Постанова

від 13.05.2024 по справі 447/2840/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2840/23 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В. Р.

Провадження № 22-ц/811/3817/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Лук`янович А.П.

з участю: представника Новороздільського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 Новороздільської міської ради Львівської області Баглай О.Д.,

ОСОБА_1 ,його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Новороздільського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 Новороздільської міської ради Львівської області на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 листопада 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новороздільського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 Новороздільської міської ради Львівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 грудня 2021 року у справі № 447/751/20 його поновлено на роботі на посаді сторожа Новороздільської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2 Новороздільської міської ради Львівської області, однак відповідач не виконує рішення суду. Виконавчий лист з виконання вищезазначеного рішення суду пред`явлено до виконання до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, однак вчинені виконавчі дії не призвели до виконання рішення суду. За фактом невиконання рішення суду СВ ВП № 1 РУП ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120221414250000096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України. Вважає, що обов`язок роботодавця виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі полягає у тому, що роботодавець повинен видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися, відтак видання відповідного наказу вважається належним виконанням рішення суду. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу провиплату йомусереднього заробіткуабо різниців заробіткуза часзатримки. Оскільки рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 грудня 2021 року встановлено, що його середньоденна заробітна плата становить 245,86 грн., а відтак середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі становить 33191,10 грн.

З наведених підстав просить стягнути з Новороздільського закладузагальної середньоїосвіти I-IIIступенів №2Новороздільської міськоїради Львівськоїобласті накористь ОСОБА_1 33191,10грн.середнього заробіткуза часзатримки виконаннярішення судупро поновленняйого нароботі.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Новороздільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 33191,10 грн.

Стягнуто з Новороздільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Стягнуто з Новороздільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області судовий збір у розмірі 1073,60 грн. у дохід держави.

Рішення суду оскаржив Новороздільський заклад загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 Новороздільської міської ради Львівської області, в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 грудня 2021 року, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі не виконано, оскільки згідно з штатним розписом відсутня посада сторожа, яка була скорочена у зв`язку з введенням в експлуатацію пожежно-охоронної сигналізації. Введення штатної одиниці сторожа є неможливим, оскільки наказом Міністерства освіти і науки України № 1205 від 06 грудня 2010 року «Про затвердження Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти» передбачено, що штатна одиниця посади сторожа вводиться з метою забезпечення охорони приміщень та споруд шкіл впродовж необхідного для цього часу, де немає можливості передати охорону приміщення на пульт позавідомчої охорони. Наказ Міністерства освіти і науки України № 1205 від 06 грудня 2010 року «Про затвердження Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти» є нормативно-правовим актом, виданим на підставі вимог законодавства, а відтак суд зобов`язаний брати його до уваги при вирішенні спору. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що позивачу було запропоновано вакантну посаду прибиральника службових приміщень та помилково прийшов до висновку, що повідомлення про наявну вакантну посаду не відповідає вимогам законодавства. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Новороздільського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 Новороздільської міської ради Львівської області Баглай О.Д. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2021 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі має наслідком застосування вимог ст. 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом, рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області «Про оголошення догани сторожу школи» №01-01/26 від 12.02.2020 року, скасовано наказ Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » №01-02/19 від 05.03.2020 ро ку; визнано звільнення ОСОБА_1 із займаної посади незаконним; поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області; стягнуто з Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 109 899 гривень 42 копійки; допущено негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Вказане рішення суду набрало законної сили 07.02.2022 року.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2023 задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Новороздільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 75 479 грн. 02. коп.; стягнуто з Новороздільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. 00 коп.

Матеріалами справи також підтверджується, що ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 06.04.2023 року скасовано постанову слідчої СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області від 29.12.2022 року про закриття кримінального провадження внесеного в ЄРДР за №12022141250000096 від 10.03.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а саме невиконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новороздільської міської ради Львівської області).

Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 06.04.2023 року у клопотанні ОСОБА_1 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022141250000096 від 10.03.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України відмовлено.

Відповідно доповідомлення директораНовороздільського закладузагальної середньоїосвіти І-ІІІступенів №2Новороздільської міськоїради Львівськоїобласті №02-04/05від 26.01.2022року щодойого поновлення ОСОБА_1 на посаді на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2021 року позивача повідомлено, що вказаний заклад освіти переведений на централізовану охорону майна з реагуванням наряду поліції охорони.

Відповідно до повідомлення директора Новороздільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області №02-04/19 від 23.05.2022 року позивача повідомлено про відсутність вакантної посади сторожа, оскільки навчальний заклад переведений на централізовану охорону майна з реагуванням наряду поліції.

Відповідно до повідомлення директора Новороздільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області №02-04/97 від 08.03.2023 року ОСОБА_1 втретє повідомлено про відсутність вакантної посади сторожа та про наявність вакантної посади сторожа службових приміщень та пропозицію зайняти цю посаду.

10.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з листом в якому вказав, що він наполягає на виконанні рішення Миколаївського районного суду від 17.12.2021 року про поновлення його на роботі та зазначає, що функції сторожа та прибиральника (посада яку йому пропонували зайняти) не є тотожними і будь-яке їхнє порівняння є помилковим.

З повідомлення в.о. директора Новороздільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області №02-04/97 від 08.09.2023 року вбачається, що позивача знову повідомлено, що в освітньому закладі відсутня посада сторожа згідно з штатним розписом у зв`язку із встановленням охоронної сигналізації, яка функціонує з 01.01.2021 року, тому введення штатної одиниці є неможливим, запропоновано зайняти посаду прибиральника службових приміщень.

З відповіді Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31 серпня 2023 року вбачається, що на підставі виконавчого листа, виданого 21 грудня 2021 року Миколаївським районним судом Львівської області відкрито виконавче провадження №69254731 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі. Виконавче провадження знаходиться на виконанні; відносно боржника тричі виносились постанови про накладення штрафу у зв`язку із невиконанням рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Конституції України, обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Належним виконання судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Вказане міститься у постанові ВС у справі №461/1303/19 від 21.04.2021 року, провадження №61-17899св20.

Таким чином, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця є обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі і такий обов`язок виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Законодавцем передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу судового рішення про поновлення позивача на роботі має наслідком застосування положень ст. 236 КЗпП України, а саме, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невиконання судового рішення про поновлення на роботі сталося з вини самого працівника.

Також матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2021 року, що набрало законної сил, що середньоденна заробітна плата позивача становить 245,86 грн.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку робочих днів у період з 25.02.2023 року по 31.08.2023 року кількість робочих днів становить 135 днів.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 25.02.2023 року по 31.08.2023 року, що складає 135 робочих днів, у розмірі 33 191,10 гривень.

Крім того, поновлення на роботі це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків».

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

Суд першої інстанції вірно врахував, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2021 року про поновлення позивача на роботі відповідачем виконано або що відповідачем вчинялись будь-які дії, спрямовані на виконання вищевказаного рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 грудня 2021 року, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі, оскільки згідно з штатним розписом відсутня посада сторожа, яка була скорочена у зв`язку з введенням в експлуатацію пожежно-охоронної сигналізації, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки питання правомірності скорочення посади і звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа досліджувалося судом першої інстанції при ухваленні рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 грудня 2021 року, що набрало законної сили і підлягає обов`язковому виконанню, і не є предметом даного позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Новороздільського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 Новороздільської міської ради Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївськогорайонного судуЛьвівської областівід 27листопада 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23 травня 2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк