Рішення

від 14.05.2024 по справі 336/321/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/321/24

Провадження №: 2/336/1232/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 травня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суду м. Запоріжжя в складі головуючого судді Боєва Є.С., за участісекретаря судового засідання Журавель Д.В., розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом заступникакерівника Лівобережноїокружної прокуратуриДонецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 , третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське», про конфіскацію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого зазначав, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за № 1058 від 20.06.2014 року відповідач набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,5529 га з кадастровим номером 1420684500:06:000:0832, що розташована на території Кленівської сільської ради Амвросіївського району Донецької області. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389671514206, номер відомостей про речове право 6080627. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником цієї земельної ділянки і на цей час, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 359814049 від 25.12.2023 року. У цій Інформації у графі «Власники» вказані паспортні дані ОСОБА_1 , з яких видно, що відповідач має паспорт громадянина російської федерації, країна громадянства: російська федерація, РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що на теперішній час вказана земельна ділянка перебуває в оренді СТОВ «Тімірязевське». Оскільки рішення у справі може вплинути на права і обов`язки орендаря, дана юридична особа залучена до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.

Також позивач в обґрунтування позову вказав на те, що на направлений прокуратурою лист з метою з`ясування теперішнього громадянства відповідача ОСОБА_1 отримано 12.09.2023 року відповідь від Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (м. Київ), в якому вказано, що ОСОБА_1 за обліками ДМС не значиться, а згідно даних, зазначених у Витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно відповідач є громадянином російської федерації, адреса проживання: російська федерація, АДРЕСА_1 .

Тобто, ОСОБА_1 отримала вищевказану земельну ділянку у порядку спадкування саме як іноземець. Проте упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1420684500:06:000:0832 відповідач не відчужив її. Оскільки відповідач, який є іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і по теперішній час не відчужив дану земельну ділянку, наявні всі підстави для конфіскації ділянки у власність держави.

У позові також зазначалося, що враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надіслано лист від 12.09.2023 року із повідомленням про виявлені порушення та з вимогою про інформування про вжиті заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. У відповіді на вказаний лист від 24.10.2023 року ГУ Держгеокадастру поінформувало прокуратуру про те, що управління позбавлене можливості звернутися до суду із позовною заявою в зв`язку з обмеженим фінансуванням на сплату судового збору.

Позивач вважає, що зазначені причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування зазначені порушення, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді.

Одночасно з подачею позовної заяви позивач подав до суду заяву про забезпечення позову в якій, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 на даний час як власник має реальну можливість вільно розпоряджатися спірною земельною ділянкою, що обумовлює високу вірогідність здійснення її відчуження, зміни конфігурації (об`єднання, поділу) тощо, з метою запобігання вчинення дій. Які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення щодо конфіскації земельної ділянки, просив суд вжити захід забезпечення у вигляді накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1420684500:06:000:0832, площею 5,5529 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кленівської сільської ради Амвросіївського району Донецької області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389671514206 та яка належить ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 14.03.2024 року (а. с.89-90).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2024 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1420684500:06:000:0832, площею 5,5529 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кленівської сільської ради Амвросіївського району Донецької області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389671514206, власником якої є громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а. с. 91-92).

23.01.2024 року від представника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області - Косовненко Є.О. надійшло клопотання, в якому зазначалося, що позовні вимоги слід задовольнити та постановити рішення згідно вимог законодавства та здійснити розгляд справи без участі представника Головного управління (а. с. 102-103).

07.03.2024 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового розгляду у режимі відеоконференції (а. с. 112-113).

14.03.2024 року від представника позивача надійшла заява про відкладення судового засідання, призначеного на 14.03.2024 року у зв`язку з необхідністю повторного повідомлення відповідача про виклик в судове засідання шляхом публікації виклику на сайті «Судова влада України» (а. с. 116).

Підготовче судове засідання, призначене на 14.03.2024 року відкладено у зв`язку з неявкою відповідача на 30.04.2024 року (а. с. 118).

25.04.2024 року від представника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області - Косовненко Є.О. надійшло клопотання, в якому зазначалося, що позовні вимоги слід задовольнити та постановити рішення згідно вимог законодавства та здійснити розгляд справи без участі представника Головного управління (а. с. 124-126).

30.04.2024 року від представника позивача надійшла заява про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду (а. с. 130-131).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.04.2024 року закрито підготовче провадження в цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024 року (а. с. 134).

14.05.2024 року від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без застосування засобів технічної фіксації. Також в заяві зазначалося про те, що позовні вимоги позивач підтримує і просить позов задовольнити (а. с. 138-139).

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд зазначає таке.

З інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта", відомо, що АТ"Укрпошта" припинило доставку поштових відправлень до/з Росії з перших днів повномасштабного вторгнення.

За інформацією Міністерства закордонних справ України, 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Росією, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Росії та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Вищевикладене свідчить про неможливість повідомлення відповідача шляхом надання судових доручень про вручення судових документів дипломатичними каналами.

За наведеного,в порядкуч.11ст.128ЦПКУкраїни відповідачповідомлявся продату,час імісце судовогозасідання шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Судом встановлено, що неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання, а тому на підставі ч.1 ст.223 ЦПКУкраїни справу розглянуто за їх відсутності.

Під час ухвалення рішення суд відповідно до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації. Це підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 359814049 від 25.12.2023 року. У цій Інформації у графі «Власники» вказані паспортні дані ОСОБА_1 з яких видно, що відповідач має паспорт громадянина російської федерації, країна громадянства: російська федерація, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (а. с. 15-17).

Крім того позивачем в якості письмового доказу надано копію громадянина російської федерації на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачаються такі ж самі відомості стосовно громадянства та місця проживання відповідача (а. с.18-20).

Згідносвідоцтва проправо наспадщину зазаконом, зареєстрованого за № 1058 від 20.06.2014 року (спадкова справа № 247/2014) відповідач набув право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5, 5529 га, кадастровий номер 1420684500:06:000:0832. У цьому свідоцтві про право на спадщину вказані всі вищезазначені відомості щодо паспортних даних, місця проживання та громадянства російської федерації у ОСОБА_1 (а. с. 22).

Також зі змісту наданої отриманої позивачем копії відповіді від 12.09.2023 року, яка надійшла від Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (м. Київ), видно, що ОСОБА_1 за обліками ДМС не значиться (а. с. 48-49; 50).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав вищевказану земельну ділянку у порядку спадкування саме як іноземець. Проте упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку відповідач не відчужив її.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини 2 статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із частиною 3статті 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності. Згідно із статтею 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 6 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Примусове припинення прав на земельну ділянку відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. Таким чином, особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач порушив визначену ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, будучи іноземним громадянином, не відчужив земельну ділянку упродовж року після набуття права власності на неї та на теперішній час безперешкодно використовує спірну земельну ділянку на території України.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Правовий висновок щодо застосування частини 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки відповідач не відчужив її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України), та ця норма є імперативною і не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту чітко визначений частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав. Враховуючи, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку не відчужив її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір за пред`явлення позову у розмірі 2907,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2324 від 17.11.2023 року, а позов задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь прокуратури необхідно стягнути вказану суму судового збору. Також підлягає стягненню з відповідача на користь прокуратури судовий збір в розмірі 1342 грн., оплачений позивачем (згідно платіжної інструкції № 2325 від 17.11.2024 року) при подачі заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, що в загальній сумі складає 4249, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81,125, 145, 153 ЗК України, ст. ст. 16, 346, 354 ЦК України, ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (36039, м. Полтава, вул. Уютна, 23, ЄДРПОУ 39767332) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина російської федерації, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 10.03.2002 року УВД м. Енгельса Енгельського району Саратовської області, код підрозділу НОМЕР_3 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське» (87324, вул. Леніна, 5, с. Кленівка, Амросіївський (Донецький) район Донецької області, ЄДРПОУ: 30905313) про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.

Конфіскувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1420684500:06:000:0832, площею 5,5529 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кленівської сільської ради Амвросіївського (Донецького) району Донецької області, право власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за громадянкою російської федерації - ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389671514206, номер відомостей про речове право 6080627.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури в особі Лівобережної окружної прокуратури Донецької області (знаходиться за адресою:49003, вул. Майдан Озерний, буд. 32, м. Дніпро), отримувач: Донецька обласна прокуратура; ЄДРПОУ 25707002, рахунок № UA918201720343180002000016251, відкритий в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в загальній сумі 4249, 40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Боєв 14.05.24