Ухвала

від 16.05.2024 по справі 304/828/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 304/828/21

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

за участю секретаря Гусонька З.П.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Державного агентства водних ресурсів України (представник у Закарпатській області сектор в Закарпатській області Держводагентства України), Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради на рішення Перечинського районного суду від 21 грудня 2021 року (головуючий суддя Ганько І.І.) у справі № 304/828/21 за позовом ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Перечинської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Перечинської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.04.2005 вона є власником реконструйованої будівлі під торгову точку (будівля літера «А», туалет літера «Б»), розташованої по АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2009 ОСОБА_1 купила земельну ділянку розміром 0,0665 га за кадастровим номером 2123255100:01:003:0128 по АДРЕСА_1 , яка до цього знаходилася у неї в користуванні згідно договору оренди землі від 20.12.2008. Дана земельна ділянка належить до категорії земель несільськогосподарського призначення, за функціональним використанням для обслуговування об`єкта комерційного призначення.

Надалі у 2010-2014 роках на вказаній земельній ділянці позивачка збудувала торгову точку літ. «В» та торгово-офісну будівлю літ «Г».

З метою оформлення права власності на новозбудовані об`єкти та введення їх в експлуатацію було замовлено та виготовлено Звіт про проведення технічного обстеження торгової точки літ. «В» по АДРЕСА_1 від 05.04.2021 та Звіт про проведення технічного обстеження торгово-офісної будівлі літ. Г по АДРЕСА_1 від 05.04.2021.

Згідно з листом відділу містобудування та архітектури Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області від 13.04.2021 розташування будівель магазину та офісу по АДРЕСА_2 відповідають вимогам державних будівельних норм.

На підставі вказаних документів до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області позивачка подала Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Однак у відповідь на це їй повідомлено про неможливість прийняття в експлуатацію зазначених об`єктів, так як у п. 9 розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено виключний перелік об`єктів, збудованих без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію яких можливе до вищевказаної процедури, серед таких об`єкти громадські будівлі та будівлі торгівлі відсутні. Оскільки зазначені в декларації об`єкти мають визначені ст. 376 ЦК України ознаки самочинного будівництва, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти.

Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - торгову точку, літ. «В», площею 42,3 кв. м, та торгово-офісну будівлю, літ. «Г», площею 34,7 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Перечинського районного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 304/828/21 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме торгову точку, літ. «В» площею 42,3 кв. м, та торгово-офісну будівлю, літ «Г» площею 34,7 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_3 .

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

11.04.2022 Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому конверті) подала в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Державного агентства водних ресурсів України (представник у Закарпатській області сектор в Закарпатській області Держводагенства України), Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради. апеляційну скаргу на рішення Перечинського районного суду від 21.12.2021 у справі № 304/828/21

Прокуратура вказувала, що органи, в інтересах яких подано апеляційну скаргу, не брали участі у справі, а суд вирішив питання про їх права. Зокрема, спірні будівлі у встановленому законом порядку до експлуатації не приймалися, позивачка з цього приводу не звертався до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі: ДІАМ, органу утвореного відповідно до постанови КМУ від 23.12.2020 № 1340, яка набрала чинності 30.12.2020), будівлі самочинно збудовано у період 2010-2014 років; позивачкою не надано до справи дозвільних документів на право виконання будівельних робіт із будівництва спірних об`єктів та введення їх в експлуатацію. Зазначені спірні об`єкти (торгова точка літ «В» та торгово-офісна будівля літ «Г») розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2123255100:01:003:0128, несільськогосподарського призначення для обслуговування об`єкта комерційного призначення, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2009. Прокуратура зазначала, що спірні будівлі збудовані в межах 25 метрів прибережної захисної смуги потічка «Вульшава» у м. Перечин, з порушенням вимог ст. 60 ЗК України та ст. 88 Водного кодексу України. Також вказувала, що звіт про технічне обстеження не є належним доказом відсутності порушень будівельних норм.

Положеннями Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03 липня 2018 року № 158 (далі Порядок № 158) встановлено виключний перелік об`єктів, збудованих без дозвільного документу на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію яких можливе відповідно до процедури, визначеної цим Порядком. Судом першої інстанції не враховано, що механізм узаконення спірних об`єктів торгівлі має відповідати загальним правилам забудови територій. Так, положеннями ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) визначено порядок проектування та будівництво об`єктів власниками або користувачами земельних. Проте, всупереч цьому, позивач не звертався до компетентного органу за отриманням документів, що дають право на початок виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію відповідно до вищезазначеного порядку. Позивачкою не дотримано порядок набуття права власності та не додержано встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення об`єкта в експлуатацію, жодних доказів про наявність у позивачки дозвільних документів на право виконання будівельних робіт із будівництва спірних об`єктів та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку суду не надано і матеріали даної справи таких документів не містять. Позивачкою не надано доказів відсутності порушень будівельних норм при будівництві спірного нерухомого майна. Будівництво розпочато без належного дозволу, без затвердженого проекту, без отримання декларації про введення його в експлуатацію, збудовано у межах водоохоронної зони прибережної захисної смуги потічка «Вульшава», з порушенням земельного та водного законодавства стосовно охорони та раціонального використання водних об`єктів. Відтак відсутні підстави для визнання за позивачкою права власності на них на підставі рішення суду.

Прокурор в апеляційній скарзі посилався на те, що наявні визначені законодавством підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі обраних ним органів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, 2) Державного агентства водних ресурсів України (представник у Закарпатській області сектор в Закарпатській області Держводагенства України), 3) Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради, оскільки оскаржуваним судовим рішенням порушуються інтереси держави в особі зазначених органів.

Прокуратура вказувала,що контрольза додержаннямвимог земельногозаконодавства тавстановленого порядкунабуття іреалізації правана землю здійснює ДержгеокадастрУкраїни;здійснення державногоконтролю завикористанням таохороною водта відтвореннямводних ресурсів,вирішення іншихпитань угалузі використанняі охоронивод тавідтворення воднихресурсів здійснює Державнеагентство воднихресурсів України,котре реалізуєповноваження черезтериторіальні органи,яким єсектор вЗакарпатській областіДержводагенства України;відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради в силу своїх повноважень контролює дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови, виконання підготовчих і будівельних робіт.

Однак такі органи не було залучено до участі у справі в якості відповідачів, що позбавило їх можливості своєчасно оскаржити судове рішення для захисту інтересів держави.

Позиція інших учасників справи

Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області подала до апеляційного суду заяву, в якій зазначала, зокрема, що згідно наданого до справи реєстру № 01 за 08.04.2022 прокуратура направила уповноваженим органам простим листом повідомлення від 07.04.2022, в якому просила невідкладно надати прокуратурі інформацію про те, чи вживалися цими органами заходи щодо оскарження рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 21.12.2021 у справі № 304/828/21, чи будуть ними вжиті заходи з метою його оскарження, а також повідомлено, що в разі неподання ними апеляційної скарги прокуратурою буде оскаржено дане судове рішення в апеляційному порядку в інтересах держави в особі таких органів.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повідомило листом від 03.05.2022 № 10-7-0.72-1364/2-22, що перевірка дотримання вимог земельного законодавства при формуванні та наданні спірної земельної ділянки не здійснювалася. Одночасно зазначило, що вважає відсутніми підстави для вжиття цим органом заходів щодо захисту інтересів держави у судовому порядку (т. 1 а.с.236-237).

Листом від 27.04.2022 № 38/ЗК/21-22 сектор в Закарпатській області Державного водного агентства України повідомив прокуратуру, що Державне агентство водних ресурсів та організації, що належать до сфери управління Держводагенства, не уповноважене законом на здійснення державного нагляду (контролю). Зазначені функції передані до Державної екологічної інспекції та її територіальних органів. Сектором не вживались заходи щодо перевірки можливих порушень законодавства, які викладені у листі прокуратури, а рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 21.12.2021 у справі № 304/828/21 не оскаржувалося, оскільки це не входить до компетенції сектора, що є підрозділом центрального апарату Державного водного агентства водних ресурсів України без статусу юридичної особи. (т. 1 а.с. 234-235).

Сектор у Закарпатській області Державного агентства водних ресурсів не є юридичною особою

У поясненнях по справі, надісланих до апеляційного суду, Державодагенство не погодилось з твердженнями Ужгородської окружної прокуратури щодо бездіяльності цього органу у даній справі. Так, спірний об`єкт побудований на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві приватної власності, у оскаржуваному рішенні не зазначено про побудову нерухомості на землях водного фонду прибережних захисних смуг навколо водного об`єкту потічка «Вульшава», тому і не вбачається порушень водного законодавства (т. 2 а.с. 139-144). Просили розглядати справу за відсутності представника Державодагенства.

Листом від 22.04.2022 № 674/07-02 Перечинська міська рада відповідач у справі - повідомила прокуратуру, що не подавала апеляційну скаргу на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 21.12.2021 у справі № 304/828/21 (т. 1 а.с.233).

Інший відповідач - Державна інспекція архітектури та містобудування України рішення суду також не оскаржувала.

У поясненнях по справі, надісланих до апеляційного суду, ДІАМ зазначено, що підтримують вимоги апеляційної скарги. Просили розглядати справу за відсутності представника ДІАМ (т. 2 а.с. 9-15).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

У зв`язку із смертю ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду від 22.11.2022 провадження у справі № 304/838/21 було зупинено до залучення до участі у справі її.

Ухвалою апеляційного суду від 17.11.2023 до участі у справі залучено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 як правонаступників позивача ОСОБА_1 .

Позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також представники відповідачів та представники органів, в інтересах яких подано апеляційну скаргу, в судові засідання викликались неодноразово. Жодного разу не з`явились. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності позивачів та представників інших осіб, які беруть участь у справі, та в інтересах яких подано апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника прокуратури, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, визначивши відповідачами Перечинську міську раду та Державну інспекцію архітектури та містобудування України, у якому просила визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - торгову точку, літ. «В», площею 42,3 кв. м, та торгово-офісну будівлю, літ. «Г», площею 34,7 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Це майно було збудовано у 2010-2014 роках на земельній ділянці, яка належала позивачці на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року, розміром 0,0665 га з кадастровим номером 2123255100:01:003:0128, належить до категорії земель несільськогосподарського призначення (за функціональним використанням для обслуговування об`єкта комерційного призначення), розташована по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10-15). До купівлі земельної ділянка остання перебувала у позивача в оренді. Позивачу також належали реконструйована будівля під торгову точку (торгова точка, А та туалет, Б), які були розміщені на вказаній земельній ділянці (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Перечинською райдержадміністрацією 08 квітня 2005 року, т. 1 а.с. 16-20).

З метою оформлення права власності на новозбудовані об`єкти та введення їх в експлуатацію було замовлено та виготовлено Звіт про проведення технічного обстеження торгової точки, літ. В, по АДРЕСА_1 від 05.04.2021 та Звіт про проведення технічного обстеження торгово-офісної будівлі, літ. Г, по АДРЕСА_1 від 05.04.2021.

Згідно повідомлення Відділу містобудування та архітектури Ужгородської районної державної адміністрації № 42/08-26 від 13 квітня 2021 року, наданого відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року та ДБН Б.2,2-12:2019 «Планування та забудови території», розташування будівель магазину та офісу, що знаходяться по АДРЕСА_2 , відповідають вимогам державних будівельних норм

Відповідно до звітів про проведення технічного обстеження об`єктів торгова точка та торгово-офісна будівля, літ. В, за адресою АДРЕСА_1 від 05 квітня 2021 року за результатами проведеного технічного обстеження вказаних об`єктів встановлено, що загальний стан обстеженої покрівлі відноситься до ІІ категорії і є задовільним, надійна та безпечна експлуатація цих об`єктів можлива.

11 травня 2021 року ОСОБА_1 в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області було подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта торгової точки та торгово-офісної будівлі (1230.9) по АДРЕСА_1 .

14 травня 2021 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області за результатами розгляду поданої позивачем декларації у прийнятті в експлуатацію зазначених об`єктів було відмовлено. Одночасно уповноваженим органом було повідомлено, що торгова точка та торгово-офісна будівля по АДРЕСА_1 має ознаки самочинного будівництва, визначені ст. 376 ЦК України, відтак це надає право ОСОБА_1 звернутися до суду для визнання права власності на самочинного збудований об`єкт. Також роз`яснено, що після ухвалення рішення суду про задоволення такого позову, відповідно до п. 10 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 «Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року, самочинно збудований об`єкт приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Відтак, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом .

Перечинська міська рада проти задоволення позову не заперечувала (т. 1 а..с 135).

У відзиві на позовну заяву ДІАМ просила відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с.116-121). В той же час, апеляційну скаргу цей орган не подавав.

Щодо визначення прокурором компетентних органів у спірних правовідносинах та наявності їх порушеного права

Процесуальний статус прокурора в цивільному суді зумовлений роллю інституту прокуратури, яку остання виконує згідно із Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Згідно з абзацом першим частини другої, абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Порядок обґрунтування підстав для представництва передбачено частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)).

Ужгородська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу в інтересах держави, визначивши суб`єктами владнихповноважень,до компетенціїяких,на думкупрокурора,віднесені відповідніповноваження: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Державне агентство водних ресурсів України (представник у Закарпатській області сектор в Закарпатській області Держводагентства України), Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради.

Судова колегія дійшла висновку, що відділ містобудування,архітектури,житлово-комунальногогосподарства,транспорту таблагоустрою Перечинськоїміської ради не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин, і рішенням Перечинського районного суду від 21.12.2021 у справі № 304/828/21 не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради.

Апеляційний суд враховує наступне.

Абзацами першим, другим частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний нагляд це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини перша, друга статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. До утворення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з питань архітектури уповноваженим органом містобудування та архітектури є структурний підрозділ районної державної адміністрації з питань архітектури, а за його відсутності структурний підрозділ обласної державної адміністрації з питань архітектури. З метою забезпечення виконання функцій, пов`язаних з організацією замовлення розроблення, оновлення та затвердження містобудівної документації (змін до неї), у складі уповноваженого органу містобудування та архітектури може утворюватися окремий структурний підрозділ. Примірне положення про такий структурний підрозділ затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (стаття 13 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Встановлено, що як на момент пред`явлення позову у даній справі (14.07.2021) так і на час подання прокурором апеляційної скарги (11.04.2022) на рішення місцевого суду, постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яка набрала чинності 30.12.2020, утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі ДІАМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, затверджено Положення про ДІАМ, ліквідовано Державну інспекцію містобудування України (ДІМ) та Державну сервісну службу містобудування. Визначено ДІАМ суб`єктом управління індивідуально визначеного майна ДІМ та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються.

Пунктом 1 Положення про ДІАМ визначено, що ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з пунктом 3 Положення про ДІАМ основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності; ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (підпункти 15-2, 15-3 пункту 4 Положення про ДІАМ).

Підпунктом 11 пункту 6 Положення про ДІАМ передбачено, що ДІАМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів.

ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про ДІАМ).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування», яка набрала чинності 15.09.2021, Кабінет Міністрів України вирішив погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Вказаною постановою також визнано такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» та інші пов`язані з нею постанови.

При цьому до повноважень вказаних органів, зокрема, віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах: 1) неправомірне, всупереч встановленому порядку набуття права власності на самочинне будівництво завдає шкоди суспільним інтересам; 2) оскільки перед реєстрацією права власності на нерухоме майно останнє слід у будь-якому разі прийняти в експлуатацію, суд першої інстанції підмінив собою орган, уповноважений оформити право власності на нерухоме майно; 3) позивач не має жодних прав на земельну ділянку, на якій знаходяться самочинно збудовані та переобладнані приміщення, не звертався до органів державного архітектурно-будівельного контролю для прийняття цих приміщень в експлуатацію; 4) відповідачі не є особами, які порушують, не визнають чи оспорюють право власності позивача; 5) позивач не надав суду першої інстанції належних доказів відповідності самочинно збудованих і переобладнаних приміщень вимогам нормативних актів з пожежної безпеки, санітарно-епідеміологічним нормам, нормам з радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, техногенної безпеки, екології, охорони праці, енергозбереження, ядерної та радіаційної безпеки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що починаючи з 30.12.2020 та на час подання прокурором апеляційної скарги повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду були віднесені до компетенції ДІАМ.

Як зазначалось вище, ДІАМ є відповідачем у даній справі, про розгляд справи був повідомлений, подавав відзив на позовну заяву. В той же час, рішення суду не оскаржував.

Відповідно до положення про відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради, такий є структурним підрозділом Перечинської міської ради без права юридичної особи. А Перечинська міська рада, як відповідач, не заперечувала проти задоволення позову, та рішення суду також не оскаржувала.

Отже, прокурор не підтвердив вимог закону, що у спірних правовідносинах інтереси держави представляє відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради.

Також колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням суду у справі № 304/828/21 не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси Державного агентстваводних ресурсівУкраїни (далі: Держводагентства). Держводагентство не уповноважене законом на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, не здійснює функції прийняття будівель в експлуатацію.

Відповідно до Положення про сектор у Закарпатській області Держводагентства, затвердженого наказом Держводагентства від 21.10.2021 № 818, сектор у Закарпатській області є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Державного агентства водних ресурсів України без статусу окремої юридичної особи. Як вбачається з листа від 27.04.2022 № 38/ЗК/21-22, направленого сектором в Закарпатській області Держводагентства прокурору (т. 1 а.с. 234-235), так і з пояснень, надісланих Державодагенством до апеляційного суду (т. 2 а.с. 139-144), порушень водного законодавства не вбачається. Колегія зазначає, що питання правомірності передачі у власність земельної ділянки, її знаходження у межах прибережної захисної смуги не є предметом спору у даній справі, а відтак не входить до предмету доказування

Також встановлено, що Дежгеокадастр не уповноважений законом на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, не здійснює функції прийняття будівель в експлуатацію. Оскаржуваним рішенням суду у справі № 304/828/21 не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси Дежгеокадастру.

Так, керівника Ужгородської окружної прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 03.05.2022 № 10-7-0.72-1364/2-22 повідомило, що вважає відсутніми підстави для вжиття цим органом заходів щодо захисту інтересів держави у судовому порядку (т. 1 а.с.236-237).

Спірний об`єкт нерухомості побудований на земельній ділянці, що належала позивачці на праві приватної власності, а питання дотримання вимог земельного законодавства при формуванні і наданні земельної ділянки у власність не є предметом спору у даній справі та не входило до предмету доказування.

Висновки апеляційного суду

Таким чином, підстав для залучення до участі у справі Дежгеокадастру, Держводагентства, відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради - не було

Відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Державного агентства водних ресурсів України (представник у Закарпатській області сектор в Закарпатській області Держводагентства України), Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради на рішення Перечинського районного суду від 21 грудня 2021 року - апеляційний суд врахував, що прокурор оскаржив рішення суду в інтересах осіб, що не брали участі у справі, зазначаючи, що суд вирішив питання про їх права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Взаємний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

В судовому засіданні апеляційного суду з`ясовано, що підстав для залучення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Державного агентства водних ресурсів України (представник у Закарпатській області сектор в Закарпатській області Держводагентства України), Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської до участі у справі як відповідачів не було, а рішенням Перечинського районного суду від 21.12.2021 питання про їх права, свободи, інтереси та обов`язки не вирішувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Зважаючи на викладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою слід закрити.

Керуючись ст. 362 ч. 1 п. 3, ст. 381 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Державного агентства водних ресурсів України (представник у Закарпатській області сектор в Закарпатській області Держводагентства України), Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Перечинської міської ради на рішення Перечинського районного суду від 21 грудня 2021 року (головуючий суддя Ганько І.І.) у справі №304/828/21 за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 травня 2024 року.

Головуюча: Судді: