Ухвала

від 23.05.2024 по справі 953/1541/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/1541/22

н/п 1-кп/953/320/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Харковіклопотання по кримінальному провадженню №12021221130001565 від 06.10.2021 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с. Орлянське Василівського району Запорізької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, -

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,-

у вчиненізлочинупередбаченогоч.3ст.187ККУкраїни,-

встановив:

В проваджені суду перебуває справа по кримінальному провадженню №12021221130001565 від 06.10.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України- розбій , тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Обвинуваченим обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом дослідженні усі заявлені сторонами докази, проте в судових дебатах обвинуваченим заявлено клопотання про допит свідків захисту, яке частково задоволено судом.

В судовому засіданні заявлені та задоволені свідки були відсутні.

Враховуючи не можливість завершення судового розгляду прокурором подане клопотання про продовження обвинуваченим строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання .

Обвинувачені та захисник проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, при цьому зазначили, що у них є постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки. Також ризи ґрунтуються на припущеннях та прокурором не доведені.

При розгляді клопотання судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, працездатний, однак ніде не працює доказів суду не надано, обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину проти власності із застосуванням насильства, за який передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, раніше судимий вироком Ворошилівского районного суду м.Донецьк за ч.4 ст. 187 КК України, має захворювання лікування якого надається в умовах слідчого ізолятору..

Обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, працездатний, однак ніде не працює доказів суду не надано, одружений, має малолітню дитину 2007р.н., обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину проти власності із застосуванням насильства, за який передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, раніше не судимий .

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого тяжкого злочину можуть вдатися до відповідних дій.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, які зазначені у обвинувальному акті, зокрема що обвинувачені здійснили напад , який поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров`я, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема життя та здоров`я людини, що у відповідності до ст.3 Конституції України є однією із найвищих соціальних цінностей в Україні.

При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду.

Також на теперішній час судом задоволений допит свідки захисту, які під час досудового розслідування не допитувалися та їх заявлено за спливом двох років, що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого ОСОБА_7 переховатися від суду, незаконний вплив на свідків, які на теперішній час не зменшилися .

Ризики заявлені прокурором стосовно ОСОБА_7 п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час є не доведеними.

Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризиків передбачених п.1 , п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого ОСОБА_6 переховатися від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків, які на теперішній час не зменшились.

З урахуванням наведеного, наявність ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Оцінку доказам, щодо інкримінованого злочину ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , суд надасть при ухвалені вироку.

Враховуючи, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звинувачують у вчинені злочину із застосуванням насильства, суд на підставі п.1 ч.4 ст. 183 КПК України з урахуванням обставин справи, не визначає їм розмір застави.

Під часрозгляду клопотання вивчалась можливістьзастосування відноснообвинувачених більш м`якогозапобіжного заходу,не пов`язаного із триманням під вартою. Однак,враховуючи існування зазначених ризиків,з метою їх запобігання,а також неможливостів умовах дії воєнного стану повного контролю державною владою кордонів і території України та забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, проживання обвинувачених на тимчасово окуповані території, оцінюючи сукупність наведених обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів, є неможливим.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 159, 163, 206, 331 КПК України, суд, -

постановив:

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 21.07.2024 року, без визначення застави.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 21.07.2024 року, без визначення застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо доХарківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, аобвинуваченими в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Встановити строк дії ухвали з 23.05.2024 по 21.07.2024., включно.

Суддя ОСОБА_1