Рішення

від 26.04.2024 по справі 911/3087/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/3087/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА-СТАРТ» про стягнення 231 412,35грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА СТАРТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» про стягнення 302 868,52грн, за участі представників від:

позивача Фреїшин Т.М. (ордер АТ №1051643 від 06.10.2023);

відповідача Крищук Б.В. (ордер ВМ №1044653 від 27.12.2023)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» (далі ТОВ «Весмак», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА СТАРТ» (далі ТОВ «Формула Старт», відповідач) та просило стягнути з відповідача 222 455,47грн, з яких: 128 233,02грн - основний борг за поставлений товар; 5 256,55грн - 3% річних; 16 988,34грн - втрати від інфляції, 71 988, 56грн - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 885 від 01.07.2022 в частині оплати переданого товару в установлений договором строк (т.1 а.с.1-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2023: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання відповіді на відзив та заперечення (т.1 а.с.93-94).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 29.10.2023 о 06:24, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.1 а.с.95-97).

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам, з урахуванням положень аб.2 ч.2 ст.242 ГПК України 30.10.2023 (оскільки 29.10.2023 є неробочим днем).

14.11.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача, з дотриманням строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України, надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.98-102), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 2345,18грн пені, 140,70грн 3% річних, 2 237,86грн втрат від інфляції.

У відзиві на позов, відповідач вказує, що позивач невірно визначив дату поставки, якою, на його думку, є дата, вказана у замовленні, тому невірно встановив початок прострочення виконання зобов`язання і відповідно невірно розрахував втрати від інфляції, 3% річних та пеню (т.1 а.с.98-102).

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду з дотриманням встановленого судом строку (т.1 а.с.180-182), позивач підтримує заявлені вимоги та вказує, що:

- замовлення не є первинним бухгалтерським документом та не містить дату поставки товару, яка фактично вказана у видатковій накладній;

- відповідач, в порушення умов договору, замовлення на поставку товару надсилав у п`ятницю;

- у зв`язку із підписанням договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог сума основного боргу зменшена та борг визнаний відповідачем шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідач скористався у встановлений судом строк правом на подання заперечень (т.1 а.с.211-213), у яких, в спростування тверджень позивача, зазначає, що:

- строк поставки товару погоджується сторонами у замовленні покупця, а, отже, саме замовлення підтверджує дату поставки такого товару;

- договором не передбачено виникнення у відповідача обов`язку оплатити товар з дати оформлення видаткової накладної.

Також, 14.11.2023 від відповідача у строк, встановлений ч.1 ст.180 ГПК України, надійшов зустрічний позов (т.1 а.с.145-150).

У зустрічному позові відповідач просить стягнути з ТОВ «Весмак» 302 868,52грн, з яких: 286 154,64грн - пеня та 16 713,88грн - штраф.

В обґрунтування вимог зустрічного позову відповідач посилається на неналежне виконання ТОВ «Весмак» зобов`язань, які виникли в силу факту укладення договору поставки № 885 від 01.07.2022, недопоставку товару згідно наданих замовлень.

Ухвалою від 04.12.2023 судом прийнято зустрічну позовну заяву, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 27.12.2023 о 14:30 та встановлено позивачу строк для подання відзиву на зустрічний позов (т.1 а.с.216-217).

Вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 05.12.2023 о 16:41, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.1 а.с.218-219).

20.12.2023 з дотримання строку, встановленого ухвалою від 04.12.2023, від ТОВ «Весмак» надійшов відзив на зустрічний позов, у якому позивач просить залишити зустрічну позовну заяву без задоволення (т.2 а.с.1-7).

Заперечуючи щодо зустрічних вимог, позивач вказує, що:

- надані ТОВ «Формула Старт» замовлення на поставку товару відрізняються від тих, що надійшли на адресу ТОВ «Весмак»;

- у зв`язку з несплатою ТОВ «Формула Старт» коштів за раніше поставлений товар поставка товару зупинена;

- направлення з пропуском встановленого договором строку повідомлень на адресу позивача про неможливість поставити замовлений товар обумовлено порушенням позивачем обов`язку щодо надіслання таких замовлень у четвер;

- недопоставка товару спричинена відсутністю сировини, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також наявністю дебіторської заборгованості за поставлений відповідачу товар.

Ухвалами від 27.12.2023, які занесені до протоколу (т.2 а.с.73-78), судом на підставі ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України встановлені строки для подання сторонами (щодо зустрічного позову) відповіді на відзив та заперечення, запропоновано позивачу на підставі ч.2 ст.169 ГПК України викласти у письмовій формі клопотання про витребування оригіналів заявок, а в підготовчому засіданні оголошено перерву до 15:00 24.01.2024.

У підготовчому засіданні оголошено перерву на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України, враховуючи встановлення сторонам строків для реалізації права на подання заяв по суті.

10.01.2024 позивач ТОВ «Формула Старт» у встановлений судом строк подав відповідь на відзив (т.2 а.с.89-91), у якій спростовує доводи відзиву та вказує, що:

- зобов`язання постачальника поставити товар є його основним обов`язком за договором, а зобов`язання повідомити покупця про неможливість виконання замовлення є виключно організаційною складовою з виконання основного договірного зобов`язання;

- підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання з поставки товару можуть бути лише об`єктивні обставини, що унеможливлюють вчинення таких дій, наявність яких позивачем не доведена;

- відповідач не мав права призупиняти виконання свого зобов`язання, оскільки: відсутні докази знаходження на складському приміщенні товару, який мав бути переданий позивачу після погашення ним боргу за раніше поставлений товар;

- укладеним сторонами договором не передбачено право на застосування оперативно-господарської санкції у вигляді відмови від виконання зобов`язання.

16.01.2024 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог та повернення частини судового збору, відповідно до якої позивач фактично збільшив вимоги в частині втрат від інфляції до 20 221,42грн, 3% річних до 6 320,63грн та пені до 76 637,28грн (т.2 а.с.94-95, 109-110).

Ухвалами від 24.01.2024, що занесені до протоколу підготовчого засідання (т.2 а.с.124-128), судом: прийнято заяву про збільшення позовних вимог та залишено без розгляду заяву в частині повернення судового збору; встановлено відповідачу за первісним позовом строк на подання пояснень відносно поданої заяви; в підготовчому засіданні оголошено перерву до 14:00 31.01.2024.

Судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки така заява подана до закінчення підготовчого засідання відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, а її копія, як передбачено ч.5 ст.46 ГПК України, направлена іншому учаснику.

Враховуючи заявлене позивачем клопотання про залишення заяви в частині повернення судового збору без розгляду, що мотивовано опискою, судом залишено без розгляду заяву у відповідній частині.

На підставі ч.5 ст.161 ГПК України, судом встановлені строки для подання пояснень відносно поданої позивачем заяви, з метою надання відповідачу можливості реалізувати право на подання заперечень щодо такої заяви.

Перерва в підготовчому засіданні оголошена судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, оскільки судом не завершено всі необхідні дії для підготовки справи до судового розгляду по суті.

23.01.2024 від позивача надійшла заява про визнання доказів неналежними, недопустими та недостовірними (т.2 а.с.149-151). В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що долучені відповідачем замовлення створені ним вже під час розгляду справи, оскільки такі замовлення відрізняються від тих, що надіслані ним під час виконання умов договору.

Також, 29.01.2024 від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання заяви про визнання доказів неналежними, недопустимим та недостовірними з доказами (т.2 а.с.140-141).

В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на перебування працівників позивача у відпустці без збереження заробітної плати, звільнення юрисконсульта та мобілізацію працівників товариства, що ускладнило доступ до електронної пошти товариства, з якої здійснювалась переписка з відповідачем щодо замовлень товару.

Від відповідача, 30.01.2024 через підсистему «Електронний суд», у строки визначені судом, надійшли додаткові пояснення щодо заяви про збільшення позовних вимог, у яких відповідач наголошує: на невірному визначенні позивачем періоду прострочення та безпідставності нарахування позивачем пені понад строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України (т.2 а.с.168-169).

Ухвалами від 31.01.2024, які занесені до протоколу підготовчого засідання: визнано поважними причини неподання доказів та прийнято їх; встановлено строк відповідачу для надання письмових пояснень щодо відповідних доказів за клопотанням відповідача; підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2024 о 14:00 (т.2 а.с.175-179).

Задовольняючи клопотання про визнання поважними причин не подання таких доказів у строк, встановлений ч.2 ст.80 ГПК України, суд виходив з того, що необхідність у наданні додаткових доказів позивачем обумовлена наданням відповідачем під час підготовчого засідання замовлень, достовірність яких оспорює позивач, а також з метою повного та об`єктивного розгляду такої справи.

На підставі ч.5 ст.161 ГПК України, враховуючи клопотання відповідача, судом дозволено та встановлено відповідачу строк для подання пояснень щодо доказів заявок, наданих позивачем, зважаючи на нетотожність наданих сторонами заявок на поставку товару за договором.

Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження.

05.02.2024, у строки, встановлені ухвалою суду, від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо розбіжностей у поданих сторонами замовленнях (т.2 а.с.190-192).

У поясненнях відповідач повідомив, що надати замовлення, які направлені на електронну пошту позивача неможливо, оскільки програма автоматично видаляє надіслані повідомлення протягом 3 календарних місяців. Окрім того, враховуючи, що програма « 1С:УПП», через яку роздруковані відповідні замовлення, перейшла на українську мову, всі замовлення переведені з російської на українську мову, що пояснює розбіжність долучених сторонами копій таких замовлень.

27.02.2024 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість забезпечити явку представника, який захворів (т.2 а.с.195).

28.02.2024 від ТОВ «Весмак» надійшли додаткові пояснення, доводи яких фактично узагальнюють доводи, викладенні у поданих заявах по суті та поясненнях позивача (т.2 а.с.198-208).

Ухвалою від 28.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судом відкладено розгляд справи на 25.03.2024 о 14:00, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, на підставі ч.1 ст.216, п.2 ч.2 ст.202 ГПК України, враховуючи клопотання відповідача, представник якого вперше не з`явився в судове засідання з поважних причин, про відкладення розгляду справи (т.2 а.с.195, 212).

25.03.2024 судом розпочато розгляд справи по суті та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 25.04.2024, оголошено перерву в судовому засіданні до 15:00 15.04.2024 (т.1 а.с.225-227).

Перерва в судовому засіданні оголошена судом на підставі ч.2 ст.216 ГПК України.

Ухвалою від 15.04.2024, яка занесена до протоколу, судом оголошено перерву в судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 ГПК України до 11:45 26.04.2024 (т.2. а.с.239-241).

В судовому засідання представник позивача вимоги первісного позову підтримав та просив його задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, представник відповідача підтримав зустрічний позов та просив відмовити у задоволенні первісного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

01.07.2022 між ТОВ «Весмак» (далі постачальник) та ТОВ «Формула Старт» (далі покупець), укладено договір поставки №885, який підписано з протоколу розбіжностей, що врегульовані сторонами протоколом розбіжностей до відповідного договору (т.1 а.с.8-12; 153-155; 208,зворот) (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця та (або) графіку поставок (додаток № 3 до цього договору) (з урахуванням п.2.15 договору), непродовольчу продукцію (далі товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією (додаток №1 до договору); поставка товару здійснюється окремими партіями (п.п.1.2, 2.1 договору).

Як визначено п.1.6 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем; дата підписання сторонами видаткової накладної є датою прийому-передачі товару покупцю.

Згідно п.2.4 договору замовлення покупця оформлюється на підставі даних специфікації та повинне містити наступні дані: номер замовлення; дату подачі замовлення; дату поставки; найменування та адресу пункту поставки; найменування, асортимент і кількість товару.

Замовлення покупця, що оформлене відповідно до п.2.4 договору, повинно надсилатися одним з передбачених способів: на електронну адресу відповідної особи постачальника, вказану у картці постачальника та/або через представника постачальника (п.2.5 договору).

Сторонами у п.2.6 договору визначено, що замовлення надсилається кожного четверга та вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження отримання постачальником, зазначеного шляхом відповіді через email, sms, viber, факс або телефонне повідомлення з чітким визначенням, яка особа підтвердила отримання замовлення та прийняла його в роботу (п.2.7 договору).

Пунктом 2.8 договору закріплено, що у разі неможливості виконання замовлення покупця, постачальник зобов`язується не пізніше ніж через 12 годин після отримання замовлення покупця письмово по електронній пошті повідомити покупця про неможливість виконання замовлення в повному об`ємі або частково з обґрунтуванням причин неможливості та вказати дату можливої поставки.

Відповідно до п.4.2 договору приймання товару здійснюється уповноваженим представником покупця та починається з надання представником постачальника пакета документів на товар, передбачених п.п.2.11, 3.3. договору і з вибиранням по одному екземпляру (одиниці) кожного найменування товару, який належить передачі покупцю по товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, для його перевірки на відповідність замовленню.

Як визначено сторонами у п.4.5 договору, у разі виявлення недоліків товару за якістю, кількістю, комплектністю, маркуванням товару, що поставляється, та/або тари, упакуванню, відповідним стандартам, технічним умовам, вимогам, передбаченим договором та/або даним, зазначеним у супроводжувальних документах, покупець припиняє реалізацію товару та викликає представника постачальника для складання акту про виявлені недоліки.

Також, п.4.7 договору закріплено, що: покупець має право прийняти товар, якщо деякі документи постачальника, зазначені у п.п.2.11, 3.3 цього договору, відсутні чи неналежно оформлені; при цьому перелік відсутніх чи неналежно оформлених документів фіксується в товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, а постачальник зобов`язаний протягом 24 годин з моменту приймання товару надати покупцю відсутні або неналежно оформлені документи згідно з переліком відсутніх документів; у випадку ненадання або несвоєчасного надання належним чином оформлених постачальником документів, покупець має право призупинити оплату вартості товару, в тому числі такого, що був поставлений постачальником після партії товару з невідповідними документами (і це не буде вважатись простроченням оплати вартості поставленого товару), або повернути товар постачальнику у порядку, передбаченому п.4.14 договору.

Як передбачено п.4.8 договору: у випадку, якщо постачальник поставив товар у кількості меншій або більшій, ніж зазначено в замовленні та у товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, або за ціною, що не відповідає тій, що погоджена сторонами у специфікації, покупець вправі прийняти товар і зробити відповідну відмітку «Підлягає заміні» в накладній, що засвідчується підписом представника постачальника; заміна накладної у такому випадку здійснюється постачальником не пізніше 3 банківських днів з дати поставки; сторони домовились, що для цілей цього договору документи (накладні, товарно-транспортні накладні, ін.) з відміткою «Підлягає заміні» є неналежними доказами отримання товару (стосовно кількості та вартості отриманого товару).

Ціна на товар встановлюється в гривнях та базується (визначається) на підставі специфікацій (додаток №1 до договору); до змісту специфікації повинно входити наступне: найменування товару, його асортимент (номенклатура) та ціна на товар. Специфікація є невід`ємною частиною цього договору; дата підписання специфікації покупцем є датою узгодження цін (п.5.1 договору).

У відповідності до п.п.5.4 та 5.5 договору: оплата за товар здійснюється в українській національній валюті протягом 30 календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару; здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня, орієнтуючись на дату настання платежу; загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортній або видатковій накладній) на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії цього договору, з урахуванням коригувань вартості повернутих, неякісних, неналежних товарів згідно з вимогами цього договору.

Пунктом 5.6 договору передбачено проведення сторонами звірки розрахунків, при цьому, дані, підтверджені сторонами у акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків або проведення взаємозаліку зустрічних вимог.

Згідно п.8.4 договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

У разі порушення строків поставки товару, як визначено п.п.8.5 та 8.6 договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу, а у разі порушення постачальником строків поставки або недопоставку товару на 10 і більше календарних днів ніж це передбачено договором або специфікацією, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 2% від непоставленого або недопоставленого товару.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2022 (п.9.1 договору). Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього договору, цей договір вважається пролонгованим на кожний календарний рік на тих же самих умовах (п.9.2 договору).

У специфікації, яка є додатком №1 до договору сторонами визначено: код продукції згідно УКТ ЗЕД; вид продукції згідно УКТ ЗЕД; штрих-код, повне найменування товарів; торгові марки; виробники; штрих-коди ящиків; упаковки; кількість штук в упаковці; мінімальна кратність відвантаження; терміни зберігання; ціна без ПДВ та з ПДВ (т.1 а.с.12,зворот).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором в частині поставки товару у період з серпня 2022 року по лютий 2022 року позивач надав видаткові накладні, які підписані сторонами на загальну суму 829 481,13грн, а саме від:

-01.08.2022 №2832 на суму 28 877,52грн (т.1 а.с.13);

-01.08.2022 №2838 на суму 87 306,72грн(т.1 а.с.13,зворот);

-16.08.2022 №3063 на суму 47 902,56грн (т.1 а.с.14);

-16.08.2022 №3064 на суму 43 848грн (т.1 а.с.14,зворот);

-16.08.2022 №3065 на суму 16 208,88грн (т.1 а.с.15);

-16.08.2022 №3066 на суму 14 616грн (т.1 а.с.15,зворот);

-22.08.2022 №3179 на суму 16 832,74грн (т.1 а.с.18,зворот);

-22.08.2022 №3180 на суму 3 657,02грн (т.1 а.с.18);

-22.08.2022 №3183 на суму 2 436грн (т.1 а.с.17,зворот);

-22.08.2022 №3184 на суму 7 824грн (т.1 а.с.17);

-22.08.2022 №3185 на суму 26 747,40грн (т.1 а.с.16,зворот);

-22.08.2022 №3187 на суму 7 147,20грн (т.1 а.с.16);

-30.08.2022 №3286 на суму 3 765,60грн (т.1 а.с.19);

-30.08.2022 №3287 на суму 974,40грн (т.1 а.с.21,зворот);

-30.08.2022 №3288 на суму 5 001,41грн (т.1 а.с.21);

-30.08.2022 №3289 на суму 16 095грн (т.1 а.с.20,зворот);

-30.08.2022 №3290 на суму 2 436грн (т.1 а.с.20);

-30.08.2022 №3291 на суму 26 553,46грн (т.1 а.с.19, зворот);

-05.09.2022 №3423 на суму 3 367,94грн (т.1 а.с.22);

-05.09.2022 №3424 на суму 1 461,60грн (т.1 а.с.22, зворот);

-05.09.2022 №3425 на суму 6 013,20грн (т.1 а.с.23);

-05.09.2022 №3426 на суму 16 644,67грн (т.1 а.с.23, зворот);

-05.09.2022 №3427 на суму 5 217,60грн (т.1 а.с.24);

-05.09.2022 №3428 на суму 22 146,60грн (т.1 а.с.24,зворот);

-13.09.2022 №3561 на суму 40 395,60грн (т.1 а.с.27, зворот);

-13.09.2022 №3562 на суму 11 349,60грн (т.1 а.с.27);

-13.09.2022 №3563 на суму 19 340,42грн (т.1 а.с.26,зворот);

-13.09.2022 №3564 на суму 6 117грн (т.1 а.с.26);

-13.09.2022 №3565 на суму 4 579,20грн (т.1 а.с.25, зворот);

-13.09.2022 №3566 на суму 3 367,94грн (т.1 а.с.25);

-26.09.2022 №3795 на суму 4 058,40грн (т.1 а.с.28, зворот);

-26.09.2022 №3796 на суму 16 416,96грн (т.1 а.с.28);

-27.09.2022 №3793 на суму 77 638,56грн (т.1 а.с.29);

-27.09.2022 №3794 на суму 11 844грн(т.1 а.с.29, зворот);

-25.10.2022 №4004 на суму 5 042,40грн (т.1 а.с.30, зворот);

-25.10.2022 №4005 на суму 15 028,80грн (т.1 а.с.31);

-25.10.2022 №4175 на суму 8 538,05грн (т.1 а.с.30);

-25.10.2022 №4176 на суму 21 345,12грн (т.1 а.с.31зворот);

-08.11.2022 №4339 на суму 4 743,36грн (т.1 а.с.32);

-08.11.2022 №4340 на суму 31 622,40грн (т.1 а.с.32,зворот);

-08.11.2022 №4344 на суму 4 248грн (т.1 а.с.33);

-08.11.2022 №4345 на суму 11 887,20грн (т.1 а.с.33, зворот);

-22.11.2022 №4505 на суму 24 555,60грн (т.1 а.с.34);

-22.11.2022 №4506 на суму 10 848,60грн (т.1 а.с.34, зворот);

-16.01.2023 №137 на суму 22 368,60грн (т.1 а.с.35);

-16.01.2023 №136 на суму 52 728,60грн (т.1 а.с.35, зворот);

-27.02.2023 №614 на суму 8 335,20грн (т.1 а.с.36).

