Рішення

від 21.05.2024 по справі 490/7167/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/7167/23

н\п 2/490/513/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Горбань М.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського міського Будинку учителя, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Управління освіти Миколаївської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до Миколаївського міського Будинку учителя, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Управління освіти Миколаївської області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: поновити її на посаді завідуючого організаційно масового відділу Миколаївського міського будинку учителя, допустивши негайне виконання рішення суду; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 51517 грн 70 коп., допустивши негайне виконання рішення суду; стягнути з відповідача на її користь 20000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2023 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2023 року відкрито провадження у справі.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просить позов задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання з`явилася позивач та її представник, представники відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Також у судове засідання з`явилася ОСОБА_5 , зазначаючи, що вона є представником Управління освіти Миколаївської області, однак належних доказів наявності у неї повноважень представляти інтереси цієї установи під час розгляду справи суду не надала. З огляду на це, вказана особа не була допущена до участі у судовому засідання в якості представника Управління освіти Миколаївської міської ради.

Позивач та її представник позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі. Представники відповідачів позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

Позивач ОСОБА_1 у період з 01 січня 2005 року до 30 червня 2023 року перебувала у трудових відносинах з Миколаївським міським Будинком учителя, зокрема у період з 01 січня 2015 року до дати звільнення обіймала посаду завідувача організаційно-масовим відділом.

Наказом Управління освіти Миколаївської області від 20 квітня 2023 року № 200-к внесено зміни до штатного розпису Миколаївського міського Будинку учителя управління освіти Миколаївської міської ради та визначено структуру штатного розпису Миколаївського міського будинку учителя Управління освіти Миколаївської міської ради з 01 липня 2023 року: директор 1,0 штатна одиниця; заступник з навчально-виховної роботи 0,5 штатної одиниці; акомпаніатор 1,0 штатна одиниця; керівник гуртка 3,0 шт. одиниця; завідуючий господарством 1,0 штатна одиниця; секретар-друкарка 0,5 штатної одиниці; звукорежисер 10, штатна одиниця; інженер з охорони праці 0,5 штатної одиниці; робітник з комплексного обслуговування й ремонту будівель 1,0 штатна одиниця; прибиральник службових приміщень 3,25 штатної одиниці; двірник 0,5 штатної одиниці; гардеробник (сезонний) 1,0 штатна одиниця; швейцар 1,0 штатна одиниця; сторож 3,0 штатні одиниці.

Наказом Миколаївського міського Будинка учителя від 24 квітня 2023 року № 9-к ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням 1 шт. одиниці посади завідувача організаційно-масовим відділом з 01 липня 2023 року.

Наступного дня, 25 квітня 2023 року позивачу направлено попередження про те, що згідно наказу Управління освіти Миколаївської міської ради № 200-к від 20 квітня 2023 року «Про внесення змін до штатного розпису Миколаївського міського Будинку вчителя Управління освіти Миколаївської міської ради» з 01 липня 2023 року, скорочується її посада. Також їй запропоновано вакансії посад з урахуванням того, що у позивача на утриманні знаходяться діти: керівник народної вокальної студії 1 шт. од.; інженер з охорони праці 0,5 шт. од.

З цим попередженням позивач ознайомлена, про що свідчить її підпис під його текстом.

Наказом Миколаївського міського Будинку учителя від 19 червня 2023 року № 23-к ОСОБА_1 , завідувача організаційно-масового відділу звільнено з посади з 30 червня 2023 року у зв`язку із скороченням штату, пункт 1 статті 40 КЗпП України. Центральній бухгалтерії наказано виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати.

У судовому засіданні позивач пояснила, що починаючи з 15 вересня 2023 року вона працевлаштувалася за своєю спеціальністю, розмір її заробітної плати за новим місцем роботи становить 12000 грн 00 коп. Доказів на підтвердження зазначених обставин, суду не надала.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Трудові відносини всіх працівників врегульованоКодексом законів про працю України.

Стаття 2 КЗпП Українивизначає, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Частина перша статті 3КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (окрім випадків, визначених у другій-четвертій частинах цієї статті).

Законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Згідно із частиною першоюстатті 21 КЗпП Українитрудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункту 1 статті 40 КЗпП України).

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина другастатті 40 КЗпП України).

Частина перша та друга статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 49-2КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (стаття 233 КЗпП України).

Судом встановлено, що між позивачем та Миколаївським міським Будинком учителя укладено трудовий договір на невизначений строк.

Судом встановлено, що скорочення посади завідувача організаційно-масовим відділом, яку обіймала позивач, відбулося на підставі наказу Управління освіти Миколаївської міської ради від 20 квітня 2023 року № 200-к яким оптимізовано видатки на оплату праці на підставі пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228.

Доказів скасування цього наказу матеріали справи не містять, відтак суд вирішуючи цей спір виходить із презумпції правомірності цього наказу.

Про звільнення її з посади завідувача організаційно-масовим відділом позивач дізналася 26 квітня 2023 року, про що свідчить її підпис. Доводи позивача про те, що про таке попередження вона отримала у середині травня не підтверджено належними та допустими доказами. З посади її звільнено з 30 червня 2023 року. З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано визначений статтею 49-2 КЗпП України строк попередження про звільнення із займаної посади.

Як слідує зі змісту КЗпП, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок роботодавця працевлаштувати працівника. При цьому Кодекс містить два прямих приписи: перший - звільнення із зазначеної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, другий - про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При цьому роботодавець зобов`язаний спочатку запропонувати роботу за відповідною професією чи спеціальністю, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працює. І лише в разі відсутності роботи за професією чи спеціальністю, роботодавцем пропонується інша наявна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2023 року № 519/1151/18 дійшов висновку, що обов`язок роботодавця запропонувати робітнику, якого звільняють у зв`язку зі скороченням, не всі вакантні на підприємстві посади, а тільки ті, які відповідають його професії чи спеціальності, або іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач попереджаючи про звільнення з посади завідувача організаційно-масовим відділом, 25 квітня 2023 року запропонував дві посади керівника народної вокальної студії та інженера з охорони праці.

У судовому засіданні позивач пояснила, що вона мала бажання перейти на посаду керівника народної вокальної студії, ця посада відповідала її спеціальності. Однак, після отримання пропозиції щодо наявних вакантних посад, будь-яких дій з метою переведення на посаду керівника народної вокальної студії не вживала (ані усних звернень, ані письмової заяви). На думку позивача таке переведення мало відбутися за ініціативою роботодавця.

Відсутність згоди позивача на переведення на посаду керівника народної вокальної студії підтвердили у судовому засіданні і представники відповідача.

Щодо посади інженера із охорони праці, то сторони у своїх поясненнях вказали на те, що ця посада не відповідає спеціальності позивача.

Із зазначеного слідує, що позивачу була запропонована посада, яка відповідала її спеціальності (керівник народної вокальної студії), однак будь-яких дій, які б свідчили про її згоду бути переведеною на цю посаду позивач не вчинила, письмової заяви про переведення на цю посаду роботодавцю не подала.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що таке переведення мало бути здійснено з ініціативи роботодавця. Відповідно до приписів Кодексу законів про працю України на роботодавця покладено обов`язок запропонувати вакантні посади які б відповідали спеціальності позивача, у разі скорочення штату, який у даному випадку ним був виконаний, а працівник у свою чергу має право погодитися на запропоновану посаду, або відмовитися від такого переведення. При цьому згода на переведення на вакантну посаду має бути висловлена у її письмовій заяві.

За такого, суд дійшов висновку, що позивач відмовилася (не надала згоду) на переведення на посаду керівника народної вокальної студії.

Суд враховуючи зазначене, вважає, що не зазначення у попередженні інших вакантних посад гардеробник (сезонна), прибиральника службових приміщень, акомпаніатора (під час розгляду справи встановлено, що ця посада не відповідає спеціальності позивача), не можна вважати порушенням визначеного Кодексом законів про працю порядку звільнення працівника у разі скорочення штату.

Відповідачем виконано визначений законодавством обов`язок та запропоновано позивачу посаду, яка відповідає її спеціальності, однак вона не надала згоду на переведення її на цю посаду. Відтак, у позивача була наявна можливість продовжити роботу на посаді керівника народної вокальної студії у Миколаївському міському Будинку учителя, якою вона не скористалася.

У судовому засіданні позивач вказувала на те, що їй не зрозуміло, чому скоротили саме її посаду. Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. При цьому позовних вимог щодо оскарження наказу Управління освіти Миколаївської області від 20 квітня 2023 року № 200к позивачем не заявлено, тому правомірність винесення цього наказу під час розгляду цієї справи № 490/7167/23 не є предметом судового розгляду.

За результатами розгляду справи судом не встановлено порушень відповідачем вимог Кодексу законів про працю під час звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, які в мали наслідком поновлення позивача на посаді завідувача організаційно-масового відділу, суд не вбачає.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмовити у їх задоволенні.

Судові витрати відносяться на рахунок позивача.

Керуючись статтей76,141,263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївськогоміського Будинкуучителя,третя особаяка незаявляє самостійнихвимог Управлінняосвіти Миколаївськоїобласті,про поновленняна роботіта стягненнясереднього заробітку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Шолох