2023 йому було встановлено повний робочий час тривалістю вісім робочих годин, що вбачається зі змісту наказу №4-к від 01.07.2023 (т. 10; а.с. 177).

Представництво інтересів ТОВ «ТВК «Волді» адвокат Дудяк Р.А. здійснює на підставі ордеру серії ВС №1181129 від 18.01.2023, виданого Адвокатським об`єднанням «Мельник і Арцишевський». Цим документом встановлено, що представництво здійснюється на виконання договору від 13.01.2023, а права адвоката не обмежуються.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ордер, виданий АО «Мельник і Арцишевський», було подано лише разом із заявою про розподіл судових витрат, тобто 02.05.2024. Так, матеріалами справи підтверджується те, що ордер серії ВС №1181129 від 18.01.2023 подано представником відповідача-1 ще 20.01.2023 разом із клопотанням про відкладення розгляду справи (т. 8; а.с. 60).

Згідно із пунктом 3.2 Договору від 13.01.2023 за надання правової допомоги, передбаченої предметом цього договору, клієнт виплачує адвокатському об`єднанню гонорар, розмір якого визначається відповідно до акту прийому-передачі наданої правової допомоги, що підписується обома сторонами, з попереднім виставленням відповідного рахунку.

Клієнт проводить виплату гонорару (його частини) не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту, який засвідчує факт надання правової допомоги (пункт 3.5 Договору від 13.01.2023).

2) Копію Акта прийому-передачі наданих правових послуг від 01.05.2024 (т. 10; а.с. 183-184), згідно із яким адвокатське об`єднання надало ТОВ «ТВК «Волді» таку правову допомогу:

2.1) написання клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу відповідачу-1 для процесуального реагування на додаткові пояснення позивача; відправка його копії двом учасникам справи і подання клопотання в суд сервісом «Електронний Суд» (19.01.2023);

2.2) підготовка пояснень у зв`язку із поданням позивачем додаткових пояснень (надходження 30.12.2022 на адресу суду клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для комплексної судової товарознавчої експертизи та судової інженерно-механічної експертизи №25854/3398-3413 (вх. №4374/22 від 30.12.2022) (26.01.2023);

2.3) представництво інтересів у Господарському суду Львівської області (30.01.2023, 08.03.2024, 01.04.2024, 17.04.2024, 01.05.2024);

2.4) складення і відправка сервісом «Електронний суд» пояснення (узгодження дати, часу, відповідальних працівників товариства при проведенні судової експертизи) (06.04.2023);

2.5) представництво інтересів відповідача-1 шляхом виїзду за попереднім погодженням з судовими експертами ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» місто Харків, на огляд об`єктів дослідження за адресою: 44661, Волинська обл., Луцький р-н, смт. Колки, вул. Грушевського, 9 (03.05.2023);

2.6) складення і подання сервісом «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи (12.12.2023);

2.7) підготовка клопотання про виклик експерта для надання роз`яснень висновку експертизи №25854/3398-3413 від 13.11.2023, складеного експертами ННЦ «ІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» (16.01.2024);

2.8) складення і подання сервісом «Електронний суд» заперечення на клопотання позивача про витребування доказів (13.02.2024);

2.9) формування і подання сервісом «Електронний суд» пояснень за результатами допиту судових експертів ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» (29.02.2024).

Згідно із пунктом 3 цього Акта вартість правової допомоги становить 61`600,00 грн.

4) Рахунок на оплату №1/04-24 від 30.04.2024 на суму 61 600,00 грн. (т. 10; а.с. 182).

Щодо заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60`000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат у розмірі 60`000,00 грн. ОСОБА_1 подала до суду:

1) Копію Договору про надання правової допомоги від 10.06.2020 (т. 10; а.с. 197-198), положення кого є аналогічними тим, що викладені у Договорі від 21.05.2020, укладеному між АО «Павленко і партнери» та ТОВ «ТВК «Волді»

Представництво інтересів ОСОБА_1 у Господарському суді Львівської області у межах справи №914/1179/20 здійснював адвокат Гурин В.А. на підставі ордеру серії ВС №1026383 від 10.06.2020, виданого АО «Павленко і партнери». Згідно із цим документом права адвоката не обмежуються (т. 3; а.с. 56).

2) Копію Акта прийому-передачі наданих правових послуг від 01.05.2024 (т. 10; а.с. 199), згідно із яким адвокатське об`єднання надало Петелицькій І.М. таку правову допомогу:

2.1) представництво інтересів у Західному апеляційному господарському суді (26.08.2020, 09.09.2020);

2.2) представництво інтересів у Господарському суду Львівської області (28.08.2020, 21.01.2021, 03.12.2021, 12.08.2022, 30.01.2023, 18.01.2024, 15.02.2024, 22.03.2024, 01.04.2024, 17.04.2024, 18.04.2024, 01.05.2024);

2.3) підготовка у Господарський суд Львівської області пояснення від 19.11.2020;

2.4) підготовка у Господарський суд Львівської області клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення з матеріалами справи (05.01.2023);

2.5) підготовка у Господарський суд Львівської області пояснення від 10.04.2023;

2.6) підготовка у Господарський суд Львівської області клопотання від 11.12.2023

Згідно із пунктом 3 цього Акта вартість правової допомоги становить 60`000,00 грн.

Здійснивши аналіз та оцінку наданих відповідачами доказів понесення ними витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання ТОВ «ТВК «Волді» та ОСОБА_1 професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Враховуючи висловлені в судовому засіданні представником позивача заперечення, що стягнення витрат на правову допомогу відповідачів, суд при вирішенні вказаного питання вправі керуватися передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.

Крім цього, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню із позивача, суд враховуватиме критерії передбачені частиною 5 статті 129 ГПК України. Відповідно до згаданої норми, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями частини 4 статті 126, частини 5 статті 129 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються відповідачам.

При цьому суд враховує, що згідно із частиною 6 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, суми судових витрат, заявлені до стягнення відповідачем-1 (140 000,00 грн.) та відповідачем-2 (60 000,00 грн.), перевищують суми, заявлені у попередніх (орієнтовних) розрахунках зазначених у відзивах на позовну заяву (по 15 000,00 грн.). Разом з цим, підстави для відмови у стягненні витрат у частині перевищення відсутні, позаяк на момент відкриття провадження у справі сторони не могли передбачити необхідність у здійсненні таких витрат. Так, сторони не могли передбачити, що справа розглядатиметься протягом декількох років із проведенням значної кількості підготовчих та судових засідань, а протягом її розгляду виникатимуть труднощі із визначенням експертної установи, яка повинна проводити судову експертизу.

На вказані обставини посилаються і відповідачі у заявах про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні заяв відповідачів про стягнення витрат на правову допомогу, суд перш за все враховує правові висновки, Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18. Так, суд касаційної інстанції вказав, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Зі змісту наданих відповідачами договорів про надання правової допомоги вбачається, що у таких не визначено порядку обчислення, форми, ціни послуг. Їх сторони обмежились лише посиланням на те, що вартість послуг вказується по факту їх надання у актах наданих послуг.

Таким чином, суд позбавлений можливості пересвідчитись у дійсній домовленості відповідачів і їх представників щодо розміру адвокатського гонорару за надання послуг у справі №914/1179/20, а тому вважає за необхідне реалізувати своє дискреційне повноваження та частково задовольнити заяви про компенсацію судових витрат.

Протягом розгляду справи адвокат Дудяк Р.А. підготував відзив на позовну заяву, заперечення на клопотання про призначення судової експертизи, заяву про застосування строків позовної давності, заперечення на клопотання позивача про витребування доказів, пояснення за результатами допиту судових експертів (вказані у цьому рішенні під №№2.2; 2.5; 2.7; 2.10 у Акті від 01.05.2024 за Договором від 21.05.2020 та під №2.8 у Акті від 01.05.2024 за Договором від 13.01.2023).

За своїм змістом перелічені документи є до певної міри складними, а їх належна підготовка для подання до суду безумовно вимагала від представника відповідача-1 затрат часу. Разом з цим, процес виготовлення означених вище документів не можна вважати надміру важким, з огляду на кваліфікацію ОСОБА_11 , який здійснює адвокатську діяльність ще з 2006 року.

Що стосується усіх інших підготовлених ним процесуальних документів у справі №914/1179/20, то вони не можуть бути визнані змістовно складними та такими, що вимагають значну кількість часу для підготовки. Йдеться про заяви, клопотання і пояснення, які вказані у цьому рішенні під №№2.3, 2.8; 2.11; 2.12 у Акті від 01.05.2024 за Договором від 21.05.2020 та під №№2.1; 2.2; 2.4; 2.6; 2.7 у Акті від 01.05.2024 за Договором від 13.01.2023.

Більшість із вказаних вище документів викладені на одному-двох аркушах та зводяться до короткого висловлення позиції щодо того чи іншого процесуального питання, зокрема відкладення судових засідань, долучення доказів до матеріалів справи, пропозиції питання для судової експертизи, організації проведення судової експертизи та виклику судових експертів у засідання, повідомлення про відсутність документів та інших.

За таких умов, суд вважає, що загальна вартість наданих послуг є неспівмірною зі складністю наданих послуг та часом, витраченим адвокатом на їх надання.

Варто також зауважити, що вартість послуги із підготовки в Західний апеляційний господарський суд відзиву на апеляційну скаргу не може бути покладена на позивача, позаяк розподіл витрат здійснених на стадії апеляційного провадження не може здійснюватися судом першої інстанції. У цій частині відповідними повноваженнями наділений Західний апеляційний господарський суд.

Не залишається поза увагою суду і те, що частина із судових засідань, які проводились у ході розгляду цієї справи, були нетривалими. Так, підготовчі засідання 22.05.2020, 29.05.2020, 08.03.2024, участь у яких брав адвокат Дудяк Р.А., закінчувались не пізніше ніж за двадцять хвилин з моменту їх початку. У ході їх проведення суд за участю сторін у звичайному порядку вирішував ті чи інші процесуальні питання. Вказане переконливо свідчить про те, що вартість послуг адвоката із участі у цих засіданнях не може значно збільшувати загальну вартість професійної правничої допомоги.

У своїй постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд виснував, що послуги щодо направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів) не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, а відтак не відносяться до витрат на правову допомогу.

Таким чином, виокремлені відповідачем-1 послуги із оформлення і направлення процесуальних документів до суду та сторонам не входять до складу послуг із професійної правничої допомоги, а тому вони не можуть бути стягнуті із позивача у якості витрат на правову допомогу адвоката.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у загальній сумі 60`000,00 грн., суд вважає, що заявлений до стягнення розмір таких витрат також не відповідає критерію співмірності.

Перш за все суд зазначає, що обсяг вказаних у наданому акті послуг є незначним та зводиться до представництва інтересів ОСОБА_1 у суді та підготовки окремих процесуальних документів.

Зокрема, адвокатом Гурином В.А. подано пояснення від 19.11.2020 та від 11.04.2023, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи у січні 2023 року, клопотання про відкладення розгляду справи від 11.12.2023, кожне із яких викладено на одному аркуші.

Суд враховує, що представник ОСОБА_12 брав участь у значній кількості засідань у цій справі. Однак, тривалість відповідних засідань була різною. Так, підготовчі засідання 03.12.2021, 18.01.2024 та судове засідання 22.03.2024 тривали менше п`ятнадцяти хвилин. У свою чергу, підготовчі та судові засідання 28.08.2020, 21.01.2021, 12.08.2022, 30.01.2023, 15.02.2024, 01.04.2024, 17.04.2024, 18.04.2024, 01.05.2024 тривали від тридцять хвилин до шести годин.

Що стосується виокремлених послуг із представництва інтересів відповідача-2 у Західному апеляційному господарському суді (26.08.2020, 09.09.2020), то такі не можуть бути покладені на позивача судом першої інстанції, про що уже зазначалось вище при розподілі витрат відповідача-1.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд також виходить із того, що він не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Таким чином, здійснивши аналіз та оцінку наданих відповідачами доказів понесення ними витрат на професійну правничу допомогу у справі, врахувавши наявність заперечень позивача про стягнення правової допомоги, складність справи; характер, обсяг та зміст наданих адвокатами відповідачів послуг; час, необхідний для надання відповідних послуг; обставини цієї справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/1179/20, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим буде відшкодування відповідачу-1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50`000,00 грн., а відповідачу-2 у розмірі 30`000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва» судові витрати, пов`язані із розглядом справи №914/1179/20.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва» (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 5; код ЄДРПОУ 34123373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Волді» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 153А; код ЄДРПОУ 31475712) 50`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва» (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 5; код ЄДРПОУ 34123373) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 30`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2024.

СуддяКрупник Р.В.


Суд	Господарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	09.05.2024
Оприлюднено	22.05.2024
Номер документу	119129272
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про визнання недійсними установчих документів, внесення змін до них

Крупник Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 09.05.2024 по справі 914/1179/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —914/1179/20

Рішення від 09.05.2024

Рішення
від 09.05.2024 по справі 914/1179/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