Рішення

від 08.02.2024 по справі 911/2418/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/2418/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Виконувача обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради

до 1) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області

2) Фермерського господарства «Зернівка»

3) ОСОБА_1

прo скасування наказів, визнання недійними договорів оренди та скасування державної реєстрації речових прав

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

прокуратури: не з`явився

позивача: не з`явився

відповідача1: ОСОБА_2

відповідача2: не з`явився

відповідача3: ОСОБА_1 .

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Виконувача обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради (надалі позивач) до 1) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (надалі відповідач1), 2) Фермерського господарства «Зернівка» (надалі відповідач2), 3) ОСОБА_1 (надалі відповідач3) прo скасування наказів, визнання недійними договорів оренди та скасування державної реєстрації речових прав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року відкрито провадження у справі № 911/2418/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.09.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.09.2023 року від відповідача3 надійшла заява б/н від 07.09.2023 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 року підготовче засідання відкладено на 28.09.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 13.09.2023 року від відповідача3 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.09.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 26.09.2023 року від відповідача3 надійшла заява б/н від 26.09.2023 року про відкладення розгляду справи та клопотання б/н від 26.09.2023 року про витребування доказів.

До канцелярії Господарського суду Київської області 27.09.2023 року від відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву № 04-15/86 від 27.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 19.10.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 29.09.2023 року від відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву № 04-15/86 від 25.09.2023 року та клопотання б/н б/д про поновлення строку на подання відзиву, яке задоволено судом.

До канцелярії Господарського суду Київської області 03.10.2023 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив № 51/2-1092вих.23 від 02.10.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 16.10.2023 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив № 51/2-1141вих.23 від 13.10.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 19.10.2023 року від відповідача3 надійшла заява б/н від 19.10.2023 року про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2023 року підготовче засідання у справі № 911/2418/23 перенесено на 09.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2023 року підготовче засідання відкладено на 07.12.2023 року.

У підготовчому засіданні 07.12.2023 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав. Представники позивача та відповідачів 1-3 у судове засідання не з`явилися.

Крім того, судом розглянуто клопотання відповідача3 б/н від 26.09.2023 року про витребування доказів.

У вказаному клопотанні представник відповідача3 просить суд витребувати у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3, код 39411771) відомості (довідку) про осіб, які отримали доступ до інформації про суб`єкта речового права у ДЗК за період з 2014 по 2019 роки за наступними кадастровими номерами земельних ділянок: 3225583000:08:004:0063; 3225583000:08:005:0044; 3225583000:08:005:0045; 3225583000:08:012:0251; 3225583600:03:002:0060.

В обґрунтування необхідності витребування вищенаведених доказів відповідач3 зазначає, що відповідні докази підтверджують обставини, що є предметом доказування у даній справі.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ч. 3).

Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (ч. 6).

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали (ч. 7).

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ч. 8).

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду (ч. 9).

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача3 про витребування доказів обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 07.12.2023 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.01.2024 року.

У судовому засіданні 18.01.2024 року судом оголошено перерву у розгляді справи № 911/2418/23 на 08.02.2024 року.

У судовому засіданні 08.02.2024 року представники відповідачів 1, 3 проти позову заперечували, прокуратура та позивач в судове засідання не прибули, в ході розгляду спору позовні вимоги підтримували.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 08.02.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, виконувачем обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Яготинської міської ради (надалі позивач) до 1) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (надалі відповідач1), 2) Фермерського господарства «Зернівка» (надалі відповідач2), 3) ОСОБА_1 (надалі відповідач3) прo скасування наказів, визнання недійними договорів оренди та скасування державної реєстрації речових прав, а сме:

- визнати незаконним та скасувати: наказ Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 05.08.2014 року за № 10-3057/15-14 сг; наказ Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 05.08.2014 року за №10-3747/15-14 сг; наказ Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 05.08.2014 року за №10-3746/15-14 cг наказ Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 05.08.2014 року за №10-3748/15-14 сг; наказ Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 05.08.2014 року за №10-3749/15-14 сг.

- визнати недійсними: договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:004:0063, який укладений 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 ; договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:005:0044, який укладений 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 ; договір оренди земельної ділянки з Кадастровим номером 3225583000:08:005:0045, який укладений 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:012:0251, який укладений 14.11.2014 року між Головним Управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1

- скасувати державну реєстрацію речового права оренди: на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583000:08:004:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502624232255, запис про інше речове право №7714813 від 17.11.2014 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583000:08:005:0044, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502627732255, запис про інше речове право №7714286 від 17.11.2014 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583000:08:005:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502631532255, запис про інше речове право №7714463 від 17.11.2014 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:002:0060, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502637832255, запис про інше речове право №7714109 від 17.11.2014 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначається, що Бориспільською окружною прокуратурою під час вивчення стану законності у сфері користування землями сільськогосподарського призначення в межах Яготинської об`єднаної територіальної громади Бориспільського району Київської області виявлено порушення вимог земельного законодавства при передачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 .

Встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 року №10-3057/15-14 сг ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 51,0300 га з кадастровим номером 3225583000:08:004:0063 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:004:0063, який 17.11.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7714813.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 року №10-3747/15-14 сг ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 3,0000 га з кадастровим номером 3225583000:08:005:0044 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:005:0044, який 17.11.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7714286.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 року №10-3746/15-14 cг ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 7,0000 га з кадастровим номером 3225583000:08:005:0045 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:005:0045, який 17.11.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7714463.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 року №10-3748/15-14 сг ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 51,360 га з кадастровим номером 3225583000:08:012:0251 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:012:0251, який 17.11.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7715032.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 року № 10-3749/15-14 сг ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 22,459 га з кадастровим номером 3225583600:03:002:0060 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:002:0060, який 17.11.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7714109.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15.12.2020 року №46-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Яготинській міській громаді Бориспільського району Київської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6325,4628 га згідно додатку, що є невід`ємною частиною цього наказу відповідно до акту приймання-передачі.

Пунктом 2 вищевказаного наказу передбачено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до листа Яготинської міської ради від 12.06.2023 року №08-28/2528 земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060 обліковуються у комунальній власності Яготинської міської ради.

При цьому, рішеннями Яготинської міської ради від 25.02.2021 року №№ 261-06-VIII, 262-06-VIII, 263-06-VIII, 264-06-VIII, а також від 30.03.2021 року №437-07-VIII внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060, укладених у 2014 році між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та громадянином України ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаних рішень між Яготинською міською радою, як орендодавцем, та громадянином України ОСОБА_1 , як орендарем, 01.04.2021 року укладено додаткові угоди до договорів оренди від 14.11.2014 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3225583000:08:012:0251, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:004:0063 (в частині встановлення розміру орендної плати) та 12.05.2021 року укладено аналогічну додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:002:0060. Одночасно, згідно пунктів 3 вищевказаних додаткових угод решту умов договорів оренди земельних ділянок залишено без змін.

Викладене також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.05.2023 року №332338066, із якої вбачається, що у 2021 році відбулась заміна орендодавця земельних ділянок з кадастровими номерами: 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060 з держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області на територіальну громаду в особі Яготинської міської ради.

Прокуратура у позові зазначає про порушення встановленого законодавством порядку надання в оренду земельних ділянок відповідачу без проведення земельних торгів.

Зокрема, за твердженням прокуратури, відповідач мав право на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів лише для створення фермерського господарства, а для поповнення земельного банку вже існуючого ФГ «Зернівка» надання в оренду земельних ділянок мало відбуватись виключно за наслідками проведення земельних торгів.

За твердженням прокуратури без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам. Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення цього господарства як юридичної особи та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства.

Однак, на час прийняття 05.08.2014 року Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірних наказів у користуванні ОСОБА_1 (в тому числі на праві постійного користування), а також очолюваного ним Фермерського господарства «Зернівка» вже перебували земельні ділянки загальною площею понад 367 га.

