Справа № 357/13903/23
Провадження № 2-др/357/49/24
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Орєхова О. І. ,
за участі секретаря Вальчук М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В :
29 квітня 2024 року за вх. № 23705 судом отримано від ОСОБА_1 заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя мотивуючи тим, що судом розглядалася вказана справа та під час її розгляду представником відповідача до ухвалення рішення по справі було заявлено, що після ухвалення рішення до суду протягом п`яти днів буде подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, які складаються з витрат на правничу допомогу. У відзиві на позовну заяву позивача було повідомлено, що судові витрати по справі, пов`язані з правничою допомогою, орієнтовно оцінює 20% від ціни позову. Відповідно до Додатку № 1 від 07.01.2024 року сторони погодили порядок та суму розрахунку, що становить 20% від суми позову, які ОСОБА_1 зобов`язується сплатити після набрання рішення законної сили протягом п`яти днів після отримання рахунку фактури. 24 квітня 2024 року між сторонами було узгоджено, які надавались послуги та кількість годин затрачені адвокатом у справі, що становить 90 годин. Тому, просив суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_2 390 727 грн. витрат на правничу допомогу, що складають 20% від ціни позову. Розгляд заяви проводити без участі відповідача та представника.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду від 29.04.2024 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І.
Відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, зазначені матеріали були отриманні суддею 14.05.2024 року у зв`язку із перебуванням останнього у відпустці з 29.04.2024 року по 13.05.2024 року включно.
Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Учасники справи в судове засідання не викликалися, оскільки у відповідності до вимог ст. 270 ЦПК України не є обов`язковим.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя було відмовлено.
Зазначене судове рішення на час розгляду даної заяви про ухвалення додаткового судового рішення не набрало законної сили.
За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).
Так, в судовому засіданні 24.04.2024 року представником відповідача адвокатом Ковбасюк-Бобровою А.І. було зроблено заяву, якою остання повідомила суд, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат пов`язаних з розглядом справи буде подана в строки, визначні статтею 141 ЦПК України, про що свідчить запис судового засідання.
Тобто, з боку відповідача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України було зроблено відповідну заяву.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат була отримана судом 29.04.2024 року, що підтверджується відповідним штампом суду, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ( 24.04.2024 року ухвалено рішення, п`ять днів для подачі відповідної заяви ).
Отже, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя було відмовлено.
Проте, ця обставина сама по собі не може свідчити про те, що відповідач не може взагалі звернутись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати, оскільки згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача у разі відмови в позові.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судові витрати понесені відповідачем підтверджуються доданими з боку останнього наступними документами: Акт наданих послуг відповідно до Договору № 9-К від 07.01.2024 року та Додаток № 1 до договору № 9-К від 23.04.2022 року.
Окрім того, в матеріалах справи наявний Ордер серії АІ № 1547815 від 13.02.2024 року, яким ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 9-К від 07.02.2024 року у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області уповноважує адвоката Ковбасюк-Боброву Альону Іванівну представляти його інтереси.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Водночас, матеріали справи не містять самого Договору про надання правової допомоги № 9-К від 07.02.2024 року, що в свою чергу, позбавляє суд можливості належним чином встановити домовленість, за якою адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги.
Окрім цього, доданий відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення Додаток № 1, відноситься до договору № 9-К від 23.04.2022 року, який складений 07.01.2024 року, такий договір № 9-К від 23.04.2022 року також не наданий суду.
З Акту надання послуг відповідно до Договору № 9-К від 07.01.2024 року, складеного 24.04.2024 року між ОСОБА_1 та АБ «Альони Ковбасюк-Бобрової», сторони у п. 1 погодили надання послуг відповідно Договору № 9-К від 07.01.2024 року про надання правничої допомоги: надання Клієнту правничої допомоги у справі № 357/13903/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя; сторони погодили про надання правничої допомоги, яка полягала у вигляді надання усних консультацій, визначення стратегії захисту з урахуванням діючого законодавства та вивчення відповідної судової практики, підготовка процесуальних документів, направлення документів учасникам справи, участь в судових засіданнях, підготовка інших заяв та клопотань в даній справі що сумарно становить 90 годин.
Інших доказів документального підтвердження витрат на правову допомогу з боку ОСОБА_1 суду не було надано.
Отже, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
Такої позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходить з того, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору. У цій справі такі докази позивач суду не надала, не надала будь-якого розрахунку на підтвердження обсягу виконаної нею роботи (фіксований розмір, погодинна оплата). Тому суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами підтвердження обсягу виконаної роботи.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя є такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 133, 137, 141, 247, 263, 264, 270, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , дата видачі 01.12.2017 року, РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 20.12.2017 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Повний текст додаткового рішення складено 24 травня 2023 року.
Додаткове рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов
Суд | Білоцерківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 24.05.2024 |
Оприлюднено | 27.05.2024 |
Номер документу | 119251109 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про ухвалення додаткового рішення |
Цивільне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Орєхов О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні