Постанова

від 21.05.2024 по справі 910/19572/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 910/19572/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.05.2023 у справі №910/19572/21 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни

на додаткову ухвалу Господарського' суду міста Києва від 05.03.2024, повний текст якої складений 07.03.2024,

у справі № 910/19572/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна»

до Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні:

позивача: 1. Акціонерного товариства «Вітаміни»

2. Представництва «Софарма» АД

відповідача: 3. Фізичної особи-підприємця Гаасс Лесі Василівни

4. Фізичної особи-підприємця Яроша Віталія Валерійовича

про стягнення 110 050,29 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024, повний текст якої складено 15.02.2024, у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 910/19572/21 відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі № 910/19572/21 залишено без змін.

16.02.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу, в якій заявник просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн.

У поданих до суду першої інстанції запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу відповідач зазначив про те, що:

- покладення на заявника витрат позивача на ознайомлення з матеріалами справи є безпідставним, так як з усіма матеріалами справи позивач був ознайомлений під час розгляду справи в першій та апеляційній інстанціях, а вартість витраченого представником позивача часу на вивчення всіє документації була врахована Господарським судом міста Києва під час винесення додаткового рішення від 27.06.2023 року в справі №910/19572/21. При цьому заміна представника позивача в справі №910/19572/21 не є належною підставою для стягнення з відповідача коштів пов`язаних з повторним ознайомленням позивача з матеріалами справи, так як зазначені витрати не підпадають під визначення «розумні та необхідні витрати»;

- безпідставним є також стягнення з відповідача витрат на які збільшився гонорар адвоката з огляду на виконання робіт у неробочий час;

- позивач мав можливість ознайомитись з матеріалами справи поза межами суду з використанням електронного кабінету в системі «Електронний суд» без витрати часу для прибуття до суду;

- 23.01.2024 жодних засідань в справі №910/19575/21 не відбулося з причини хвороби представника відповідача, а представник позивача міг не прибувати до суду з урахуванням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи;

- подання позивачем заперечень на заперечення 22.01.2024 та 12.02.2024 не було необхідним, а відтак стягнення плати за надавання таких послуг є безпідставним;

- позивач завищив обсяг часу для перегляду відеоматеріалів, оскільки тривалість відеозаписів становить приблизно 10-15 хвилин.

- позивачем подавалися необґрунтовані клопотання.

Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/19572/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу задоволено частково, до стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» присуджено витрати на правничу допомогу в розмірі 26 500,00 грн., в іншій частині заяви відмовлено.

Постановляючи додаткову ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що:

- представник позивача має процесуальне право ознайомлюватися з матеріалами справи для виконання своїх обов`язків, в цьому випадку слід врахувати заміну по об`єктивним підставам попереднього представника на нового, а тому в цьому випадку позивачем не здійснено зловживання своїми процесуальними правами. Ознайомлення може відбуватися з паперовими носіями та через використання системи «Електронний суд», однак більша частина матеріалів справи № 910/19572/21 неоцифрована та існує виключно у паперовій формі;

- заперечення відповідача щодо засідання 23.01.2024 є необґрунтованим, оскільки засідання, призначене ухвалою суду від 14.12.2023, відбулося за участю представника позивача. В зазначеному засіданні за результатом розгляду клопотання відповідача було прийнято процесуальне рішення про відкладення розгляду заяви. Отже, представником позивача виконано своє зобов`язання щодо присутності в судових засіданнях для представлення інтересів клієнта;

- заперечення відповідача належним чином не спростовують обставину надання послуг адвоката в обсягах, які описані в Акті №1 приймання-передачі наданих послуг за договором №12/12 від 12.12.2023, та за своїм змістом є суб`єктивною оцінкою необхідності вчинення тих чи інших дій представником позивача для захисту інтересів клієнта;

- при формуванні опису виконаних робіт представником позивача було застосовано коефіцієнт неробочого часу (подвійна ставка) до 8,5 годин витраченого часу на виконання обов`язків за договором, проте позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставини виконання адвокатом робіт за договором в неробочий час, а також не доведено обставину неможливості виконання адвокатом робіт за договором в межах робочого час, а відтак судом не враховується коефіцієнт неробочого часу (подвійна ставка) для встановлення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

- позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставину понесення позивачем судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 26 500,00 грн., а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» підлягає задоволенню в цій частині.

Не погоджуючись із додатковою ухвалою суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Мельник Ганна Ігорівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/19572/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною, винесеною з порушенням матеріального права та неправильним застосуванням процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й у запереченнях на заяву про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу, додатково зауваживши на наступному:

- на розгляді в Господарському суді міста Києва перебували заяви про перегляд рішень за нововиявленими обставинами в справах №910/19575/21 за позовом ТОВ «Софарма Україна» до ФОП Гаасс Л.В. про стягнення гарантійного платежу, та №910/19577/21 за позовом ТОВ «Софарма Україна» до ФОП Ярош В.В. про стягнення гарантійного платежу, які є ідентичними справі №910/19572/21 за обставинами та доказовою базою. Крім того, і підстави для перегляду рішення за ново виявленими обставинами в усіх трьох справах були однакові. Всі пояснення та клопотання подані в усіх трьох справах мали той самий характер і зміст і коригувалися лише відповідно до фактичних обставин справи. Відповідно всі заперечення та пояснення представника позивача, який представляв інтереси ТОВ «Софарма Україна» в усіх трьох справа, мали той самий характер і зміст та, відповідно, коригувалися лише відповідно до фактичних обставин справи. Вказане свідчить про те, що стягнення плати за виконання ідентичних дій в кожній з трьох справ, є значно необґрунтованим та безпідставним;

- засідання призначене на 13.02.2024 на 11 год. 00 хвилин розпочалося вчасно та тривало 30 хв. Крім того, 13.02.2024 року о 10 год. 30 хв. відбулося засідання в справі №910/19577/21, де адвокат Добреля В.Ю. так само брав участь в якості представника ТОВ «Софарма Україна», а відтак твердження представника Позивача, що прибуття до Господарського суду міста Києва 13.02.2024 було пов`язане виключно з участю в справі №910/19572/21 дійсності не відповідає, а адвокат отримав від позивача подвійну плату за роботу пов`язану з прибуттям 13.02.2024 до суду та повернення до місця своєї дислокації;

- суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що в запереченнях на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами представник позивача в якості ймовірних витрат пов`язаних з розглядом справи зазначив 10 000,00 грн., проте оскаржуваною ухвалою суд задовольнив витрати щодо компенсації витрат в розмірі що більше ніж в 2,5 рази перевищують оголошену позивачем суму, причому мотивів та підстав такого збільшення суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив;

- суд першої інстанції проігнорував той факт, що додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 в цій справі №910/19572/21 з апелянта вже стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 209,49 грн., а відтак стягуючи з апелянта витрати на правничу допомогу за перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яке проходило в порядку спрощеного провадження, в розмірі 26 500,00 грн. суд першої інстанції фактично визнав, що робота представника позивача пов`язана з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанції, яка тривала півтора року є меншою по об`єму та вартість ніж робота представника позивача пов`язана з розглядом заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, розгляд якої тривав два місяці;

- ціна позову в справі №910/19572/21 становить 110 050,29 грн., а відтак вартість витрат пов`язаних з правничою допомогою яка, відповідно до оскаржуваної ухвала становить 26 500,00 грн., з урахуванням вже стягнутої суми за надання правничої допомоги в межах справи №910/19572/21 в сумі 26 209,49 грн. є очевидно не співмірною з ціною позову;

- суд першої інстанції проігнорував той факт, що ФОП Мельник Г.І. наразі перебуває в досить скрутному фінансовому положенні. Так, в межах виконавчого провадження №73993262, відкритого Оболонським ВДВС у місті Києві на підставі заяви ТОВ «Софарма Україна» на всі рахунки Мельник Г.І. накладено арешт, а через нестачу коштів на рахунках, відповідно до постанови державного виконавця, стягнення відбувається шляхом щомісячного відрахування коштів в розмірі 20% від заробітної плати;

- в аналогічній за обставинами та доказовою базою справі №910/19577/21 за позовом ТОВ «Софарма Україна» до ФОП Ярош В.В. про стягнення гарантійного плату, Господарський суд міста Києва компенсував судові витрати позивача на правничу допомогу пов`язану з розглядом заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами лише в сумі 7 000,00 грн. При чому ціна позову в справі №910/19577/21 становила 206 428,00 грн., а не 110 050,29 грн. як в даній справі.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаної ухвали.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024, справу № 910/19572/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19572/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/19572/21.

15.04.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/19572/21 та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали шляхом подачі до Північного апеляційного господарського суду доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів третій особі на стороні позивача (Представництву «Софарма» АД).

17.04.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані затребувані докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/19572/21 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/19572/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.05.2024 о 10:30 год.

26.04.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на те, що:

- посилання апелянта на те що позивач знайомий зі справою, не може прийматися до уваги, оскільки попередній представник позивача, адвокат Франчук А. мобілізований до ЗСУ, що свідчить про те, що заміна представника мала вимушений характер, а витрати часу нового представника на ознайомлення зі справою були об`єктивно необхідними, про що правомірно зазначив суд першої інстанції;

- змісту поняття «ознайомлення зі справою» охоплюється не лише діями з огляду таких матеріалів, а включає вивчення та аналіз їхнього змісту, що безумовно потребує часу, навіть якщо ознайомлення здійснюється з документами в електронному вигляді;

- посилання на ідентичність підстав для перегляду судових рішень у всіх трьох перелічених апелянтом справах не відповідають дійсності, доказів такої «ідентичності» апелянт не надав;

- адвокат позивача Кучеренко О., у поданих в інших вищезазначених справах визначила розмір свого гонорару у сумі 20 000,00 грн., по кожній, що спростовує твердження апелянта про подібність таких справ;

- предметом розгляду у цій справі є вимога як за первісним, так і за зустрічним позовом, а загальний розмір позовних вимог становить 227 000,00 грн. При цьому на підставі судового рішення у даній справі, Господарським судом міста Києва було ухвалене рішення у справі № 910/12609/23 про стягнення з відповідача на користь позивача 39 035,44 грн. інфляційних втрат, 5 617,09 грн. 3 % річних та 2 682,95 грн. витрат по сплаті судового збору. Також у цій справі № 910/19572/21 до стягнення на користь позивача присуджено і судові витрати на правничу допомогу в сумі 26 209,49 грн. В свою чергу наслідком задоволення заяви відповідача про скасування судового рішення за нововиявленими обставинами було би скасування усіх вищезазначених судових рішень. Вказане свідчить про те, що загальний майновий інтерес позивача до результату розгляду заяви відповідача щодо перегляду судового рішення склав 300 496,00 грн.

- безпідставним є посилання відповідача й на те, що суд мав врахувати розмір витрат на правову допомогу, визнаний судом під час попереднього розгляду справи;

- посилання відповідача на те, що ФОП Мельник Г.І. наразі перебуває в досить скрутному фінансовому положенні не може братися до уваги, оскільки в межах виконавчого провадження №73993262, відкритого Оболонським ВДВС у місті Києві, відповідач добровільно сплатив всі стягнути за судовим рішенням кошти, хоча спочатку намагався ввести в оману стягувача та виконавчий орган щодо відсутності коштів для виконання судового рішення. Позивачем державному виконавцю було надано інформацію щодо кількості нерухомого майна, що використовується відповідачкою для ведення підприємницької діяльності, та на яке може бути звернуто стягнення;

- щодо співвідношення попереднього розрахунку та кінцевого розміру витрат, слід зазначити, що позивач не міг передбачити поведінку відповідача, зокрема відкладення розгляду справи, заявлення клопотання про долучення доказів вже після подання заяви про перегляд судового рішення, заявлення клопотання про витребування доказів (необґрунтованого за висновком суду) тощо. При цьому, за обсягом роботи, з огляду на поведінку та доводи відповідача, розгляд заяви про перегляд судового рішення наблизився до обсягу роботи адвоката при розгляді справи по суті, а потім і перевищив його,

просив апеляційну скаргу відхилити.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем додані додаткові докази, а саме Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 368626304 від 06.03.2024, а також копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 73993262 від 09.04.2024 та письмових пояснень у справах № 910/19575/21 та № 910/19577/21.

09.05.2024 до суду від апелянта надійшла відповідь на відзив, в якій апелянт зауважив на тому, що:

- у цій справі, крім адвоката Франчука А.В., активну участь приймав ще й інший представник позивача, а саме адвокат Ялі Костянтин Анатолійович. Даний адвокат дуже швидко замінив Франчука А.В. в іншій справі №910/11809/23, був повністю ознайомлений з матеріалами справи №910/19572/21, був учасникам подій знятих на відео та долучених до матеріалів справи, має всі повноваження на представлення інтересів ТОВ «Софарма Україна» у суді по теперішній час;

- матеріали справи №910/19572/21, зокрема і подана апеляційна скарга, містять посилання на реквізити справ №910/19575/21 та 910/19577/21 та на прийняті в межах зазначених справ рішення, а відтак, з огляду на відкритий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, де містяться рішення в усіх трьох справах, твердження відповідача про те, що зазначені справи є ідентичними за обставинами та доказовою базою, є доведеним;

- згідно норм діючого законодавства та актуальної судової практики, сума витрат на правничу допомогу має бути співмірною саме з ціною заявлено позивачем позову, а відтак врахування будь-яких інших майнових інтересів, окрім ціни заявленого позову, при вирішення питання про компенсацію судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, не може бути взято до уваги;

- сума в розмірі 20 000,00 грн. є максимальною сумою, яку відповідач міг витратити на таку правничу допомогу. При цьому об`єм роботи представника відповідача пов`язаний з поданням заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є набагато більшим ніж об`єм роботи представника позивача.

До відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянтом додано копію довіреності позивача від 15.08.2023.

10.05.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій заявник зауважив на тому, що:

- посилання апелянта на те, що у цій справі брав участь інший адвокат, а саме ОСОБА_2 нічим не доведено. Зазначений адвокат згідно наявних у справі доказів, не був представником позивача в даній справі. Більш того, у справі міститься заява ОСОБА_2 як свідка, що виключало його участь у справі в якості представника;

- посилання відповідача на те, що в акті наданих адвокатом Добреля В. послуг відсутня інформація щодо ознайомлення зі справою спростовується змістом відповідного акту;

- жоден закон або практика Верховного Суду не пов`язують розмір гонорару адвоката із часом виступу останнього в судовому засіданні;

- помилковим є посилання відповідачки на те, що згідно норм діючого законодавства та актуальної судової практики, сума витрат на правничу допомогу має бути співмірною саме з ціною заявлено позивачем позову, так як ст. 126 ГПК України, передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;

- з врахуванням того, що: майнове значення справи для сторін зросло (з 227 000,00 грн. до 300 000,00 грн.); результат розгляду заяви відповідачки про перегляд судового рішення істотно впливав на репутацію позивача (якого відповідачкою було звинувачено у підробці документів, приховуванні доказів, поданні неправдивих заяв до суду); обсяг доказів та документів, що мав вивчити адвокат Добреля В. значно більший, ніж обсяг доказів та документів, що вивчалися та досліджувалися попереднім представником, (додалися матеріали апеляційного провадження та усі матеріали в рамках заяви про перегляд судового рішення), розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат є цілком обґрунтованим та співмірним як зі складністю справи, так й з обсягом виконаної адвокатом роботи та значенням справи для сторін.

Щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наданих учасниками судового процесу додаткових доказів.

Станом на 21.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Треті особи в судове засідання представників не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу відповідача підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана додаткова ухвал суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У грудні 2023 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі № 910/19572/21 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024, повний текст якої складено 15.02.2024, у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 910/19572/21 відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі № 910/19572/21 залишено без змін.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою при розгляді заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами є відповідна заява про заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, відзив на таку заяву або письмові пояснення сторін щодо такої заяви, а докази понесення таких витрат - до розгляду заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами по суті, або протягом п`яти днів після її розгляду по суті за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у запереченнях на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач заявив, що попередній розмір судових витрат (витрат на правову допомогу) становить 10 000,00 грн. а докази та детальний розрахунок таких витрат будуть надані після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду заяви відповідача з врахуванням процесуальної поведінки відповідача;

- 16.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу, в якій заявник просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн. До вказаної заяви додані докази на підтвердження понесення таких витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії договору про надання професійної правничої допомоги №12/12 від 12.12.2023, акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 14.02.2024, рахунку-фактури № 2/02/24 від 14.02.2024, платіжної інструкції у національній валюті № 13202 від 16.02.2024.

Наданими позивачем документами підтверджено наступне.

12.12.2023 між адвокатом Добрелею Володимиром Юрійовичем та позивачем (клієнт/замовник) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №12/12 (далі Договір), в п. 1.1 якого погоджено, що адвокат зобов`язується надати клієнту (замовнику) консультативні та інші юридичні послуги, правничу допомогу з опрацювання правової позиції та захисту клієнта, зокрема, у справі №910/19572/21 за позовом ТОВ «Софарма Україна» до Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни (про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами).

Відповідно до п. 3.1 Договору за послуги, які надано адвокатом за цим Договором, замовник сплачує адвокату винагороду з розрахунку 1 000,00 грн. без ПДВ за кожну годину роботи шляхом перерахування вказаної суми на рахунок адвоката. У випадку виникнення об`єктивної термінової необхідності виконання адвокатом роботи поза робочим часом (9-00 - 18-00), зокрема у випадку необхідності ознайомлення та (або) термінової підготовки процесуальних документів через недобросовісну процесуальну поведінку інших учасників справи, робота адвоката оплачується: у неробочий час в робочі дні - у подвійному розмірі; у вихідні дні - у потрійному розмірі. Участь адвоката у судовому засіданні оплачується з розрахунку 2 000,00 грн. за годину роботи (що враховує зокрема витрати часу на прибуття до суду), але не менше ніж 2 000,00 за кожне прибуття до суду з метою участі у судовому засіданні незалежно від того чи відбулося таке засідання (окрім випадку коли судове засідання не відбулося з вини адвоката). Сторони домовились, що робота адвоката має бути оплачена у розмірі, встановленому п. 3.1, незалежно від результатів роботи адвоката за умови добросовісного виконання ним своїх зобов`язань.

Після ухвалення у справі судового рішення адвокат надає замовнику детальний звіт про надані послуги з розрахунком вартості наданих послуг (п. 3.3 Договору).

14.02.2024 адвокатом Добрелею Володимиром Юрійовичем та позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг №, яким зафіксовано надання послуг:

- ознайомлення з матеріалами справи, та з документами відповідача в рамках його заяви про перегляд судового рішення: заява про перегляд рішення суду (2 год. - 2 000,00 грн.), ознайомлення в суді з матеріалами усієї справи №910/19572/21 (2 год. - 2 000,00 грн.), перегляд та вивчення відеозаписів, посилання на які наводилося сторонами (2 год. - 2 000,00 грн.), клопотання про долучення доказів від 19.01.2024 (0,5 год. (коефіцієнт 2) - 1 000,00 грн.), клопотання про витребування доказів від 20.01.2024 (2 год. (1 год. коефіцієнт 2) - 3 000,00 грн.), письмові пояснення від 19.01.2024 (2 год. (1 год. коефіцієнт 2) - 3 000,00 грн.), заперечення від 12.02.2024 (1 год. (коефіцієнт 2) - 2 000,00 грн.;

- складання процесуальних документів: заперечення на заяву про перегляд судового рішення (4 год. - 4 000,00 грн.), заперечення на заяву про витребування доказів (2 год. (1 год. коефіцієнт 2) - 3 000,00 грн.), заперечення на письмові пояснення (2 год. (1 год. коефіцієнт 2) - 3 000,00 грн.), заперечення на нові заперечення відповідача (3 год. (коефіцієнт 2) - 6 000,00 грн.), клопотання про витребування доказів (1 год. - 1 000,00 грн.);

- участь у судових засіданнях: 23.01.2024 - 2 000,00 грн., 13.02.2024 - 2 000,00 грн.

Загалом адвокатом надані послуг на 35 000,00 грн.

Адвокатом Добрелею Володимиром Юрійовичем сформовано для позивача рахунок-фактуру №2/02/24 від 14.02.2024 на загальну суму 35 000,00 грн.

Платіжною інструкцією №8485860 від 16.02.2024 позивач сплатив на користь адвоката Добрелі Володимира Юрійовича гонорар у розмірі 35 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Добрелею Володимиром Юрійовичем послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У суді першої інстанції відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу, в якій зазначив про те, що:

- покладення на заявника витрат позивача на ознайомлення з матеріалами справи є безпідставним, так як з усіма матеріалами справи позивач був ознайомлений під час розгляду справи в першій та апеляційній інстанціях, а вартість витраченого представником позивача часу на вивчення всіє документації була врахована Господарським судом міста Києва під час винесення додаткового рішення від 27.06.2023 року в справі №910/19572/21. При цьому заміна представника позивача в справі №910/19572/21 не є належною підставою для стягнення з відповідача коштів пов`язаних з повторним ознайомленням позивача з матеріалами справи, так як зазначені витрати не підпадають під визначення «розумні та необхідні витрати»;

- безпідставним є також стягнення з відповідача витрат на які збільшився гонорар адвоката з огляду на виконання робіт у неробочий час;

- позивач мав можливість ознайомитись з матеріалами справи поза межами суду з використанням електронного кабінету в системі «Електронний суд» без витрати часу для прибуття до суду;

- 23.01.2024 жодних засідань в справі №910/19575/21 не відбулося з причини хвороби представника відповідача, а представник позивача міг не прибувати до суду з урахуванням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи;

- подання позивачем заперечень на заперечення 22.01.2024 та 12.02.2024 не було необхідним, а відтак стягнення плати за надавання таких послуг є безпідставним;

- позивач завищив обсяг часу для перегляду відеоматеріалів, оскільки тривалість відеозаписів становить приблизно 10-15 хвилин.

- позивачем подавалися необґрунтовані клопотання.

Доводи апеляційної скарги та всіх наданих відповідачем в суді апеляційної інстанції заперечень детально наведені вище.

Колегія суддів погоджується з наступними висновками суду першої інстанції:

- представник позивача має процесуальне право ознайомлюватися з матеріалами справи для виконання своїх обов`язків, попередній представник позивача, адвокат Франчук А. мобілізований до ЗСУ, що свідчить про те, що заміна представника мала вимушений характер, а тому в цьому випадку позивачем не здійснено зловживання своїми процесуальними правами. Ознайомлення може відбуватися з паперовими носіями та через використання системи «Електронний суд», однак більша частина матеріалів справи № 910/19572/21 неоцифрована та існує виключно у паперовій формі;

- заперечення відповідача щодо засідання 23.01.2024 є необґрунтованим, оскільки засідання, призначене ухвалою суду від 14.12.2023, відбулося за участю представника позивача. В зазначеному засіданні за результатом розгляду клопотання відповідача було прийнято процесуальне рішення про відкладення розгляду заяви. Отже, представником позивача виконано своє зобов`язання щодо присутності в судових засіданнях для представлення інтересів клієнта;

- заперечення відповідача належним чином не спростовують обставину надання послуг адвоката в обсягах, які описані в Акті №1 приймання-передачі наданих послуг за договором №12/12 від 12.12.2023, та за своїм змістом є суб`єктивною оцінкою необхідності вчинення тих чи інших дій представником позивача для захисту інтересів клієнта;

- при формуванні опису виконаних робіт представником позивача було застосовано коефіцієнт неробочого часу (подвійна ставка) до 8,5 годин витраченого часу на виконання обов`язків за договором, проте позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставини виконання адвокатом робіт за договором в неробочий час, а також не доведено обставину неможливості виконання адвокатом робіт за договором в межах робочого час, а відтак судом не враховується коефіцієнт неробочого часу (подвійна ставка) для встановлення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів додаткового зауважує відповідачу на тому, що:

- представництво інтересів позивача адвокатом Добрелею В.Ю. в інших справах не може свідчити про наявність підстав для оплати останньому гонорару у меншому розмірі ніж погоджений вказаними особами у Договорі. При цьому відповідачем не доведено, що розмір погодженого у Договорі гонорару є завищеним та не відповідає середнім ринковим цінам;

- збільшення розміру витрат на правову допомогу у порівнянні з наведеною у попередньому розрахунку зумовлено саме діями відповідача з подання пояснень/клопотань тощо. В свою чергу положення ч. 6 ст. 129 ГПК України встановлюють право, а не обов`язок суду відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині перевищення суми заявленої до відшкодування з попередним розрахунком. При цьому таке право може бути реалізовано лише у випадку, якщо сторона не доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

- положення чинного законодавства не визначають як підставу для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з винної сторони скрутне матеріальне становище останньої. Такою підставою не може бути і те, що додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 в цій справі №910/19572/21 з апелянта вже стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 209,49 грн. та те, що в іншій справі судові витрати компенсовано у меншому розмірі;

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який частково задовольнив заяву позивача про прийняття додаткового рішення та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 500,00 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/19572/22, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Мельник Ганни Ігорівни задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/19572/22 залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/19572/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19572/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.05.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала