Постанова

від 13.05.2024 по справі 599/547/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/547/24Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/817/492/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Іванюта О.М.

з участю ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 - адвоката Вітіва В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2024 року, постановлену суддею Чорною В.Г. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що частка відповідачки є незначною (1/8) та відсутня технічна можливість виділити її в натурі, спільне володіння і користування спірним майном є неможливим через напружені стосунки між сторонами. Права відповідачки не будуть порушені, так як вона не проживає і ніколи не проживала у цьому будинку та має у власності інше житло.

Разом із позовною заявою позивачкою подано заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту шляхом заборони розпорядження, користування і проведення будівельних робіт, на майно, яке є власністю ОСОБА_2 , зокрема на:

- 1/8 частку житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, загальна площа 60.7 кв.м., житлова площа 20,9 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 262612561226;

-1/8 частку земельної ділянки площею 0.1155 га з кадастровим номером 6122686700:02:003:0154 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 262643261226;

-1/8 частку земельної ділянки площею 0.2206 га з кадастровим номером 6122686700:02:003:0155 для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 262781261226;

- житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами, загальна площа 133,7 кв.м., житлова площа 71,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2604677661200;

- земельну ділянку площею 0,2499 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6122687300:02:001:0067, адреса: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2606085461200;

- земельну ділянку площею 0.3179 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6122687300:02:001:0068, адреса: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2606089661200.

Ухвалою Зборівського районного суду від 20.03.2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт шляхом заборони розпорядження і проведення будівельних робіт на майно, яке є власністю ОСОБА_2 , а саме на:

-1/8 частку житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, загальна площа 60.7 кв.м., житлова площа 20,9 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 262612561226;

-1/8 частку земельної ділянки площею 0.1155 га з кадастровим номером 6122686700:02:003:0154 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 262643261226;

-1/8 частку земельної ділянки площею 0.2206 га з кадастровим номером 6122686700:02:003:0155 для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 262781261226.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви про застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальна площа 133,7 кв.м., житлова площа 71,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2604677661200;

- земельну ділянку площею 0,2499 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6122687300:02:001:0067, адреса: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2606085461200;

- земельну ділянку площею 0.3179 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6122687300:02:001:0068, адреса: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2606089661200

та постановити у цій частині частині нове судове рішення про задоволення заяви.

Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, який знаходиться АДРЕСА_2 може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивачів, оскільки відповідач зможе відчужити указане житло, що може зробити неможливим припинення частки ОСОБА_2 у спільному майні внаслідок відсутності у неї іншого житла.

При вирішенні даного спору ОСОБА_1 просить врахувати позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року (справа № 552/1996/18).

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника ОСОБА_2 - адвоката Вітіва В.А., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Процесуальний закон передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, а суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на майно, одноосібним власником якого є відповідач ОСОБА_2 - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 та двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 6122687300:02:001:0067, 6122687300:02:001:0068.

Вказане нерухоме майно не є предметом спору у даній справі і накладення арешту на це майно не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтовані та підтверджені доводи учасника справи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, однак у даному випадку відсутні підстави для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у тій частині, в якій відмовлено судом першої інстанції, може призвести до ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, який перебуває у власності відповідача, може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивачів, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки до заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що відповідач вживає заходи щодо відчуження належного їй будинку, а саме лише посилання в заяві на наявність зазначеного наміру без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для накладення арешту та становитиме надмірне втручання у право власності відповідача без відповідного правового обґрунтування.

Крім того, судом при вирішенні заяви про забезпечення позову вірно констатовано, що належне відповідачу нерухоме майно не є предметом спору у даній справі.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернулася до суду, дійшов обґрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову, обрані позивачем щодо майна, яке не є предметом спору у даній справі та однооосібним власником якого являється відповідач, є неспівмірними із вимогами позовної заяви та позивачем заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 14.02.2019 року справа № 552/1996/18, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки предметом перегляду Верховним Судом було рішення суду, яким вирішено спір по суті, а не вимоги щодо забезпечення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач уже оскаржувала право позивачки на частку у спільному майні подружжя житловому будинку, який є предметом спору у даній справі, у сина відповідачки є заінтересованість до спірного будинку, а відповідач мала майнові претензії до дітей позивачки, враховані судом першої інстанції при вирішенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, тому накладено арешт на частку у нерухомому майні, яке належить відповідачу.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 травня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.