Рішення

від 12.08.2024 по справі 804/4684/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Справа № 804/4684/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКальника Віталія Валерійовича за участі секретаря судового засіданняГрищенка І.В. за участі: представника позивача представника відповіда Кривошеїної І.О. Єршова В.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

20 липня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Євраз Дніпровський металургійний завод" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми П від 14.07.2017 р. №0005414612;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми В4 від 14.07.2017 р. №0005374612;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми ПС від 14.07.2017 р. №0005364612.

Судом під час розгляду справи було здійснено заміну позивача та відповідача. Позивача Приватне акціонерне товариство "Євраз Дніпровський металургійний завод" на Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод", відповідача Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків .

Рішення у справі переглядалось судами апеляційної та касаційної інстанції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2018р., залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р., позов було задоволено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2020р., залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020р., задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" та стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати в розмірі 44 640,00 грн. за проведення судово-економічної експертизи.

Постановою Верховного Суду від 28.07.2022р. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2018р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р., додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2020р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020р. скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного розгляду, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023, в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21.05.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №804/4684/17 було скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові Верховного Суду від 21.05.2024 зазначено: «Як свідчить зміст оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не надавали оцінки наданим позивачем під час судового розгляду копіям документів, які, на його думку, засвідчують фактичне здійснення операцій щодо поставки товару з контрагентом ТОВ «Сталь Мет ЛТД», його зберігання та фактичне використання у межах господарської діяльності.

Зі змісту судових рішень неможливо встановити перелік наданих позивачем документів на підтвердження факту реальності господарських операцій, відповідно, неможливо перевірити обсяг безпосередньо досліджених судами документів.»

В постанові Верховного суду зазначено: «…Суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи по суті містять докази наявності у позивача товару, про який іде мова у специфікаціях. Проте придбання вказаного товару ТОВ «Сталь Мет ЛТД» і постачання його позивачу не підтверджено.»

В постанові Верховного суду також вказано: «…Судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування спірних податкових зобов`язань.»

З постанови Верховного Суду від 21.05.2024 вбачається, що під час нового розгляду справи необхідно повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 року справу було прийнято до свого провадження суддею Кальником В.В.

Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки останні ґрунтуються на хибних висновках податкового органу. Зазначено, що позивачем в ході проведення перевірки було надо відповідачу всі первинні бухгалтерські та податкові документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТОВ «Сталь Мет ЛТД» в період серпень-вересень 2016 року. Факт використання товару позивачем у власній виробничій діяльності та реальність виконання договору стронами підтверджується фактичними та документальними доказами, які були надані відповідачу в ході проведення перевірки.

Також зауважено, що, враховуючи той факт, що позивачем було отримано товар не за договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачена грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладання таких договорів, а також поставлений товар не передавався на відповідальне зберігання, посилання відповідача на заниження позивачем доходу, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, в частині не відображення доходів у фінансовій звітності за рахунок не включення вартості безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей від невстановлених осіб, є безпідставним та необґрунтованим, а такі товари (роботи, послуги) не наданні позивачу безоплатно у розумінні п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

21.06.2024 року від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з доводами, викладеними у позові, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству, та просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У відзиві на позов відповідач посилається, зокрема, на нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сталь Мет» ЛТД» з огляду на наявну податкову інформацію щодо постачальника ПрАТ «ДМЗ»; ненадання до перевірки документів, які б підтверджували факт здійснення спірних господарських документів, які б свідчили про факт транспортування товарів від продавця до покупця; не встановлення ланцюгу постачання товару. По операціям щодо придбання ПрАТ «ЄДМЗ» робіт/послуг, зазначає, що перевіркою не підтверджено надання робіт/послуг на адресу ПрАТ «ДМЗ» саме зазначеним контрагентом - ТОВ «Сталь Мет» ЛТД», у зв`язку з відсутністю у нього трудових та матеріальних ресурсів, основних засобів на обсяги здійснених перевезень, неспівпадання маршрутів перевезень - фактичний виконавець послуг перевезення товарів не встановлений, а той, що вказаний у документах, виконати такі послуги був неспроможний, відсутністю за податковою адресою ТОВ «Сталь Мет» ЛТД» та інше, про що також було зазначено в додаткових поясненнях відповідача від 03.07.2024 року.

04.07.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Вказано, що у відзиві на позов відповідачем викладено текст акту № 184/28-01-42-05396056 від 26.10.2016.

Зауважено, що поставка товару, оприбуткування на складі, видача у виробництво, оплата за поставлений товар, реєстрація постачальником податкових накладних за період з березня 2016 року по липень 2016 підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, по справам № 804/7948/16 (акт перевірки № 184/28-01-42-05393056 від 26.10.2016), № 804/9145/16 (акт перевірки № 200/28-01-42-05393056 від 06.12.2016).

Також, вказано, що відповідач має право запитувати лише документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та стосуються предмета перевірки. Зауважено, що сертифікати якості, товаро-транспортні накладні не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та не стосуються предмета перевірки.

Звернуто увагу на те, що з долученого відповідачем (клопотанням від 02.07.2024) розрахунку штрафних санкцій за порушення податкового законодавства з податку на прибуток вбачається, що в ньому перелічені номера, дати, період податкових декларацій з податку на прибуток та сума завищення від`ємного значення. Проте, відповідачем не надано розшифрування витрат за період з березня 2016 року по вересень 2016 по господарським операціям з ТОВ «Сталь Мет ЛТД». В свою чергу, позивач надав розрахунок витрат по господарським операціям з ТОВ «Сталь Мет ЛТД» (придбання сировини та матеріалів/послуг) за період з березня 2016 року по вересень 2016 року включно.

Також, позивачем було звернуто увагу, що на момент укладання договорів та виконання їх, ТОВ «Сталь Мет ЛТД» було зареєстровано в ЄДРПОУ, мало свідоцтво платника ПДВ та доступ до Єдиного реєстру податкових накладних для їх реєстрації.

Окремо позивач просив суд врахувати висновки експерта по кожному питанню, які наведені в висновку експерта № 5273/5274-17 від 26.06.2018 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, який зроблено за результатами проведення судово-економічної експертизи по даній справі.

12.07.2024 року від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що під час перевірки, в законний спосіб, працівники відповідча неодноразово намагались отримати документи, що пов`язані з предметом перевірки, зокрема, шляхом надання письмових запитів та складання акту від 14.06.2017 №1 «Про ненадання оригіналів та копій документів під час проведення перевірки» (без винесення ППР), проте зазначене не мало впливу - документи не було надано. Додатково, листом від 19.06.2017 №33453/10/28-10-16-12 перевіряючими було надано запит про надання копій всіх документів, які були предметом перевірки та стосуються взаємовідносин за перевіряємий період. Проте, зазначені дії не дали результатів - під час проведення перевірки та на дату складання акту перевірки (27.06.2017) документи не були надані в обсязі, визначеному п.85.2 ст.85 ПК України. В наданні копій, в т.ч. документів, які надавались під час перевірки, позивачем також було відмовлено. Тому, з метою реалізації прав та повноважень, визначених ПКУ, перевіряючими було складено акт №39 у зв`язку з ненаданням в повному обсязі документів та копій документів, навіть тих, що були надані.

Також, звернуто увагу на не надання позивачем в ході проведення перевірки сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних. При цьому, на думку відповідача, значимість вказаних документів та їх зв`язок з предметом перевірки, засвідчує той факт, що відповідно до укладених угод (договорів) ПрАТ «Євраз ДМЗ» з ТОВ «Сталь Мет ЛТД», передбачено перелік обов`язкових документів, які Постачальник (ТОВ «Сталь Мет ЛТД») повинен надавати Покупцю (ПрАТ «Євраз ДМЗ») на кожну поставлену партію товару, зокрема: сертифікат якості виробника/паспорт на Товар; ТТН при постачанні автотранспортом.

Зауважено, що в ході перевірки встановлено відсутність факту (законного джерела) реального походження товару, який ТОВ «Сталь Мет ЛТД» згідно з первинними документами було реалізовано ПрАТ «Євраз ДМЗ». ПрАТ «Євраз ДМЗ» лише документально оформило нібито проведеного придбання у контрагента ТОВ «Сталь Мет ЛТД» реально не наданих послуг з віднесенням їх вартості на витрати.

Окремо зауважено, що, на думку відповідача, у справах №804/7948/16 та №804/9145/16 відсутня перюдиційність, оскільки перевірки проводились з питань правомірності формування податкового кредиту та мала свій набір доказової бази по справі.

Також, відповідач вважає, що висновок судово-економічної експертизи, на який посилається позивач, не відповідає предмету дослідження акту перевірки та не може бути врахований, як належний доказ по справі.

23.07.2024 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивачем було зазначено, що розрахунок та правильність відображення у складі фінансового результату до оподаткування, підтверджується висновком експерта № 5273/5274-17 від 26.06.2018 Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз, який зроблено за результатами проведення судово - економічної експертизи по адміністративній справі № 804/4684/17.

Також, в поясненнях була викладена позиція позивача щодо ненадання документів до перевірки, поставки товару та використання в господарській діяльності, наявність преюдиційних рішень, висновку експерта №5273/5274-17 від 26.06.2018 Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз, ТТН, сертифікатів якості, отримання товару від невстановлених осіб, яка була наведена в відповіді на відзив від 04.07.2024.

В судовому засіданні 12.08.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

12.08.2024 року в судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу №1146 від 25.05.2017 року Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку з 30.05.2017 року по 20.06.2017 року ПрАТ «Дніпровський металургійний завод».

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовими особами відповідача складено акт № 1 від 14.06.2017 року «Про ненадання ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» контролюючому органу оригіналів документів під час проведення перевірки».

20.06.2017 року позивачем Дніпровському управлянню Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України» було подано заперечення № 3078 від 19.06.2017 року на акт № 1 від 14.06.2017 року «Про ненадання ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» контролюючому органу оригіналів документів під час проведення перевірки».

26.06.2017 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби надано позивачу відповідь №34807/10/28-10-46-12 про розгляд заперечень, в якій зазначено, що висновки акту є обґрунтованими, об`єктивними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

27.06.2017 року на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 25.05.2017 року №1146 відповідачем складено Акт № 66/28-10-46-12-05393056 від 27.06.2017 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) з питань правомірності формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за період серпень - вересень 2016 року та податку на прибуток за 2016 рік по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «СТАЛЬ МЕТ ЛТД» (ЄДРПОУ 40233391)» (далі - акт № 66/28-10-46-12-05393056 від 27.06.2017 року).

З Акту перевірки від 27.06.2017 року вбачається, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтуються на відсутності доказів реального характеру здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Сталь Мет ЛТД» на підставі договорів №310/2016 від 09.03.2016, №345/2016 від 11.03.2016, №594/2016 від 08.04.2016, №569/2016 від 01.04.2016, №339/2016 від 11.03.2016 року.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ІС «Податковий блок» первіряючими було встановлено, що ПрАТ «Євраз ДМЗ» було єдиним покупцем у ТОВ «Сталь Мет ЛТД» у серпні- вересні 2016 року.

ТОВ «Сталь Мет ЛТД» в період взаємовідносин серпень - вересень 2016 року було зареєстроване в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС У м. Києві, юридична адреса: м. Київ вулиця Патріса Лумумби, буд. 23/35, кв. 1, а на період проведення перевірки - в ДПI у Шевченківському районі м. Дніпра, стан 14 - визнано банкрутом, дата державної реєстрації 26.01.2016, юридична адреса: 49000, Шевченківський район, вул. Харківська буд. 3 кв. 5, статутний капітал 800 грн. Вид діяльності - оптова торгівля металами та металевими рудами. Фактична чисельність 6 осіб. Основні фонди - 0 грн.