Так, на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія та номер: ІІІ-КВ №025052, виданого головою Яготинської районної ради народних депутатів Яготинського району Київської області 22.12.2001 року, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 49,6 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Сулимівської сільської ради Яготинського району (у подальшому указану земельну ділянку зареєстровано в НКС ДЗК, кадастровий номер 3225587200:01:004:0007, 17.12.2013 року відомості про речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №3899067).

Також, на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.09.2001 року, реєстраційний номер АЕЕ № 046760, укладеного між Лемешівською сільською радою та ОСОБА_1 , останньому надано в оренду «з метою ведення фермерського господарства» земельну ділянку на території сільської ради площею 136,5 га.

У подальшому 24.03.2003 року між Яготинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено нову угоду (реєстраційний номер ВАЕ № 807453), згідно якої до зазначеного вище договору оренди земельної ділянки внесено зміни в частині зміни орендодавця: з Лемешівської сільської ради на Яготинську районну державну адміністрацію, а також зміни площі земельної ділянки, що передається в оренду з 136,5 га до 85,2 га.

Після цього, Головним управлінням Держземагентства у Київській області винесено наказ «Про внесення змін до договору оренди» від 29.12.2014 року №1014550/15-14, яким продовжено строк дії договору оренди указаної земельної ділянки на 25 років. На виконання вказаного наказу, Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 06.01.2015 року укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:012:0252 площею 85,1999 га.

Яготинською районною державною адміністрацією 09.10.2006 року укладено з Фермерським господарством «Зернівка» в особі його голови ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки. Згідно умов указаного договору Яготинська районна державна адміністрація надала у користування ФГ «Зернівка» земельну ділянку з кадастровим номером 3225583000:07:001:0003 «для розширення фермерського господарства в адміністративних межах Лемешівської сільської ради Яготинського району» загальною площею 235,9599 га.

У подальшому, 29.12.2012 року сторонами внесено зміни до указаного договору, за наслідками яких між Яготинською районною державною адміністрацією та ФГ «Зернівка» в особі її голови ОСОБА_1 укладено два договори про внесення змін до договору оренди від 09.10.2006 року, згідно яких ФГ «Зернівка» надавалося у користування «для ведення фермерського господарства» дві земельні ділянки площами 7,7908 га (кадастровий номер 3225583000:07:001:0006) та 228,1691 га (кадастровий номер 3225583000:08:002:0011) на території Лемешівської сільської ради Яготинського району.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006242314, ОСОБА_1 є засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) фермерського господарства «Зернівка» (код ЄДРПОУ 20625015, дата державної реєстрації фермерського господарства 18.02.1993, дата запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - 13.04.2009).

Таким чином, як зазначає прокуратура у позові, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що у його користуванні та у користуванні заснованого та очолюваного ним Фермерського господарства «Зернівка» перебувають земельні ділянки загальною площею понад 367 га, під приводом створення фермерського господарства, з метою уникнення проведення обов`язкових земельних торгів звернувся 31.07.2014 року із заявами (клопотаннями) до Головного управління Держземагентства у Київській області про отримання в оренду додаткової землі.

З урахуванням наведеного, а також того факту, що на момент прийняття оскаржуваних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області та укладення договорів оренди ОСОБА_1 перебував у статусі засновника та керівника ФГ «Зернівка» (зареєстрованого у 1993 році), прокуратура наполягає, що отримання ним у серпні 2014 року земельних ділянок мало відбутися виключно за результатами проведення земельних торгів.

З моменту передання в оренду і по цей час земельні ділянки перебувають у фактичному володінні ФГ «Зернівка», оскільки згідно листа Яготинської міської ради від 12.06.2023 №08-28/2528 орендна плата за користування земельним ділянками із кадастровими номерами: 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060 надходить від ФГ «Зернівка», керівником якого є громадянин України ОСОБА_1 .

