Постанова

від 21.05.2024 по справі 804/4684/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року

м. Київ

справа № 804/4684/17

адміністративне провадження № К/990/43808/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Змієвська А.С.,

за участю представника позивача Кривошеїної І.О.,

представника відповідача Дроздюк А.В.,

розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 (суддя - Савченко А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №804/4684/17.

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод» (далі - ПрАТ «ДМЗ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.07.2017 №0005414612, №0005374612 та №0005364612.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, постановою Верховного Суду від 28.07.2022 рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного розгляду, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПрАТ «ДМЗ» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2023, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування підстав оскарження ПрАТ «ДМЗ» посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства та вказує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №804/7948/16, від 05.11.2019 у справі №804/9145/16, від 02.04.2020 у справі №160/93/19.

У доводах касаційної скарги ПрАТ «ДМЗ» зазначає, що судом апеляційної не прийнято того факту, що вищевказаними рішеннями Верховного Суду не тільки встановлено дійсність поставки товару ТОВ «Сталь Мет ЛТД» в період з березня по липень 2016 року, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а і правомірність формування витрат, оскільки встановлено поставку товару, оплату, а отже понесені позивачем витрати.

Вказує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 02.04.2020 у справі № 160/93/19, платник податків - покупець не повинен зазнавати негативних наслідків, у разі порушення постачальником товарів вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності. Також, зазначеним висновком Верховним Судом вказано про те, що будь - яка інформація, яка наявна інформаційно - аналітичних базах стосовно контрагентів, у тому числі щодо неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом.

Також суд апеляційної інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.09.2019 у справі № №814/3742/14, від 10.11.2020 у справі № 812/113/16, відповідно до яких наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Апеляційним судом також не враховано позицію Верховного Суду щодо наявності/відсутності товарно-транспортних накладних , яка викладена в постанові від 16.10.2018 у справі № 804/919/16 та висновки, викладені у постановах від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16, від 07.03.2018 у справі № 820/7065/16, від 10.11.2020 №812/113/16, від 26.10.2022 у справі №826/13170/17.

У відзиві на касаційну скаргу Східне міжрегіональне управління ДПС зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, в період з 30.05.2017 по 20.06.2017 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ДМЗ» (код ЄДРПОУ 05393056) з питань правомірності формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за період серпень, вересень 2016 року та податку на прибуток за 2016 рік по фінансово господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сталь Мет ЛТД» (ЄДРПОУ 40233391).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.06.2017 № 66/28-10-46-12-05393056, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

пункту 44.1 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.2 статті 200, пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного декларування податкового кредиту в сумі 4222725,70 грн, у тому числі: за серпень 2016 року - 2284676,72 грн, за вересень 2016 року - 1938048,98 грн за податковими накладними ТОВ «Сталь Мет ЛТД» та завищення від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2016 року на 4222725,70 грн;

підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті134 Податкового кодексу України, абзац другий, п`ятий статті 1, частину другу статті 3, статті 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, пункти 1.2, 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за №893/4186), внаслідок неправомірного заниження фінансового результату до оподаткування (завищення збитку), визначеного у фінансовій звітності за звітні періоди 2016 року, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 133682815,10 грн (у тому числі: за І квартал 2016 року - 16421898,50 грн, за півріччя 2016 року - 74414489,70 грн, за 3 квартали 2016 року - 133745421,99 грн, за 2016 рік - 133682815,10 грн).

Також, Офісом ВПП ДФС складено акт від 27.06.2017 №39/28-01-46-12 про ненадання ПрАТ «ДМЗ» при здійсненні податкового контролю оригіналів витребуваних контролюючим органом документів або їх копій.

На підставі висновків акту перевірки від 27.06.2017 № 66/28-10-46-12-05393056, відповідачем 14.07.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення №0005414612 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 133682815,10 грн, №0005374612 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4222725,70 грн, №0005364612 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1020,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилався на те, що у ТОВ «Сталь Мет ЛТД» не було матеріальних, інших ресурсів, необхідних для здійснення поставок, за юридичною адресою (адресою місцезнаходження) керівні органи цього товариства не знаходяться, наразі товариство визнано банкрутом. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Сталь Мет ЛТД» зареєструвало податкові накладні тільки на одного покупця - позивача. Так само ТОВ «Сталь Мет ЛТД» було єдиним покупцем, на якого зареєстровані податкові накладні від ТОВ «Лайт-Імпорт-Трейд» і при цьому тільки на поставку тих матеріалів, кінцевим покупцем яких був позивач. Враховуючи, що ТОВ «Лайт-Імпорт-Трейд» не могло бути виробником матеріалів (концентрату марганцевого, шлаку зварювального, присаду доменного) в силу відсутності для цього матеріальних та інших ресурсів (згідно з даними обов`язкової звітності ТОВ «Лайт-Імпорт-Трейд» декларувало вартість основних фондів « 0», а число працівників 1 особа) та не придбавало зазначені матеріали (в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані податкові накладні на поставку цих матеріалів ТОВ «Лайт-Імпорт-Трейд»), джерело походження матеріалів, придбаних позивачем, не встановлено. Також контролюючий орган посилається на відсутність документів, які підтверджують якість придбаного товару. Крім того, посилається на податкову інформацію, згідно з якою за адресою пункту навантаження товару, яка вказана у наданих позивачем у товарно-транспортних накладних відсутні будь-які засоби для навантаження (розвантаження).

Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, врахували наведені доводи відповідача. Суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи по суті містять докази наявності у позивача товару, про який іде мова у специфікаціях. Проте придбання вказаного товару ТОВ «Сталь Мет ЛТД» і постачання його позивачу не підтверджено. Відповідачем підтверджено неспроможність контрагента позивача виконати господарські операції, зокрема і з підстав відсутності доказів фактичного навантаження ТМЦ, зберігання та переміщення.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами також встановлено, взаємовідносини між ПрАТ «ДМЗ» та ТОВ «Сталь Мет ЛТД» здійснювались на підставі договорів №310/2016 від 09.03.2016, №345/2016 від 11.03.2016, №594/2016 від 08.04.2016, №569/2016 від 01.04.2016, №339/2016 від 11.03.2016 року.

09.03.2016 року між Позивачем та ТОВ «Сталь Мет ЛТД» було укладено договір №310/2016. Додатками (специфікаціями) № 7 від 01.08.2016, № 8 від 01.09.2016, які є частиною вищевказаного договору, сторонами було визначено найменування товару (присад доменний вид 34В), технічні характеристики, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ склад Покупця в період серпень вересень 2016 року. Ціна присаду доменного виду 34В встановлена без ПДВ.

08.04.2016 між позивачем та ТОВ «Сталь Мет ЛТД» було укладено договір № 594/2016. Додатками (специфікаціями) № 5 від 25.05.2016, № 6 від 25.07.2016, які є частиною вищевказаного договору, сторонами було визначено найменування товару (шлак зварювальний вид 36А), технічні характеристики, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ склад Покупця. Ціна шлаку зварювального вид 36А встановлена без ПДВ.

01.04.2016 року між позивачем та ТОВ «Сталь Мет ЛТД» було укладено договір №569/2016. Додатками (специфікаціями) № 6 від 30.06.2016, № 7 від 27.07.2016, які є частиною вищевказаного договору, сторонами було визначено найменування товару (концентрат марганцевий), технічні характеристики, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ склад Покупця.

ТОВ «Сталь Мет ЛТД» в липні 2016 року було здійснено поставку товару за вищевказаними договорами та було виписано рахунки фактури.

Всі договори містять перелік документів, що надаються на кожну поставку товару: рахунок-фактура, сертифікат якості, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна та інші документи перераховані у Специфікації.

Також в межах вказаних договорів позивач по суті придбав послуги з доставки товару, про що свідчать і податкові накладні, що не заперечувалось сторонами.

У постанові від 28.07.2022 Верховний Суд, скеровуючи цю справу на новий судовий розгляд, вказав, що обставини, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи довід про неправомірне врахування в податковому обліку фінансових показників господарських операцій з ТОВ «Сталь Мет ЛТД» не були взяті до уваги судами при оцінці наданих позивачем документів як достатніх доказів для встановлення факту господарських операцій між позивачем та цим контрагентом, що не відповідає висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду.

Суд також вказав, що висновок судів попередніх інстанцій щодо підстави задоволення позову ПрАТ «ДМЗ» зроблені без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.02.2020 (адміністративне провадження №К/9901/26975/18), від 14.05.2019 у справі №825/3990/14 від 05.09.2018 (адміністративне провадження №К/9901/2599/18) та без дотримання вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судами попередніх інстанцій враховано наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Дослідивши рішення судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд звертає увагу на те, що зміст встановлених обставин в оскаржуваних судових рішеннях фактично відображає висновки контролюючого органу, висловлені в акті перевірки від 27.06.2017 № 66/28-10-46-12-05393056, щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Сталь Мет ЛТД», а також доводи податкового органу, яким він обґрунтовує правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вказав, що відповідачем встановлено, що у ТОВ «Сталь Мет ЛТД» не було достатніх матеріальних, інших ресурсів, необхідних для здійснення поставок, відсутні докази навантаження/розвантажегння та зберігання товару. За юридичною адресою (адресою місцезнаходження) керівні органи цього товариства не знаходяться. На час розгляду справи підприємство припинено.

Верховний Суд зазначає, що мотиви судових рішень та обґрунтування позиції суду щодо спірних правовідносин не можуть обмежуватись констатацією факту виявленого за наслідком перевірки порушення. Відповідні обставини мають бути перевірені доказами та отримати належну юридичну оцінку, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення спору.

Разом з тим, слід звернути увагу й врахувати, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Cамостійно наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, сформувавши загальні підходи, які повинні застосовуватися судами під час вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій,.

Контролюючий орган на виконання вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб`єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.

Подібні висновки були викладені Верховним Судом у приведених скаржником у касаційній скарзі справах.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що придбання товару у ТОВ «Сталь Мет ЛТД» і постачання його позивачу не підтверджено. Відповідачем підтверджено неспроможність контрагента позивача виконати господарські операції, зокрема і з підстав відсутності доказів фактичного навантаження ТМЦ, зберігання та переміщення. На переконання колегії суддів, висновки перевірки під час розгляду справи не спростовано.

При цьому, як зазначає скаржник, висновки щодо недостатності матеріальних ресурсів постачальника, відсутність керівництва за юридичною адресою тощо, а також доказів поставки товару позивачу, здійснено на підставі пояснень відповідача, без надання відповідачем належних та допустимих доказів.

Відповідно до норм Податкового кодексу України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке податкові органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні податкового органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.

Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Також позивач в обґрунтування своєї позиції стверджує, що операції з ТОВ «Сталь Мет ЛТД» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей носили реальний характер, та підтверджуються належними первинними документами, оцінку яким суди не надали, залишивши відповідні обставини не встановленими. Також зазначає, що сертифікати якості не є первинними документами для цілей бухгалтерського та податкового обліку, як і товарно-транспортні накладні,

Позивачем стверджує, що поставку товару на склад підприємства підтверджено рапортами переважування на автомобільних вагах, які підтверджують поставку товару, у тому числі на склад Позивача прибутковими ордерами, які складені комірником цеху, поясненнями самих водіїв, копіями посвідчень водіїв.

Щодо зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів і господарською діяльністю зазначив, що позивач є підприємством з повним не перервним металургійним циклом, спеціалізується на виробництві чавуну, сталі та прокату. Так, з отриманих товарів від постачальників, які є складовою сировини для виготовлення чавуну, сталі та відповідно прокату (металопродукція), позивачем виготовлено металопродукцію, яку було продано, як на внутрішньому ринку України так і на експорт, що підтверджується оформленими митними декларації, які долучені до матеріалів справи, Звітом про фінансовий результат за 2016 рік.

Як свідчить зміст оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не надавали оцінки наданим позивачем під час судового розгляду копіям документів, які, на його думку, засвідчують фактичне здійснення операцій щодо поставки товару з контрагентом ТОВ «Сталь Мет ЛТД», його зберігання та фактичне використання у межах господарської діяльності.

Зі змісту судових рішень неможливо встановити перелік наданих позивачем документів на підтвердження факту реальності господарських операцій, відповідно, неможливо перевірити обсяг безпосередньо досліджених судами документів.

В той же час у касаційній скарзі ПрАТ Дніпровський металургійний завод» посилається на те, що судом апеляційної інстанції не прийнято того факту, що у постановах Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №807/7948/16, від 05.11.2019 у справі №804/9145/16 між тими ж сторонами, як у даній справі, встановлено дійсність поставки товару ТОВ «Сталь Мет ЛТД» в період з березня по липень 2016 року, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а і правомірність формування витрат, оскільки встановлено поставку товару, оплату, а отже понесені позивачем витрати.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього Кодекс адміністративного судочинства України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судам важливо ретельно перевіряти усі доводи сторін з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин по справі.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування спірних податкових зобов`язань.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв`язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, достовірного з`ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №804/4684/17 - скасувати.

Справу №804/4684/17 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова