Постанова

від 20.05.2024 по справі 918/1188/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20 травня 2024 року Справа № 918/1188/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024

(ухвалене о 11:46 год. у м. Рівному, повний текст складено 20.03.2024)

у справі № 918/1188/23 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

2) Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 297 106 грн 49 коп.

за участю представників:

від Рівненської обласної ради - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - Патраков О.І.;

від Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради - не з`явився;

прокурор - Немкович І.І.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради, в якому просив:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 26.05.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 02.07.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 11.08.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 19.08.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 24.09.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 27.09.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної ради кошти у розмірі 297 106 грн 49 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі"

Також, оскільки, на переконання прокурора, додаткові угоди слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію шляхом укладання спірних додаткових угод, на переконання позивача мала місце переплата коштів у розмірі 297 106 грн 49 коп.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 20.03.2024 у справі № 918/1188/23 позов задовольнив. Визнав недійсною Додаткову угоду № 1 від 26.05.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною Додаткову угоду № 2 від 02.07.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною Додаткову угоду № 3 від 11.08.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною Додаткову угоду № 4 від 19.08.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною Додаткову угоду № 5 від 24.09.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною Додаткову угоду № 6 від 27.09.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 297 106 грн 49 коп. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 10 280 грн 30 коп. Стягнув з Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 10 280 грн 29 коп.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані додаткові угоди №1 від 26.05.2021, № 2 від 02.07.2021, №3 від 11.08.2021, № 4 від 19.08.2021, №5 від 24.09.2021, № 6 від 27.09.2021 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому, з огляду на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Враховуючи, що спірні додаткові угоди визнані судом недійсними, суд вказав, що розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною за умовами Договору а саме: 2,46913 грн без ПДВ, а здійснивши розрахунки щодо різниці коштів, котрі підлягали до сплаті між сплаченими коштами, з врахуванням змін ціни, внесеними додатковими угодами та первісною ціною, суд дійшов висновку, що ТОВ "РОЕК" за період травень-грудень 2021 року отримано на 297 106 грн 49 коп. більше, ніж передбачалось Договором.

Також, судом надано оцінку підстав звернення прокурора до суду із цим позовом.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 203, 215, 216, 509, 525, 526, 626, 628, 651, 652, 655, 670, 712 Цивільного Кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", у якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 у справі № 918/1188/23 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Суд першої інстанції, стосовно представництва прокурора в суді, не застосував Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", оскільки саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Держава в разі порушення її інтересів у сфері публічних закупівель має право звертатись до суду за їх захистом через орган державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист таких інтересів держави. У справі № 918/1188/23 таким органом є Держаудитслужба.

Здолбунівська окружна прокуратура згідно закону має повноваження звернутись до органу, уповноваженого державою на здійснення державного фінансового контролю, а саме до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, із повідомленням щодо можливого виявлення порушення у сфері державних закупівель та про вжиті заходи щодо усунення порушень, і у випадку якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Приведення зміни ціни до умов договору шляхом укладення Додаткових угод, було викликано зміною коливання ціни на ринку у сторону збільшення у 2021 році та є правомірним, передбаченим положеннями нормативно-правових актів (п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі") та п. 13.8 Договору та в кожному випадку не перевищує 10%.

Укладаючи додаткові угоди, сторони договору про постачання електричної енергії споживачу №32/11079-ВЦ від 03.02.2021 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, та іншими нормативно-правовими актами, не виходили за рамки законодавчо встановленого обмеження у 10%, а загальна ціна Договору залишилася незмінною натомість сторони погоджували зміну загального обсягу товару за Договором, що прямо визначено в п. 2 ч. 5. ст. 4 Закону України "Про публічні закупівлі".

Звертаючись із вимогою про повернення коштів, прокурор просив суд застосувати приписи статті 670 ЦК України, якими в свою чергу передбачено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно п. 4 комерційної пропозиції по закінченню розрахункового періоду, Постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії Споживачем та надає Споживачу рахунок-фактуру та/або Акт приймання-передачі на оплату за фактично спожиту у розрахунковому періоді, який Споживач оплачує не пізніше 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів поданої позовної заяви між сторонами укладені та підписані Акти прийому-передачі за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року. Загальна вартість наданих Постачальником Споживачу послуг становить 978 369 грн 09 коп., що значно менше обумовленої сторонами ціни у Договорі. Складання обома сторонами відповідних Актів прийому-передачі електричної енергії без зауважень нівелює твердження прокурора про наявність недопоставленого, проте оплаченого, обсягу електричної енергії за спірними Договорами.

Судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовано положення ч. 3 ст. 632 ЦК України за якими зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Прокурор звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, вважає, що закупівля товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти, а також укладання додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Однак, посилання прокурором щодо використання КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" бюджетних коштів на закупівлю електричної енергії, відповідними обґрунтуваннями та доказами наявними в матеріалах справи не підтверджуються та судом першої інстанції це також не було досліджено.

Джерелом фінансування КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" окрім бюджетних коштів усіх рівнів є інші надходження коштів. В той же час, прокурором не надано доказів, що КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" здійснено розрахунок по спірних додаткових угодах саме бюджетними коштами.

За наведеного скаржник вважає оскаржене рішення незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не в повній мірі встановлено обставини, які мають значення для справи.

Прокурор подав суду відзив, у якому заперечує проти доводів скаржника, з таких підстав.

Додаткова угода №1 укладена безпідставно, адже фактично коливання ціни електроенергії на ринку, порівняно ціною встановленою у Договорі відбулося в сторону зменшення. Відтак, оскільки додаткова угода № 1 укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягає визнанню судом недійсною, подальші додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом. Так, укладення додаткової угоди № 2 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 10,6 % відносно ціни, визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 3 - на 16,7 %; додаткової угоди № 4 - на 23,4 %; додаткової угоди № 5 - на 30,8 %; додаткової угоди № 6 - на 38,9 %.

Перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення договору про постачання (закупівлю) електричної енергії за ціною 2,46913 гри. без ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 38,9% є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Оскаржувані додаткові угоди № 1 від 26.05.2021, № 2 від 02.07.2021, № 3 від 11.08.2021, №4 від 19.08.2021, № 5 від 24.09.2021, № 6 від 27.09.2021 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку

Оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами Договору, а саме 2,46913 грн без ПДВ.

Укладення безпідставних додаткових угод та зайва сплата бюджетних коштів порушує економічні права та інтереси територіальної громади, що спричинило невиправдані витрати бюджетних коштів без отримання очікуваного блага для українського народу, що представляється органом місцевого самоврядування - Рівненською обласною радою.

Враховуючи те, що Рівненська обласна рада, яка не здійснює захист інтересів держави, прокурор, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зобов`язаний був здійснити представництво в суді законних інтересів держави.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Враховуючи викладене, просить рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 у справі № 918/1188/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 20.05.2024 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 у справі № 918/1188/23 слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Крім того, представник скаржника вважав за необхідне заслухати пояснення представника Рівненської обласної ради, яка заперечує проти того, що має виступати позивачем у цій справі.

В той же час, суд проаналізувавши матеріли справи, позицію позивача, котра міститься у заявах по суті справи, відсутність відзиву на апеляційну скаргу від Рівненської обласної ради, суд апеляційної дійшов висновку про можливість початку судового засідання без участі представника позивача.

Прокурор в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 20.05.2024 представники Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що Рівненська обласна рада та Комунальне підприємство "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради були належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції та довідки про доставку електронних листів (т. 2, а. с. 142-144), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради проведено закупівлю UA-2020-12-30-006182-с за предметом: "Електрична енергія" очікуваною вартістю 1 478 250 грн (т. 1, а. с. 24-34).

В подальшому, між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021 (далі - Договір, т. 1, а. с. 35-40).

Згідно з п. 1.2. Договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ).

За цим Договором Постачальник продає Споживачу електричну енергію (код за ДК021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5- електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, Споживач (КП "Рівненська обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради) розраховується з Постачальником (ТОВ "РОЕК") за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Згідно з п. 13.1. Договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви- приєднання (додаток №1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3 до договору) та діє до 31.12.2021 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.

Відповідно по пункту 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https//www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "Оператор ринку" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "Оператор ринку" згідно із законодавством або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціпи товару на ринку;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару па ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих ній (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін на нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКН про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору па строк, достатній для проведення процедури закупівлі спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, у кладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Відповідно до додатку № 2 до Договору №32/11079-ВЦ від 03.02.2021 ціна за електричну енергію становить 2,46913 грн. без ПДВ., та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача + Трозподіл, де: Цзак закупівельна ціна за розрахунковий період; Цп ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу; Тпередача тариф на послугу з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК"Укренерго"; Трозподіл тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідного оператора системи розподілу (т. 1, а. с. 44-47).

У подальшому, після укладення договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди (т. 1, а. с. 49-54).

А саме:

1) додатковою угодою № 1 від 26.05.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 2,59302 грн без ПДВ (на 5 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільногокодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.05.2021;

2) додатковою угодою № 2 від 02.07.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 2,73018 грн без ПДВ (на 10,6 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.06.2021;

3) додатковою угодою № 3 від 11.08.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 2,88103 грн без ПДВ (на 16,7 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.07.2021;

4) додатковою угодою № 4 від 19.08.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,04696 грн без ПДВ (на 23,4 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.08.2021;

5) додатковою угодою № 5 від 24.09.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,22946 грн без ПДВ (на 30,8 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.08.2021;

6) додатковою угодою № 6 від 27.09.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію, збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,43019 грн без ПДВ (на 38,9 %). Згідно із п.3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.08.2021.

Відповідно до наданих КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради актів приймання-передачі електричної енергії та актів прийняття-передавання товарної продукції, ТОВ "РОЕК" на виконання Договору поставлено 229 945 кВт*год електричної енергії на загальну суму 815 306 грн 81 коп. без ПДВ, 978 369 грн 09 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 91-100), а саме:

- згідно з актом № А-6862599203 за березень 2021 року - 23 952 кВт*год на суму 59 121 грн 44 коп. без ПДВ, 70 945 грн 72 коп. з ПДВ;

- згідно з актом № А-6075335593 за квітень 2021 року - 32 610 кВт*год на суму 80 492 грн 24 коп.. без ПДВ, 96 590 грн 68 коп. з ПДВ;

- згідно з актом № А-6122378976 за травень 2021 року - 10 273 кВт*год на суму 26 638 грн 14 коп. без ПДВ, 31 965 грн 76 коп. з ПДВ;

- згідно з актом № А-6076798088 за червень 2021 року - 25 940 кВт*год на суму 70 820 грн 86 коп. без ПДВ, 84 985 грн коп. з ПДВ;

- згідно з актом № А-6077671417 за липень 2021 року - 17 454 кВт*год на суму 47 652 грн 55 коп. без ПДВ, 57 183 грн 06 коп. з ПДВ;

- згідно з актом № А-6079152143 за серпень 2021 року - 19 174 кВт*год на суму 68 403 грн 40 коп. без ПДВ, 82 084 грн 08 коп. з ПДВ;

- згідно з актом № 480031702/9/1 за вересень 2021 року - 21 369 кВт*год на суму 82 176 грн 76 коп. без ПДВ, 98 612 грн 11 коп. з ПДВ;

- згідно з актом № 480031702/10/1 за жовтень 2021 року - 24 045 кВт*год на суму 107 882 грн 27 коп. без ПДВ, 129 459 грн 67 коп. з ПДВ;

- згідно з актом № 480031702/11/1 за листопад 2021 року - 25 989 кВт*год на суму 127 660 грн 23 коп. без ПДВ, 153 192 грн 28 коп. з ПДВ;

- згідно з актом № 480031702/12/1 за грудень 2021 року - 29 139 кВт*год на суму 144 458 грн 92 коп. без ПДВ, 173 350 грн 70 коп. з ПДВ.

На переконання прокуратури, додаткові угоди № 1-6 до Договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти в сумі 297 106 грн 49 коп. - стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Щодо звернення прокурора до суду із цим позовом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в постанові від 26.02.2019 у справі №915/478/18, в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, в постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, в постанові від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, в постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У цьому випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод відповідачем-2 фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б".

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/580/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, статтею 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально- економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. З ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. ст. 61, 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Органи місцевого самоврядування самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст. 70 Бюджетного кодексу України, видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно зі статтями 89-91 цього Кодексу. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на охорону здоров`я.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. З п. 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Заклад охорони здоров`я є бюджетною, неприбутковою установою, юридичною особою публічного права, фінансується, зокрема, з обласного бюджету за відповідною бюджетною програмою, за якою визначено конкретні цілі на реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я на відповідній території.

Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор зазначав, зокрема, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" уклали додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання коштів з обласного бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за незаконними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.

Заявлена прокурором позовна вимога спрямована на захист державного та суспільного інтересу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема обласної ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Ураховуючи наведене, КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електроенергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неотримання товару, придбаного за кошти місцевого бюджету для реалізації політики у сфері охорони здоров`я порушує економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Згідно з п. 1.1 Статуту КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням сесії Рівненської обласної ради № 1634 від 17.03.2020 (далі - Статут), власником лікарні є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради.

Пунктом 6.1 Статуту передбачено, що органом управління КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради є Рівненська обласна рада. Відповідно до п. 8.3 Статуту, Рівненська обласна рада здійснює контроль за діяльністю лікарні шляхом перевірок усіх питань фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування", відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з річним планом закупівлі, джерело фінансування вищевказаної закупівлі - місцевий бюджет.

Оскільки засновником КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та власником її майна є територіальна громада Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі (п.п. 8.47, 10.2, 10.3 зазначеної постанови).

Таким чином, укладення безпідставних додаткових угод та зайва сплата бюджетних коштів порушує економічні права та інтереси територіальної громади, що спричинило невиправдані витрати бюджетних коштів без отримання очікуваного блага для українського народу, що представляється органом місцевого самоврядування - Рівненською обласною радою.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що комунальний заклад - лікарня у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19 (підп. 6.49).

Згідно із ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором, комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування закладу незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Таким чином, оскільки, за результатами вивчення матеріалів закупівлі, витрати на оплату електричної енергії за Договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, укладеним між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", здійснювалися за рахунок коштів обласного бюджету, КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" РОР розпорядилося не власними коштами, а витратило бюджетні кошти, виділені із обласного бюджету.

Засновником КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" РОР та власником його майна є територіальна громада Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів.

Відтак Рівненська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20, від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.

Крім того, суд відзначає, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Тому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у цій справі в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, як органу, що здійснює, зокрема, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади, а також, як засновника комунального підприємства.

З огляду на викладене, суд відхиляє аргументи скаржника про те, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

До того ж суд зазначає, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено висновок, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Окружною прокуратурою в межах повноважень, наданих ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", на адресу Рівненської обласної ради 06.09.2023 направлено лист за № 54/2-989вих-23 про вжиття заходів, в тому числі представницького характеру, щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно сплачених коштів (т. 1, а. с. 126-131).

Відповідно до інформації Рівненської обласної ради № 09-3186/01 від 29.09.2023, заходи щодо усунення порушень, в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 297 106 грн 49 коп., не вживались. Натомість орган місцевого самоврядування наполягає, що не є головним розпорядником бюджетних коштів, а також органом, що здійснює державний фінансовий контроль та контроль у сфері публічних закупівель (т. 1, а. с. 132).

Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Рівненської обласної ради шляхом звернення до суду з даним позовом.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з цим позовом.

Листом № 52/2-1306вих-23 від 21.11.2023 прокурор повідомив Рівненську обласну раду про звернення до суду в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 297 106 грн 49 коп. (т. 1, а. с. 136-141).

Враховуючи, що обласна рада самостійно не звернулася до суду, про що повідомила прокуратуру, прокурор подав позов в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та дотримався порядку, передбаченого вказаною статтею, для звернення до суду з відповідним позовом.

Тому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у цьому випадку прокурором обґрунтовано звернення до суду в особі Рівненської обласної ради та дотримано порядок, установлений законодавством.

Щодо позовних вимог по суті, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обгрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що відповідачі уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" і на момент підписання договору погодили всі його істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань.

Відповідачі домовились про продаж електричної енергії в обсязі 405 000 кВт*год.; ціна цього договору на 2021 рік становила 1 200 000 грн у тому числі ПДВ (п. п. 1.3., 5.1. Договору).

Однак, в подальшому, сторони Договору почали вносити у правочин зміни, зокрема, шляхом укладання додаткової угоди № 1 від 26.05.2021.

В той же час, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що упродовж 2021 року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

Так, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання оскаржуваної додаткової угоди № 1 від 26.05.2021, ТОВ "РОЕК" надано відомості з веб-сайту ДП "Оператор Ринку", яка містить порівняльний аналіз середньозважених цін на електричну енергію на квітень 2021 року. Сторони визначили ціну за 1 кВт*год - 2,59302 грн без ПДВ. Згідно з п. 3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.05.2021.

Водночас, опрацюванням інформації з веб порталу ДП "Оператор ринку" (т. 1, а. с. 83-90) встановлено станом як на дату укладання згаданої додаткової угоди, так і на дату її розповсюдження, ціни за одиницю товару не збільшились, а навпаки - зменшились з урахуванням такого.

Так, станом на 03.02.2021 середньозважена ціна на електричну енергію на ринку РДН становила 1 765,40 грн/МВт.год (без ПДВ), а на ринку ВДР - 1 942 грн 72 коп./МВт*год (без ПДВ).

Проте, станом на 01.05.2021 (дата, на яку фактично поширюється дія додаткової угоди № 1) ціна електричної енергії на ринку РДН становить - 1 237 грн 78 коп./МВт*год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 29,88 %), а на ринку ВДР - 1 285 грн 69 коп./МВт*год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 33,82 %).

Крім того, станом на 26.05.2021 (дату укладення додаткової угоди № 1) ціна електричної енергії на ринку РДН становить - 1 344 грн 37 коп./МВт*год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 23,84 %), а на ринку ВДР - 1 368 грн 56 коп./МВт*год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 29,55 %).

Крім того, станом на лютий 2021 року середньозважена ціна на електричну енергію на ринку РДН становила 1 611 грн 59 коп./МВт*год (без ПДВ), а на ринку ВДР - 1 756 грн 16 коп./МВт*год (без ПДВ).

У той же час, середньозважена ціна на ринку РДН за травень 2021 року становить - 930 грн 07 коп./МВт*год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 42,28 %), а на ринку ВДР - 963 грн 23 коп./МВт*год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 45,15%).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що додаткова угода №1 укладена безпідставно, адже фактично коливання ціни електроенергії на ринку, порівняно з ціною встановленою у Договорі відбулося в сторону зменшення.

Відтак, оскільки додаткова угода № 1 укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягає визнанню судом недійсною, наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Щодо визнання додаткових угод № 2 від 02.07.2021, № 3 від 11.08.2021, № 4 від 19.08.2021, № 5 від 24.09.2021, № 6 від 27.09.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021 суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

У справі №922/2321/22 на вирішення Великої Палати Верховного Суду було поставлено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду виснувала, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на таке:

"43. Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

44. Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

45. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

46 За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

47. Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

48.Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

49. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

50. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

51. Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

52. Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

53. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

54. Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

55. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

56.У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922- VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

57. В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

58. Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

59. Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

60. Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. При цьому зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

61. Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

62. Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу", коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

63. За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.".

Водночас згідно з оспорюваними додатковими угодами сторонами неодноразово було змінено істотні умови договору (збільшено ціну на електричну енергію), а саме укладення додаткової угоди № 2 призвело до збільшення ціни за 1 кВт*год. на 10,6 % відносно ціни, визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 3 - на 16,7 %; додаткової угоди № 4 - на 23,4 %; додаткової угоди № 5 - на 30,8 %; додаткової угоди № 6 - на 38,9 %.

Докази надані для підтвердження обґрунтованості внесення змін до Договору зі сторони TOB "РОЕК", а саме роздруківки із сайту ДП "Оператор ринку", - не відображають реальне коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, а також за відсутності підстав для укладання додаткової угоди № 1 від 26.05.2021, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що додаткові угоди № 1 від 26.05.2021, № 2 від 02.07.2021, № 3 від 11.08.2021, № 4 від 19.08.2021, № 5 від 24.09.2021, № 6 від 27.09.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №32/11079-ВЦ від 03.02.2021, за встановлених обставин справи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю електричної енергії суперечать нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 297 106 грн 49 коп., апеляційний господарський суд враховує таке.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Вище встановлено, що у період з березня по грудень 2021 року КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради було спожито 229 945 кВт*год. електричної енергії. за споживання котрої постачальнику було сплачено 978 369 грн 09 коп.

Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, відтак правовідносини між КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись додатком №2 до зазначеного договору.

Внаслідок виконання КП "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними правочинами ТОВ "РОЕК" було безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 297 106 грн 49 коп., які останній зобов`язаний повернути споживачу в силу приписів ст. ст. 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого по суті висновку про наявність підстав для задоволення позову і у вказаній частині щодо стягнення грошових коштів.

Тому, суд апеляційної інстанції підсумовує, що місцевий господарський суд правомірно ухвалив рішення про задоволення позову прокурора.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 у справі № 918/1188/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 у справі № 918/1188/23 - без змін.

2. Справу № 918/1188/23 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" травня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.