Ухвала

від 10.07.2024 по справі 331/2879/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 331/2879/22

провадження № 61-9236 ск 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М., розглянувши касаційну скаргу Управління поліції охорони в Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 07 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2024 року у справі за позовом Управління поліції охорони в Запорізькій області до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», про відшкодування матеріальної шкоди ( збитків),

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2023 року Управління поліції охорони в Запорізькій області звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Запорізькій області матеріальну шкоду спричинену ДТП в розмірі 70 157,73 грн та судові витрати в розмірі 2 481,00 грн.

2. Жовтневий районний суду міста Запоріжжя рішенням від 07 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовив.

3. Запорізький апеляційний суд постановою від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Запорізькій області залишив без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду Запорізької області від 07 лютого 2024 року залишив без змін.

4. У червні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління поліції охорони в Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 07 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

7. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

8. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

9. Ціна позову в цій справі становить 70 157,73 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто справа № 331/2879/22 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.

10. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, у випадках, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес.

11. Так скаржник, вказуючи на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес зазначає, що перегляд в касаційному порядку даної справи необхідний для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням аналогічних справ, які постійно надходять на розгляд судів та також можуть виникнути в майбутньому через суперечливу судову практику, що склалася. Відсутність правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, коли має місце добросовісна поведінка потерпілого, спрямована на отримання відшкодування шкоди в позасудовому порядку відповідно до Закону № 1961-IV, та недобросовісна поведінка з боку інших учасників відповідних правовідносин призводить до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам Закону, суттєво звужують права потерпілих та підривають довіру до системи правосуддя. А тому розгляд викладених у касаційній скарзі правових питань має, на думку скаржника, фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес з зазначених вище підстав.

12. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

13. Тобто скаржнику в касаційній скарзі необхідно обґрунтувати наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.

14. Наведені скаржником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зводяться виключно до його незгоди із оскаржуваним судовим рішенням та встановленими судами обставинами справи і не містять належного обґрунтування наявності актуальної правової проблеми. Скаржником не зазначено про неоднакове застосування касаційним судом (згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України саме його висновки, викладені в постановах, повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права) одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Тому таке формальне посилання заявника на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не свідчить про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також скаржником не обґрунтовано наявності виключної правової проблеми, яка може бути вирішена в результаті перегляду ухвалених в цій справі судових рішень в касаційному порядку.

15. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обставини не дають достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки саме по собі, без належного обґрунтування та надання відповідних доказів, посилання на те, що справа становить значний суспільний інтерес не може свідчити про наявність таких обставин.

16. Отже скаржник, вказуючи на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та те, що справа становить значний суспільний інтерес, належним чином не обґрунтовує зазначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України винятки.

17. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

18. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

19. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

20. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

21. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

22. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

23. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

24. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).

25. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

26. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

27. Враховуючи наведене, оскільки Управління поліції охорони в Запорізькій області подало касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

28. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

29. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Управління поліції охорони в Запорізькій області до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», про відшкодування матеріальної шкоди (збитків), за касаційною скаргою Управління поліції охорони в Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 07 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2024 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ Є. В. Петров

/підпис/ О. М. Ситнік