Постанова

від 15.05.2024 по справі 904/2956/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 м. Дніпро Справа № 904/2956/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер козак» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 у справі (суддя Красота О.І.)

за позовом: Приватного підприємства фірма «Еліта», м. Нікополь, Дніпропетровської області

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер козак», м. Запоріжжя

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго», м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції.

В червні 2023 року Приватне підприємство фірма «Еліта» (далі позивач або ППФ «Еліта») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер козак» (далі відповідач-1 або ТОВ «Інтер козак»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» (далі відповідача-2 або ТОВ «ВЕК «Палівенерго») про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачами 1, 2 при укладенні спірного договору вимог ст. 203 ЦК України, оскільки позивач (споживач, боржник) не надав письмової згоди на відступлення права вимоги відповідачу-2 (постачальник, первісний кредитор) за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 09.12.2020 № 40Д третім особам, тобто на заміну кредитора, що унеможливлює відповідне відступлення права вимоги згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України. Крім того, оскільки відповідач-2 не передав позивачу первинні документи для оплати за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 09.12.2020 № 40Д, то і укладення спірного договору з відповідачем-1 (новий кредитор) було передчасним.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 матеріали справи № 904/2956/23 за позовом ППФ «Еліта» до відповідача-1 ТОВ «Інтер козак», відповідача-2 ТОВ «ВЕК «Палівенерго» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги передано Господарському суду Запорізької області, у провадженні якого перебуває справа № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ «ВЕК «Палівенерго» для розгляду в межах цієї справи.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду ТОВ «Інтер козак» оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить її скасувати з передачею справи № 904/2956/23 для подальшого розгляду Господарським судом Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права (ст. 7 КУзПБ), оскільки спір, який виник по даній справі, містить немайнову вимогу про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, а тому рішення у даній справі жодним чином не може вплинути на обсяг ліквідаційної маси ТОВ «ВЕК «Палівенерго». Більш того, ППФ «Еліта» вже фактично виконані усі зобов`язання перед новим кредитором за договором про постачання електричної енергії споживачу від 09.12.2020 № 40Д.

Виходячи з предмету спору, скаржник зазначає про відсутність у нього, як прямої, так і безпосередньої пов`язаності з майном ТОВ «ВЕК «Палівенерго», яке на даний час використовується останнім в господарській діяльності.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Як зазначалося вище у червні 2023 року позивач ППФ «Еліта» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 ТОВ «Інтер козак», відповідача-2 ТОВ «ВЕК «Палівенерго» про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Ухвалою суду від 13.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 відкладено підготовче засідання на 12.09.2023, а ухвалою від 06.10.2023 підготовче засідання відкладено на 19.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті на 16.11.2023.

24.10.2023 від розпорядника майна відповідача-2 надійшло клопотання про передачу даної справи для розгляду в межах справи № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ «ВЕК «Палівенерго», що перебуває у провадженні Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 матеріали справи № 904/2956/23 за позовом ППФ «Еліта» до відповідача-1 ТОВ «Інтер козак», відповідача-2 ТОВ «ВЕК «Палівенерго» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги передано Господарському суду Запорізької області, у провадженні якого перебуває справа № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ «ВЕК «Палівенерго» для розгляду в межах цієї справи.

4. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками викладеними в ухвалі місцевого господарського суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, врахувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів ЦАГС дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч 1 ст. 7 КУзПБ України спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За правилами юрисдикції господарських судів у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником...

Справи, передбачені пунктами 8 та 9 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 9 ст. 30 ГПК України), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство.

З цими правилами кореспондуються приписи ст. 7 КУзПБ України, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Так, ч. 2 ст. 7 КУзПБ України визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

Імперативний припис ч. 3 ст. 7 КУзПБ України про передачу справи, стороною якої є боржник, до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, підлягає реалізації в порядку ст. 31 ГПК України невідкладно, після отримання судом, що розглядає справу позовного провадження, інформації про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони у спорі (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2022 у справі № 925/162/20 (711/6697/19)).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Отже, ст. 7 КУзПБ України у сукупності із зазначеними нормами ГПК щодо предметної та виключної підсудності втілюють принцип концентрації справ з метою підвищення ефективності господарського процесу.

Зі змісту наведених норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідача (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 910/10312/21).

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Ураховуючи зазначені висновки та процесуальні норми, колегія суддів ЦАГС вважає, що оскільки в процесі розгляду справи № 904/2956/23 (стороною, відповідачем-2 в якій є боржник - ТОВ «ВЕК «Палівенерго») вона стала підсудною Господарському суду Запорізької області, у провадженні якого перебуває справа № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ «ВЕК «Палівенерго», а від так закінчення розгляду справи позовного провадження (з вимогою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги) має відбутися у межах вказаної справи про банкрутство, із дотриманням принципу визначення виключної підсудності.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень ст. 163 ГПК України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20)).

У розвиток наведеної правової позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

Системний аналіз змісту приписів ст. 7 КУзПБ у сукупності із нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.

Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказаний спір впливає на ліквідмасу боржника, оскільки оспорюється договір про відступлення боржником майнової вимоги.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, відповідає обставинам справи і не суперечить нормативним приписам чинного законодавства, а відповідно відсутні підстави для її зміни чи скасування, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегією суддів ЦАГС при перегляді оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які в силу приписів ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

6. Розподіл судових витрат.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта - ТОВ «Інтер козак».

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер козак» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 у справі № 904/2956/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.05.2024.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов