Постанова

від 15.05.2024 по справі 916/2246/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2246/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор - Страхова Альбіна Михайлівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 (повний текст складено та підписано 05.02.2024, суддя Нікітенка С.В.)

у справі №916/2246/23

за позовом Керівника Доброславської окружної прокуратури

до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Доброславської селищної ради

про визнання незаконним (недійсним) рішення та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ

Керівник Доброславської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, в якій просив:

- визнати незаконним (недійсним) підпункт 1.2 пункту 1 рішення сесії Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області від 11.05.2022 №1035-VIII Про припинення шляхом ліквідації закладів освіти Доброславської селищної ради;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації Христо-Ботівську початкову школу Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, розташовану в с. Христо-Ботеве Одеського району Одеської області по вул. Центральній.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства України, зокрема без дотримання законодавчо визначеного строку проведення громадських слухань щодо обговорення питання припинення діяльності (ліквідації) або реорганізації юридичної особи Христо-Ботівської початкової школи Доброславської селищної ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по цій справі позов задоволено повністю, визнано незаконним (недійсним) підпункт 1.2 пункту 1 рішення сесії Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області від 11.05.2022 №1035-VІІІ Про припинення шляхом ліквідації закладів освіти Доброславської селищної ради, визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації Христо-Ботівську початкову школу Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, розташовану в с. Христо-Ботеве Одеського району Одеської області по вул. Центральна, 80.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що Доброславська селищна рада прийняла оскаржуване позивачем рішення всупереч вимогам ч. 2 ст. 32 Закону України Про повну загальну середню освіту, оскільки на офіційному веб-сайті Доброславської селищної ради відсутні будь-які повідомлення про проведення громадських слухань щодо реорганізації чи ліквідації Христо-Ботівської початкової школи. Оскаржуване рішення прийнято за відсутності згоди жителів с. Христо-Ботеве, що безпосередньо впливає на конституційне їх право на освіту та без дослідження питання безпеки підвезення дітей до інших шкіл, а отже порушує права та інтереси територіальної громади с. Христо-Ботеве.

Також, як відзначено місцевим господарським судом відповідачем не було доведено належним чином до відома жителів с. Христо-Ботеве результатів громадських слухань.

На переконання суду першої інстанції, селищна рада проводила громадські слухання формально, а не за для реального вирішення питання.

Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норма матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з огляду на таке:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність оголошення про проведення громадських слухань, оскільки на офіційному веб-сайті відповідача були розміщені відповідні оголошення про проведення громадського обговорення щодо реорганізації, перепрофілювання, припинення закладів освіти Доброславської селищної ради;

- на офіційному веб-сайті відповідача у законодавчо визначений термін були оприлюдненні результати громадського обговорення у вигляді звіту;

- при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було допущено процедурних порушень в частині порядку проведення голосування, оприлюднення проєкту рішення, тощо;

- місцевий господарський суд необґрунтовано послався на те, що селищна рада проводила громадські слухання формально, оскільки метою прийняття оскаржуваного рішення було сприяння забезпеченню інтересів дітей, підвищення якості середньої освіти, доступності загальної середньої освіти, а також врахування економічних та бюджетноутворюючих питань, які також є важливими для територіальної громади;

- позивачем обрано неналежним спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації припинення юридичної особи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2246/23 за апеляційною скаргою Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 та призначено справу до розгляду на 15.05.2024.

Під час судового засідання від 15.05.2024 прокурор надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення скасуванню, а провадження по справі закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, розпорядженням Голови Доброславської селищної ради № 170/2021-ср від 28.12.2021 Про проведення громадських слухань щодо реорганізації, перепрофілювання (зміни типу), припинення закладів освіти Доброславської селищної ради вирішено, зокрема, провести громадські слухання щодо припинення Христо-Ботівської початкової школи 25.01.2022 о 14 год. 00 хв.; оприлюднити оголошення про початок процедури громадського обговорення у формі громадських слухань та проекти рішень, що підлягають обговоренню, не пізніше 30 календарних днів до дня проведення громадських слухань.

В подальшому, рішенням сесії Доброславської селищної ради від 11.05.2022 №1035-VІІІ припинено шляхом ліквідації Христо-Ботівську початкову школу Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, розташовану в с. Христо-Ботове Одеського району Одеської області по вул. Центральна, 80.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції прокурор зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення Доброславською селищною радою було порушено вимоги Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Порядку № 996, Закону України Про освіту, Закону України Про повну загальну середню освіту, Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки оскаржуване рішення прийнято за відсутності згоди жителів с. Христо-Ботеве, що безпосередньо впливає на конституційне їх право на освіту, а також без дотримання законодавчо визначеного строку проведення громадських слухань щодо обговорення питання припинення діяльності (ліквідації) або реорганізації юридичної особи Христо-Ботівської початкової школи Доброславської селищної ради.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Частиною 2 ст. 278 ГПК України визначено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст.ст. 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Статтею 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ст.ст. 5, 7, 8 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі №920/40/19.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 6, 13 ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 904/1083/18.

Так, як на підстави заявленого позову позивач посилається на наступні обставини:

- оскаржуване рішення впливає на таке конституційне право дітей, які проживають у с. Христо-Ботеве Доброславської селищної територіальної громади, як право на освіту, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади про ліквідацію навчального закладу, а також інтересів дітей;

- під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано стан доріг, а також значну віддаленість с. Христо-Ботеве від с. Кремидівка, куди планується здійснювати підвоз учнів на навчання, що спричинить дискомфорт для дітей, що в свою чергу свідчить про порушення приписів Закону України «Про охорону дитинства»;

- у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 32 Закону України Про повну загальну середню освіту ліквідація закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення, чого не було дотримано під час прийняття оскаржуваного рішення;

- оскаржуване рішення не було предметом громадських слухань (обговорень);

- селищна рада проводила громадські слухання формально, а не задля реального вирішення питання.

При цьому, судова колегія наголошує на тому, що прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог не посилається ані на приписи Цивільного кодексу України, ані на Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Судова колегія наголошує на тому, що спір у даній справі не є таким, що виник із корпоративних відносин.

Відповідно до частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Слід зауважити на тому, що у даному випадку позивачем у даній справи виступає керівник Доброславської окружної прокуратури, який не є ані засновником, ані акціонером, ані пайовиком юридичної особи Христо-Ботівської початкової школи Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області відповідно до закону або статуту.

Вказана обставина унеможливлює наявність у позивача будь-яких корпоративних прав та корпоративного характеру відносин сторін у справі (аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.02.2024 у справі № 927/240/22).

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, викладених у попередніх постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18 та від 09.09.2020 у справі №260/91/19, а також у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №140/434/19, від 22.10.2020 у справі №694/1174/16-а, зазначивши, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 8.22., 8.24.-8.26. постанови від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 сформувала наступні висновки:

- необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя;

- до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення;

- з норм пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин;

- визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно - правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За змістом ст.. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цивільним кодексом України встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини 2 статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина 1 статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина 1 статті 59 Конституції України). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №7-рп/2009).

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 надав тлумачення положень частини 2 статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Як вбачається з абзацу 2 частини 2 статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), у тому числі, приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом.

Предметом спору у цій справі є визнання незаконним (недійсним) підпункту 1.2 пункту 1 рішення сесії Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області від 11.05.2022 №1035-VIII Про припинення шляхом ліквідації закладів освіти Доброславської селищної ради та визнання незаконною та скасування державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації Христо-Ботівську початкову школу Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань організаційно-правовою формою Христо-Ботівської початкової школи Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області є комунальна організація (установа, заклад) із основним видом діяльності початкова освіта. Засновником закладу є Доброславська селищна рада Одеського району Одеської області.

Таким чином, Христо-Ботівська початкова школа Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, як заклад освіти, реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу.

Правовідносини в цій справі спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу, а саме забезпечення доступності освіти, права на здобуття загальної середньої освіти, можливості продовжити навчання на відповідному рівні освіти у зв`язку з ліквідацією закладу освіти, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес.

Отже, Доброславська селищна рада Одеського району Одеської області у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері освіти на виконання повноважень засновника закладу освіти, тому справа підсудна адміністративному суду.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який із членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.08.2020 у справі №187/687/16-а (2-а/0187/7/16), адміністративне провадження №К/9901/13855/18).

Правовідносини у даній справі виникли внаслідок прийняття відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, рішення на підставі якого було ліквідовано заклад освіти та яке прийнято на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси членів територіальної громади. Отже, правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів членів територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства, що виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.

З наведеного слідує, що даний спір не належить до господарської юрисдикції, відтак не має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір у даній справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є порушенням правил юрисдикції господарських судів, підставою для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відтак, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/2246/23 скасувати.

Провадження у справі №916/2246/23 - закрити.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяБогатир К.В.

СуддяФілінюк І.Г.