Вказаний товар відповідачем оплачено частково, а саме на суму 618 300грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №295 від 12.09.2022 на суму 40 000грн; №303 від 19.09.2022 на суму 75 000грн; №318 від 29.09.2022 на суму 75 000грн; №350 від 13.10.2022 на суму 60 000грн; №359 від 20.10.2022 на суму 50 000грн; №370 від 26.10.2022 на суму 50 000грн; №383 від 10.11.2022 на суму 50 000грн; №14 від 08.12.2022 на суму 40 000грн; №35 від 21.12.2022 на суму 50 000грн; №50 від 30.12.2022 на суму 60 000грн; №3 від 14.02.2023 на суму 13 100грн; №32 від 02.03.2023 на суму 5 200грн та №27/04/2023110 від 27.04.2023 на суму 50 000грн (т.1 а.с.37-43).

Також, між сторонами 16.12.2022, 16.02.2023 та 20.03.2023 укладено договори про зарахування зустрічних однорідних вимог, п.1 яких передбачено припинення зобов`язань відповідача по оплаті поставленого товару за договором в частині внаслідок зарахування із зобов`язанням позивача перед відповідачем щодо оплати послуг за договором комплексних послуг №806 від 01.07.2022, а саме на суми: 74 604,87грн, 7 509,72грн та 833,52грн (т.1 а.с.44-46, т.1 а.с.76-77).

На підтвердження надання послуг за договором комплексних послуг №806 від 01.07.2022, зобов`язання з оплати яких частково припиняються внаслідок зарахування за вищевказаними договорами про зарахування зустрічних однорідних вимог, до матеріалів справи долучено акти надання послуг: №127 від 16.12.2022; №31 від 16.02.2023; №83 від 20.03.2023 (т.1 а.с.44,зворот; 45,зворот; 46, зворот).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період серпень 2022 року квітень 2023 року, який підписано сторонами, заборгованість за товар, поставлений відповідно до вказаних накладних, складає 128 233,02грн (т.1 а.с.47-48).

Предметом спору за первісним позовом є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати товару у встановлений договором строк.

У підтвердження заявлених зустрічних вимог в частині нарахування неустойки за недопоставку товару відповідачем до матеріалів справи долучено 18 замовлень, які, як вказує ТОВ «Формула Старт», виконані позивачем лише частково, а саме:

- УПЧМ0018392 від 29.07.2022 на суму 152613,12грн; сума недопоставки 65 306,40грн (т.1 а.с.157, зворот);

- УПЧМ0018417 від 29.07.2022 на суму 50321,52грн; сума недопоставки 21 444грн (т.1 а.с.158);

- УПЧМ0022227 від 26.08.2022 на суму 5 573,40грн; сума недопоставки 833,40грн (т.1 а.с.159);

- УПЧМ0022196 від 26.08.2022 на суму 20724,60грн; сума недопоставки 2 193,60грн (т.1 а.с.158, зворот);

- УПЧМ0022907 від 02.09.2022 на суму 9 925,20грн; сума недопоставки 2 450,04грн (т.1 а.с.160);

- УПЧМ0022879 від 02.09.2022 на суму 35382,60грн: сума недопоставки 8 018,40грн (т.1 а.с.159, зворот);

- УПЧМ0023812 від 09.09.2022 на суму 54 478,80грн; сума недопоставки 2 733,60грн (т.1 а.с.160, зворот);

- УПЧМ0023814 від 09.09.2022 на суму 12 143,40грн; сума недопоставки 1 447,20грн (т.1 а.с.161);

- УПЧМ0029248 від 21.10.2022 на суму 25 282,80грн; сума недопоставки 20 240,40грн (т.1 а.с.162, зворот);

- УПЧМ0029214 від 21.10.2022 на суму 122 613,60грн; сума недопоставки 107 584,80грн (т.1 а.с.161, зворот);

- УПЧМ0029215 від 21.10.2022 на суму 40 318,56грн; сума недопоставки 14 941,58грн (т.1 а.с.162);

- УПЧМ0031707 від 04.11.2022 на суму 32437,80грн; сума недопоставки 28 189,80грн (т.1 а.с.163, зворот);

- УПЧМ0031681 від 04.11.2022 на суму 141 150,60грн; сума недопоставки 129 263,40грн (т.1 а.с.163);

- УПЧМ0033356 від 18.11.2022 на суму 180 687,36грн; сума недопоставки 156 131,76грн (т.1 а.с.164);

- УПЧМ0033385 від 18.11.2022 на суму 42 164,40грн; сума недопоставки 31 315,80грн (т.1 а.с.164, зворот);

- УПЧМ0001064 від 13.01.2023 на суму 59 128,20грн; сума недопоставки 36 759,60грн (т.1 а.с.156);

- УПЧМ0001037 від 13.01.2023 на суму 205 093,20грн; сума недопоставки 152 364,60грн (т.1 а.с.156, зворот);

- УПЧМ0006284 від 24.02.2023 на суму 62 810,40грн; сума недопоставки 54 475,20грн (т.1 а.с.157).

