Рішення

від 21.03.2024 по справі 302/2011/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/2011/23

Провадження № 2/302/50/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21.03.2024 року смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Царь О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Рішко С.І.,

представника третьої особи: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ,фактично проживаєза адресою: АДРЕСА_1 )до ОСОБА_3 (зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 ),третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Закарпатської області (адреса місцезнаходження смт.Міжгір`я вул.Шевченка, 97 Хустського району Закарпатської області), про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

14.11.2023року позивач ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського районногосуду Закарпатської області з позовом, який поданий представником адвокатом Рішко С.І., до відповідачки ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини. У пред`явленому позові позивач просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 01.02.2006 року між ним та ОСОБА_5 відділом РАЦС Міжгірського РУЮ в Закарпатській області було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за №104. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Від шлюбу мають трьох дітей: доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.12.2020 у справі № 302/673/20, яке вступило в законну силу 19.01.2021 року, шлюб між сторонами було розірвано.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.04.2022 у справі №302/1181/21 місце проживання дітей було визначено наступним чином: донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживатимуть із позивачем за адресами: АДРЕСА_3 ; а син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживатиме з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Також судом присуджено стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі твердої грошової суми 3500 гривень щомісячно, але не менше 50% чинного до застосування прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 21.10.2021року і до досягнення дитиною повноліття.

З того часу донька ОСОБА_10 та син ОСОБА_11 проживають із позивачем ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , а син ОСОБА_12 з відповідачкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Позивач належним чином виконує свої зобов`язання щодо сплати аліментів в користь відповідачки, а також надає додаткові кошти на забезпечення потреб дитини. Натомість, відповідачка належним чином не виконує своїх обов`язків щодо виховання та розвитку малолітнього сина ОСОБА_12 , не надає йому належне матеріальне утримання, забороняє йому бачитися і спілкуватися із позивачем, обмежує спілкування ОСОБА_12 із братом та старшою сестрою.

Позивач також вказує, що після винесення судом рішення від 11.04.2022 року у справі № 302/1181/21 відповідачка ОСОБА_3 зробила все, щоб максимально виключити спілкування його з сином ОСОБА_12 , зокрема, відповідачка не дозволяє йому бачитися з сином поза межами будинку АДРЕСА_1 , забороняє дитині йти із ним за межі даного дворогосподарства, навіть в будинок за місцем його проживання в АДРЕСА_2 , тим самим обмежуючи спілкування малолітнього ОСОБА_12 не лише із позивачем, а й старшими дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Також зазначає, що відповідачка жодним чином не займається розвитком та навчанням малолітнього ОСОБА_12 , дозволяє сину не відвідувати без поважним причин школу, не слідкує за виконанням дитиною домашніх завдань, не стимулює дитину відвідувати гуртки та розвивати свої природні здібності, таланти тощо.

Відповідачка не цікавиться шкільним життям сина, вона не відвідує батьківські збори, не спілкується з класним керівником та вчителями та весь ІІ семестр 2022/2023 навчального року син ОСОБА_12 не відвідував школу нібито навчаючись за сімейною формою навчання.

Після складання Службою у справа дітей акту обстеження 18.10.2023 року відповідачка, побоюючись відібрання у неї дитини, у терміновому порядку виїхала разом з сином ОСОБА_12 за межі України, в Чеську Республіку.

Позивач вказує, що його доходи дають можливість належним чином забезпечувати матеріальні потреби двох старших дітей, які проживають із ним, так і має можливість забезпечити і меншого сина ОСОБА_12 . Як у період перебування у шлюбі із ОСОБА_3 , так і після розірвання шлюбу їх діти перебували і продовжують перебувати на повному його утриманні, оскільки відповідачка ніде не працює та має єдине джерело доходу пенсію по інвалідності, розмір якої покриває виключно її власні потреби.

Згідно довідки Міжгірського ДВС у Хустському районі Закарпатської області ЗМРУМЮ від 19.10.2023 за вих.№8556/24.11-38, у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 .

Також позивач зазначає, що після визначення судом місця проживання дітей за рішенням від 11.04.2022 у справі №302/1181/21, на відміну від Відповідачки, він належним чином піклується про доньку ОСОБА_10 та сина ОСОБА_11 , виховує їх, турбується про їх належний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, забезпечує їм належні умови проживання та без жодної підтримки з боку відповідачки здійснює їх матеріальне забезпечення. Зазначає, що ніколи не вчиняв перешкод у спілкуванні дітей з відповідачкою, яка фактично самоусунулася від спілкування із старшими дітьми.

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач звертається до суду з даним позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.11.2023 відкрито провадження у справі №302/2011/23 та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін та призначено підготовче судове засідання (а.с.49).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.12.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Рішка С.І. та витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України у період часу з 11.04.2022 року по 18.12.2023 року (включно) громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням пунктів пропуску та дати перетину кордону громадянкою України ОСОБА_3 та малолітнім ОСОБА_4 (а.с.60-61).

09.01.2023 року та 15.01.2023 року виконання ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.12.2023 року на адресу суду надійшли відповіді з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на щодо інформації про перетин державного кордону України відповідачкою по справі ОСОБА_3 та малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.64-70).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19.12.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання по розгляду справи по суті, з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача адвоката Рішка С.І.,який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_13 , неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язано Службу у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, як орган опіки та піклування, надати суду по справі № 302/2011/23 Висновок щодо доцільності або недоцільності визначення місцяпроживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом збатьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.90).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рішко С.І. заявлені позивачем позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять позов задовольнити за наведеними у ньому підставами та обґрунтуваннями.

В судовому засідання представник третьої особи Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради Закарпатської області Пискач Ю.І заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити за наведеними у ньому обґрунтуваннями та підтримала у повному обсязі висновок Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона працює вчителем біології у Міжгірському ліцеї №2 імені А.Волошина Межгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, та є класним керівником 6 «Б» класу, в якому навчається ОСОБА_14 . Та пояснила суду, що учень ОСОБА_4 має середній рівень знань. З 01 листопада 2023 року ОСОБА_4 у другому семестрі перейшов на сімейну форму навчання, при якій дитина, перебуваючи за кордоном, може навчатися. При цьому, учень ОСОБА_4 всі контрольні роботи здав, хоча мав пропуски занять.

В судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , допитана в присутності представника Служби у справах дітей ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_15 , суду пояснила, що малолітній ОСОБА_14 є її рідним братом, який з жовтня 2023 року перебуває за кордоном та спілкування з братом здійснюється нею лише по телефону. В ході розмов ОСОБА_12 повідомляв, що він часто залишається вдома один, мати часто відсутня. Також свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона була присутня 19.10.2023 року під час складання органом опіки та піклування Акту обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному приміщенні повна антисанітарія, завелися клопи, у будинку не придбано, всі речі розкидані. На теперішній час мати вивезла ОСОБА_12 за кордон, а вона разом із іншим її братом ОСОБА_11 проживають разом з батьком ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що батько створив їм належні умови для проживання, вони мають окремі кімнати, а також все необхідне для навчання та розвитку, батько надає їм належне матеріальне забезпечення, цікавиться їх життям, вони мають з батьком довірливі відносини. Вся їх родина бажає, щоб її молодший брат ОСОБА_12 проживав разом з ними.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_3 повторно не з`явилася, про день та час його проведення була сповіщена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою про доставку адресату ОСОБА_3 . sms-повідомлення шляхом їх направлення на зазначений у позові номер мобільного зв`язку, а саме 30.01.2024 року (а.с.83), 07.03.2024 року (а.с.104), однак, про причини неявки відповідачем суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявок, на адресу суду не надано. Відзив на позовну заяву у встановленому законом порядку відповідачкою ОСОБА_3 не подано.

Відповідно до положень ст.ст.280-281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Рішка С.І., представника третьої особи Служби у справах дітей ОСОБА_2 , показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , дослідивши матеріали цивільної справи № 302/2011/23, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_16 з 01.02.2006 року перебували у шлюбі, який рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.12.2020 року був розірваний. Дане рішення сторонами не оскаржено та 19.012021 року набрало законної сили (справа № 302/673/20) та копія якого є в матеріалах справи (а.с.24).

Від шлюбу сторони мають трьох дітей: доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких є в матеріалах справи (а.с.14-16) та відповідно до яких в графі «батько» вказаний « ОСОБА_1 », позивач по справі, а в графі «мати» - « ОСОБА_3 », відповідачка у даній справі (а.с.14-16).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.04.2022 у справі №302/1181/21 первісний позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визначено місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_3 , а сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з мамою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі твердої грошової суми 3500 гривень щомісячно, але не менше 50% чинного до застосування прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 21.10.2021року і до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовлено.

Дане рішення сторонами не оскаржено та набрало законної сили 12.05.2022, копія якого є в матеріалах справи (а.с.25-27).

Відповідно до ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За приписами ст.29 ч.2 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до ч.2 ст.161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Положеннями ст.19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч.1 ст.161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Як роз`яснено у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Отже, з аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю, визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ст.ст.18,27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).

Із системного тлумачення ч.1 ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, ч.ч 2 і 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього.

При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Враховуючи вищезазначене, а також аналізуючи норми сімейного законодавства, вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

При цьому у контексті наведених вище правових норм, практики Європейського суду з прав людини, положень Конвенції про права дитини слід дійти висновку, що судове рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, може бути ухвалено лише якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто за наявності між ними такого спору.

В контекстіст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного свого цивільного права у разі його.

Позивач ОСОБА_1 у пред`явленому позові просить визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, батьком дитини.

З наданого Акту обстеження умов проживання, складеного 19.10.2023 року начальником Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради Пискач Ю.І., фахівцем соціальної роботи ОСОБА_17 , старшим інспектором ЮП ВП № 2 Кинч А.Ю. вбачається, що при обстеженні умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено, що за вказаною адресою знаходиться житло, яке розміщено на першому поверсі одноповерхового будинку, Житло складається з трьох кімнат: дві спальні кімнати, прихожа, кухня з двох кімнат. За умовами проживання: дитини разом з матір`ю проживає у одній з кімнаті, спить на одному ліжку (мама пояснює тим, що у цій кімнаті тепло), однак своє ліжко, окреме для відпочинку, має. За цією адресою зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі слів матері дитина не відвідує школу тому що часто хворіє. Мама проти того, щоб батько забирав дитину до себе на ніч (а.с.21), що також підтверджується наданими фотоілюстраціями вигляду інтер`єру житлових кімнат на вищевказаною адресою (а.с.36-42).

Як вбачається за зверненням позивача ОСОБА_1 до органу опіки та піклування з питанням визначення порядку участі батька у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 року народження, Службою у справах дітей Міжгірської селищної ради було складено 20.10.2023 року Висновок комісії з питань захисту прав дитини, відповідно до якого ухвалено визнати за доцільне визначити дні та години побачення батька ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: забирати дитину один-два рази на тиждень на ночівлю по місцю проживання, а також проводити з ним довкілля у призначених для відпочинку з дітьми, за попередньою усною домовленістю (в телефонному режимі) з дитиною та за особистого бажання дитини.

Разом з тим, з наданої суду інформації з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08.01.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з дитиною ОСОБА_18 на пункті пропуску Ужгород перетнули державний кордон України о 16-16 годин 19.10.2023. Інформації про в`їзд на територію України вказаних осіб немає (а.с.73,85).

Як вбачається з відомостей Міжгірського ліцею № 2 ім.А.Волошина Міжгірської селищної ради від 20.10.2023 року за вих.№153, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 6 «Б» класу даного учбового закладу. За період 2022/2023 навчальні роки, будучи учнем 5-Б класу здобував освіту у двох формах: 1 семестр очно; ІІ семестр індивідуально (сімейна форма навчання). Проявив себе як посередній учень. Участь матері здобувача освіти Бігуна максима відвідувалася опосередковано через педагога закладу ОСОБА_19 та комунікацію через класну групу «viber», батьківські збори не відвідувала. Щодо забезпечення навчання у дистанційному режимі повідомлено, що у між гірському ліцеї № 2 наразі дистанційна форма не передбачена. Заклад забезпечує навчання в інституційній формі (очна) та індивідуальній формі (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж) (а.с.17).

З наданої Міжгірським ліцеєм № 2 інформації щодо відвідування ОСОБА_4 навчання вбачається, що учень 6-Б класу ОСОБА_4 : у період з 01.09.2022 року по 17.10.2023 року мав - 117 пропущених навчальних занять (23 дні) за І семестр 2022-2023 навчальних років; ІІ семестр 2022-2023 н.р. перебував на сімейній формі навчання; за І семестр 2023-2024 навчальних років мав - 166 пропущених навчальних занять (26 днів) (а.с.19).

З характеристики Міжгірського ліцею № 2 імені А.Волошина Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, складеної класним керівником ОСОБА_13 за підписом директора ОСОБА_20 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у даному закладі з першого класу. Володіє навчальним матеріалом погано, рівень знань переважно середнього рівня. Навчається не в повну міру своїх сил, потребує постійного контролю, не виявляє зацікавленості до навчання. Має довільну механічну пам`ять, погано запам`ятовує навчальний матеріал. Виявляє логічне мислення, на уроках не завжди уважний. Потребує постійного контролю з боку вчителя. Учень ОСОБА_14 погано засвоює навчальний матеріал, у навчальній діяльності пасивний. У виконання нового матеріалу включається не відразу, темп роботи невисокий. Домашні завдання виконує не завжди і не повністю. Навчальні заняття часто пропускає. За допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та роботи висновки. Виявляє активність тільки під час тієї роботи, яка викликає зацікавленість. Співпрацює у групі, але рідко висловлює власні ідеї. Правила поведінки завжди свідомо виконує ,порушень дисципліни немає, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. На зауваження вчителя реагує, намагається діяти відповідно до них. Зовнішній вигляд завжди охайний (а.с.20).

Як вбачається з акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , складеного 12.03.2024 року у складі: начальника Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради ОСОБА_2 , фахівця соціальної роботи ОСОБА_21 , було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та в ході якого виявлено, що за вказаною адресою знаходиться житло, яке розміщено на другому поверсі трьохповерхового будинку готельного типу. Перший та третій поверхи облаштовані для туристів, другий для проживання сім`ї. За умовами проживання: новобудова. Є всі належні умови для проживання і навчання дітей. В наявності сучасний ремонт, сучасна побутова техніка, сучасні меблі та інші необхідні приладдя. У кожної дитини є окрема кімната з усіма зручностями для проживання. За вказаною адресою проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - батько; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син; ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - співмешканка. Між батьком та дітьми панує повага, взаємопорозуміння. Батько бажає визначити місце проживання молодшого сина ОСОБА_12 разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.101).

З наданого Витягу з Державного реєстру речових прав за № 329734602 від 20.04.2023 року вбачається, що житловий будинок з будованими готельними приміщеннями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею житлової частини будинку 231,60 кв.м., на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого 20.04.2023 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю.М. (а.с.28).

Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої Міжгірською селищною радою від 18.10.2023 року за вих.№ 2947 вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 та до складу його сім`ї входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син, усього три особи (а.с.23).

З виписки з ЄДРПОУ, сформованої 03.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, його вид діяльності по КВЕД 55.10.: діяльність готелів та подібних засобів тимчасового розміщування (а.с.33).

Відповідно до довідки Державної податкової служби України ГУ ДПС у Закарпатській області за № 2426/АП/07-16-63 від 19.10.2023 року, ОСОБА_1 в якості підприємця зареєстрований з 13.05.2011 року, за поданою ним декларацією за період з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року, сума доходу за вказаний звітній період становить 759933,50 грн. (а.с.33). Згідно податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік вбачається, що обсяг доходу за звітний (податковий) період становить - 989971,72 грн.

Довідкою Міжгірського відділу Державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області за вих.№ 8556/2411-38 від 19.10.2023 року вбачається, що за виконавчим провадженням про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання однієї дитини, заборгованість у ОСОБА_1 відсутня (а.с.34).

На виконаннявимог ухвалисуду від19.01.2024року комісією з питань захисту прав дитини 06.02.2024 року складений Висновок служби у справах дітей Міжгірської селищної ради та відповідно до якого Комісія вважає за доцільне, при вирішенні питання судом, визначити постійне місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , що повністю відповідає інтересам дитини і не порушує її прав та законних інтересів (а.с.93-94).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 року у справі N 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

Суд зазначає, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Вирішуючи такі спори, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків обох батьків щодо своїх дітей, повинен ухвалити таке рішення, яке б відповідало інтересам дитини.

Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Виходячи із змісту пояснень позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Рішка С.І., представника Служби у справах дітей ОСОБА_2 , як органу опіки та піклування, а також показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та дослідивши надані докази, наявні в матеріалах справи, відтворивши в судовому засіданні носій інформації у виді флеш-носія, судом встановлено, що зазначені позивачем обставини узгоджуються із наданими в ході розгляду справи поясненнями представника третьої особи, яка зазначила, що батьком ОСОБА_1 створені належні умови для проживання та розвитку дітей, у тому числі і малолітнього сина позивача - ОСОБА_4 , 2012 року народження, що і зазначено комісією з питань захисту прав дитини у Висновку від 12.02.2024 року.

З огляду на вищенаведене, виходячи із встановлених судом обставин справи та принципу правової визначеності, враховуючи пріоритетність прав дитини, які повинні бути непорушними незалежно від стосунків батьків між собою, суд вважає за необхідне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із позивачем.

Отже, приймаючи до уваги інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи добросовісне виконання відповідачем ОСОБА_1 батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей, відсутність заборгованості по сплаті аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 року народження, а також створення позивачем ОСОБА_1 для своїх неповнолітніх дітей необхідних та належних умов для проживання та розвитку, забезпечення дітей усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , або негативно впливали на його виховання та розвиток, виходячи з якнайкращих інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 , з урахуванням висновку органу опіки та піклування, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідачки ОСОБА_3 , ненадання стороною відповідача жодних доказів на спростування підстав за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами, тому суд вважає за можливе визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом з батьком, позивачем ОСОБА_1 , а отже позовні вимоги суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 не позбавляє права позивачку ОСОБА_3 спілкуватися з дітьми та не обмежує її у здійсненні своїх материнських прав та обов`язків стосовно дітей, у тому числі малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки мати дітей у разі визначення місця проживання останнього з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у його вихованні.

Судових витрат до стягнення чи повернення, стороною позивачем не заявлено.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районнимсудом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.05.2024 року.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В.СИДОРЕНКО