Ухвала

від 23.05.2024 по справі 910/2440/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2440/23

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Васьковського О.В., Вронської Г.О., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду cправи № 910/2440/23

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024

у справі № 910/2440/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 8 642 802,42 грн.

Історія справи:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (далі - ТОВ «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом», Компанія, відповідач, скаржник) про стягнення з останнього інфляційних втрат у сумі 7 532 991,38 грн та 3% річних у розмірі 1 109 811,04 грн, які нараховані на суму боргу, стягнуту в межах справи №910/20279/20.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем виконано судове рішення у справі №910/20279/20 про стягнення боргу та санкцій поетапно - 26.10.2022 та 02.11.2022, тобто, виконання судового рішення відбулося несвоєчасно, відповідно позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних втрат та процентів річних, на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України, до повного виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання відповідачем за період з 06.04.2021 по 26.10.2022 на суму боргу - 23 537 600 грн та за період з 27.10.2022 по 02.11.2022 на суму боргу - 15 686 654,18 грн.

3. Відповідач, в свою чергу, просив суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, а у випадку задоволення позову - відстрочити виконання рішення на один рік, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства, необхідність фінансових ресурсів для негайних закупівель для стабільної генерації електричної енергії, ліквідації наслідків збройної агресії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/2440/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 109 811,04 грн 3% річних, 7 532 991,38 грн інфляційних втрат та 129 642,03 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову виходив, зокрема, з того, що:

a. згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не підлягають повторному доказуванню факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/20279/20, яке набрало законної сили і є чинним, зокрема, щодо наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором у сумі 23537600 грн.;

b. якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Отже, чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків;

c. відповідачем виконано судове рішення від 05.04.2021 у справі №910/20279/20 про стягнення боргу та санкцій поетапно - 26.10.2022 та 02.11.2022 після пред`явлення його до примусового виконання , тому позивачем обґрунтовано нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за період з 06.04.2021 по 26.10.2022 на суму боргу - 23 537 600 грн та за період з 27.10.2022 по 02.11.2022 на суму боргу - 15 686 654,18 грн., тобто, за періоди коли відповідний борг існував;

d. щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення трьох процентів річних місцевий суд, з посиланням на аналогічні правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) вказав, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, як складову грошового зобов`язання, та особливу міру відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язань, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника; ці компенсаційні нарахування не є штрафними санкціями передбаченими статтею 230 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у справі №902/417/18 не беруться судом до уваги, так як у цій справі досліджувалось питання зменшення % річних, як визначених у більшому розмірі (40%) ніж передбачені у статті 625 Цивільного кодексу України;

e. відмовляючи у відстроченні виконання рішення на 1 рік, суд першої інстанції вказав на необхідність врахування балансу інтересів сторін та вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, а також те, що етап виконання рішення має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

6. Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині відмови у зменшенні 3 % річних, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 щодо відмови у зменшенні 3% річних та зменшити їх розмір з урахуванням наведених відповідачем обставин та щодо відмови у відстроченні виконання рішення першої інстанції, прийняти нове рішення щодо відстрочки його виконання на один рік з дати ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.

7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 заяви Товариства та Компанії про заміну відповідача його процесуальним правонаступником у справі № 910/2440/23 - задоволено, замінено відповідача у справі № 910/2440/23 - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на його процесуального правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

8. В суді апеляційної інстанції відповідач також заявляв клопотання про зменшення розміру 3% річних, в якому просив суд апеляційної інстанції зменшити розмір заявлених позивачем 3% річних до 1 % річних, що складає 369 937,01 грн.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу відповідача в частині відмови у зменшенні 3 % річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік - залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі №910/2440/23 в частині відмови у зменшенні 3 % річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік - без змін.

10. В частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7 532 991,38 грн інфляційних втрат рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, відповідно апеляційним судом не переглядалось.

11. Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням її меж та вимог (а саме в частині відмови у зменшенні 3% річних та в частині відмови щодо відстрочки рішення першої інстанції на один рік з дати ухвалення рішення), посилаючись на стандарт доказування «вірогідність доказів» перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що клопотання про зменшення розміру трьох процентів річних є необґрунтованим, відповідно не підлягає задоволенню. При цьому суд апеляційної інстанції розглянувши, в т.ч. доводи відповідача, які стосуються настання форс-мажорних обставин, вказав, що необхідною умовою для застосування форс-мажорних обставин для конкретного випадку є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, а стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

12. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних вказавши, що ці компенсаційні нарахування не є штрафними санкціями, передбаченими статтею 230 господарського кодексу України, а тому на них не поширюються положення частини першої статті 233 господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року №902/417/18 - не підлягають застосуванню в контексті вирішення даного спору, оскільки у цій постанові досліджувалося питання зменшення відсотків річних, як визначені у більшому розмірі (40 %), ніж передбачені у статті 625 Цивільного кодексу України.

13. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у відстрочці виконання рішення на 1 рік вказавши, що при вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення необхідно враховувати не тільки фінансовий стан відповідача, а й позивача, а тому з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале невиконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, а отже відсутні правові підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій справі.

Предмет касаційного оскарження та доводи касаційної скарги

14. У касаційній скарзі Компанія, з посиланням на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Суд скасувати судові рішення в частині відмови у зменшенні 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір 3% річних до 1%, що складає 369 937,01 грн., а також в частині відмови щодо відстрочки рішення першої інстанції, прийняти нове рішення щодо відстрочки його виконання на один рік з дати ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.

15. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості для господарських судів зменшувати розмір 3% річних за наявності їх значного розміру, а також наявності обставин для їх зменшення, зокрема, і форс-мажору (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

16. Скаржник, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначає, що суди неправильно застосували статтю 625 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що відсотки річних є штрафними санкціями, відповідно, з урахуванням конкретних обставин справи, суди можуть їх (проценти річних) зменшувати. При цьому вказує, що зменшення у спірних правовідносинах відсотків річних, нарахованих відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, є правом суду, його дискреційними повноваженнями, реалізуючи які суд повинен оцінити, серед іншого, наслідки порушення зобов`язання для кредитора у вигляді понесених збитків та можливість інших втрат і відповідність розміру стягуваних у якості санкцій сум таким наслідкам, а також інші обставини, які мають юридичне значення саме у рамках даної конкретної справи. З огляду на викладене, скаржник вважає, що суди мали розглянути та задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних, зокрема, із застосуванням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України. Крім того, звертає увагу на те, що твердження судів про те, що правовий висновок у справі №902/417/18 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є помилковим та безпідставним. Скаржник вказує на те, що у справі №902/417/18 мотивуючи відмову у позові в частині стягнення відсотків річних, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що спірні відсотки передбачені пунктом 5.5 договору за своєю природою відносяться до пені у зв`язку з чим вказав на подвійне стягнення пені, а Велика Палата пославшись на означене право суду зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, визнала за справедливе обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій та відмовити у їх стягненні повністю.

17. Також скаржник наголошує на порушенні судами попередніх судових інстанцій норм статей 236, 331 ГПК України щодо відстрочення виконання рішення.

18. Персональний та кількісний склад об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.05.2024.

Підстави передачі на розгляд об`єднаної палати

19. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/2440/23 за касаційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024, зокрема, в частині відмови у зменшенні розміру 3% річних.

20. Ухвалою колегії суддів з розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2024 справу №910/2440/23 разом з касаційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах колегії суддів з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.204 у справі № 910/12277/23 та від 07.06.2023 у справі №915/304/22, а саме, щодо застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України стосовно можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних (які встановлені законом), а також можливості застосування до цих правовідносин статті 233 Господарського кодексу України.

21. Постановляючи зазначену ухвалу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала, що зменшення встановленої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України ставки процентів річних є неможливим у разі, якщо відповідний розмір визначений саме законодавцем як такий, що підлягає сплаті, та при цьому сторони у договірному порядку не погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у сторону збільшення. Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Колегія також вважає, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України 3% річних не є штрафними санкціями в розумінні статті 230 Господарського кодексу України.

Підстави повернення справи на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

22. Перевіривши доводи касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.

23. У частині 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

24. Відповідно до частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1-4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.

25. Отже, умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, як і підставою для здійснення розгляду справи об`єднаною палатою, є наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати; такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.

26. Відступаючи від висновку щодо застосування норми права, об`єднана палата може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

27. Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 02.05.2024 вважала за необхідне відступити від висновку, сформульованого в постановах Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 910/12277/23 та від 07.06.2023 у справі №915/304/22 щодо можливості зменшення господарським судом розміру 3% річних, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

28. Не погоджуючись з такими висновками Верховного Суду, викладеними у справах №910/12277/23 та №915/304/22, колегія суддів наголошувала на необхідності надання правового висновку щодо питання застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в сукупності зі статтею 233 Господарського кодексу України стосовно неможливості зменшення судом розміру трьох процентів річних, встановлених безпосередньо частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин їх зміни у договірному порядку, зважаючи на мотиви касаційного оскарження.

29. Однак Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані навідновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

30. В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі №915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку».

31. В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі №904/3177/20, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зазначила таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи №902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.

У пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.»

32. Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду нею у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

33. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)) вказано, таке: «Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

34. У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум з огляду на їх похідний характер від основного спору підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Такий висновок згодом був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17 (провадження № 14-148цс21).

35. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц)).

36. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

37. У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №420/2411/19 від 09.11.2023 зроблені такі висновки: «125. Спір з приводу зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду в тому судочинстві, що і попередньо розглянутий спір за основним зобов`язанням.

Щодо застосування приписів статті 625 ЦК України до відносин про стягнення інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням ДКС України ухваленого адміністративним судом судового рішення

126. У разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором, до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України.

127. Закон № 4901-VI не обмежує поширення дії статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов`язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежує можливості стягнення інфляційних втрат, які є об`єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовуються лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо моменту, з якого можуть застосовуватися приписи статті 625 ЦК України до юридичних наслідків прострочення виконання боржником (зокрема, державою) підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання в порядку Закону № 4901-VI

128. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: 1) стягувач подав до органу ДКС України заяву про виконання рішення суду про стягнення з держави коштів разом із документами та відомостями, необхідними для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; 2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема, державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.».

38. Тобто у вказаних постановах Великою Палатою Верховного Суду було сформульовано правові висновки щодо застосування приписів статті 625 ЦК України до відносин про стягнення інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням ухваленого судом судового рішення , зроблені загальні висновки про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тобто висновок щодо застосування норм матеріального права, зазначених в ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаної палати та перелічених скаржником у касаційній скарзі.

39. За змістом положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

40. Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

41. Необхідно враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (подібний висновок міститься в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16- Ц).

42. В аспекті порушених у касаційній скарзі питань, підстав відкриття касаційного провадження, предмета спору і підстав позову, поставлених перед об`єднаною палатою Касаційного господарського суду питань, з урахуванням правових висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, а також того, що суд касаційної інстанції під час касаційного провадження керується останнім висновком Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про відсутність у наведеному випадку підстав, передбачених у частині 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду об`єднаною палатою справи № 910/2440/23, оскільки передане колегією суддів питання має бути вирішено колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка була визначена автоматизованою системою документообігу суду з урахуванням спеціалізації.

43. 3 огляду на зазначене справа № 910/2440/23 разом із касаційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Керуючись статтями 234 ,235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду -

УХВАЛИВ:

1. Справу № 910/2440/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча суддяТ. Малашенкова Судді О. Васьковський Г. Вронська Т. Дроботова О. Кібенко В. Пєсков Л. Рогач Ю. Чумак