Постанова

від 16.05.2024 по справі 492/1414/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3740/24

Справа № 492/1414/23

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н.Д.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 492/1414/23

Номер провадження: 22-ц/813/3740/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участі секретар судового засідання - Мокана В.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дегер»,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД»

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», Товариство з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД», про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою адвоката Бандури Христини Юріївни, діючої від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер», на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Гусєвої Н.Д. 22 грудня 2023 року, про передачу справи на розгляд іншого суду,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Дегер» на його користь заборгованість у розмірі - 8000000 грн., яка складається з: - 6000000 грн. сума основної заборгованості; - 2000000 штраф за неналежне виконання умов договору (Т. 1, а. с. 2 - 3).

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач порушив умови договору позики з повернення запозичених коштів. У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики з третіми особами були укладені договори поруки.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 22 грудня 2023 року передано вказану цивільну справу № 492/1414/23 (провадження № 2/492/667/23) за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД», про стягнення заборгованості за договором позики на розгляд Господарського суду Львівської області, в провадженні якого перебуває справа № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Ухвала суду мотивована тим, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України. За вказаних обставин суд вважав за необхідне направити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» про стягнення заборгованості за договором позики за підсудністю до Господарського суду Львівської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України (Т. 1, а. с. 131 132).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Бандура Христина Юріївна, діюча від імені ТОВ «Дегер», в апеляційній скарзі просить ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 22 грудня 2023 року скасувати. Справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що участь боржника у спорі в якості третьої особи без самостійних вимог виключає можливість розгляду вказаного спору в межах справи про банкрутство за правилами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (Т. 1, а. с. 134 138, 142 144).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Бандури Христини Юріївни, діючої від імені ТОВ «Дегер», на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 22 грудня 2023 року (Т. 2, а. с. 42 42 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2024 року закінчено підготовку справи до судового розгляду, справа призначена до розгляду (Т. 2, а. с. 59).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.03.2024 року заяву ТОВ «Дегер» про відвід колегії суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М. визнано необґрунтованою. Справу передано до канцелярії суду для визначення судді з розгляду заяви про відвід (Т. 2, а. с. 107 110).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 року (суддя Стахова Н.В.) заяву ТОВ «Дегер» про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М. залишено без задоволення (Т. 2, а. с. 112 113).

16.05.2024 року від адвоката Клепикова М.С., діючого від імені Компанії Медісон Пасіфік Траст Лімітед, надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства. У вказаній заяві представник просив апеляційну скаргу ТОВ «Дегер» залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Бандури Х.Ю., діючої від імені ТОВ «Дегер», підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі, визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин.

У позові зазначено, що 16.10.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Дегер» укладено Договір позики від 16.10.2019 року, відповідно до якого позивач передав ТОВ «Дегер» у борг грошові кошти у розмірі - 6 000 000,00 грн., строком - до 16.10.2023 року, зі сплатою штрафу за несвоєчасне або неповне повернення суми позики у розмірі - 2 000 000,00 грн..

16 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , ТОВ «ДЕГЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШН», Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» були укладені договори поруки.

Позивач вказує, що порушення умов договору позики у встановлений договором позики строк, грошові кошти повернуті не були.

Позивачем була направлена досудова вимога від 20 жовтня 2023 року, відповідно до якої боржникам було надано строк 10 календарних днів погасити виниклу заборгованість та повідомлено, що у випадку несвоєчасного виконання вимоги, позивач буде вимушений звернутися до суду за стягненням як основної суми боргу в розмірі - 6000000, 00 грн. та штрафу за несвоєчасне виконання зобов?язань в розмірі - 2000000,00 грн..

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Дегер» на його користь грошову заборгованість у розмірі - 8000000 грн., яка складається з: - 6000000 грн. сума основної заборгованості; - 2000000 штраф за неналежне виконання умов договору.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права та мотиви прийняття, викладених в апеляційній скарзі доводів

Згідно із частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, доводів та вимог апеляційної скарги.

Передаючи справу на розгляд господарського суду, суд першої інстанції виходив з того, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено, щогосподарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутстваматеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Кодекс України з процедур банкрутствапередбачає особливості розгляду справ про банкрутство, частина другастатті 7 названого Кодексувизначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника, як сторони у такому спорі, в межах справи про банкрутство. В такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18).

Висновок про те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до територіальної юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наведено у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 21.11.2019 у справі № 925/1205/15.

Суд враховує, що виходячи з диспозиціїстатті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь якому випадку за результатами розглядуспорунастають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків).

Водночас диспозиціястатті 50 ГПК України, яка передбачає можливий вплив рішення суду у спорі на права або обов`язки третьої особи без самостійних вимог, допускає, що за результатами розгляду відповідного спору такі правові наслідки можуть не настати.

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 15 лютого 2023 року відкрито провадження у справі № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Суд першої інстанції враховуючи наявність справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», вважав, що останнє є боржником, тому вказаний спір повинен розглядатись в рамках господарського судочинства.

Відтак, участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правиламистатті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано, що ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у даній цивільній справі перебуває в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, будь яких вимог до ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» позивачем не заявлено.

Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначене вище та помилково вважав, про можливість направлення вказаної справи на розгляд Господарського суду Львівської області.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Бандури Х.Ю., діючої від імені ТОВ «Дегер», є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про направлення справи на розгляд до господарського судупідлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції за вищевказаного обґрунтування.

Підстави, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду після її перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Бандури Христини Юріївни, діючої від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер», - задовольнити.

Ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 22 грудня 2023 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», Товариство з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД», про стягнення заборгованості за договором позики - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 24 травня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе