Постанова

від 23.05.2024 по справі 331/2879/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.05.2024 Справа № 331/2879/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 331/2879/22 Головуючий у1інстанції: Скользнєва Н.Г.

№ 22-ц/807/962/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

розглянув впорядку спрощеногописьмового провадженнябез викликуучасників справицивільну справузаапеляційноюскаргою Управління поліції охорони в Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року у справі за позовом Управління поліції охорони в Запорізькій області до ОСОБА_1 , третя особа товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», про відшкодування матеріальної шкоди ( збитків),

ВСТАНОВИВ

В липні 2023 року Управління поліції охорони в Запорізькій області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», про відшкодування матеріальної шкоди ( збитків),

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 02 квітня 2021 року, о 12 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «CHERY QQ», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиці Олександрівська - вулиці Фортечна у місті Запоріжжі, при виїзді на нерегульоване перехрестя з другорядної дороги, не надала перевагу в русі, службовому автомобілю «RENAULT LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить Управлінню поліції охорони в Запорізькій області, під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїла з ним зіткнення, чим порушила вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2021 року у справі №331/1815/21 провадження № 3/331/841/2021, ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 05.05.2021 року.

Вартість ремонту пошкодженого під час ДТП автомобіля «RENAULT LOGAN» д.н. НОМЕР_4 , склала: 70 157,73 грн.

Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Запорізькій області матеріальну шкоду спричинену ДТП в розмірі 70157,73 грн., та судові витрати в розмірі 2 481,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду Управління поліції охорони в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що належним та єдиним відповідачем у справі є водій ОСОБА_1 , оскільки страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» не здійснила виплату страхового відшкодування та, крім того, перебуває в стані припинення. На підтвердження понесених позивачем витрат на ремонт пошкодженого автомобіля надано належні та допустимі докази.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно допункту першого частини першої статті374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно достатті 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 квітня 2021 року, о 12 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «CHERY QQ», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиці Олександрівська - вулиці Фортечна у місті Запоріжжі, при виїзді на нерегульоване перехрестя з другорядної дороги, не надала перевагу в русі, службовому автомобілю «RENAULT LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить Управлінню поліції охорони в Запорізькій області, під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїла з ним зіткнення, чим порушила вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху.

На момент вчинення ДТП службовий автомобіль «RENAULT LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_5 , був зареєстрований за Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області (свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХС 064731) та знаходився у користуванні Управління поліції охорони в Запорізькій області на підставі договору позички транспортного засобу від 27.02.2019, акту приймання-передачі транспортного засобу від 06.03.2019, укладених та підписаних між У ПО Запорізької області та Маріупольським MB У ПО в Донецькій області. На підставі наказу НПУ «Про передачу індивідуально визначеного майна» № 745 від 12.05.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 від 14.05.2021 до вказаного договору позички ТЗ, згідно з якою договір позички був припинений з 14.05.2021. (т. 1 а.с. 24-32)

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2021 року у справі № 331/1815/21 провадження № 3/331/841/2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією ж постановою встановлено, що внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Постанова суду набрала законної сили 05.05.2021 року. (т. 1 а.с. 33)

Щодо відсутності страхового полісу в матеріалах справи, суд зазначав, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Сторони в заявах по суті справи зазначають, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу «CHERY QQ», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент вчинення ДТП, була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», поліс № 202316163 (т. 1 а.с. 6 абз. 5, т. 2 а.с. 8 зв.).

Сторони не надали суду страховий поліс, але відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд виходив з наявності на момент ДТП у ОСОБА_1 страхового полісуцивільно-правової відповідальності ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» № 202316163.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», ЄДРПО 32404600з 17.08.2022 знаходиться в стадії припинення за рішенням засновників. Вимоги кредитора розглядалися до 17.10.2022. Позов подано 30.08.2022, отже, з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність відповідачки, на день скоєння ДТП. була застрахована і страхова компанія - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», на деньподачі позову, не ліквідовано, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по цій справі.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Управління поліції охорони в Запорізькій області посилалося на те, що шкода, заподіяна внаслідок ДТП не відшкодована страховою компанією. Позивач скористався своїм правом на отримання страхового відшкодування у строки та у порядок, визначений законом, але шкода не відшкодована страховиком, з огляду на що позов подано до винуватця ДТП ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок, в тому числі страховиком, з урахуванням положень статті 999 ЦК України, Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 6 Закону України № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положень ст. 22 цього ж Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, та зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-ІV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

За правилами ст. 51 ЦПК України суд залучає до участі співвідповідача або змінює неналежного відповідача тільки за клопотанням позивача.

Матеріали справи не містять доказів того, що представником позивача не було заявлено відповідного клопотання.

Також у справі відсутні докази того, що у страховика не виник обов`язок виплати страхового відшкодування та/або того що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Оскільки цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи була застрахована на момент ДТП, то вимоги про стягнення суми збитків повинні пред`являтися до страхової компанії.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», ЄДРПОУ 32404600 з 17.08.2022 знаходиться в стадії припинення за рішенням засновників. Вимоги кредитора розглядалися до 17.10.2022 (т. 1 а.с. 204).

Оскільки позов подано 30.08.2022, а цивільно-правова відповідальність відповідачки на день скоєння ДТП була застрахована і страхова компанія - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на день подачі позову, не ліквідовано, суд першої інстанції вірно вважав, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по цій справі.

Колегія суддів звертає увагу, що у разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 756/953/18 (провадження №61-4338св21).

Крім того, саме МТСБУ відповідно до Закону №1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3241), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Запорізької області від 07 лютого 2024 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 23 травня 2024 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков