Рішення

від 22.05.2024 по справі 920/1061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.05.2024м. СумиСправа № 920/1061/23(589/2941/23)Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1061/23(589/2941/23)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт (Сумська область, м. Шостка, вул. Каденюка Леоніда, 1, ЄДРПОУ 34113412)

про визнання боргу безпідставним, зобов`язання списати заборгованість та відшкодування моральної шкоди,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом про визнання боргу безпідставним, зобов`язання списати заборгованість та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою від 09.06.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

05.02.2024 суд ухвалив передати позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ ШП Харківенергоремонт про визнання боргу безпідставним, зобов`язання списати заборгованість та відшкодування моральної шкоди до Господарського суду Сумської області, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство ТОВ ШП Харківенергоремонт.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2024 справу передано судді Яковенку В.В.

Ухвалою від 25.03.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт, розгляд справи № 920/1061/23(589/2941/23) визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

09.04.2024 до суду надійшов відзив відповідача, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

07.05.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких зазначає, що місця загального користування, за які нарахована заборгованість не обладнані технічними засобами опалення, жодних доказів та обгрунтованих пояснень щодо фактичного надання та споживання теплової енергії відповідач не надав.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 ГПК України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» норм законодавства України при нарахуванні плати за послугу теплопостачання, оскільки відповідачем не доведено умов для нарахування заборгованості, а саме: що послуги з теплопостачання місць загального користування були надані, що послуги з теплопостачання місць загального користування були отримані та спожиті.

Як зазначає позивачка, на початку квітня 2023 року було отримано досудове попередження від відповідача, в якому зазначено, що по особовому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , станом на 01.04.2023 рахується заборгованість в розмірі 1216,13 грн за надання послуг з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентське обслуговування, тобто за опалення місць загального користування.

У квітні 2023 року позивачка отримала рахунок-повідомлення про нарахування за послуги з постачання теплової енергії, в якому загальна сума боргу до сплати становить 1216,13 грн.

Позивачем у період з 2021 року до травня 2023 року здійснено оплати за опалення місць загального користування в загальному розмірі 5197,05 грн.

На підставі довідки ТОВ «Жилкомсервіс» від 26.04.2023 централізоване опалення місць загального користування у під`їзді № НОМЕР_3 житлового будинку АДРЕСА_2 відсутнє в зв`язку з тим, що відсутні опалювальні прилади в під`їзді.

04.05.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку в зв`язку з помилковим його нарахуванням та щодо повернення надміру сплачених коштів.

19.05.2023 відповідач листом відмовив їй у здійсненні перерахунку, поверненні коштів або їх зарахування в рахунок майбутніх платежів.

З 15.10.2006 ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності відповідача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІ (далі Закон).

За ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, позивач є індивідуальним споживачем в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснються виключно на договірних засадах.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ ШП Харківенергоремонт http://shkhaer.coni.ua/spogyvacham/publісітпii-dogovir-priednannya.ht.inl 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ( п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

Оскільки у встановлений Законом порядок та строки не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 642 ЦК України передбачено особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції, а саме в даному випадку після спливу 30-денного строку з дня оприлюднення на офіційному веб-сайті ТОВ «ШП «Харківенергоремонт», зокрема 01.10.2021, тексту публічного договору приєднання.

Тму моментом відкликання/надання відмови від пропозиції укласти договір про надання послуги з постачання теплової енергії, є строк до/або включно 02.11.2021, який станом на час звернення позивача із заявою від 04.05.2023 є таким, що сплив.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається через те, що вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Згідно з п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019) (далі Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

На підставі п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між усіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315).

Пунктом 3 розділу ІІІ Методики 315 визначено, що для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях.

Тотожні положення щодо обов`язку індивідуального споживача в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення визначені також і у договорі.

Предметом Договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається зокрема як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Підпунктом 11 п. 40 Договору передбачено право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до встановленої процедури, при цьому це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, що в свою чергу корелюється з обов`язком споживача за п.п.11 п. 41 Договору.

При цьому, відповідно до п. 24 Правил, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком, а не відповідачем.

Отже, ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» як виконавець послуг з централізованого опалення має право на нарахування та отримання оплати наданої послуги. За таких обставин доводи позивача щодо незаконності дій відповідача з нарахування заборгованості є необґрунтованими.

З огляду на викладене суд констатує, що позивачем перед судом не доведено належними та допустимими доказами ненадання (неналежне надання) відповідачем послуги з теплопостачання, а як наслідок позивачем не доведено і наявності підстав для зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок.

Таким чином, у задоволенні позову в частині перерахунку боргу в зв`язку з ненаданням послуги з постачання теплової енергії, визнання такої заборгованості неправомірно нарахованою та стягнення сплачених коштів слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, вона також не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вимогами ст. 13 ГПК України закріплено засади змагальності сторін, які визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

За ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вказані норми закону, позивач, обравши певний спосіб захисту, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що дії відповідача взагалі мали місце та були неправомірними і що дії ТОВ «ШП «Харківенергоремонт», які на думку позивача є неправомірними, порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його права.

Усупереч згаданим вимогам закону, позивачкою не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності неправомірних дій з боку відповідача, тобто таких, що порушують, не визнають або оспорюють її охоронювані законом права.

За правилами передбаченими статтями 16, 23 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем у справі не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завданої йому моральної шкоди, як і не було доведено факту неправомірних дій відповідача та причинно-наслідкового характеру вказаних дій та завданої йому моральної шкоди.

Отже, аналізуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки в повному обсязі.

Розподіл судових витрат за ст. 129 ГПК України не здійснюється в зв`язку з їх відсутністю.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Рішення складено 22.05.2024.

СуддяВ.В. Яковенко