Рішення

від 13.05.2024 по справі 206/4539/23

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/4539/23

Провадження № 2/206/112/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024 Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Лукінова Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро, цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 законного представника малолітньої дитини ОСОБА_6 , ОСОБА_7 законного представника ОСОБА_8 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування в особі Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Позивач Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову посилалась на те, що Дніпровська міська рада є власником нерухомого майна об`єкту житлової нерухомості, квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 18.11.2004 року №3175 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 », відповідно до якого житловий будинок по АДРЕСА_2 було прийнято у комунальну власність Дніпровської міської територіальної громади.

Балансоутримувачем вищезазначеного нерухомого майна є Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, на підставі рішення міської ради від 20.05.2020 року №59/57 «Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП «Жилсервіс-5».

Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_3 , міститься інформація про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С. 08.12.2021 за реєстраційним №3862.

При досліджені правовстановлюючих документів на спірний об`єкт нерухомого майна, міською радою також було перевірено деталізовану інформацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та встановлено, що первісне право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власність від 04.03.2020, серія/номер 56И-20/СТА 563488, видавник Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно до повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належать повноваження з обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності та надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до ст. 5 ЖК України Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Згідно з пунктом 1,7 Положення про департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, що затверджене рішенням Дніпровської міської ради № 33/17 від 21.12.2016 року, даний департамент визначений органом приватизації житлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.

Відповідно до інформації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, у комп`ютерній базі приватизованого житлового фонду департаменту відсутні відомості щодо передачі у власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_3 .

Отже розпорядження від 04.03.2020 № 4/65-38, яким нібито було передано у власність ОСОБА_2 нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3 ніколи не приймалося, а правовстановлюючий документ (свідоцтво від 04.03.2020 №56И-20), який посвідчує право власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру не видавалось та є підробленим документом та використане невідомими особами для незаконного заволодіння нерухомим майном, що належить до комунальної власності.

Крім того, свідоцтво про право власності від 04.03.2020 №56И-20/СТА 563488, яке начебто видане Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради не може бути правовстановлюючим документом, оскільки на момент видачі свідоцтва повна назва департаменту вже була: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради.

Отже, нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_3 вибула із власності Дніпровської міської ради поза її волею.

Дніпровською міською радою було сформовано е-Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, згідно з якої вартість квартири АДРЕСА_3 становить 1 421 688, 90 грн.

Згідно з договором купівлі продажу від 08.12.2021 року відповідно до якого ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 спірну квартиру АДРЕСА_4 , вартість визначена у розмірі 466 886,00 грн.

Таким чином, існує факт заниження оціночної вартості майна, а точніше продажу нерухомості за ціною істотно нижче ринкової, тобто недотримано вимоги та стандартів оцінки об`єкта нерухомості.

Тож, оскільки спірне нерухоме майно було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі не існуючого свідоцтва про право власності, згодом відчужене на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 , Дніпровська міська рада як власник спірного майна, яке вибуло з комунальної власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Враховуючи викладене, позивач просить витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 26510514) квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2167198312101 на користь Дніпровської міської ради та стягнути на користь Дніпровської міської ради сплачений судовий збір (т. 1, а.с. 1-12).

Ухвалою суду від 27 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.58).

Разом із позовною заявою позивачем також, було подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 05.10.2023 була повернута позивачу. Не погоджуючись з ухвалою суду, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення заяви в повному обсязі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.02.2024 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнено частково. Ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.10.2023 скасувано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. 14.02.2024 ухвалою суду заяву міського голови ОСОБА_10 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено. (т. 1 а.п.60-147,233-232).

18грудня 2023року наадресу судунадійшов відзив ОСОБА_11 на позовнузаяву, в якому остання заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні, оскільки вона є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_3 . Вказану квартиру вона придбала за відплатним нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 08.12.2021. Перед укладанням та нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу Спірної квартири від 08.12.2021, на підставі якого вона стала її власником, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Т.С. перевірила реєстрацію прав власності на спірну квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за продавцем ОСОБА_2 , як за її власником, та відсутність в державному реєстрі відомостей про права інших осіб на це нерухоме майно або їх обтяжень. Право власності на спірну квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за продавцем ОСОБА_2 було зареєстровано 10.09.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Прохоренко Людмилою Володимирівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 54041785 від 14.09.2020. Вона, як Покупець за договором купівлі-продажу квартири, добросовісно покладалася на ці відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто не знала і не мала знати про існування прав чи обтяжень щодо Спірної квартири, і набувала право на неї вільним від зареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Вважає, що у разі втрати нею прав на Спірну квартиру на неї, як добросовісного набувача, та членів її сім`ї буде покладено індивідуальний та надмірний тягар та незворотні негативні наслідки. У випадку задоволення позову Дніпровської міської ради її буде позбавлено житла без компенсації витрат на його придбання, проведення ремонту, оскільки квартира на час покупку перебувала у занедбаному стані та мала борги за комунальні послуги. Окрім того, зазначила, що в квартирі фактично проживає вона з чоловіком ОСОБА_4 та дві її доньки з малолітніми дітьми, а саме: ОСОБА_5 із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_5 і ОСОБА_7 з малолітньою донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також разом з донькою зареєстрована у Спірній квартирі. Усього 6 осіб. ЇЇ чоловік є особою пенсійного віку у зв`язку з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням. Вона також є особою пенсійного віку. А відтак, витребування Спірної квартири у неї, як добросовісного набувача, яка є пенсіонером та набула право власності на спірний об`єкт нерухомого майна на підставі відплатного договору, виконала ремонтні роботи для поліпшення його стану, використовує квартиру серед іншого як житло для проживання свого хворого чоловіка пенсіонера-інваліда та доньки з малолітньою онукою призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. У такому випадку відбудеться непропорційне втручання у мирне володіння майном та на неї буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (т.1 а.с. 149-159).

14.02.2024 до суду подана заява представника відповідача ОСОБА_9 про залучення третіх осіб у вказаній цивільній справі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме: Орган опіки та піклування в особі Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, ОСОБА_5 , як законного представника малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрованийта постійнопроживає заадресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_7 , як законного представника малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.223-227).

Ухвалою суду від 14.02.2024 вказана заява представника відповідача ОСОБА_9 про залучення третіх осіб у цивільній справі, задоволена (т. 1 а.с.235-236).

21.02.2024 через Електронний суд представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору адвокатом Гейко В.І. в інтересах ОСОБА_7 подані письмові пояснення, відповідно до яких вказано наступне. Так, відповідач по справі ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_7 , та, відповідно, бабцею її дитини малолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 з січня 2022 року проживає у Спірній квартирі разом з малолітньою донькою ОСОБА_13 . ОСОБА_7 зареєстрована в Спірній квартирі з січня 2022 року, а її малолітня донька ОСОБА_12 з 14 серпня 2023 року, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 07.12.2023 №2023/010052102 та від 07.12.2023 під №2023/010052048. За вищезазначених обставин, враховуючи той факт, що ОСОБА_7 та її малолітня донька ОСОБА_13 є членами сім`ї Відповідачки, то можливе задоволення судом позову ДМР до ОСОБА_1 у цій справі може порушити і їхні права на житло. Тобто, можливе втручання держави у право власності Відповідачки, як добросовісного набувача Спірної квартири, може потягнути за собою і порушення прав на житло членів сім`ї власника Спірної квартири доньки Відповідачки ОСОБА_7 та її малолітньої дитини Поліни.

Окрім того, вказала, що відповідачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем Спірної квартири АДРЕСА_3 , оскільки вона придбала її за відплатним нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 08.12.2021. Приватним нотаріусом Батовою Т.С., перед нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу Спірної квартири 08.12.2021. Вважає, що у разі витребування судом Спірної квартири у Відповідачки, як у добросовісного набувача, серед іншого будуть порушені і права на житло членів її сім`ї доньки ОСОБА_7 і малолітньої онуки Поліни, та на них буде покладено індивідуальний та надмірний тягар, а саме їх буде позбавлено права на житло без компенсації витрат на його придбання. (т.2 а.с.1-15).

Аналогічні письмові пояснення подані до суду представником адвокатом ГейкоВ.І. через Електронний суд в інтересах третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 16-38,40-69,83-96).

05 березня 2024 року представником позивача ОСОБА_3 через Електронний суду подано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких, остання вказує, на наступне. Представленими позивачем письмовими доказами, зокрема лситом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, відомостями книг реєстрації свідоцтв про право власності підтверджено, відстуність вчинення дій органом приватизації щодо передачі у власність громадян шляхом приватизації спірної квартири АДРЕСА_3 . Тому, на теперішній час спірне нерухоме майно перебуває у власності ОСОБА_1 , а Дніпровська міська рада, як власник зазначеної квартири позбавлена можливості вільно використовувати тарозпоряджатися своїм майном. Оскільки спірний об`єкт нерухомого майна є об`єктом, який належить до комунальної власності, а рішення щодо його відчуження власником не приймалось, квартира АДРЕСА_3 вибула з володіння поза волею власника та повинна, бути витребувана з власності відповідача. Позивач також наголошує, що у випадку витребування спірної кваритри від відповідача, як кінцевого набувача, законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Так, кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав спірну квартиру, про відшкодування збитків.

Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду (т. 2 а.с.104).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала позовну заяву та додаткові пояснення і просила її задовольнити з наведених на те підстав. Вказала, що Розпорядження від 04.03.2020 № 4/65-38, яким нібито було передано у власність ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 ніколи не приймалося, а правовстановлюючий документ Свідоцтво від 04.03.2020 №56И-20, який посвідчує право власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру, не видавалось та є підробленим документом та використане невідомими особами для незаконного заволодіння нерухомим майном, що належить комунальній власності. У зв`язку з чим, ними було подано заяву до правоохоронних органів на підставі якої органом досудового розслідування були внесені відомості до ЄРДР. Враховуючи викладені обставини, вважає, що вказане Спірне майно вибуло із комунальної власності поза волею територіальної громади, що унеможливлює в подальшому на виконання повноважень та завдань територіальної громади міста передати його у користування найменш забезпеченим та найбільш соціально потребуючим категоріям населення територіальної громади, тому повернення такого майна у власність територіальної громади відстоює суспільний інтерес.

Представник відповідача ОСОБА_1 та третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , адвокат Гейко В.І. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки Позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами незаконність вибуття з його власності Спірної квартири, та відповідно, порушення його прав на Спірну квартиру, за захистом яких від звернувся до суду, а саме по собі посилання в позові на ці обставини не є доказом в розумінні ЦПК України. Відповідачка є добросовісним набувачем Спірної квартири і витребування її у неї та її родини буде непропорційним втручанням держави у право власності і для неї так і для її сім`ї надмірним тягарем. Про, що подав письмові пояснення.

Третя особа ОСОБА_2 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до судового засідання не з`явилась, будучі належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.

Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору до судового засідання не з`явились, будучі належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, надали до суду письмові пояснення, які просили врахувати під час розгляду справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради свого представника до суду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, не направили.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування в особі Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, представника до суду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, не направили.

Вислухавши пояснення представників, враховуючи позицію третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04.03.2020, реєстраційний номер 56И-20, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 . Вказане свідоцтво видане Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради згідно із розпорядженням від 04.03.2020 №4/65-38. Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (т.1 а.с.37).

Згідно із технічним паспортом на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) АДРЕСА_3 , виданого ТОВ «Дніпропетровській проектно-конструкторський технологічний інститут», інвентаризаційна справа № 1291 (тп), встановлено, що паспорт виготовлено станом на 20.08.2020 на замовлення ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 38-42).

Відповідно до наданої позивачем Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_3 , встановлено, що оціночна вартсіть об`єкта оцінки складає 1421688,90 грн. (т. 1 а.с. 30-33).

08 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С., зареєстрований в реєстрі за №3862. Тоді ж на підставі вказаного договору купівлі-продажу та рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С. внесено запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру (т. 1 а.с. 46-49).

Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_3 , міститься інформація про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С. 08.12.2021 за реєстраційним № 3862 (т. 1 а.с. 33-35).

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21.07.1987 року Жовтневим відділом РАГС м. Дніпропетровська, встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 укладено шлюб 21.06.1987 року, актовий запис № 1060. Після укладення шлюбу прізвище дружини ОСОБА_15 (т.1 а.с. 166).

Від шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_16 , що підтверджується свідоцтвом пор народження серії НОМЕР_3 , та донька ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , відповідно (т. 1 а.с. 172, т. 2 а.с.24).

В подальшому ОСОБА_16 уклала шлюб із ОСОБА_18 , який зареєстрований 30.04.2010 Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №222. Після укладення шлюбу прізвище дружини ОСОБА_19 . Вказане підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 (т. 1 а.п.173). В шлюбі народили дитину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 175).

01 квітня 2012 року ОСОБА_17 уклала шлюб із ОСОБА_20 , який зареєстрований виконавчим комітетом Олександропольської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Прізвище після реєстрації шлюбу дружини ОСОБА_21 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 (т. 1 а.с. 174). Від шлюбу у останніх народилася дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 (т. 2 а.с.25). Рішенням Солонянського районного суду м.Дніпропетровська від 01.12.2016 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_20 , розірвано (т.1 а.с.176-177).

Як встановлено з витягів з реєстру територіальної громади від 07.12.2023 №2023/010052102 та від 07.12.2023 під №2023/010052048 у Спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстровані ОСОБА_7 та її малолітня донька ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 178-179).

З витягу з реєстру територіальної громади від 04.01.2024 №2024/000109783 та від 04.01.2024 під №2024/000110797 у Спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстровані ОСОБА_5 та її малолітній син ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 26 на звороті -27).

Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 є пенсіонером у зв`язку з інвалідністю ІІ групи загальне захворювання безстроково, що підтверджується довідкою до акта медико-соціального експертною комісією (т. 2 а.с. 110).

ОСОБА_1 є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійними посвідченнями серії НОМЕР_9 , № НОМЕР_1 , виданим 11.10.2016 Пенсійним фондом України (т. 1 а.с.168).

Позивач в обґрунтування вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння посилався на те, що свідоцтво про право власності від 04.03.2020, видане Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради згідно із розпорядженням від 04.03.2020 №4/65-38, ОСОБА_2 не видавалося. Крім того, дане свідоцтво в КП «ДМБТІ» ДОР не було зареєстроване і досі право власності згідно із відповіді КП «ДМБТІ» ДМР зареєстровано за Дніпровською міською радою, а вказана квартира належіть Дніпровській міській раді на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 18.11.2004 року № 3175 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 », відповідно до якого вказаний житловий будинок було прийнято у комунальну власність Дніпровської міської територіальної громади.

Також позивач посилався, на ту обставину, що відповідно до інформації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/9-5548 від 17.11.2021 у комп`ютерній базі приватизованого житлового фонду департаменту відсутні відомості щодо передачі у власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_3 (т.1 а.с.14).

З листа департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 08.08.2022, встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 18.11.2004 № 3175 «Про прийняття у комунальну власність територіальї громади міста житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 було прийнято у комунальну власність Дніпровської міської територіальної громади (т. 1 а.с. 15).

Згідно з відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур №2/5-222 від 08.06.2022, житловий будинок по АДРЕСА_2 було прийнято у комунальну власність Дніпровської міської територіальної громади. Балансоутримувачем вищезазначеного нерухомого майна є Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, на підставі рішення міської ради від 20.05.2020 року № 59/57 «Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП «Жилсервіс-5». (т. 1 а.с.16-28).

Відповідно до наданної інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» від 10.01.2022 під № 261, відсутні відомості про реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с.29).

Відповідно дост.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень ч.1 ст.319та ст.658 ЦК Українивласник володіє, користується та розпоряджається своїм майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 3ст.41 Конституції Українивстановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно дост.387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно дост.318 ЦК Україниодним з суб`єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ч.7ст.319 ЦК Українидіяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.8ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно дост.388 ЦК Українимайно не може бути витребуване у нього (ч.1ст.330 ЦК України).

Стаття 388 ЦК Українипередбачає випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача.

Пунктом 3 ч.1ст.388 ЦК Українивизначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Відповідно до ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно з вимогамист.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч.1ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитку у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно дост.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 13 січня 2020 року у справі № 910/4473/16, від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 10 квітня 2018 року у справі №927/849/17 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.

Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З досліджених матеріалів справи вбачається,що на підтвердження позовних вимог Дніпровською міською радою до позовної заяви надано: копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно якої право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2021; копію листа департаменту житлового господарства ДМР від 17.11.2021 № 3/9-5548; копію листа департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 08.08.2022 № 2/5-487; копію листа департаменту житлового господарства ДМР від 17.11.2021 № 3/9-5548; копію листа департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 08.06.2022 № 2/5-222; копію рішення ДМР від 20.05.2020 № 59/57 з додатками, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_2 , передано на баланс КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР з додатками; копію листа КП «ДМБТІ» ДМР від 10.01.2022 №261; свідоцтво про право власності видане на ім`я ОСОБА_2 ; копію договору купівлі-продажу № 3862 від 08.12.2021.

Проте вказане не свідчить про те,що під час укладення договору купівліпродажу від 08 грудня 2021 року, спірна квартира АДРЕСА_3 , вибула із власності територіальної громади м.Дніпра без її волі та Дніпровська міська рада як власник спірного майна має право на його витребування на підставіст. 388 ЦК України. Окрім того, на момент укладання договору купівлі-продажу квартири від 08.12.2021 ОСОБА_2 було надано всі необхідні документи для підтвердження свого права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , які не визвали сумнівів у нотаріуса при оформлені договору купівлі-продажу.

А відтак, перед тим, як квартира перейшла до ОСОБА_11 , відбувалася перевірка всіх правовстановлюючих документів на момент укладання договору купівлі-продажу від 08.12.2021 нотаріусом, який оформлював та реєстрував правочин. Таким чином, ОСОБА_11 є належним власником квартири АДРЕСА_5 , яка придбана за договором купівлі-продажу від 08.12.2021.

Інших доказів на підтвердження позовних вимог суду не надано.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено, що спірне майно є власністю територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, не доведено, що спірне майно не передавалось у приватну власність та вибуло з власності територіальної громади поза її волі.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем не було долучено до позовної заяви як і не було надано суду під час судового розгляду копію рішення виконавчого комітету міської ради від 18 листопада 2004 року № 3175, на яку посилався позивач у позові, як на підставу комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади об`єкту житлової нерухомості, квартири АДРЕСА_1 .

Щодо доводів позивача, про ту обставину, що правовстановлюючий документ Свідоцтво від 04.03.2020 №56И-20, який посвідчує право власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру, не видавалось і є підробленим документом та використане невідомими особами для незаконного заволодіння вказаним нерухомим майном, що належить до комунальної власності, суд відноситься критично та не приймає їх до уваги, оскільки вироку суду, набравшого законної сили, про встановлення факту вчинення злочину за вказаних обставин та встановлення винних осіб і притягнення їх до кримінальної відповідальності, суду не надано, а відтак посилання позивача з цього приводу є передчасним.

Щодо посилань позивача на Правові висновки Верховного Суду у справі №202/2752/20, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Викладені висновки суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року по справі №154/3029/14-ц. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

З порівняльного аналізу двох судових справ на предмет подібності правовідносин вбачається, що у вказаній цивільній справі та у справі № 202/2752/20, яка розглядалась Верховним Судом, попри нібито схожість предметів спору та змісту позовних вимог, є різними підстави позову та фактичні обставини спірних правовідносин. А за таких обставин не заслуговують на увагу посилання позивача у цій справі на те, що вибуття майна із комунальної власності поза волею територіальної громади унеможливлює в подальшому на виконання повноважень та завдань територіальної громади міста передати його у користування найменш забезпеченим та найбільш соціально потребуючим категоріям населення територіальної громади, тому повернення такого майна у власність територіальної громади відстоює суспільний інтерес.

А відтак, суд вважає, що у вказаній цивільній справі та у судовій справі №202/2752/20, яка розглядалась Верховним Судом, на яку посилається позивач, виниклі правовідносин між сторонами спору не є аналогічними, тотожними та подібними.

Окірм того, посилання позивача про те, що Свідоцтво про право власності видане неіснуючим органом, оскільки на момент видачі Свідоцтва повна назва департаменту вже була іншою, а саме Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, як вказує позивач, в той час як в Свідоцтві зазначено - Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради, судом не приймається до уваги оскільки.

Свідоцтво про право власності від 04.03.2020 № 56И-20 має назву органу, який його видав, зазначено саме як Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради. Таку ж назву містить і відбиток печатки на Свідоцтві Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, а відтак доводи позивача у цій частині не заслуговують на увагу. Щодо посилання позивача на те, що у договорі купівлі-продажу від 08.12.2021 занижено вартість Спірної квартири, суд не приймає їх до уваги, оскільки під час продажу вказаної квартири її вартість було визначено відповідно до Звіту про оцінку майна від 21.07.2021, який виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ТОСКОР», який має відповідний сертифікат Фонду державного майна України №325/21 від 28.04.2021 та має ідентифікатор ФДМУ, а позивачем під час судового розгляду не було надано суду належних доказів на підтвердження доводів про не дотримання суб`єктом оціночної діяльності під час проведення оцінювання та/чи виготовлення вказаного Звіту будь-яких вимог та стандартів оцінки об`єкта нерухомості та/або методики проведення оцінки.

До доводів позивача щодо тієї обставини, що у разі задоволення позовних вимог, на відповідача та її родину не буде покладено надмірний тягар, оскільки ОСОБА_11 , окрім Спірної квартири має ще інше нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_8 , яке належить на праві спільної сумісної власності 5 особам їй, ОСОБА_4 та ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , а відтак відповідач та її родина не буде позбавлена єдиного житла, суд відоситься критично, оскільки наявність вказаного житла не підтверджує та не спростовує незаконність набуття Спірної квартири.

Відповдно до статті 47 Конституції України зазначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Разом з тим ЄСПЛ в своїх рішеннях зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції вона гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим.

Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції. Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що викладені обставини в позовній заяві не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2024 задоволено заяву міського голови ОСОБА_10 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд враховуючи, ту обставину, що у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2024. Відповідно дост.141 ЦПК Українисудові витрати у вигляді судового збору залишити за позивачем. На підставі викладеного та керуючись ст. 3-13, 141, 158, 191, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 законного представника малолітньої дитини ОСОБА_6 , ОСОБА_7 законного представника ОСОБА_8 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування в особі Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на рахунок позивача Дніпровську міську раду.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14.02.2024 щодо заборони державним реєстраторам, ОСОБА_1 та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2167198312101 та заборони державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2167198312101.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст рішення суду складений 21.05.2024

Суддя О.В. Поштаренко