Рішення

від 30.04.2024 по справі 363/2338/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.04.2024 Справа № 363/2338/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30квітня 2024року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Мітясова Д.О.,

прокурора ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Колодія О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгород у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вишгородської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: Вишгородська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2022 до Вишгородського районного суду Київської області, за підписом керівника Вишгородської окружної прокуратури М.Василенка, надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить розірвати укладений 06.11.2011 між Вишгородською державною адміністрацією та ОСОБА_2 за реєстровим номером 2084 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га для сінокосіння, а також стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 10.05.2011 №632 між Вишгородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки від 06.07.2011 № 2084, за умовами якого ОСОБА_2 на 49 років у платне користування передано земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га для сінокосіння. Однак, вказана земельна ділянка використовуються орендарем всупереч вимогам статей 60, 61, 96, 103 ЗК України, статей 47, 88 ВК України, статті 35 Закону України «Про охорону землі», статті 25 Закону України «Про оренду землі», і, як наслідок, відбувається обмеження громадян у вільному доступі до водного об`єкту. Відповідно до акту перевірки Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14.03.2019, на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 зареєстровано обмеження у використанні земельної ділянки - прибережні захисні смуги вдовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,2434 га. Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:38:060:0166, 3221888800:38:060:0161, 3221888800:38:060:0165, 3221888800:38:060:0163 огороджені суцільним парканом з іншими земельними ділянками та обмежені у доступі. На огородженій території розташовані капітальні житлові та інші споруди невизначеного титу. Під час проведення огляду вказаних земельних ділянок в ході досудового розслідування кримінального провадження №42019000200000311 встановлено, що останні огороджені металевим парканом приблизною висотою 3 метри та як наслідок обмежені у вільному доступі. Згідно з викопіюванням виготовленим ТОВ «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ГЕОДЕЗИЧНИЙ АЛЬЯНС 2010» визначено юридичні межі земельних ділянок з кадастровими номерам 3221888800:38:060:0166, 3221888800:38:060:0161, 3221888800:38:060:0165, 3221888800:38:060:0163. Доступ до земельної ділянки з кадастровим номером 3221000000:38:060:0163 обмежений в наслідок огородження її дерев`яним парканом з заходу, що відповідає ілюстраціям за №1, 2, 3, 4, 5 в таблиці до протоколу огляду місця події від 21.12.2022. Також встановлено, що в порушення вищевказаних вимог земельного та водного законодавства орендарем ОСОБА_2 здійснюється забудова орендованої земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163, що підтверджується також викопіювання з інтернет ресурсу http://gisfile.com/ma згідно якого на вказаній земельній ділянці розміщується будівельний майданчик з фундаментом під садовий будинок, що прямо суперечить умовам договору щодо цільового використання земельної ділянки. На підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №357 від 26.07.2013 виготовлено детальний план території земельних ділянок 3221888800:38:060:0166, 3221888800:38:060:0161, 3221888800:38:060:0165, 3221888800:38:060:0163. Згідно графічних матеріалів вказаного детального плану території, а саме експлікації території встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 запроектовано будівництво садового будинку (позначення 4), альтанки (позначення 4а) навісу на 2 автомобілі (позначення 4б), навіс для баків для сміття (позначення 18), барбекю (позначення 8). Пунктом 20 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2011 №659 встановлено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження: земельна ділянка повинна використовуватись за цільовим призначенням, з дотриманням обов`язків землекористувачів та змісту добросусідства встановлених статтями 96, 103 Земельного кодексу України, статтею 35 Закону України «Про охорону земель». Однак, забудова земельної ділянки водного фонду яка надана в оренду виключно для сінокосіння з обмеженням до неї вільного доступу через паркан, прямо суперечить пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України та статті 35 Закону України «Про охорону земель», у зв`язку з чим, на підставі статті 141 ЗК України, статей 610, 651 ЦК України, статті 32 Закону України «Про оренду землі», позивач порушує питання про припинення права користування спірною земельною ділянкою шляхом розірвання договору її оренди.

Після виконання судом вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

На стадії підготовчого провадження брали участь прокурор Кривошея С.В., представник Вишгородської міської ради Пластун Є.В. та представник відповідача адвокат Колодій О.М. Представник третьої особи не з`явився, отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви, з додатками, правом подати пояснення щодо позову, не скористалися.

30.01.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, а 15.03.2023 відзив на позовну заяву, з додатками, та клопотанням про поновлення строку для його подання, яке ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено та прийнято відзив.

04.04.2023 до суду, за підписом керівника Вишгородської окружної прокуратури М.Василенка, надійшла відповідь на відзив, з додатками, та клопотання про поновлення строку для її подання, яке ухвалою суду, зафіксованою у протоколі судового засідання, було задоволено.

23.06.2023 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

За клопотанням прокурора до матеріалів справи долучено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ВМР на земельну спірну ділянку.

Ухвалою суду від 17.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду

Стаття 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

За заявою керівника Вишгородської окружної прокуратури, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.12.2023 вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборонено державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників чи користувачів на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га, яка належить Вишгородській міській раді.

Під час розгляду справи по суті, прокурор підтримав позов, з підстав, викладених у ньому, просив позов задовольнити, заперечуючи проти аргументів представника відповідача.

Представник Вишгородської міської ради підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву, запереченнях, вважаючи, що прокурор безпідставно звернувся до суду в інтересах Вишгородської міської ради, а також просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Так, у відзиві на позовну заяву, представник відповідача, не заперечуючи факт укладання між Вишгородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 . Договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідач отримав у платне користування земельну ділянку 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га строком на 49 років, вказує, що позивач, не будучи стороною вказаного Договору, не може ініціювати питання про його розірвання. Заперечуючи право власності на спірну земельну ділянку Вишгородської міської ради, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з позовом, представник відповідача вказує, що земельна ділянка належить до земель державної власності, а не комунальної, і Вишгородська міська рада не є її розпорядником і, відповідно, не є належним позивачем у справі. Щодо порушень відповідачем умов Договору оренди, про які зазначено у позові, представник відповідача вказує, що згідно із кадастровим планом, виготовленим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , та згідно кадастрового плану, який було виготовлено ТОВ «І.Г.А. 2010», жодних парканів навколо оспорюваних земельних ділянок, а також будь-яких капітальних споруд на спірній земельній ділянці, не розташовано. Капітальний паркан, про який йде мова, розташовано на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221888800:38:058:0163, 3221888800:38:060:0243, 3221888800:38:060:0242, 3221888800:38:060:0098, 3221888800:38:060:0097, 3221888800:38:060:0109, 3221888800:38:060:0106, які перебувають на праві приватної власності членів родини відповідача, а садовий будинок АДРЕСА_1 на території Хотянівської сільської ради, з усіма його складовими елементами належить члену родини відповідача ОСОБА_4 згідно з договором дарування №1898 від 04.09.2017. Вказаний садовий будинок з усіма його складовими розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221888800:38:060:0239 та 3221888800:38:060:0241, а не на оспорюваній земельній ділянці, і згідно схеми, вбачається наявність проходу до орендованих земельних ділянок. Крім цього у відзиві зазначено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації №357 від 26.07.2013 було надано дозвіл ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на розроблення детального плану території з метою уточнення планувальної структури і функціонального призначення, визначення параметрів забудови, формування принципів планувальної організації, встановлення ліній регулювання забудови, виявлення усіх планувальних обмежень, використання території згідно з державними будівельними санітарно-гігієнічними нормами, визначення містобудівних умов та обмежень з врахуванням інвестиційних намірів, подальшого освоєння земельних ділянок на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту). Відповідачем було замовлено розроблення проекту берегоукріплення обвідного каналу Київського водосховища вздовж земельних ділянок, що розташовані на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, які перебувають у користуванні гр. гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 згідно відповідних договорів оренди.

Також, представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, вказуючи, що прокурором пропущено трьохрічний строк звернення до суду з позовом, враховуючи, що позивач дізнався про порушення прав у цій справі в березні 2019 року.

У свою чергу, прокурор, у відповіді на відзив зазначив про правомірність звернення до суду з позовом в інтересах Вишгородської міської ради як власника земельної ділянки, яка належить до комунальної власності, посилаючись на положення пункту 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. При цьому вказує, що з 01.01.2013 власником спірної земельної ділянки була держава в особі головного управління Держгеокадастру у Київській області, а з 27.05.2021 спірна земельна ділянка є не державною, а комунальною власністю. Прокурор проаналізувавши кадастровий план, виготовлений ТОВ «І.Г.А. 2010», викопіювання з інтернет ресурсу http://gisfile.com/map, кадастровий план виготовлений інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , ілюстрації в таблиці до протоколу огляду місця події від 21.12.2021, експлікацію території з Детального плану території земельних ділянок, наданої самим позивачем, зазначив, що і на спірній земельній ділянці 3221888800:38:060:0163 проводиться будівництво садового будинку, навісу для автомобілів, дитячого майданчику, барбекю, навісу для баків для сміття та альтанки, що свідчить про порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки. А згідно наданого проекту берегоукріплення обвідного каналу Київського водосховища на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163, не запроектовано будівництво елінгів. Однак, згідно експлікації території яка міститься в Детальному плані території на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 заплановано будівництво наступних об`єктів: садового будинку - 4, навісу для автомобілів - 4б, дитячого майданчику - 7, барбекю - 8, навіс для баків для сміття - 18, альтанка - 3а. Тим самим, відповідачем на спірній орендованій земельній ділянці сільськогосподарського призначення наданій для сінокосіння за відсутності дозволу на проведення будівельних робіт та в порушення умов договору оренди землі та статей 22, 34, 60, 61, 96 Земельного кодексу України, статей 88, 47 Водного кодексу України безпосередньо на березі водойми збудовано споруду берегоукріплення. Також прокурор вважає безпідставними аргументи представника відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з позовом, з урахуванням пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та введення указом Президента України №64/2022 воєнного стану від 24.02.2022.

Заперечення представника відповідача на відповідь на відзив, містить аналогічні аргументи за змістом відзиву на позовну заяву, наполягаючи на відмові у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши у судовому засіданні письмові докази у справі, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності із положеннями частини другої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Вишгородської РДА від 10.05.2011 №632 між Вишгородської РДА та ОСОБА_2 укладено Договір оренди земельної ділянки від 06.07.2011 №2084, відповідно до якого ОСОБА_2 на 49 років у платне користування передано земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га для сінокосіння, що знаходиться на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району (том 1 а.с. 14).

Згідно пунктів 11, 12 Договору земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і є землею сільськогосподарського призначення.

Пунктом 20 Договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження, яка повинна використовуватися за цільовим призначенням з дотриманням обов`язків землекористувачів та змісту добросусідства встановлених статей 96, 103 ЗК України,

статті 35 Закону України «Про охорону земель».

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час укладення договору оренди) передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із статтею 18 названого Закону (у тій самій редакції) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час укладення договору оренди) передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно із статтею 125 ЗК України (у редакції станом на день укладення договору оренди) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з пунктом 29 Договору оренди, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14.03.2019 встановлено, що спірна земельна ділянка 3221888800:38:060:0163 в групі з іншими земельними ділянками огороджені суцільним парканом та обмежені у доступі. На огороджувальній території розташовані капітальні споруди невизначеного типу. Зазначене також підтверджується даними протоколу огляду місця події СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області в к/п № 42019111200000311 від 21.12.2021 року з фототаблицею до нього, викопіювання зі супутникової карти із сайту за адресою http://gisfile.com/map, та виготовленого ТОВ «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ГЕОДЕЗИЧНИЙ АЛЬЯНС 2010», графічних матеріалів детального плану території (т. 1 а.с. 15-16, 17-22, 32-35).

Так, з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 10.02.2023 та долученого представником відповідача до відзиву, убачається, що земельна ділянка 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га є державною власністю, а орган, що зареєстрував Управління Держкомзему у Вишгородському районі, і вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, що знаходиться на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. За цим же витягом, міститься запис від 06.07.2011 про державну реєстрацію речового права (оренди) ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 06.07.2011, а також, що вказана земельна ділянка має також реєстрацію обмеження у її використанні: вид обмеження прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,2434 гектарів та охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи 0,0251 га, строк дії обмеження - безстроково (т. 1 а.с. 90-94).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2023, власником земельної ділянки 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га є Вишгородська районна державна адміністрація (том 1 а.с. 95).

Водночас, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.01.2021 та актом приймання-передачі від 21.01.2021 Вишгородській міській громаді Вишгородського району Київської області у комунальну власність передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га (том 2 а.с. 6-7).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2024, власником земельної ділянки 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га є Вишгородська міська рада (том 2 а.с. 118).

Згідно із статтею 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

При цьому, у відповідності до абз. 2 пункту 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Право власності Вишгородської районної державної адміністрації на спірну земельну ділянку не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на час звернення прокурора з позовом до суду. При цьому, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:060:0166 є Вишгородська міська рада з 27.05.2021 тобто з дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-IX від 28.04.2021. Вишгородська районна державна адміністрація на час укладення договору оренди земельної ділянки була не розпорядником, а власником земельної ділянки яким вона припинила бути 01.01.2013 - з часу набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245- VI. З 01.01.2013 власником спірної земельної ділянки була держава в особі головного управління Держгеокадастру у Київській області згідно статті 122 ЗК України.

Таким чином, з 27.05.2021 спірна земельна ділянка є не державною, а комунальною власністю. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

За змістом частин першої, другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина друга статті 22 ЗК України).

Згідно із положеннями статті 122 ЗК України (у редакції на час укладення договору оренди землі) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша 1 вказаної статті).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб (частина друга вказаної статті).

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті (ч. 3 вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари

25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад

3 гектари 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Встановлено, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 3221888800:38:060:0163 розташована на узбережжі та має безпосередній вихід до обвідного каналу Київського водосховища. Вказана спірна земельна ділянка, яка межує та перебуває в групі з іншими земельними ділянками з кадастровими номерами 3221888800:38:060:0165, 3221888800:38:060:0161, 3221888800:38:060:0166, огороджена суцільним парканом, а земельна ділянка 3221888800:38:060:0163 дерев`яним парканом із заходу із заокругленням до інших вказаних земельних ділянок, які пербувають у користуванні родичів відповідача, що перешкоджає доступу до узбережжя, спірна земельна ділянка має прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частинами другою, третьою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідна правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України у справі від 18.09.2013 № 6-75цс13.

За змістом статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті ґ) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

На кадастровому плані виготовленому ТОВ «І.Г.А. 2010» відображено огородження земельних ділянок до самого урізу води, що також зафіксовано і на ілюстраціях за №2, 3, 4, 5 в таблиці до протоколу огляду місця події від 21.12.2021, ніяких проходів до орендованої земельної ділянки не позначено.

Згідно кадастрового плану, виготовленого інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , який долучено до відзиву представником відповідача, відображено дерев`яна огорожа (паркан). Водночас, з аналізу наданих стороною позивача та стороною відповідача планів, викопіювання з інтернет ресурсу http://gisfile.com/map, ілюстрації в таблиці до протоколу огляду, експлікацію території з Детального плану території земельних ділянок, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка 3221888800:38:060:0163, яка надана в оренду для сінокосіння, використовується відповідачем не за призначенням та з порушенням умов Договору оренди.

Крім цього, згідно долученого до відзиву проекту берегоукріплення обвідного каналу Київського водосховища на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 не запроектовано будівництво елінгів. Однак, згідно експлікації території яка міститься в Детальному плані території на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 заплановано будівництво наступних об`єктів: садового будинку - 4, навісу для автомобілів - 4б, дитячого майданчику - 7, барбекю - 8, навіс для баків для сміття - 18, альтанка - 3а.

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 споруди це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Ключовим є те, що елінг є спорудою пов`язаною з землею.

Згідно пунктів 11, 12 Договору оренди земельної ділянки земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення.

Земельний кодекс України не передбачає можливості і не надає права на проведення будівництва споруд на землях сільськогосподарського призначення наданих для сінокосіння, що підтверджує порушення орендарем умов договору оренди.

Представник відповідача посилається на надану ним копію проекту берегоукріплення обвідного каналу Київського водосховища та лист Вишгородської РДА від 18.06.2012 №7-21/1483 про надання дозволу на розроблення проекту берегоукріплення як на документи на підставі якого відповідачем було здійснено будівництво берегоукріплення та елінгу. Вказане твердження суперечить статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом 18.06.2012) згідно якої замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об`єкта будівництва - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Таким чином, представником відповідача підтверджено і фактично визнано ту обставину, що відповідачем на спірній орендованій земельній ділянці сільськогосподарського призначення наданій для сінокосіння за відсутності дозволу на проведення будівельних робіт та в порушення умов договору оренди землі та статей 22, 34, 60, 61, 96 Земельного кодексу України, статей 88, 47 Водного кодексу України безпосередньо на березі водойми збудовано споруду - берегоукріплення.

Отже, встановлення паркану (огорожі) та забудова земельної ділянки водного фонду, яка надана в оренду для сінокосіння з обмеженням до неї вільного доступу свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди та суперечить вимогам пункту «а» частини першої статті 96 ЗК України, статті 35 Закону України «Про охорону земель».

Беручи до уваги викладене, судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується з істотним порушенням умов договори оренди та не за цільовим призначенням, з влаштуванням огорожі та обмеженням доступу до узбережжя обвідного каналу Київського водосховища.

З урахуванням вище викладеного, суд не бере до уваги аргументи сторони відповідача щодо відсутності порушених прав Вишгородської міської ради, перебування земельної ділянки в державній, а не в комунальній власності, а також, що оскільки, Вишгородська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, але наслідок неналежного виконання представницьким органом Вишгородської територіальної громади наданих законом повноважень на захист комунальної власності, прокурор звернувся до суду з даним позовом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах даної територіальної громади.

Нездійснення захисту інтересів держави Вишгородською міською радою підтверджується листуванням між Вишгородською окружною прокуратурою, Вишгородською РДА та Вишгородською міською радою в період з 22.05.2020 по 28.08.2021.

Прокуратурою було дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та повідомлено Вишгородську міську раду про те, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що діями відповідача щодо нецільового використання орендованої земельної ділянки було порушено інтереси територіальної громади та необхідно їх захистити, проте, Вишгородська міська рада в розумні строки заходів щодо розірвання договору оренди земельної ділянки не вживала.

Також, судом не встановлено підстав для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності згідно статей 261, 267 ЦК України суд не вбачає, оскільки правовідносини щодо оренди земельної ділянки й порушення прав власника землі є триваючими, отже протягом строку дії договору позивач не може бути обмежений у праві звернутися до суду й у захисті порушеного права.

Таким чином позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у сумі 2481,00 гривень.

Відповідно до вимог частини першої статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частиною 7 статті 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Отже, оскільки клопотань від учасників справи про скасування заходів забезпечення позову не надходило, враховуючи норми статті 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.12.2023, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Керуючись статтями 3, 15, 16, 206, 208, 526, 610, 611, 614, 626-629, 638, 639, 651, 653, 792 ЦК України, статтями 18, 22, 58, 60-62, 122, 91, 124, 141 ЗК України, статтями 4, 88-90 Водного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 278, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вишгородської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: Вишгородська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:060:0163 площею 0,5 га для сінокосіння, укладений 06.11.2011 між Вишгородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 , реєстровий №2084.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 20.05.2024.

Позивач: Вишгородська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909996, адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 5;

Вишгородська міська рада, код ЄДРПОУ 04054866, адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Вишгородська районна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 23569369, адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Суддя О.П. Лукач