Ухвала

від 22.05.2024 по справі 916/2381/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2381/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-ТЕХТОРГ" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-ТЕХТОРГ"

до Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства оборони України,

за участю Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд постановою від 17.04.2024 задовольнив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-ТЕХТОРГ" (далі - позивач, заявник), скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

22.04.2024 позивач подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (далі - відповідач) на користь позивача 70 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 70 000 грн, з яких: 30 000 грн понесених в суді першої інстанції, 20 000 грн понесених в суді апеляційної інстанції та 20 000 грн понесених в суді касаційної інстанції.

Позивач до заяви додав копії наступних документів:

- договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2022, укладеного з Адвокатським об`єднанням «К.Е.Й.С.» (далі - Договір);

- додатків до Договору: № 1 від 07.09.2022, № 2 від 30.06.2023 та № 3 від 18.12.2023;

- актів від 15.06.2023, від 12.12.2023, від 19.04.2024 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги в рамках відповідних додатків.

17.05.2024 від Міністерства оборони України та 20.05.2024 від прокурора надійшли заперечення проти задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Просять відмовити у задоволенні заяви позивача в повному обсязі з підстав відсутності доказів фактичної сплати позивачем гонорару адвоката у заявленому до відшкодування розмірі.

Розглянувши заяву позивача та заперечення на неї прокурора, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до суду відповідної інстанції.

Водночас, разом з першою заявою по суті спору у судах апеляційної та касаційної інстанціях (апеляційна та касаційна скарги) позивач не надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона

Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічні висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2023 у справі №921/262/19 та додатковій постанові від 16.06.2021 у справі №918/132/20.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

У зв`язку із викладеним, якщо справа в судах апеляційної та касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цих судах, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 07.04.2020 у справі №910/2022/19 та в ухвалі від 03.03.2021 у справі №908/1238/18.

Позивач у апеляційній та касаційній скаргах не зробив заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та не повідомив про це усно до закінчення судових засідань у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

У заяві про здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивач також не зазначає про здійснення ним відповідних заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Тобто, заявник пропустив один з обов`язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно, за відсутності заяви сторони про розподіл судових витрат, зокрема, на правничу допомогу, у Верховного Суду у цій справі відсутні підстави для ухвалення судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, то з першою заявою по суті спору - позовною заявою позивач заявив про орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу в сумі 30 000 грн, які він очікує понести в суді першої інстанції.

Щодо цієї частини заявлених позивачем витрат Верховний Суд зазначає про таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі (1) фіксованого розміру, (2) погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Так, згідно з пунктами 4.1., 4.2. Договору за надання правничої (правової) допомоги позивач зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар, розмір якого сторони в кожному конкретному випадку погоджують в окремому додатку до Договору. У додатках до Договору зазначається зміст конкретного доручення позивача на надання правничої (правової) допомоги, розмір гонорару та порядок його оплати. За результатами надання правничої (правової) допомоги складається акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається надана Адвокатським об`єднанням правнича (правова) допомога за конкретним дорученням Клієнта, визначеним у додатках до Договору, її вартість, порядок та строк оплати.

Так, за змістом додатку до Договору №1 від 07.09.2022 Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу щодо захисту інтересів позивача у суді першої інстанції за позовом TОB «СТРОЙ-ТЕХТОРГ» до Концерну «Військторгсервіс» про усунення перешкод у користуванні майном; розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги у суді першої інстанції становить 30 000 грн. Отже, сторони погодили сплату гонорару адвоката у фіксованому розмірі.

В акті приймання-передачі правничої допомоги від 15.06.2023 сторони засвідчили надання Адвокатським об`єднанням послуг (виконання робіт) правничої допомоги в рамках додатку № 1 від 07.09.2022 до Договору. За змістом вказаного акта Адвокатським об`єднанням надано позивачу такі послуги: надання правової допомоги щодо захисту інтересів клієнта в суді першої інстанції за позовом TОB «СТРОЙ-ТЕХТОРГ» до Концерну «Військторгсервіс» про усунення перешкод у користуванні майном загальною вартістю 30 000 грн.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Указана процесуальна норма конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Подібний висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У той же час в додатку № 1 від 07.09.2022 та в акті від 15.06.2023 міститься лише загальна вказівка про надання позивачу Адвокатським об`єднанням правової допомоги в сумі 30 000 грн. Тобто у наданих позивачем документах у підтвердження понесених судових витрат взагалі відсутній не тільки детальний, а взагалі будь-який опис конкретних наданих Адвокатським об`єднанням послуг з правової допомоги в суді першої інстанції.

Тобто передбачений частиною 3 статті 126 ГПК України детальний опис робіт адвоката, подання якого є обов`язковою умовою для вирішення судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, відсутній як такий, що унеможливлює визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу за розгляд цієї справи.

Керуючись статтями 123, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-ТЕХТОРГ" в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/2381/22.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.