Питання формування податкового кредиту за період березень - липень 2016 року було також редметом інших позапланових перевірок: за період березень - червень 2016 року - за наслідком якої складено акт №184/28-01-42-05393056 від 26.10.2016 року стосовно взаємовідносин ПрАТ «Євраз ДМЗ» з контрагентами, одним з яких був ТОВ «СТАЛЬ МЕТ ЛТД». За результатами акту встановлено порушення п. 198.1, п.198.2, 198.3 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України ПрАТ «Євраз ДМЗ» внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту березня - червня 2016 року суми ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ «СТАЛЬ МЕТ ЛТД», що призвело до завищення податкового кредиту на суму 7 220 268,78 грн., в т. ч.: за березень 2016 року - 1 649 169,86 грн., за квітень 2016 року - 1 693 024,98 грн., за травень 2016 року - 1 895 448,44 грн., за червень 2016 року - 1 982 625,50 грн., за липень 2016 року - за наслідком якої складено акт №200/28-01-42-05393056 від 06.12.2016 року стосовно взаємовідносин ПрАТ «Євраз ДМЗ» з контрагентами, одним з яких був ТОВ «СТАЛЬ МЕТ ЛТД». За результатами акту встановлено порушення пп. «а» п.198.1, п.198.2, абзаців першого та другого п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ПрАТ «Євраз ДМЗ» внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту липня 2016 року суми ПДВ по податковим накладним виписаним у червні - липні та включених до податкового кредиту липня 2016 року ТОВ «Сталь Мет ЛТД», що призвело до завищення податкового кредиту на суму 2 159 009,56 грн.

Так, як вбачається з Акту, суть порушень, встановлених перевіряючими, полягає у встановленні документального оформлення нереальної операції з придбання ПрАТ «Євраз ДМЗ» товару/послуг від ТОВ «Сталь Мет» ЛТД», дійсне джерело походження яких невідоме. З Акту вбачається, що висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сталь Мет» ЛТД» зроблені з огляду на наявну податкову інформацію щодо постачальника ПрАТ «ДМЗ»; ненадання до перевірки документів, які б підтверджували факт здійснення спірних господарських документів, зокрема, сертифікатів якості на поставлений товар, товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт транспортування товарів від продавця до покупця; не встановлення ланцюгу постачання товару. По операціям щодо придбання ПрАТ «ЄДМЗ» робіт/послуг, відповідач в Акті зазначає, що перевіркою не підтверджено надання робіт/послуг на адресу ПрАТ «ДМЗ» саме зазначеним контрагентом, у зв`язку з відсутністю у нього трудових та матеріальних ресурсів, основних засобів на обсяги здійснених перевезень, неспівпадання маршрутів перевезень - фактичний виконавець послуг перевезення товарів не встановлений, а той, що вказаний у документах, виконати такі послуги був неспроможний, відсутністю за податковою адресою ТОВ «Сталь Мет» ЛТД».

Також, в акті перевірки було зазначено, що в товарно-транспортних накладних зазначено прізвище водія ОСОБА_1 , який помер. Крім цього, згідно з поясненнями інших осіб, які в ТТН значиться як водії, які перевозили вантаж, вбачається, що вказані особи не завантажували товар в місці загрузки (зазначено в ТТН), а здійснювали транспортування товару лише по території ПрАТ " Дніпровський металургійний завод" та іншим адресами.

Також зазначено, що ПрАТ «Євраз ДМЗ» в ході перевірки не надано жодних підтверджуючих документів про те, що підприємством були проведені всі можливі дії щодо перевірки добросовісності ТОВ «Сталь Мет» ЛТД».

Відтак, первіряючі дійшли висновків про відсутність факту (законного джерела) реального походження товару, який ТОВ «Сталь Мет ЛТД» згідно первинних документів було реалізовано ПрАТ «Євраз ДМЗ».

Також, Офісом ВПП ДФС було складено акт від 27.06.2017 №39/28-01-46-12 «Про ненадання ПрАТ «Євраз ДМЗ» контролюючому органу оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) та їх копій при здійсненні документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Євраз ДМЗ» з питань правомірності формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за період серпень - вересень 2016 року та податку на прибуток за 2016 рік по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «СТАЛЬ МЕТ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 40233391)» та виявлено ненадання на вимогу контролюючого органу: Договорів, додатків до них та специфікації, які були укладені з вищевказаними суб`єктами господарювання; первинних бухгалтерських документів, які підтверджують придбання товарів (робіт, послуг), а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, акти прийому-передачі товарів, товарно-транспортні документи; банківські документи що свідчать про оплату за отриманий товар (отримані послуги), а саме: платіжні доручення, виписки банку; сертифікати якості продукції, яку було придбано, від виробника, або паспорт, що підтверджує походження товару; довіреності на відповідальних осіб, які брали участь у документальному оформленні господарських операцій з і перевіряємий період; інші документи, які стосуються зазначених вище взаємовідносин.

Перевіркою ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з питань правомірності формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за період серпень - вересень 2016 року та податку на прибуток за 2016 рік по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сталь Мет» ЛТД» (код за ЄДРПОУ 40233391) встановлено порушення наступних норм податкового законодавства:

1) пп. «а» п. 198.1, пп. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201, п.200.2 ст. 200 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПК України Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою) внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту на загальну суму 4 222 725,7 грн., у тому числі: за серпень 2016 року - 2 284 676,72 грн., за вересень 2016 року - 1 938 048,98 грн., що призвело завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2016 року на загальну суму 4 222 725,7 грн.;

2) пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент порушення) з врахуванням пп. 14.1.13 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 цього Кодексу та абзацу другого, п`ятого ст.1, частини другої статті 3, статті 4, частини першої, другої, третьої, п`ятої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), п.1.2, пп.2.1, 2.2, 2.4, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186, внаслідок неправомірного заниження фінансового результату до оподаткування (завищення збитку), визначеного у фінансовій звітності за звітні періоди 2016 року, що призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на загальну суму 133 682 815,10 грн., в т.ч. по періодам: за І квартал 2016 року у розмірі 16 421 898,50 грн.; за І півріччя 2016 року у розмірі 74 414 489,70 грн.; за III квартали 2016 року у розмірі 133 745 421,99 грн.; за 2016 рік у розмірі 133 682 815,10 грн.

04.07.2017 року позивачем подано через канцелярію до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби заперечення № 3270 від 03.07.2017 року на акт №39/28-01-46-12 від 27.06.2017 року «Про ненадання ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» контролюючому органу оригіналів документів та їх копій при здійсненні податкового контролю».

Листом від 12.07.2017 року № 37531/10/28-10-46-12 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було повідомлено позивача про те, що висновки акту №39/28-01-46-12 від 27.06.2017 року «Про ненадання ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» контролюючому органу оригіналів документів та їх копій при здійсненні податкового контролю» є обґрунтованими та такими, які відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі акту №66/28-10-46-12-05393056 від 27.06.2017 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС винесені податкові повідомлення-рішення форми «П» від 14.07.2017 року № 0005414612 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі - 133 682 815,10 грн., форми «В4» від 14.07.2017 року № 0005374612 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 4 222 725,70 грн.

На підставі акту №39/28-01-46-12 від 27.06.2017 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС винесено податкове повідомлення - рішення форми «ПС» від 14.07.2017 року № 0005364612 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі - 1020,00 грн.

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся із позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне, що під час оцінки судом правомірності винесення вазаних рішень, підлягає дослідженню факт реальності господарських операції між позивачем та контрагентом постачальником, на підставі первинних бухгалтерських документів, які були долучені до матеріалів справи.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, щокожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом з матеріалів справи було встановлено зміст цих господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок виконання поставок, обсяги і зміст, мету придбання та досліджено первинні бухгалтерські документи.

Оформлення договірних відносин між суб`єктами господарювання регламентується Цивільним кодексом України від 19.01.2003 №435-ІV (зі змінами та доповненнями, далі - ЦК) та Господарським кодексом від 16.01.2003 №436-ІV (зі змінами та доповненнями, далі - ГК), так:

Відповідно до статей 626, 629 - договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 ст.628, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір поставки (купівлі-продажу) - відповідно до частини 2 ст.712, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст.662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК та ст.180 ГК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Договір про виконання робіт (надання послуг) - відповідно до ст.901, 902 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

На підставі вищевикладеного, у разі укладання договорів між підприємствами, основні положення та вимоги, зазначені в таких договорах, є обов`язковими для виконання для усіх сторін договірних зобов`язань, у т.ч. і залучення інших підприємств для виконання договірних зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини між ПрАТ «ДМЗ» та ТОВ «Сталь Мет ЛТД» здійснювались на підставі договорів №310/2016 від 09.03.2016, №345/2016 від 11.03.2016, №594/2016 від 08.04.2016, №569/2016 від 01.04.2016, №339/2016 від 11.03.2016 року.

Відповідно до реєстраційних документів, видами господарської діяльності ТОВ «Сталь Мет ЛТД», зокрема, є оптова торгівля металами та металевими рудами. ТОВ «Сталь Мет ЛТД» зареєстровано платником податку на додану вартість.

09.03.2016 року між позивачем та ТОВ «Сталь Мет ЛТД» було укладено договір №310/2016. Додатками (специфікаціями) № 7 від 01.08.2016, № 8 від 01.09.2016, які є частиною вищевказаного договору, сторонами було визначено найменування товару (присад доменний вид 34В), технічні характеристики, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ склад Покупця в період серпень-вересень 2016 року. Ціна присаду доменного виду 34В встановлена без ПДВ.

08.04.2016 між позивачем та ТОВ «Сталь Мет ЛТД» було укладено договір №594/2016. Додатками (специфікаціями) № 5 від 25.05.2016, № 6 від 25.07.2016, які є частиною вищевказаного договору, сторонами було визначено найменування товару (шлак зварювальний вид 36А), технічні характеристики, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ склад Покупця. Ціна шлаку зварювального вид 36А встановлена без ПДВ.

01.04.2016 року між позивачем та ТОВ «Сталь Мет ЛТД» було укладено договір №569/2016. Додатками (специфікаціями) № 6 від 30.06.2016, № 7 від 27.07.2016, які є частиною вищевказаного договору, сторонами було визначено найменування товару (концентрат марганцевий), технічні характеристики, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ склад Покупця.

Під час судового розгляду справи було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Сталь Мет ЛТД» в липні 2016 року було здійснено поставку товару за вищевказаними договорами та було виписано рахунки фактури, копії яких долучені до матеріалів справи.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними постачальника, оформленими відповідно до вимог ч. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прибутковими ордерами тип. ф. М- 4, оформленого відповідно до наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 року «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», податковими накладними, сформованими та зареєстрованими в ЄРПН відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України. Поставка товару підтверджується також звітами перезважування на автомобільних вагах позивача, які встановлені на прохідній підприємства, прибутковими ордерами, які складені комірником цеху. Видача товару у виробництво підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів тип.ф.М-11, оформленими у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» № 14132 від 31.08.2016 року (доменний цех), № 310 від 31.08.2016 року (доменний цех), № 14161 від 30.09.2016 року (доменний цех), № 388 від 30.09.2016 року (доменний цех), копії яких були долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Також, поставку товару на склад позивача підтверджено долученими до матеріалів справи спеціфікаціями до вказаних вище договорів, накладними вимогами видачи товару у виробництво, поясненнями водіїв - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідченнями водіїв.

Встановлено, що оплату позивач здійснив 16.09.2016 року, 20.09.2016 року, 21.09.2016 року, 22.09.2016 року, 23.09.2016 року, 27.09.2016 року, 29.09.2016 року, 04.10.2016 року, 06.10.2016 року, 07.10.2016 року, 12.10.2016 року, 18.10.2016 року, 20.10.2016 року, 21.10.2016 року, 25.10.2016 року, 26.10.2016 року, 27.10.2016 року, 02.11.2016 року, 03.11.2016 року, 04.11.2016 року, 08.11.2016 року, 09.11.2016 року, 10.11.2016 року, 11.11.2016 року, 15.11.2016 року, що підтверджується банківськими виписками по платіжним дорученням, долученими до матеріалів справи.

Використання в господарській діяльності товару підтверджується долученими до матеріалів справи технічними звітами доменного цеху, цеху підготовки шихти в доменному цеху за серпень - вересень 2016 року.

Також, судом під час судового розгляду справи було встановлено, що з отриманих товарів від Постачальників, які є складовою сировини для виготовлення чавуну, сталі та відповідно прокату (металопродукція), позивачем було виготовлено металопродукцію, яку було продано, як на внутрішньому ринку України так і на експорт, що підтверджується Звітом про фінансовий результат за 2016 рік, яким, в свою чергу, підтверджується отримання чистого доходу від реалізації продукції (код рядка звіту 2000) за 2016 рік.

При цьому, з наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій за відповідний період.

Відтак, дослідженням цих господарських операцій встановлено відповідність змісту укладеного договору видам господарської діяльності постачальника, встановлено поставку товару, використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, відображення продавцем податкових зобов`язань з ПДВ по цим господарським операціям.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які можливо допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції з даним суб`єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

Податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення спірних господарських операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету ПДВ (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару/послуг, як і не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з його контрагентом.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції позивача з контрагентом є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» належним чином підтвердило реальність господарських правовідносин із ТОВ «Сталь Мет ЛТД», а саме, належними первинними документами, такі як Договори та спеціфікації, видаткові накладні, акти здачі-прийому робіт, прибуткові ордери, банківські документи, журнали-ордери, оборотно-сальдові відомості по рахункам, картки рахунку.

Щодо доводів відповідача про недоведеність транспортування товарів від продавця до покупця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що в товарно-транспортних накладних зазначено прізвище водія ОСОБА_1 , який помер. Крім цього, згідно з поясненнями інших осіб, які в ТТН значиться як водії, які перевозили вантаж, вбачається, що вказані особи не завантажували товар в місці загрузки (зазначено в ТТН), а здійснювали транспортування товару лише по території ПрАТ " Дніпровський металургійний завод" та іншим адресами.

Дослідженням вказаних обставин дійсно вбачається те, що в ТТН, які стосуються транспортування присаду доменного за договором №310/2016, водієм вказано ОСОБА_1 . В той же час, позивачем надано лист ТОВ "Сталь Мет ЛТД" від 28.10.2016р. за №2810-1, яким постачальник повідомив ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" про те, що при оформленні ТТН допущена помилка (збій програмного забезпечення), у зв`язку з чим помилково зазначено водія ОСОБА_1 , замість водія ОСОБА_5 , який фактично здійснював перевезення вантажу. Той факт, що перевезення вантажу здійснював водій ОСОБА_5 підтверджується і Журналом обліку руху автотранспорту, в якому зазначено прізвище водія ОСОБА_5 та відсутні відомості про водія ОСОБА_1 . Щодо пояснень водіїв, прізвища яких зазначені у Журналі обліку руху автотранспорту ПАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод», то у вказаних поясненнях не вказано того, що зазначені водії здійснювали перевезення вантажу лише по території ПАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод». Крім того, водії не заперечували фактичне транспортування товару. Що, на переконання суду, не може свідчити про нереальний характер господарської діяльності, а лише про можливе помилкове заповнення товарно-транспортної документації.

Також, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо смерті громадянина ОСОБА_1 , як і відсутні докази щодо ідентифікації цього громадянина з водієм з зазначенням дати народження.

Крім того, суд бере до уваги наявні у матеріалах справи судові рішення у справах №804/7948/16, №804/9145/16, №804/4684/17, які набрали законної сили, відповідно до яких було визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем відносно позивача за результатами перевірки взаємовідносин позивача, зокрема, з ТОВ «Сталь Мет ЛТД» з питань правомірності формування податкового кредиту.

В зазначених рішеннях були встановлені обставини поставки, оприбуткування на складі, проведення позивачем оплати за поставлений товар, використання у власній господарській діяльності товару від ТОВ «Сталь Мет ЛТД» в період з березня 2016 року по липень 2016 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При розгляді даної справи суд також врахувує висновки експерта по кожному питанню, які наведені в висновку експерта № 5273/5274-17 від 26.06.2018 Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз, який зроблено за результатами проведення судово - економічної експертизи саме по даній адміністративній справі № 804/4684/17.

Встановлено, що даним Висновком підтверджено, що позивачем було відображено в бухгалтерському обліку суму витрат за отриманий товар/послуги від ТОВ «Сталь Мет ЛТД» в розмірі - 120 741 735,71 грн.

Висновком не підтверджено порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, з врахуванням п.п. 14.1.13 Податкового кодексу України, п.п. «а» п. 198.1, п.п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201, п. 200.2 ст. 200 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою), а відповідно, спростовані висновки, зазначені в Акті перевірки № 66/28-10-46-12- 05393056 від 27.06.2017.

Висновком підтверджено, що первинні бухгалтерські документи, на підставі яких Позивачем формувались витрати по поставленому товару ТОВ «Сталь Мет ЛТД» оформлені відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704.

Висновком експерта не підтверджено документально висновки акту № 66/28-10-46-12-05393056 від 27.06.2017 року, щодо отримання безоплатно позивачем, в період з березня 2016 року по вересень 2016 року включно, товару (присад доменний, шлак зварювальний, концентрат марганцевий, брухт чорних металів) від ТОВ «Сталь Мет ЛТД».

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять іншого Висновку експерта, який би спростовував чи ставив під сумнів результати проведення судово-економічної експертизи в даній справі.

Окрім того, суд зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Відповідний висновок неодноразово висловлювався в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 по справі №815/3526/17, від 22.12.2020 по справі № 815/133/16, від 23.02.2021 по справі №2а-835/12/1370, від 14.07.2022 по справі №804/13881/15.

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №480/3371/19, від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 14.07.2022 у справі №804/13881/15).

Аналогічна позиція наведена і в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07 2022 по справі №160/3364/19:

«113. Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

114. Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані ТОВ «АТБ-маркет» до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач».

Також, суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними. Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 по справі №805/1306/16-а, від 11.06.2018 по справі №826/4565/14.

В постанові Верховного Суду від 03.04.2018 по справі №2а-7462/10/2170 також наведений висновок, що: «Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість».

Посилання податкового органу на інформацію баз даних податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Доказів того, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був не зареєстрований як юридичні особи та як платник податку на додану вартість, відповідачем не надано.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі №804/7470/16.

Також, суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу, товарно-транспортна накладна призначена виключно для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вищенаведену правову позицію підтримує у своїй постанові Верховний Суду від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19.

Суд також зауважує, що сертифікат якості - письмовий документ, складений у довільній формі, який підтверджує якість продукції. Тобто, сертифікат якості не є первинним документом бухгалтерського обліку, та жодним чином не визначає факт здійснення або нездійснення господарської операції, а податковий орган позбавлений повноважень щодо надання правової оцінки таким документам.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі №806/5816/14.

Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 по справі №520/4829/19 відхилив посилання контролюючого органу на ненадання документів, що підтверджують якість товару, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію», який передбачав обов`язкову наявність таких документів, втратив чинність з 01.01.2018. При цьому, колегія суду зазначає, що сертифікат якості на товар не належить до документі, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Також необхідно звернути увагу на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 по справі №908/733/16, в якій зазначено: «При цьому, колегія суддів зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію (в первинних документах), зокрема відсутність зазначення посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, за наявності на документі підпису матеріально-відповідальної особи, завіреного печаткою покупця (у даному випадку печаткою покупця, на якій зазначено конкретні адреси місць поставки товару, що дає змогу ідентифікувати особу, яка приймала товар), а також за наявності на первинних документах відомостей про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, не є підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, за умови, що достовірність здійснення господарських операцій за такими первинними документами підтверджена іншими належними доказами у справі, зокрема доказами, які свідчать про відображення здійснення спірних господарських операцій з поставки та отримання товару в податковому обліку господарських товариств».

За вказаних обставин, суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не доведено обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень. В свою чергу, доводи позивача підтверджені належними та достатніми доказами.

Також, потрібно наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», що не узгоджується з аргументами відповідача, оскільки останні не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами в розумінні положень статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

До основних засад податкового законодавства України відноситься зокрема, принцип передбачений пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно- правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми П від 14.07.2017 р. №0005414612.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми В4 від 14.07.2017 р. №0005374612.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми ПС від 14.07.2017 р. №0005364612.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 068 598,41 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 26.08.2024 року.

Суддя В.В. Кальник