Також прокуратура зазначає про порушення ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки Головним управлінням Держземагентства у Київській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, викладених у клопотаннях ОСОБА_1 . Зокрема, не встановлено дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

У зв`язку з чим, прокуратура у позові просить визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 05.08.2014 року № 10-3057/15-14 сг, №10-3747/15-14 сг, №10-3746/15-14, №10-3748/15-14 сг; №10-3749/15-14 сг.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається в якості обов`язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України правочин зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тик, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи, що правовою підставою для укладення 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 . Договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060, були накази Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 05.08.2014 року № 10-3057/15-14 сг, №10-3747/15-14 сг, №10-3746/15-14, №10-3748/15-14 сг; №10-3749/15-14 сг, про незаконність яких заявлено в цьому позові, прокуратура одночасно просить визнати недійсними відповідні Договори оренди земельних ділянок та скасувати їх державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вказане вище відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову в особі Яготинської міської ради, як власника земельних ділянок, що перейшли у комунальну власність.

В ході розгляду спору відповідачі 1, 3 подали відзиви, в яких позовні вимоги заперечували. Відповідач 1 в заперечення позовних вимог посилався на відсутність в його діях порушень вимог закону та пропуск строків позовної давності. Відповідач 3 посилався на пропуск строку позовної давності. Зазначав, що позовні вимоги заявлені поза межами позовної давності, а клопотання прокурора про поновлення пропущеного строку позовної давності є необгрунтованим.

Зокрема, як зазначають відповідачі, про обставини передачі ОСОБА_1 земельних ділянок за спірними наказами та договорами оренди прокурору стало відомо ще під час перевірки у січні 2016 року. Листом Бориспільської місцевої прокуратури від 14.01.2016 року за №34-04-388-вих-16 відповідача- ОСОБА_1 повідомлено, шо «Яготинським відділом Бориспільської місцевої прокуратури за дорученням Бориспільської місцевої прокуратури здійснено перевірку законності передачі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583000:08:012:0252, 3225583000:08:002:011, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:004:0063, 3225583000:07:001:0006, 3225583600:03:002:0060, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:012:0251, 3225587200:01:004:0007. За результатами вищевказаної перевірки підстав для прокурорського реагування не вбачається.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд було встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

Як визначено ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України в редакції станом на момент видачі Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірних наказів у серпні 2014 року, не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Також, суд враховує, що відповідною нормою визначено випадок передачі громадянам земельних ділянок саме для ведення, а не створення чи заснування фермерського господарства.

В той же час, суд також враховує специфіку здійснення фермерської діяльності, яка врегульована Законом України «Про фермерське господарство», з огляду на преамбулу якого (в редакції станом на серпень 2014 року) визначено, що цей Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

В даному випадку, за спірними наказами Головного управління Держземагентства у Київській області земельні ділянки надавались громадянину ОСОБА_1 , який використовував їх у діяльності заснованого ним Фермерського господарства «Зернівка», що жодним чином не суперечить чинному у той час законодавству.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції станом на серпень 2014 року) фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції станом на серпень 2014 року) було визначено порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передбачено, що у заяві для отримання (придбання) у власність або в орендуземельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

З приводу тверджень прокуратури, що ОСОБА_1 звернувся 31.07.2014 року із заявами (клопотаннями) до Головного управління Держземагентства у Київській області про отримання в оренду додаткової землі під приводом створення фермерського господарства, з метою уникнення проведення обов`язкових земельних торгів, судом встановлено, що відповідні твердження не обґрунтовані і безпідставні, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про подання ОСОБА_1 недостовірних відомостей чи приховання дійсних намірів. Земельні ділянки отримувались саме для ведення, а не створення фермерського господарства.

Щодо тверджень прокуратури про порушення ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та ненадання Головним управлінням Держземагентства у Київській області належної оцінки обставинам і умовам надання земельних ділянок ОСОБА_1 , суд зазначає про суперечливість відповідної позиції. Зокрема, ОСОБА_1 не мав наміру отримати земельні ділянки для створення фермерського господарства, відповідні землі були необхідні для розширення вже створеного ним та функціонуючого Фермерського господарства «Зернівка», яке на той час вже біля 10 років функціонувало, виробляло, переробляло та реалізовувало товарну сільськогосподарську продукцію. Відповідні факти були очевидними і в логічному зв`язку спростовували сумніви у намірах та спроможності відповідача 3. Фактів які свідчать про протилежне (нездійснення діяльності, простоювання земель чи інші ознаки недобросовісного використання земельних ділянок) прокуратурою не наведено.

Крім того, ведення відповідачем3 фермерського господарства цілком обґрунтовує наявність у відповідача3 відповідних навиків, можливостей та спроможності, тому прагнення до розширення успішно функціонуючого фермерського господарства, що у 2014 році допускалось чинним законодавством, було природнім і законним.

Щодо відсутності у власності відповідача3 необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі, суд зазначає, що сільськогосподарська техніка не обов`язково має бути у власності саме ОСОБА_1 , необхідна техніка може залучатись на умовах користування чи послуг. До того ж, сама прокуратура у позові зазначає, що за ФГ «Зернівка» зареєстровано 3 колісних трактори та 1 зернозбиральний комбайн.

Крім того, як вбачається зі змісту протоколу від 10.02.2020 року допиту свідка ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42019110000000352, долученому прокуратурою до позовних матеріалів, ОСОБА_1 (відповідач3) повідомив, що у фермерському господарстві, окрім його членів, під час сезонних робіт працюють також 8-10 осіб, з якими укладаються строкові трудові угоди. Здебільшого, вони є водіями, також можуть виконувати іншу необхідну роботу. Для обробітку землі та іншої роботи у власності відповідача3 та власності фермерського господарства перебувають зернозбиральний комбайн «Сампо», трактори Т-150, MT3-12212, Т-16, ЮМЗ-6, МТЗ-80 (загалом 7 одиниць техніки), а також сівалки, плуги, культиватори, оприскувачі, борони тощо. Земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням вирощуються, здебільшого, пшениця, соя, горох, кукурудза.

Відомості відповідного протоколу допиту не спростовані матеріалами кримінального розслідування, тому твердження прокуратури про відсутність у ОСОБА_1 матеріально-технічної бази, можливості та наміру використання земельних ділянок у фермерській діяльності є суперечливими і не обґрунтованим.

За наведених обставин та недоведеності фактів, які суперечать особливостям та засадам ведення фермерського господарства, саме лише посилання на фомальний підхід Головного управління Держземагентства у Київській області до розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства та видачі оспорюваних наказів, не може покладатись в основу висновків про неправомірність виділення земельних ділянок.

Твердження прокуратури про відсутність у ОСОБА_1 наміру створювати фермерське господарство та наявність мети використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншим приватним суб`єктом в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів та спрямоване на штучне збільшення земельного банку ФГ «Зернівка», не обґрунтовані, оскільки за специфікою діяльності фермерського господарства, таке господарство та його засновник в питаннях ведення такого господарства, фактично ототожнюються. Тобто, по відношенню до ОСОБА_1 створене і очолюване ним ФГ «Зернівка» в контексті спірних правовідносин не може кваліфікуватись як інший приватний суб`єкт.

Крім того, суд зауважує, що спірні земельні ділянки відводились відповідачу 3 в оренду для їх використання у започаткованій ним фермерській діяльності, тому на такі земельні ділянки не поширюється обмеження щодо одноразового використання права на безоплатне одержання громадянином земельної ділянки у власність. Спірні земельні ділянки одержані у користування (оренду) і за них сплачується орендна плата, про що зазначає сама прокуратура у позові.

Таким чином, відсутні підстави для висновків про незаконність наказів Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 05.08.2014 року № 10-3057/15-14 сг, №10-3747/15-14 сг, №10-3746/15-14, №10-3748/15-14 сг; №10-3749/15-14 сг.

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання наказів Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 05.08.2014 року № 10-3057/15-14 сг, №10-3747/15-14 сг, №10-3746/15-14, №10-3748/15-14 сг; №10-3749/15-14 сг неправомірними та їх скасування, відсутні підстави також для визнання недійсними укладених на їх підставі 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 . Договорів оренди земельних та скасування їх державної реєстрації. Оскільки відповідач3 добросовісно та за цільовим призначенням використовує земельні ділянки, отримані ним в оренду в межах норм чинного у той час законодавства, відсутні підстави для висновків про порушення правочинами публічного порядку.

З огляду на викладені у позові та встановлені в ході розгляду спору обставини, прокуратурою не обґрунтовано яку норму законодавства, що містить пряму однозначну вказівку чи заборону, порушено відповідачами. Крім того, непорозуміння, на які прокуратура посилається в обґрунтування позовних вимог, в даному випадку спричинені нечіткістю законодавчого визначення, що допускає неоднозначне тлумачення і непередбачуваність для особи порядку отримання земельної ділянки. Виходячи з фактичних обставин, у відповідачів були достатні підстави вважати про відсутність обмежень та передбачати дотримання порядку набуття прав на землю.

У зв`язку з чим, відповідачі не могли достовірно та однозначно усвідомлювати та передбачати, що в їх діях є порушення, відсутні також ознаки умисного порушення порядку землевідведення та недобросовісного землекористування. Порушення ґрунтуються на власному співставленні та тлумаченні прокуратурою норм законодавства та фактичних обставин, а не на чітко визначеній в законі вказівці чи забороні.

У рішенні ЄСПЛ «Щокін проти України» визначено принцип, що вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачиться на користь особи (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Заяви №№ 23759/03 та 37943/06, від 14 жовтня 2010 р.). Зокрема, у цьому рішенні ЄСПЛ визначено концепцію якості закону, наявна вимога, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Як зазначається в рішенні, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. the United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями).

Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 12 червня 2008 р. у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див., наприклад, рішення у справі «Озтюрк проти Туреччини» (Ozturk v. Turkey) [ВП], заява № 22479/93, п. 55, ECHR 1999-VI). Хоча Суд не може замінити своїм рішенням рішення національних судів та його повноваження щодо перевірки дотримання національного законодавства обмежені (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Слівенко проти Латвії» (Slivenko v. Latvia) [ВП], заява № 48321/99, п. 105, ECHR 2003-Х; та рішення від 22 жовтня 2009 р. у справі «Пауліч проти Хорватії» (Paulic v. Croatia), заява № 3572/06, п. 39), його функцією є перевірка обґрунтування національних судів з точки зору Конвенції (див. рішення у справі «Слівенко проти Латвії», зазначене вище). Щоб захистити особу від свавілля, недостатньо забезпечити формальну можливість мати змагальне провадження для оскарження застосування положення закону в її справі. Якщо ухвалене в результаті судове рішення не містить обґрунтування або доказової бази, виникле втручання у гарантоване Конвенцією право може стати непередбачуваним та, як наслідок, не відповідати вимозі законності (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Лупса проти Румунії» (Lupsa v. Romania), заява № 10337/04, пункти 41-42, ECHR 2006-VII; та рішення від 24 квітня 2008 р. у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, пункти 42,46 та 49-50).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року) ЄСПЛ визначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). В той же час, з огляду на зміст наведеного рішення ЄСПЛ, відсутність чітких законодавчих положень створює загрозу непередбачуваного та свавільного втручання, тому має тлумачиться на користь особи.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08. 2018 року у справі № 492/446/15-а врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

З огляду на фактичні обставни спору та враховуючи наведену практику Європейського Суду з Прав Людини, покладені прокуратурою в основу позовних вимог доводи та власні тлумачення законодавства, створюють загрозу непередбачуваного та свавільного втручання в право на мирне володіння майном. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про відсутність в діях відповідачів порушень прямих вказівок закону, в той же час наявні докази набуття прав на землю у встановленому законом порядку. Крім того, прокуратурою не доведено факту вибуття земель з володіння влсника поза його волею.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі «Проніна проти України», яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Також, Європейський Суд з Прав Людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог, а з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені, відповідачами спростовані, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог по суті їх розгляду, питання пропуску строків позовної давності не підлягають дослідженню, оскільки не впливають на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Виконувача обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради до 1) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, 2) Фермерського господарства «Зернівка», 3) ОСОБА_1 прo скасування наказів, визнання недійними договорів оренди та скасування державної реєстрації речових прав відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 23.05.2024 року