Рішення

від 14.05.2024 по справі 908/3750/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/279/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 Справа № 908/3750/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Науменко Т.П.,

розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс», 04201, м. Київ, пр. Мінський, б.4

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд», 69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 11,

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

про стягнення коштів

представники сторін та інші учасники судового процесу:

від позивача - Голубничий О.І., адвокат, ордер № 1376931від 24.11.2023;

від відповідача - 1 не з`явився;

від відповідача - 2 Діхтяренко О.М. адвокат ордер серія АА № 1393607 від 17.01.2024;

установив

20.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення грошових коштів у розмірі 57 438,489 доларів США (еквівалент у гривні 2 105 908,64 грн).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 справу № 908/3750/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 22.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3750/23, присвоєно справі номер провадження № 15/279/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 18.01.2024 о/об 11:30 год.

Ухвалою суду від 22.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» про забезпечення позову у справі № 908/3750/23.

Ухвалою суду від 12.01.2024 призначено проведення судового засідання у справі № 908/3750/23 на 18.01.2024 о 11-30 год. в режимі відеоконференції за заявою адвоката Голубничого О.І. (представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс») про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 18.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження строком на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 11.03.2024 о/об 11:00 год.

22.01.2024 з Центрального апеляційного господарського суду надійшов запит справи № 908/3750/23 у зв`язку з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023.

Ухвалою суду від 23.01.2024 зупинено провадження у справі № 908/3750/23 до перегляду Центральним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023 у справі № 908/3750/23. Матеріали справи № 908/3750/23 направлено до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023 у справі № 908/3750/23, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.12.2023 у справі № 908/3750/23, залишено без змін.

12.02.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позов.

05.03.2024 від позивача надійшла заява про приєднання до справи розрахунку сум, що стягуються.

Ухвалою суду від 21.03.2024 поновлено провадження у справі № 908/3750/23 з 02.04.2024, призначено підготовче засідання на 02.04.2024 о 10:10 год.

29.03.2024 через систему «Електронний суд»» до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Діхтяренко О.М. про участь у вищезгаданому судовому засіданні, а також в наступних судових засіданнях у справі, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

Ухвалою суду від 01.04.2024 задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Діхтяренко О.М. про участь у судовому засіданні у справі № 908/3750/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 02.04.2024 відкладено підготовче засідання до 17.04.2024 о/об 10:30 год. Запропоновано відповідачу-2 надіслати відзив на електронну адресу представника позивача; зобов`язано позивача надіслати відповідачам розрахунок сум, що стягуються.

17.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.05.2024.

Технічна фіксація судового засідання здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: між позивачем та відповідачем 1 були укладені договори поставки. На виконання умов договорів позивач поставив на адресу відповідача товар, який відповідач 1 прийняв, однак в повному обсязі за товар не сплатив, що призвело до утворення заборгованості. У забезпечення виконання договорів поставки між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки. Відповідачі належним чином умови договорів поставки та поруки не виконали заборгованість за одержаний товар не погашено. Позивач просить стягнути солідарно заборгованість з відповідачів з урахуванням штрафних санкцій та 3% річних.

Відповідач 1 у судові засіданні не з`явився, заяви по суті справи та докази в обґрунтування заперечень щодо позову не надходили.

Представник відповідача 2 щодо позову заперечила з тих підстав, що договором поруки визначено розмір заборгованості в межах, якої поручився відповідач 2. Позивачем не було направлено відповідачу 2 у строк визначений договором поруки вимогу-повідомлення, строк виконання зобов`язань для нього не настав. Розрахунок суми заборгованості є необґрунтованим. Просить у позові відмовити.

Також перед початком розгляду справи по суті, представник відповідача 2 заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті та зобов`язати позивача надати обґрунтований розрахунок суми заборгованості заявленої до стягнення.

Представник позивача з приводу відкладення розгляду справи заперечив.

Суд відмовив у відкладення розгляду справи по суті, оскільки позивачем надано два розрахунки суми заборгованості заявленої до стягнення у т.ч. з урахуванням зауважень суду щодо його деталізації. Представник відповідача 2 мала можливість ознайомитися із змістом наданих розрахунків та надати власний контррозрахунок у разі незгоди з розрахунками позивача.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд установив.

30.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Світ Агро» на час звернення позивача до суду перейменовано в Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд» (покупець) укладено договір поставки № 30/07/08.

30.07.2018 та 01.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна Компанія «Світ Агро» товар на суму 458 160,00 грн та 687 240,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-000030 та № РН-0000031 відповідно.

02.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Світ Агро» (покупець) укладено договір № 19АТР0205/1.

До вказаного договору між сторонами було підписано сім Специфікацій.

На виконання вказаного договору відповідачу було поставлено товар за наступними видатковими накладними: № РН-0000019 від 02.05.2019 на суму 94 204,80 грн; № РН-0000020 від 03.05.2019 на суму 59 415,00 грн; № РН-0000023 від 14.05.2019 на суму 3990,00 грн; № РН-0000024 від 16.05.2019 на суму 62 803,20 грн; № РН-0000029 від 17.05.2019 на суму 15 433,44 грн; ; РН-0000026 від 23.05.2019 на суму 77 167,20 грн; № РН-0000030 від 31.05.2019 на суму 155 493,60 грн; № РН-0000043 від 03.06.2019 на суму 98 606,40 грн; № РН-0000044 від 06.06.2019 на суму 25 280,64 грн; № РН-0000048 від 06.06.2019 на суму 3831,84 грн; № РН-0000064 від 10.09.2019 на суму 29 402,88 грн; № РН-0000039 від 14.06.2019 на суму 52 998,00 грн; № РН-0000047 від 21.06.2019 на суму 86 920,32 грн; № РН-0000050 від 27.06.2019 на суму 76 055,28 грн; № РН-0000055 від 27.06.2019 на суму 29 525,76 грн.

12.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Світ Агро» (покупець) укладено договір № 20АТР12/08.

До вказаного договору між сторонами було підписано десять Специфікацій.

На виконання вказаного договору позивач поставив відповідачу товар за наступними накладними: № РН-0000067 від 11.09.2020 на суму 16 830,00 грн; № РН-0000068 від 15.09.2020 на суму 33 720,00 грн; № РН-0000069 від 16.09.2020 на суму 42 225,60 грн; № РН-0000070 від 10.09.2020 на суму 6333,84 грн; № РН-0000075 від 21.09.2020 на суму 45 825,00 грн; № РН-0000076 від 23.09.2020 на суму 33 900,00 грн; № РН-0000077 від 26.09.2020 на суму 30 018,60 грн; № РН-0000081 від 07.10.2020 на суму 17 070,00 грн; № РН-0000059 від 12.08.2020 на суму 165 600,00 грн; № РН-0000060 від 20.08.2020 на суму 331 200,00 грн; № РН-0000061 від 21.08.2020 на суму 198 720,00 грн.

Усі накладні підписані без зауважень та скріплені печатками.

20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Світ», громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки до договору поставки № 30/07/07/18 від 30.07.2018, договору поставки № 19АТР0205/1 від 02.05.2019, договору поставки № 20АТР12/08 від 12.08.2020.

24.11.2023 та 29.11.2023 позивачем надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд» та ОСОБА_1 претензії, що підтверджується описами вкладення та поштовими накладними № 0206822507902, № 0102419064570, відповідно.

Несвоєчасне та неповне виконання в частині оплати за поставлений товар стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за поставлений товар.

Щодо суті спору суд наводить наступну позицію.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті б цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності, та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків с договір. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. п. 4.1-4.4 договору № 30/07/18, ціна кожної конкретної партії товару визначається на підставі затвердженої сторонами Специфікації. Сума договору визначається як сума вартості всього товару, що був поставлений за даним договором. Покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у термін, визначений в Специфікації на такий товар. Оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів банківським переказом на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір.

Аналогічні умови містять договори № 19АТР0205/1 від 02.05.2019, № 20АТР12/08 від 12.08.2020.

Як відповідачем так і поручителем не надано належних доказів оплати за поставлений товар.

На час вирішення спору в суді сума основного боргу становить 580 001,10 грн.

Додатково позивач просить стягнути з відповідачів пеню в розмірі 379 651,70 грн, штраф 20% у розмірі 395 796,90 грн, та 25% річних у сумі 384 154,10 грн. (Розрахунок наведено у додатку до заяви від 05.03.2024).

Умовами Специфікацій визначено, що оплата вартості твоару здійснюється у національні валюті України гривні і розраховується відповідно до міжбанківського курсу долара США, встановленого Національним банком України станом на день оплати товару та збільшений або на 0,5% або на 1% (банківські послуги за купівлю валюти), в залежності від умов Специфікацій. Розрахунок коштів, заявлених до стягнення проведено позивачем з урахуванням курсу долара до гривні станом на 2018 рік 28,00 грн за 1 долар США.

Щодо пені та штрафу.

Відповідно до п. п. 7.2, 7.7 договору поставки № 30/07/18 від 30.07.2018 у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов`язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 календарних дні покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не припиняється строком визначеним ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положення ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

У договорах № 19АТР0205/1 від 02.05.2019 та № 20АТР12/08 від 12.08.2020 у пункті 6.2 зазначено, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов`язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 календарних дні покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 6.7 вказаних договорів, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не припиняється у зв`язку з закінченням строку позовної давності. Строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до трьох років.

Однією з підстав для виникнення зобов`язання є договір та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 цього Кодексу).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України.

Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Так, законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четверта статті 231 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Щодо зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

При вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема, у разі, якщо за порушення умов зобов`язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом) (частина друга статті 231 ГК України).

Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.

Наведена вище правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 по справі № 911/2269/22.

Судом установлено, що позивач поставив відповідачу товар за трьома договорами поставки на загальну суму 2 939 971,4 грн, заявлена до солідарного стягнення сума основного боргу становить 580 001,1 грн, що від загальної суми поставленого товару становить 19,73 %.

Заявлений до стягнення розмір пені та штрафу становить 775 448,6 грн, що від суми заборгованості становить 133,70 %.

Перевіривши наведені розрахунки пені та штрафу, суд вважає їх виконаним правильно з урахуванням умов договору та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, з урахуванням ступеня виконання умов договорів відповідачем, недоведеності позивачем завдання йому поведінкою відповідача збитків, співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафу та пені, суд вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір штрафу на 50 відсотків, а саме до 197 898,45 грн.

Щодо 25% річних.

Позивачем заявлено до стягнення 404 292,5 грн (Розрахунок наведено в додатку до заяви від 05.03.2024).

Відповідно до п. 7.6 договору № 30/07/18, у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання інших зобов`язань передбачених цим договором, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 25 % річних від суми невиконаного зобов`язання, якщо інший розмір процентів не встановлений додатками до цього договору.

Відповідно до п. 6.6 договору № 19АТР0205/1 від 02.05.2019 та договору № 20АТР12/08 від 12.08.2020, у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання інших зобов`язань передбачених цим договором, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 25 % річних від суми невиконаного зобов`язання, якщо інший розмір процентів не встановлений додатками до цього договору.

Як вбачається зі змісту заявлених вимог та встановлених судом обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд» погодило збільшення відсотків річних з 3% до 25% річних, та розрахунок здійснено з урахуванням погодженого сторонами договірних відносин розміру відповідальності.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Зазначене свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору, договору лізингу тощо.

Отже, у разі порушення боржником зобов`язання зі сплати лізингових платежів настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки їх нарахування виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання

Водночас загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Отже, одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність. Водночас зазначене дає підстави також для висновку про те, що розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Розмір заявлених до стягнення з відповідача відсотків становить 69,71% від основної суми боргу. Загалом розмір пені, штрафу та відсотків, які просить стягнути позивач з відповідача за неналежне виконання умов договорів поставки становить 1 179 741,1 грн, у відсотковому співвідношенні 203,40% до суми основного боргу, що на думку суду є надмірним нарахуванням.

З урахуванням ступеня виконання умов договорів відповідачем, недоведеності позивачем завдання йому поведінкою відповідача збитків, співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру відсотків річних, та загальному розміру нарахованих санкцій та відсотків річних, суд вважає за можливе зменшити розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання до 3% річних та здійснити відповідний перерахунок заявлених до стягнення відсотків річних, з урахуванням 3%. Розмір відсотків річних, який суд вважає обґрунтованим становить 51 263,17 грн.

Також позивачем заявлено солідарні вимоги за неналежне виконання умов договорів поставки до ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір поруки є двостороннім, він укладається між кредитором і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки, хоча укладення тристороннього договору між кредитором, боржником і поручителем ЦК України не забороняє і це є звичною діловою практикою.

20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» (постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Світ Агро» (покупець), громадянином України ОСОБА_2 (поручитель) підписано договір поруки до договору поставки № 30/07/18 від 30.07.2018, договору поставки № 19АТР205/1 від 02.05.2019, договору поставки № 20АТР12/08 від 12.08.2020.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, за цим договором поручитель поручається перед постачальником за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Світ Агро», свого обов`язку з оплати основного боргу за поставку покупцем засобів захисту рослин, насіння, мікродобрив та іншої хімічної продукції за договором поставки № 30/07/18 від 30.07.2018, договору поставки № 19АТР205/1 від 02.05.2019, договору поставки № 20АТР12/08 від 12.08.2020, що укладені між постачальником та покупцем, розмір якого станом на дату укладення даного договору становить 19 294,93 долари США, надалі за текстом «основний борг», а також з оплати штрафних санкцій у розмірі 2803 долари США, надалі за текстом «штрафні санкції».

Відповідно до п. 1.3 договору поруки, поручитель поручається перед постачальником за виконання покупцем свого обов`язку в повному обсязі і відповідає перед постачальником за порушення покупцем зобов`язання, визначеного п. 1.1 цього договору.

Відповідно до п. п. 2.1-2.3 договору поруки, у разі порушення покупцем зобов`язання, забезпеченого порукою, покупець і поручитель відповідають перед постачальником як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед постачальником у тому ж обсязі, що і покупець, включаючи сплату основного боргу та штрафних санкцій (процентів, пені та штрафу), в межах встановлених п. 1.1 цього договору.

У разі невиконання покупцем свого зобов`язання за основними договорами в строк до 01.05.2022, поручитель зобов`язується оплачувати борг покупця в строк до 31.12.2022.

Згідно із п. п. 3.1-3.3 договору поруки, у разі невиконання покупцем своїх зобов`язань за основними договорами, у строк встановлений п. 2.3 договору, постачальник направляє вимогу повідомлення поручителю.

Поручитель, після направлення йому постачальником вимоги-повідомлення, зобов`язаний виконати зобов`язання покупця щодо оплати основного боргу та штрафних санкцій, визначених п. 1.1 цього договору у строк та у спосіб визначений п. 2.3 цього договору.

Вимога-повідомлення постачальника вважається належно врученою поручителю у випадку направлення її рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу поручителя, визначену у розділі 8 цього договору «Реквізити та підписи сторін» та повернення постачальнику рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення незалежно від причин невручення поштового відправлення поручителю.

Претензія була надіслана на адресу ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення та вручена особисто 05.12.2023, що підтверджується накладною № 0102419064570 від 29.11.2023 фіскальним чеком від 29.11.2023, описом вкладення у цінний лист та даними офіційного сайту Укрпошта.

Відповіді на претензію надано не було.

Відповідно до п. п. 4.1-4.2 договору поруки, сторони домовились, що порука діє до повного виконання основних договорів.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за основними договорами, у зв`язку із його виконанням в повному обсязі, в межах визначених п. 1.1 цього договору.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання постачальник відмовився прийняти належне виконання, запропоноване поручителем або покупцем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Відповідачем 2 не надано доказів повного та своєчасного виконання зобов`язання за основними договорами. Отже, відповідач 2 повинен солідарно відповідати з відповідачем 1 за повне виконання основних договорів, визначених умовами договору поруки.

Разом з тим, суд не погоджується щодо обсягу відповідальності перед кредитором позивачем, оскільки п. п. 1.1, 1.3, 2.2, 3.2, 4.2 договору поруки визначено розмір поруки за договорами поставки, а саме: в межах основного боргу в розмірі 19 294,93 доларів США, штрафних санкцій у розмірі 2803 доларів США. Відповідач 2 не несе відповідальність перед поручителем за інші розміри основного боргу, штрафних санкцій, та відсотків річних, які перевищують погоджений між сторонами обсяг.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які ані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Відповідачами не надано доказів оплати коштів за отриману продукцію.

З урахуванням наведених обставин, наданих доказів, та умов договору поруки солідарному стягненню з відповідачів підлягають наступні суми коштів, а саме: сума основного боргу 540 258,04 грн (19 294,93 долара США); загальна сума санкцій (штраф та пеня) 78 484,00 грн (2803 долара США).

В іншій частині позову заборгованість підлягає присудженню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд», а саме: основний борг 39 743,06 грн (1419,40 долара США); пеня 359 619,7 грн (12 843,56 доларів США) + штраф 197 898,45 грн (7067,80 доларів США) = 557 518,15 грн (19 911,36 доларів США) 2803 долара США = 479 034,15 грн (17 108,36 долара США); 3% річних у розмірі 51 263,17 грн (1830,83 долара США).

У задоволенні іншої частини позову щодо стягнення коштів, у т.ч. у розмірі коштів, які виходять за межі умов договору поруки з відповідача 2 суд підстав не вбачає.

Заперечення відповідача 2 щодо позову суд вважає частково безпідставними, оскільки в матеріалах справи містяться докази надсилання претензії на адресу відповідача 2, яка йому вручена. Строк дії поруки та її припинення визначеному Розділом 4 договору поруки, та відповідно обставини щодо її припинення не настали, доказів повного виконання основних договорів відповідачами не надано. Розрахунок коштів, заявлених до стягнення позивачем надавався двічі, контр розрахунку відповідачем 2 не надано.

З урахуванням ст. 129 ГПК України витрати із сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорц3ійно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначив, що відповідні докази будуть подані до суду протягом 5 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд» (вул. Антенна 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 39679351), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , що виданий Миронівським РС УДМС України в Київській області 21.03.2024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» (проспект Мінський буд. 4, м. Київ, 04201, ідентифікаційний код юридичної особи 39568070) суму основного боргу в розмірі 540 258,04 грн (еквівалент 19 294,93 долара США), штрафні санкції в розмірі 78 484,00 грн (еквівалент 2803 долара США). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд» (вул. Антенна 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 39679351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» (проспект Мінський буд. 4, м. Київ, 04201, ідентифікаційний код юридичної особи 39568070) суму основного боргу в розмірі 39 743,06 грн (еквівалент 1419,40 доларів США), штрафні санкції в розмірі 479 034,15 грн (еквівалент 17 108,36 доларів США), 3% річних у розмірі 51 263,17 грн (еквівалент 1830,83 долара США). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд» (вул. Антенна 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 39679351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» (проспект Мінський буд. 4, м. Київ, 04201, ідентифікаційний код юридичної особи 39568070) судовий збір у розмірі 11 191,18 грн (одинадцять тисяч сто дев`яносто одну гривню 18 коп.). Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , що виданий Миронівським РС УДМС України в Київській області 21.03.2024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра Ренесанс» (проспект Мінський буд. 4, м. Київ, 04201, ідентифікаційний код юридичної особи 39568070) судовий збір у розмірі 2640,57 грн (дві тисячі шістсот сорок гривень 57 коп.). Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову щодо відповідачів відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано 21 травня 2024 року.

Суддя І. С. Горохов