У підтвердження заперечень щодо вимог зустрічного позову позивачем надані листи про неможливість поставити замовлений відповідачем товар у певній в частині, а також відкориговані позивачем замовлення №УПЧМ0033356 від 18.11.2022 та №УПЧМ0033385 від 18.11.2022 (т.2 а.с.17-19, т.2 а.с.23-46)

Вказані листи, як стверджує позивач, направленні засобами електронної пошти. Відповідач не заперечував факти отримання відповідних листів позивача щодо неможливості виконати замовлення.

Предметом спору у даній справі за зустрічним позовом є наявність у ТОВ «Весмак» обов`язку сплатити штраф та пеню за порушення строків поставки товару.

Вирішуючи відповідні спори у даній справі, суд виходить з наступного.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи зміст зобов`язань сторін за договором, такий договір містить загальні положення щодо організації майбутніх поставок товару, однак, сам по собі не є договором поставки, оскільки містить лише найменування, асортимент та ціну товару, що буде поставлятись на умовах такого договору, за заявками відповідача, прийнятими позивачем, однак, не містить кількості певного товару, що має поставити позивач відповідачу.

Так, згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець - прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.1 ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках; предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно 2 ст.266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Між тим, укладений договір та специфікація до такого договору не містять загальної кількості товарів, що мають постачатись за договором, а лише містить особливості пакування кількості штук товару в упаковці. Поряд з цим, у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами не виникло відносин з поставки певних партій товару, що здійснюється на загальних умовах, визначених укладеним договором, оскільки наявність таких відносин підтверджується іншими письмовими доказами, що свідчать про замовлення поставки товару певної кількості, найменування та виконання такого замовлення позивачем (у т.ч. в частині), а також конклюдентними діями сторін - прийняття виконання відповідачем без зауважень, що підтверджуються заявками відповідача, листами позивача щодо неможливості поставлення певного товару, фактом передачі такого товару відповідачу позивачем та прийняття його відповідачем без зауважень (у т.ч. щодо кількості, асортименту тощо), що підтверджено видатковими накладними, актом звірки.

Схоже із ст.265 ГК України визначення надано і ст.712 ЦК України, відповідно до якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Заявляючи у даній справі вимоги щодо стягнення з позивача неустойки у вигляді штрафу та пені, відповідач посилався на порушення зобов`язання позивачем з передачі товару недопоставку товару.

Однак, судом не встановлено фактів порушення позивачем зобов`язань з поставки товару, що тягне за собою відповідальність, встановлену за згодою сторін п.п.8.5, 8.6 договору у вигляді штрафу та пені з огляду на наступне.

В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Разом з тим, на момент звернення відповідача з кожним із замовлень, у позивача ще не виникло певного зобов`язання із поставки товару, що визначений відповідачем у таких замовленнях, оскільки сторонами до цього моменту не досягнуто згоди щодо поставки такого товару відповідної кількості певного асортименту у встановлений строк. Лише після висловлення згоди позивачем щодо поставки товару такої кількості товару відповідного асортименту (вказаного у замовленні відповідачем) або вчинення позивачем конклюдентних дій, що свідчать на його згоду щодо поставки саме такої кількості відповідного асортименту товару (зокрема фактичної передачі відповідачу товару відповідної кількості та асортименту), можна вважати позивача таким, що взяв на себе відповідне зобов`язання. Так, договір також передбачає узгодження замовлення (п.2.8 договору) та повідомлення про неможливість виконання замовлення, що позивач і здійснював, направляючи відповідачу листи щодо неможливості поставки товару певної кількості товару певного асортименту, отже, не взяв на себе зобов`язання з поставки визначеного у замовлені товару у вказаній у ньому кількості та асортименті. При цьому, посилання відповідача на те, що позивач не надавав такі повідомлення вчасно у визначений договором строк суд відхиляє, зважаючи на те, що відповідач допустив порушення умов договору, що передбачає направлення замовлень саме у четвер.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави для задоволення вимог зустрічного позову, оскільки відповідач не довів фактів порушення позивачем зобов`язань з поставки, тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Як визначено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати.

Враховуючи умови договору, відповідач мав оплатити товар, переданий йому позивачем за вищевказаними видатковими накладними, у строк, встановлений п.5.4 договору протягом 30 календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Доказів повного розрахунку за поставлений товар відповідач не надав під час розгляду справи.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що товар, поставлений у 2023 року є таким, що поставлений на умовах договору поставки №885 від 01.07.2022, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Оскільки суду не надано доказів повідомлення однією стороною договору іншу про намір розірвати чи припинити такий договір за 20 календарних днів до закінчення строку його дії 31.12.2022, такий договір продовжив свою дію ще на один календарний рік, як узгоджено сторонами п.9.2 договору, тобто до 31.12.2023. Доказів про намір відповідача припинити або розірвати такий договір відповідач під час розгляду даної справи не надав.

Окрім того, у 2023 році сторонами проведено звірку взаємних розрахунків саме за договором поставки №885 від 01.07.2022 за період з серпня 2022 року-квітень 2023 року, за результатами якої складено акт звірки (т.1 а.с.47), що включає в себе операції з поставки товару у 2023 році. Вказаний факт підтверджує, що відносини сторін з поставки товару у 2023 році здійснювались на умовах відповідного договору.

Відповідний акт звірки є зведеним бухгалтерським документом, що містить операції з поставки та оплати товару, здійснені при виконанні договору поставки №885 від 01.07.2022, що підтверджені первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними, актами надання послуг, платіжними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наданих доказів, які оцінені судом кожний окремо і у сукупності з іншими доказами, зібраними у справі відповідно до ч.3 ст.86 ГПК України, суд дійшов висновку, про доведеність факту поставки товару за договором, часткової його оплати відповідачем та припинення частини зобов`язання з його оплати внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не надав доказів повної оплати товару, переданого за такими видатковими накладними, а строк виконання відповідних зобов`язань, визначений п.5.4 договору, настав, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 128 233,02грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 6 320,63грн - 3% річних за період з 31.08.2022 по 15.01.2024 та 20 221,42грн втрат від інфляції за період з 31.08.2022 по 15.01.2024 (фактично позивачем нараховані по грудень 2023 року).

Заявлені у відповідній частині вимоги є частково обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару, що є грошовим, вимоги позивача щодо сплати відповідачем 3% річних та втрат від інфляції є мотивованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір боргу, за період з 01.09.2022 по 31.12.2023 розмір втрат від інфляції складає 19 683,52грн, а розмір 3% річних за період з 01.09.2022 по 31.12.2023 6 253,13грн.

Розбіжності у розрахунках втрат від інфляції та 3% річних спричинені невірним визначенням позивачем моменту, з якого зобов`язання з оплати є простроченим.

Зокрема, при нарахуванні втрат та 3% річних на борг за товар, переданий за видатковими накладними 01.08.2022 на суму 116 184,24грн, позивач починає нарахування з 31.08.2022, однак, 31.08.2022 відповідне зобов`язання ще не можна вважати простроченим, оскільки 31.08.2022 є останнім днем для здійснення відповідачем оплати за товар, переданий за видатковими накладними №№2832, 2838 від 01.08.2022, тому фактично втрати від інфляції та 3% річні позивач міг нараховувати лише з наступного дня - 01.09.2022.

Аналогічна помилка допущена і при визначенні початку нарахування втрат від інфляції та 3% річних на борг за видатковими накладними від: 16.08.2022 на суму 122 575,44грн; 22.08.2022 на суму 64 644,36грн; 30.08.2022 на суму 54 825,87грн; 05.09.2022 на суму 54 851,61грн; 13.09.2022 на суму 85 149,76грн; 26.09.2022 на суму 20 475,36грн; 27.09.2022 на суму 89 482,56грн; 25.10.2022 на суму 49 954,37грн; 08.11.2022 на суму 52 500,96грн; 22.11.2022 на суму 35 404,2грн; 16.01.2023 на суму 75 097,2грн; 27.02.2023 на суму 8 335,2грн.

Так, відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, зобов`язання з оплати товару мало бути виконано відповідачем протягом 30 календарних днів, які починають свій перебіг з наступного дня за днем передачі товару події з настанням якого пов`язано початок такого строку. Таким чином, відповідні зобов`язання можна вважати простроченими з наступного дня після закінчення відповідного строку.

Тверджень відповідача про те, що при розрахунку позивач мав застосовувати як дату поставки дату, що визначену в замовленнях, є помилковими з наступних підстав.

Як визначено п.1.6 договору, сторони домовились, що дата підписання видаткової накладної є датою прийому-передачі товару покупцю.

Встановлена у замовленнях дата поставки, на яку відповідач посилається, не перешкоджає позивачу виконати зобов`язання достроково, а доказів того, що товар переданий у іншу дату, ніж та, що вказана у наданих видаткових накладних не надано.

Як установлено ст.531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу положень п.п.4.5, 4.7 відповідач під час прийняття товару мав право висловити свої зауваження відносно наданого йому пакету документів, до якого, згідно п.2.11 договору входить і видаткова накладна.

Відповідач не довів фактів висловлення ним зауважень відносно дати видаткових накладних та, приймаючи товар, не зазначив іншої дати його передачи/прийняття.

Слід зазначити, що видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції.

Заперечення відповідача в частині неможливості нараховувати втрат від інфляції та 3% річних за порушення строку оплату товару за січень 2023 року відхилені, оскільки позивач має право нараховувати втрати від інфляції та 3% річних протягом усього періоду існування відповідної заборгованості. Оскільки на момент подання такої заяви відповідач свій обов`язок з оплати товару за січень 2023 року не виконав, позивач правомірно нарахував втрати від інфляції та 3% річних на борг за відповідними поставками, зважаючи на те, що поставка здійснювалась на умовах укладеного сторонами договору, що передбачає строк виконання відповідного зобов`язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних суд задовольняє у розмірі 6 253,13грн, а вимоги в частині стягнення втрат він інфляції у розмірі 19 683,52; у задоволенні вимог в частині стягнення 67,5грн - 3% річних та 537,9грн втрат від інфляції суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 76 637,28грн пені, яка нарахована ним за період з 31.08.2022 по 29.09.2023.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відповідач допустив порушення виконання грошового зобов`язання, що є підставою, відповідно до ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, для господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій, до яких згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 ГК України, відноситься пеня.

Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення оплати товару, позивач набув права вимагати сплати пені, у розмірі, передбаченому договором, у випадку, якщо розмір пені у відповідному періоді не перевищує максимально можливий відповідно до ст.343 ГК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в інших випадках у максимально можливому розмірі відповідно до положень наведених норм.

Окрім того, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, протягом якого кредитор має право нараховувати пеню і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Перебіг відповідного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (аналогічний висновок міститься в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №907/65/18 від 12.03.2020, у справі №916/1777/19 від 10.09.2020, у справі №911/858/22 від 27.02.2024).

Поряд з цим, нарахування пені позивачем за період з 27.04.2023 по 26.10.2023 на суму боргу у розмірі 9 396,42грн здійснено понад строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України, однак, договором або окремою угодою його сторони не передбачили за взаємною згодою можливість нарахування пені понад встановлений відповідною нормою строк.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Так, з поданого позивачем розрахунку за вищенаведений період вбачається, що він начебто виконаний в межах шестимісячного строку. Однак, під час такого розрахунку, позивач не врахував, що борг у розмірі 9 396,24грн виник у зв`язку з неоплатою товару, який переданий за видатковими накладними за 25.10.2023, строк прострочення яких почав свій перебіг з 25.11.2022, та за видатковими накладними за 08.11.2022, строк прострочення оплати товару за якими починає свій перебіг з 09.12.2022.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

З викладеного вбачається, що законодавець у наведеній нормі присічний строк визнав продовжуваним, а тому позивач у період дії карантину не обмежений шестимісячним строком нарахування пені (подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22).

Втім, постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасований.

Отже, позивач міг нараховувати пеню на борг за договором з оплати поставленого товару за видатковими накладними за 25.10.2022 та 08.11.2022, понад 6 місяців у період дії карантину, тобто з 27.04.2023 (дата визначена позивачем у розрахунку) по 30.06.2023.

За розрахунком суду, враховуючи розмір боргу, період прострочення, обмеження нарахування, визначені ч.6 ст.232 ГПК України, розмір облікових ставок НБУ у певному періоді прострочення, розмір пені за період з 01.09.2022 по 29.09.2023 (загальний період) складає 74 177,34грн.

Розбіжності у розрахунках з позивачем також спричинені помилками, які допущені при визначенні дня, з якого зобов`язання з оплати товару за певною поставкою є простроченим, описаними у рішенні в частині вимог щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних.

Отже, вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє у розмірі 74 177,34грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 459,94грн відмовляє.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати позивача по оплаті первісного позову судовим збором у розмірі 2 776,95грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2 740,17грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(128 233,02+19 683,52+6 253,13+74 177,34):100*1,5*0,8/, а витрати відповідача по оплаті зустрічного позову судовим збором у розмірі 3 634,43грн суд покладає на відповідача, враховуючи відмову у задоволенні вимог зустрічного позову.

У поданій первісній позовній заяві ТОВ «Весмак», з урахуванням заяви про усунення недоліків вказувало, що орієнтовні витрати на оплату професійної правничої допомоги складають 7 000грн (т.1 а.с.1-5, т.1 а.с.87-88, т.1 а.с.92, зворот), однак, остаточного розрахунку відповідних витрат та заяви про розподіл витрат на оплату професійної правничої допомоги у певному остаточному розмірі позивач до закінчення судових дебатів не подав, а лише повідомив, що докази понесення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги надасть після прийняття рішення у справі, отже питання про відшкодування таких витрат рішенням не вирішується.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА СТАРТ» (ідентифікаційний код 43878043; 08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе(з), вул. Святоюріївська, буд. 10/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» (ідентифікаційний код 41793089; 77454, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Драгомирчани, вул. Миру, буд. 68) 128 233,02грн основного боргу, 19 683,52грн втрат від інфляції, 6 253,13грн - 3% річних, 74 177,34грн пені, а також 2 740,17грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 537,9грн - втрат від інфляції, 67,5грн - 3 % річних, 2 459,94грн - пені відмовити.

4. Відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА СТАРТ» (ідентифікаційний код 43878043; 08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе(з), вул. Святоюріївська, буд. 10/2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» (ідентифікаційний код 41793089; 77454, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с.Драгомирчани, вул. Миру, буд. 68) про стягнення 286 154,64грн пені та 16 713,88грн штрафу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.05.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова