Постанова

від 14.05.2024 по справі 441/8/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №441/8/24 Головуючий у 1 інстанції:Перетятько О.В.

Провадження №22-ц/811/250/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Псярук О.В.,

за участі в судовому засідання представника АТ «Сенс Банк» Блажевського П.І., відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 03 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ТОВ «НАЗІНВЕСТГРУП», ОСОБА_1 про визнання прав іпотекодержателя, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Городоцькогорайонного судуЛьвівської областівід 03січня 2024року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Вказану ухвалу оскаржило АТ «Сенс Банк».

В апеляційній скарзі просить ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 03.01.2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначають, що суд відмовляючи у відкритті провадження, вважав, що спір пов`язаний із здійсненням господарської діяльності, сторонами у справі є юридичні особи та ФОП. Однак, така позиція суду першої інстанції, на думку апелянта, є помилковою. Наголошує, що договір кредиту, так само як і договір забезпечення було укладено з фізичною особою. Договори з ФОП ОСОБА_1 не укладалися. Кредит було надано фізичній особі на власні потреби, та остання надала в якості забезпечення основного зобов`язання земельну ділянку, яка належала їй на праві особистої приватної власності. Зважаючи на викладене, між позивачем та відповідачами у цій справі виникли цивільно-правові відносини.

В судове засідання представник відповідача ТзОВ «НАЗІНВЕСТГРУП» не з`явився, однак однак суд вважавзаможливе проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки представника суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_1 та його представника в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.19,186 ЦПК України,24, 50 ЦК України,4,20,128,173ГПК України, 7 ЗУ "Про виконавчий збір" та відмовляючи увідкритті провадження виходив з того, що як вбачається з долученого до матеріалів справи Кредитного договору №/800002153 від 11.10.2007 року, між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту, відповідно до якого, останньому були надані кошти в сумі 150 000 доларів США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном погашення 11.10.2022. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру іпотек, земельна ділянка, кадастровий номер :4620980800:06:000:0029, яка розташована в селі Бартатів Львівського району Львівської області є предметом іпотеки в забезпечення виконання умов Кредитного Договору №800002153 від 11.10.2007 року. Як вбачається з позовної заяви та долучених до матеріалів справи документів, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем. Відповідно до долучених до матеріалів справи документів, вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин, укладення правочинів , а саме: Договору кредиту №11.10.2007 року , Іпотечного договору №800002153-И від 11.10.2007 та на момент звернення до суду з позовною заявою, сторони у справі є юридичними особами та фізичною особою підприємцем. Тобто, правочини, які були укладені між сторонами, за своєю суттю є господарськими, оскільки були укладені між юридичною особою ЗАТ «Альфа-Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з приводу передачі в іпотеку земельної ділянки. Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що у зв`язку з тим, що даний спір пов`язаний із здійсненням господарської діяльності, сторонами у справі є юридичні особи та ФОП, тому дана справа підсудна господарському суду, а не суду загальної юрисдикції, тому у відкритті провадження слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки є передчасними; зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мали значення; обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, а тому судове рішення підлягає скасуванню.

У січні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернувся в суд з позовом до ТОВ «НАЗІНВЕСТГРУП», ОСОБА_1 про визнання прав іпотеко держателя, у якому просили:

?визнати за АТ «СЕНС БАНК» право іпотеки на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029, яка розташована в селі Бартатів Львівського району Львівської області на умовах передбачених договором іпотеки від 10.10.2007 року;

?внести запис до реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна а саме земельну ділянку, кадастровий номер:4620980800:06:000:0029, яка розташована в селі Бартатів Львівського району Львівської області на умовах передбачених договором іпотеки від 10.10.2007 року

Позовні вимоги мотивували тим, що 11.10.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту №/800002153, відповідно до якого, останньому були надані кошти в сумі 150 000 доларів США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном погашення 11.10.2022. В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором, був укладений Іпотечний Договір №800002153-И від 11.10.2008. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029, яка розташована в селі Бартатів Львівського району Львівської області. АТ «СЕНС БАНК» отримав Витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановив, шо майно, яке передано в іпотеку відчужено. Відповідно до Інформаційної довідки №352567131 від 01.11.2023, власником земельної ділянки з кадастровим номером 4620980800:06:000:0029 є відповідач-ТОВ «НАЗІНВЕСТГРУП», підставою для внесення запису був акт приймання передачі нерухомого майна, серія та номер 3170,3171,3172 від 21.12.2018 року, рішення засновників ТОВ «НАЗІНВЕСТ» №1 від 17.12.2018 року. Зазначає, що позивач свою згоду на передачу майна у власність юридичної особи не давав.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежуватиміж собоюкомпетенцію як різних ланок судової системи, так і різнихвидівсудочинства цивільного, кримінального, господарськогота адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства,уякому розглядається визначена категорія справ.

ЦПК Українивредакції від 03 жовтня 2017 року у статті 19 визначив, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Тобто як предметна, так і суб`єктна юрисдикція господарських судів була значно обмежена участю у спорі лише юридичних осіб чиФОП, а предметна правовідносинами, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Оскільки юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, то і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на вказаний час.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з 15 грудня 2017року дати набрання чинності Законом України від 3жовтня 2017року№ 2147-VIII«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) ФОП.Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

З указаної дати, якщо хоча б однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема,незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18 (провадження № 12-300 гс 18).Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб`єктного складу сторін основного зобов`язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц (провадження № 14-409цс18).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №161/6253/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ «Альфа-Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №/800002153 від 11.10.2007 року, відповідно до якого, останньому були надані кошти в сумі 150 000 доларів США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном погашення 11.10.2022 та цільовим призначенням: «на власні потреби без будь-яких обмежень».

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат між АТ «Альфа-Банк» та знову ж фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір №800002153-И.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що сторони у справі є юридичними особами та фізичною особою підприємцем, оскільки Кредитний договір №800002153 від 11.10.2007 року та Іпотечний договір №800002153-И укладено між АТ «АльфаБанк» та ОСОБА_1 , як фізичною особою та відповідно похідні від цих договорів правовідносини, що є предметом спору є правовідносинами цивільними.

Що стосується доводів представника відповідача ОСОБА_3 про перебування фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 в процедурі банкрутства, то такі судом апеляційної інстанції не перевіряються, оскільки такі не були предметом оцінки суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

Відповідно такі доводи відповідача суд першої інстанції може оцінити при повторному вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Зважаючи на наведені вище норми закону, суд першої інстанції помилково встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими і правочини, в результаті невиконання яких виник спір, за своєю суттю є господарськими.

Відтак, оскаржувану ухвалу,як таку, що постановлена без з`ясуванняобставин,що маютьзначення табез чіткогодотримання вимогзакону слідскасувати з направленням справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції, що повинне бути вирішене з суворим дотриманням вимог процесуального закону, про які зокрема йшлося вище.

Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та саму скаргу задовольнити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.

Ухвалу Городоцькогорайонного судуЛьвівської областівід 03січня 2024року скасувати.

Справу за позовомза Акціонерноготовариства «СенсБанк» доТОВ «НАЗІНВЕСТГРУП», ОСОБА_1 провизнання правіпотекодержателя направити до Городоцького районногосуду Львівськоїобластідля вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 23 травня 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: М.М.Шандра

Н.П.Крайник