Постанова

від 14.05.2024 по справі 711/1406/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

справа № 711/1406/19

провадження № 61-10876св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Гудими Д. А., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Приватне підприємство «Бізнес Гранд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бігунець Іриною Миколаївною, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси в складі судді Скляренко В.М. від 16 січня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л. від 28 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Акціонерне товариство Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Бізнес Гранд» (далі - ПП «Бізнес Гранд», у якому просить витребувати у відповідача на користь позивача наступне майно:

-нежитлові приміщення Ю-І, Б-ІV, б-І, б'-І, нежитлові приміщення (прим. з № 1 по № 8, № 10, з № 12 по № 15, з № 25 по № 65 та приміщення підвалу № 1 по № 16, № І) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-частину комплексу будівель: прохідна (літ. В), гараж-зарядочна літ. «А-І», склад та контора (літ. А «-І, «А-І»), навіс (літ. К), склад-сарай (літ. Е), огорожа (№ 1-3), замощення (№І, ІІ) та склад-сарай (літ. И) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлові будівлі: компресорна (літ. Р), котельня (літ. П, п), гараж з побутовими приміщеннями (літ. М-2, м) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлові приміщення магазин А-5, а саме: приміщення 1-го поверху з № 1 по № 8, № 1 за адресою: АДРЕСА_3.

А також скасувати державну реєстрацію права власності на таке майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між АТ «Укрсоцбанк» та ПП «Бізнес Гранд» в період з 2005 по 2009 року були укладені кілька кредитних договорів, за якими ПП «Бізнес Гранд» отримало від банку кредитні кошти. У забезпечення виконання грошових зобов`язань сторонами були укладені іпотечні договори № ІД 2-25.1-09/11-13 від 21 серпня 2009 року та № 1-25.1-09/11-13 від 21 серпня 2010 року, а також шість договорів застави майна. ПП «Бізнес Гранд» порушило свої зобов`язання з повернення кредитних коштів і з 24 листопада 2016 року визнано банкрутом та перебуває у ліквідаційній процедурі, а АТ «Укрсоцбанк» є кредитором такої особи на загальну суму в розмірі 96 663 364,65 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року у справі № 02/5026/1266/2011 задоволено позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк» до ПП «Бізнес Гранд» про визнання права власності на предмет іпотеки та за позивачем визнано право власності на нерухоме майно, яке було предметом іпотечних договорів між сторонами.

19 листопада 2012 року між ПП «Бізнес Гранд» та ТОВ «УкрЛідербуд» укладено угоду про часткове погашення боргу, за якою в рахунок погашення заборгованості ПП «Бізнес Гранд» передало на користь ТОВ «УкрЛідербуд» рухоме майно на суму 8 818 472,22 грн, проте частина такого майна в момент його передачі була предметом забезпечення за договорами застави майна, укладеними між АТ «Укрсоцбанк» та ПП «Бізнес Гранд». Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2018 року у справі № 925/1874/13 було визнано недійсною з моменту укладення таку угоду про часткове погашення боргу від 19 листопада 2012 року.

05 червня 2014 року між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «УкрЛідербуд» було укладено договір міни, за яким позивач передав ТОВ «УкрЛідербуд» право власності на нерухоме майно, яке є предметом позовних вимог, в обмін на рухоме майно. Проте такий договір міни був визнаний недійсним рішенням Господарського суду Черкаської області від 07 серпня 2018 року у справі № 925/288/17.

06 лютого 2017 року право власності на нерухоме майно, яке є предметом позовних вимог, зареєстроване за відповідачем - ОСОБА_1 - на підставі протоколу та акту приймання-передачі від 20 січня 2017 року, виданих ТОВ «Маркетпродакшин», та протоколу і акту приймання-передачі від 20 січня 2017 року, виданих ТОВ «Град Ріелт». При цьому керівником ТОВ «Маркетпродакшин» та ТОВ «Град Ріелт» є ОСОБА_1 .

Оскільки нерухоме майно, яке є предметом позовних вимог, вибуло з володіння позивача на підставі правочинів, які були визнані судами недійсними, то позивач вимагає витребувати таке майно у відповідача на підставі статті 388 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» наступне майно:

-нежитлові приміщення Б-І, Б-ІV, б-І, б'-І, нежитлові приміщення (прим. з № 1 по № 8, № 10, з № 12 по № 15, з №25 по № 65 та приміщення підвалу № 1 по № 16, № І) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 39199371101);

-частини комплексу будівель: прохідна (літ. В), гараж-зарядочна літ. «Г», склад та контора (літ. А «-І», «А-І»), навіс (літ. К), склад-сарай (літ. Е), огорожа (№ 1-3), замощення (№ І, ІІ) та склад-сарай (літ. И) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 39149871101);

-нежитлові будівлі: компесорна (літ. Р), котельня (літ. П, п), гараж з побутовими приміщеннями (літ. М-2, м) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 39026671101);

-нежитлові приміщення магазин А-5, а саме: приміщення 1-го поверху з № 1 по № 8, АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 39125471101).

У решті вимог відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння АТ «Укрсоцбанк» на підставі договору міни від 05 червня 2014 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «УкрЛідербуд». Натомість зазначений договір визнаний судом недійсним, оскільки ТОВ «УкрЛідербуд» на час укладення договору міни, не було власником рухомого майна, яке воно передало ПАТ «Укрсоцбанк» та не володіло всім обсягом правосуб`єктності на укладання договору щодо цього майна, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2018 року у справі № 925/1874/17 та рішенням Господарського суду Черкаської області від 07 серпня 2018 року у справі № 925/288/17. Суд прийшов до висновку, що вибуття майна відбулось на умовах, на які не було волевиявлення позивача.

Задовольняючи позовні вимоги та відмовляючи в застосуванні наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, судом першої інстанції визнано причини пропущення позивачем строку позовної давності поважними, оскільки суд вважав, що АТ «Укрсоцбанк» вперше звернувся до суду за захистом своїх прав у зв`язку з оспоренням правочину, внаслідок якого спірне майно вибуло з володіння позивача (договір міни від 05 червня 2014 року) - у березні 2017 року, тобто після спливу 2 років 9 місяців від дня вибуття спірного майна з володіння. А після закінчення судового розгляду справи № 925/288/17 та набранням законної сили рішенням суду про вирішення справи по суті (22 січня 2019 року), АТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з даним позовом 14 лютого 2019 року, тобто через 23 дні, що на думку суду свідчить про відсутність невиправданих затримок з боку позивача для звернення до суду за захистом своїх прав.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині в скасування державної реєстрації права власності на таке майно, суд першої інстанції зазначив про те, що рішення суду про витребування майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на вищевказані нежитлові приміщення за позивачем - АТ «Сенс Банк».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2023 року змінено, скасовано його в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судового збору в розмірі 225 341,26 грн. Компенсовано АТ «Сенс Банк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в розмірі 225 341,26 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірне майно вибуло з володіння позивача без його волі, а тому порушене право підлягає захисту шляхом витребування спірного майна у відповідача відповідно до статей 387, 388 ЦК України. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судового збору, апеляційний суд виходив із того, що відповідач звільнений від його сплати на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

21 липня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бігунець І. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 червня 2023 року у цій справі, у якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду). Зокрема, у касаційній скарзі зазначено, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 911/926/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 23 січня 2019 року у справах № 916/2130/15 та № 910/2868/16, від 26 вересня 2019 року у справі № 924/1114/18, від 13 липня 2021 року у справі № 902/1255/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 359/4206/19 щодо застосування строків позовної давності.

Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься послання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у разі якщо порушення прав позивача відбулося внаслідок вибуття з його володіння спірного майна на підставі договору міни, то саме з дати такого вибуття підлягає обчисленню строк позовної давності, який за загальним правилом складає три роки.

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позову до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2023 року від АТ «Сенс Банк» до суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк позовної давності пропущений позивачем з поважних причин, оскільки обумовлений тривалим розглядом судом спору про оспорення дійсності правочинів, внаслідок яких відбулось вибуття спірного майна із законного володіння АТ «Укрсоцбанк», і не пов`язаний із неналежною поведінкою позивача.

З такими висновками правомірно і погодився апеляційний суд, який в оскаржуваній стороною відповідача постанові зазначив, що погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем вчинялись процесуальні дії для захисту своїх порушених прав внаслідок відчуження належного позивачу майна з 2017 року, шляхом подання відповідних позовів. Також у відзиві міститься клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 4, пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 711/1406/19 з Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що між АТ «Укрсоцбанк» та ПП «Бізнес Гранд» було укладено кілька кредитних договорів, за якими банком здійснювалось кредитування діяльності ПП «Бізнес Гранд» (позичальник): договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №895/08-070 від 15 червня 2005 року; кредитний договір №895/08-033 від 18 квітня 2006 року; Генеральний договір про здійснення кредитування №895/09.2-085 від 13 листопада 2007 року; Генеральний договір про здійснення кредитування №25.1-09/11-13 від 21 серпня 2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами між АТ «Укрсоцбанк» та ПП «Бізнес Гранд» укладено наступні іпотечні договори:

1) № ІД 1-25.1-09/11-13 від 21 серпня 2009 року, за яким предметом іпотеки є магазин (нежитлові приміщення, а саме: приміщення 1-го поверху з №1 до №8, №1, позначеного за планом земельної ділянки літ. «А-5», цегляні та з/бетонні), загальною площею 130,9кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ;

2) № ІД 2-25.1-09/11-13 від 21 серпня 2009 року, за яким предметом іпотеки є нежитлові будівлі (компресорна (позначено за планом земельної літ «Р»), цегляна, площею 11,2 кв.м; котельня (позначено за планом земельної ділянки літ «П», «п») цегляна, площею 55,4 кв.м; гараж з побутовими приміщеннями (позначено за планом земельної ділянки літ. «М-2», «м»), цегляний, площею 189,2 кв.м), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , - та частина комплексу будівель (прохідна (позначено за планом земельної ділянки літ «В»), цегляна, площею 12,4 кв.м; гараж-зарядочна (позначено за планом земельної ділянки літ. «Г»); склад (позначено за планом земельної ділянки літ. «А-І»), контора (позначено за планом земельної ділянки літ. «А`-І»), загальна площа складу та контори, що позначені за планом земельної ділянки літ. «А-І» та «А`-І» складає 973,7 кв.м; навіс (позначено за планом земельної ділянки літ. «К»); склад-сарай (позначено за планом земельної ділянки літ. «Е»), площею 135,8 кв.м; огорожа (позначено за планом земельної ділянки №1-4); замощення (позначено за планом земельної ділянки №І, II); склад-сарай (позначено за планом земельної ділянки літ. «И») площею 65,4 кв.м), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

Між АТ «Укрсоцбанк» та ПП «Бізнес Гранд» було також укладено наступні договори застави майна: № Дз 2-895/08-070, № Дз 3-895/08-070, № Дз 5-895/08-070 від 15 серпня 2005 року; № Дз 6-895/08-070, № Дз 7-895/08-070 від 16 червня 2005 року; № Дз 4-25.1-09/11-13 від 08 вересня 2009 року, - предметом яких стало рухоме майно, яке знаходиться у АДРЕСА_4 . Указані обтяження внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

ПП «Бізнес Гранд» не виконало свої зобов`язання щодо основних зобов`язань за кредитними договорами №895/08-070 від 16 червня 2005 року, №895/08-033 від 18 квітня 2006 року, Генеральним договором про здійснення кредитування №895/09.2-085 від 13 листопада 2007 року та Генеральним договором про здійснення кредитування №25.1-09/11-13 від 21 серпня 2009 року, у зв`язку з чим АТ «Укрсоцбанк» звернулось до господарського суду з позовом про визнання права власності на предмет іпотеки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року у справі №02/5026/1266/2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10 травня 2012 року, задоволено позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк» до ПП «Бізнес Гранд» та ухвалено рішення про визнання за АТ «Укрсоцбанк» права власності на наступне нерухоме майно:

- магазин (нежитлові приміщення, а саме: магазин - приміщення 1-го поверху з № 1 до № 8, № 1, позначеного за планом земельної ділянки літ. «А-5», цегляні та з/бетонні), загальною площею 130,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- нежитлові будівлі, а саме: компресорна (позначено за планом земельної літ «Р»), цегляна, площею 11,2кв.м, котельня (позначено за планом земельної ділянки літ «П, п») цегляна, площею 55,4 кв.м, гараж з побутовими приміщеннями (позначено за планом земельної ділянки літ. «М-2», «м»), цегляний, площею 189,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- частина комплексу будівель, а саме прохідна (позначено за планом земельної ділянки літ «В»), цегляна, площею 12,4 кв.м, гараж-зарядочна (позначено за планом земельної ділянки літ. «А-І»), загальна площа складу та контори, що позначені за планом земельної ділянки літ. «А`-І» та «А-І» складає 973,7 кв.м, навіс (позначено за планом земельної ділянки літ. «К»), склад-сарай (позначено за планом земельної ділянки літ. «Е»), площею 135,8 кв.м, огорожа (позначено за планом земельної ділянки №1-3), замощення (позначеного за планом земельної ділянки №І, II), склад-сарай (позначено за планом земельної ділянки літ. «И») площею 65,4 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- торгівельний комплекс площею 9145,2 кв.м (літера інвентарної справи А-2, А'-2), дахова котельня (літера інвентарної справи В), огорожа (№ 1-3), замощення (І, II), та трансформаторна підстанція (літера інвентарної справи Г), що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ;

- нежитлові приміщення (прим. з №1 по №8, №10, з №12 по №15, з №25 по №65 та приміщення підвалу з №І по №16, №1) що позначені за планом земельної ділянки літ. «Б-І, Б - IV, б-І, б' - І», загальною площею 1662,8кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04 квітня 2012 року у справі №17/5026/356/2012 з ПП «Бізнес Гранд» на користь ТОВ «УкрЛідербуд» стягнуто 39 799 785,84 грн. заборгованості та 64380 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору. Для примусового виконання зазначеного рішення суду 17 квітня 2012 року Господарським судом Черкаської області видано відповідний наказ.

27 липня 2012 року постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження №33611568 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 17 квітня 2012 року у справі №17/5026/356/2012 та накладено арешт на все майно боржника - ПП «Бізнес Гранд» і оголошено заборону його відчуження.

19 листопада 2012 року між ПП «Бізнес Гранд» та ТОВ «УкрЛідербуд» було укладено Угоду про часткове погашення боргу, згідно якої в рахунок погашення заборгованості ПП «Бізнес Гранд» передало у власність ТОВ «УкрЛідербуд» рухоме майно на суму 7 818 472,22 грн., яке знаходиться у м. Черкаси за адресами: вул. Гагаріна, 55/1 (51 найменування, 63 одиниці) та Б.Хмельницького, 55 (17 найменувань, 18 одиниць) - усього 68 найменувань, 81 одиниця рухомого майна.

13 лютого 2014 року відбулося засідання правління ПАТ «Укрсоцбанк», за результатами якого складено протокол №2, згідно п. 25 якого прийнято рішення про прийняття на баланс ПАТ «Укрсоцбанк» за договором міни належне ТОВ «УкрЛідербуд» майно, яке знаходиться у м. Черкаси за адресою: по вул. Гагаріна, 55/1 (51 найменування, 63 одиниці), в обмін на нерухоме майно, про внесення змін до договорів застави майна, укладених між ПАТ «Укрсоцбанк» та ПП «Бізнес Гранд» в частині заміни заставодавця з ПП «Бізнес Гранд» на ТОВ «УкрЛідербуд», про наступне розірванні цих договорів застави майна та про відступлення прав вимоги до ПП «Бізнес Гранд» на залишок заборгованості за кредитними договорами.

04 квітня 2014 року за №164 ТОВ «УкрЛідербуд» повідомив ПАТ «Укрсоцбанк» про укладання Угоди про часткове погашення боргу від 19 листопада 2012 року та готовність прийняти на себе зобов`язання заставодавця в порядку ч. 1 ст. 27 Закону України «Про іпотеку».

05 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ПП «Бізнес Гранд» та ТОВ «УкрЛідербуд» було укладено наступні правочини: договір про внесення змін до договору застави майна № Дз 4-25.1-09/11-13 від 08 вересня 2009 року (зі змінами та доповненнями), згідно з яким заставодавця з ПП «Бізнес Гранд» замінено на ТОВ «УкрЛідербуд»; договір про розірвання договору застави майна № Дз 4-25.1-09/11-13 від 08 вересня 2009 року; договір про внесення змін до договору застави майна № Дз 2-895/08-070 від 15 серпня 2005 року (зі змінами та доповненнями), згідно з яким заставодавця з ПП «Бізнес Гранд» замінено на ТОВ «УкрЛідербуд»; договір про розірвання договору застави майна № Дз 2-895/08-070 від 15 серпня 2005 року; договір про внесення змін до договору застави майна № Дз 3-895/08-070 від 15 серпня 2005 року (зі змінами та доповненнями), згідно з яким заставодавця з ПП «Бізнес Гранд» замінено на ТОВ «УкрЛідербуд»; договір про розірвання договору застави майна № Дз 3-895/08-070 від 15 серпня 2005 року; договір про внесення змін до договору застави майна № Дз 5-895/08-070 від 15 серпня 2005 року (зі змінами та доповненнями), згідно з яким заставодавця з ПП «Бізнес Гранд» замінено на ТОВ «УкрЛідербуд»; договір про розірвання договору застави майна № Дз 5-895/08-070 від 15 серпня 2005 року; договір про внесення змін до договору застави майна № Дз 6-895/08-070 від 29 вересня 2005 року (зі змінами та доповненнями), згідно з яким заставодавця з ПП «Бізнес Гранд» замінено на ТОВ «УкрЛідербуд»; договір про розірвання договору застави майна № Дз 6-895/08-070 від 15 серпня 2005 року; договір про внесення змін до договору застави майна №Дз 7-895/08-070 від 16 червня 2005 року (зі змінами та доповненнями), згідно з яким заставодавця з ПП «Бізнес Гранд» замінено на ТОВ «УкрЛідербуд»; договір про розірвання договору застави майна № Дз 7-895/08-070 від 15 серпня 2005 року.

05 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «УкрЛідербуд» було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим номером 1255, згідно з яким відбувся перехід права власності на рухоме майно, яке знаходиться у АДРЕСА_4 (51 найменування, 63 одиниці), - до ПАТ «Укрсоцбанк» в обмін на нерухоме майно. За цим же договором міни ПАТ «Укрсоцбанк» передало ТОВ «УкрЛідербуд» право власності на наступне нерухоме майно:

- нежитлові приміщення Б-I, Б-IV, б-І, б'-І, нежитлові приміщення (прим. з № 1 по № 8, № 10, з № 12 по № 15, з № 25 по № 65 та приміщення підвалу № 1 по № 16, № І) за адресою АДРЕСА_1 ;

- частину комплексу будівель: прохідна (літ. В), гараж-зарядочна (літ. «А-І»), склад та контора (літ. А «-І», «А-І»), навіс (літ. К), склад-сарай (літ. Е), огорожа (№ 1-3), замощення (№І, ІІ) та склад-сарай (літ. И) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові будівлі: компресорна (літ. Р), котельня (літ. П, п), гараж з побутовими приміщеннями (літ. М-2, м) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення магазин А-5, а саме: приміщення 1-го поверху з №1 по №8, №І за адресою: АДРЕСА_3 .

В подальшому нежитлові приміщення магазин А-5, а саме: приміщення 1-го поверху з №1 по №8, №І за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 39125471101) - перейшли у власність ТОВ «ГРАД РІЕЛТ» на підставі свідоцтва про право власності №36044650, виданого 07 квітня 2015 року реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області.

На підставі договору купівлі-продажу від 25 листопада 2014 року №866, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В., до ТОВ «МАРКЕТПРОДАКШ» перейшло право власності на наступне нерухоме майно:

- нежитлові приміщення Б-I, Б-IV, б-І, б'-І, нежитлові приміщення (прим. з № 1 по № 8, № 10, з № 12 по № 15, з № 25 по № 65 та приміщення підвалу № 1 по № 16, № І) за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 39199371101);

- частину комплексу будівель: прохідна (літ. В), гараж-зарядочна (літ. «А-І»), склад та контора (літ. А «-І», «А-І»), навіс (літ. К), склад-сарай (літ. Е), огорожа (№ 1-3), замощення (№І, ІІ) та склад-сарай (літ. И) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 39149871101);

- нежитлові будівлі: компресорна (літ. Р), котельня (літ. П, п), гараж з побутовими приміщеннями (літ. М-2, м) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 39026671101).

При цьому згідно довідки ФОП ОСОБА_2 від 12 жовтня 2018 року під час проведення поточної технічної інвентаризації було встановлено факт помилкового внесення в державний реєстр речових прав на нерухоме майно літера Г - гараж-зарядочна загальною площею 162,3 кв.м. під літерою А-І за адресою АДРЕСА_1 . Внаслідок цього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено виправлення та відповідний гараж-зарядочна позначений під літ. «Г».

З 06 лютого 2017 року право власності на нерухоме майно, яке є предметом позовних вимог, зареєстроване за відповідачем - ОСОБА_1 .

При цьому право власності на нежитлові приміщення з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 39125471101 перейшли у власність ОСОБА_1 на підставі протоколу №4 від 20 січня 2017 року, виданого ТОВ «ГРАД РІЕЛТ» та акту приймання-передачі від 20 січня 2017 року, підписаних ТОВ «ГРАД РІЕЛТ» та ОСОБА_1

Право власності на нерухоме майно з реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна 39199371101, 39149871101, 39026671101 перейшли у власність ОСОБА_1 на підставі протоколу №4 від 20 січня 2017 року, виданого ТОВ «МАРКЕТПРОДАКШН» та акту приймання-передачі від 20 січня 2017 року, підписаних ТОВ «МАРКЕТПРОДАКШН» та ОСОБА_1 .

Обставини переходу права власності на спірне майно підтверджуються відповідними довідками про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

13 березня 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №925/1874/13 визнано недійсною з моменту укладання Угоду про часткове погашення боргу від 19 листопада 2012 року, укладену між ПП «Бізнес Гранд» та ТОВ «УкрЛідербуд».

Ухвалюючи відповідну постанову, суд дійшов висновку, що, укладаючи оспорюваний правочин, ПП «Бізнес Гранд» та ТОВ «УкрЛідербуд» порушили права ПАТ «Укрсоцбанк» як заставодержателя рухомого майна (а саме №п/п з 1 по 51 (63 одиниці) за оспорюваною угодою про часткове погашення боргу від 19 листопада 2012 року). При цьому, інша частина рухомого майна ПП «Бізнес Гранд» була відчужена ТОВ «УкрЛідербуд» із порушенням вимог чинного законодавства, при наявності арешту та заборони на відчуження такого майна, що порушує інтереси ПАТ «Укрсоцбанк» як кредитора.

Зазначене судове рішення залишене без змін постановою Верховного Суду від 14 червня 2018 року №925/1874/13.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07 серпня 2018 року у справі №925/288/17 визнано недійсним договір міни від 05 червня 2014 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «УкрЛідербуд», посвідчений приватним нотаріусом Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1255.

Ухвалюючи відповідне рішення, суд дійшов висновку, що на час укладення спірного договору міни від 05 червня 2014 року ТОВ «УкрЛідербуд» не міг вважатися належним власником рухомого майна, яким він обмінявся із ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки ТОВ «УкрЛідербуд» не володіло всім обсягом правосуб`єктності щодо цього майна через недійсність правовстановчого документу на майно (угода про часткове погашення боргу від 19 листопада 2012 року).

Зазначене судове рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 січня 2019 року та постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону повністю не відповідає.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що матеріалами справи доведено та встановлено судом, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння АТ «Укрсоцбанк» на підставі договору міни від 05 червня 2014 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «УкрЛідербуд», та визнаного судом недійсним, оскільки ТОВ «УкрЛідербуд» на час укладення договору міни, не було власником рухомого майна, яке воно передало ПАТ «Укрсоцбанк» та не володіло всім обсягом правосуб`єктності на укладання договору щодо цього майна. Оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача без його волі, а тому порушене право підлягає захисту шляхом витребування спірного майна у останнього набувача відповідно до статей 387, 388 ЦК України.

Відмовляючи в застосуванні наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, судами попередніх інстанцій визнано причини пропущення позивачем строку позовної давності поважними, оскільки АТ «Укрсоцбанк» вперше звернулося до суду за захистом своїх прав у зв`язку з оспоренням правочину, внаслідок якого спірне майно вибуло з володіння позивача (договір міни від 05 червня 2014 року), - у березні 2017 року, тобто після спливу 2 років 9 місяців від дня вибуття спірного майна з володіння. А після закінчення судового розгляду справи № 925/288/17 та набранням законної сили рішенням суду про вирішення справи по суті (22 січня 2019 року), АТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з даним позовом 14 лютого 2019 року, тобто через 23 дні, що, на думку суду, свідчить про відсутність невиправданих затримок з боку позивача для звернення до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Оскільки право власності позивача на спірне нерухоме майно було порушено в момент його вибуття на підставі договору міни від 05 червня 2014 року, а не з набранням законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірного нерухомого майна та порушення права власності позивача, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила.

Оскільки порушення прав позивача відбулося внаслідок вибуття його з володіння спірного майна на підставі оспорюваного договору міни від 05 червня 2014 року, то саме з цієї дати слід обчислювати позовну давність, яка за загальним правилом складає три роки.

Таким чином, з 05 червня 2014 року розпочався перебіг позовної давності за вимогами позивача про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яка спливла 05 червня 2017 року.

Зважаючи на те, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак АТ «Сенс Банк» звернулося з цим позовом до суду лише у лютому 2019 року, у його задоволенні слід відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності.

У задоволенні клопотання АТ «Сенс Банк» про закриття касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції не знаходить для цього правових підстав. Підстави касаційного оскарження чітко зазначені в ухвалі суду касаційної інстанції від 25 липня 2023 року про відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення в оскаржуваних частинах підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Сенс Банк»» про закриття касаційного провадження - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бігунець Іриною Миколаївною, задовольнити.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 28 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Бізнес Гранд», про витребування майна з чужого незаконного володіння - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Бізнес Гранд», про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Д. А. Гудима В. М. Коротун Є. В. Краснощоков В. І. Крат