Рішення

від 20.05.2024 по справі 532/2051/23

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/2051/23

2/532/162/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Мороз Т.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кобеляки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Кобеляцької міської ради, як орган опіки та піклування, Служба в справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та дружину, визначення місця проживання дитини та про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

26.09.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Кобеляцької міської ради, як орган опіки та піклування, Служба в справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та дружину, визначення місця проживання дитини та про поділ спільного майна подружжя. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що 14.11.2020 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від спільного проживання в шлюбі сторони мають малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З квітня 2023 року шлюб сторін фактично припинився і позивач з дитиною стала проживати в с. Бринзи Полтавського району Полтавської області. ОСОБА_2 зловживає алкоголем, погано ставиться до ОСОБА_1 та їх спільної дитини, має любовні відносини з іншою жінкою. Після розриву стосунків припинив надавати утримання позивачу та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не дає згоду на реєстрацію місця проживання дитини разом з матір`ю. Зазначила також, що за час спільного проживання сторонами було набуто холодильник Vestfrost, вартість якого за визначенням позивача становить 10 000 гривень, пральну машину Samsung, вартість якої за визначенням позивача становить 10 000 гривень, телевізор LG, вартість якого за визначенням позивача становить 10 000 гривень, та автомобіль Opel Vectra 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартість якого за визначенням позивача становить 30 000 гривень. Все вказане майно знаходиться у володінні чоловіка, який змінив замок на вхідних дверях приміщення, де знаходяться спільні речі. Таким чином, позивач прохала суд: 1) розірвати шлюб між нею та відповідачем, залишити їй прізвище ОСОБА_4 ; 2) стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу); 3) стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку; 4) визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю; 5) розподілити спільне майно подружжя та виділити за нею автомобіль Opel Vectra 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , за відповідачем - холодильник Vestfrost, пральну машину Samsung та телевізор LG.

Ухвалою суду від 14.12.2023 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 лютого 2024 року до участі у справі залучено виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Зобов`язано орган опіки та піклування Кобеляцької міської ради Полтавської області надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою суду від 11.03.2024 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Пелих О. В., надали до суду заяву про проведення судового засідання без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримали повністю та не заперечували проти ухвалення заочного рішення по справі. Також представник позивача, адвокат Пелих О. В. надав до суду заяву, в якій повідомив, що документи про витрати сторони позивача на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по суті справи.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив. До суду із заявами, клопотаннями не звертався.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, головний спеціаліст служби у справах дітей Півень А. І. надала до суду заяву про проведення засідання по справі за відсутності представника третьої особи.

Представник третьої особи, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як органу опіки та піклування, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у справі.

Суд, розглянувши та дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14 листопада 2020 року у Кременчуцькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 854 (а. с. 22).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе, оскільки сторони припинили шлюбні стосунки і позивач відновлювати їх не має наміру.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ст. 112 СК України шлюб слід розірвати.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що після розірвання шлюбу позивача слід іменувати прізвищем ОСОБА_4 .

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на дитину суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 23).

Відповідно до довідки виконкому Кобеляцької міської ради Полтавської області №18-07/09/3/128 від 04.09.2023 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з квітня 2023 року разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 48).

Відповідно до копії наказу Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 ОСОБА_1 , асистенту вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням, надано відпустку по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку з 07.06.2021 року по 30.03.2024 року (а. с. 24).

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягувати аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини із усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, то стягнення аліментів слід проводити з дня подачі позову до суду 26 вересня 2023 року.

Стосовно стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення донькою трирічного віку суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

На підставі вищевикладеного з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягувати аліменти на її утримання щомісячно в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дати подачі позову та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку підключені всі необхідні комунікації, кімнати умебльовані, наявні необхідні побутові електроприлади. Створено належні умови для життєдіяльності та розвитку дитини. ОСОБА_3 забезпечена одягом, взуттям, є іграшки. Продукти харчування в достатній кількості. Санітарно-гігієнічні умови проживання підтримуються на належному рівні, в кімнатах чисто, тепло (а. с. 156).

Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від позивача та малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 101).

Позивач ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-психіатра за останні п`ять років не зверталась (а. с. 134-135).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради про визначення місця проживання дитини місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 доцільно визначити разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 155-157).

Згідно зі ст. 8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом встановлено, що відокремлення малолітньої ОСОБА_3 від матері буде суперечити інтересам дитини, враховуючи те, що дитина є малолітньою і більшість часу проводить з матір`ю. Тому суд приходить до висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Щодо позовної вимоги про поділ спільного майна суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в період шлюбу, 25.04.2022 року, відповідачем було придбано автомобіль Opel Vectra, 1991 року випуску, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №5348/2022/3149852 (а. с. 46-47).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про поділ спільного майна підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позову, то необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 3220,80 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору під час розгляду справ про стягнення аліментів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 2147,20 грн за дві позовні вимоги майнового характеру (1073,60 грн. + 1073,60 грн.)

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача, адвокатом Пелихом О. В. подано заяву про надання доказів понесених позивачем судових витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення по суті справи. Тому позивачу необхідно надати строк для подання суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на правничу допомогу - до 27 травня 2024 року. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява буде залишена без розгляду.

Керуючись статтями 12, 141, 259, 263, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та дружину, визначення місця проживання дитини та про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 14 листопада 2020 року у Кременчуцькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про що зроблено відповідний актовий запис № 854.

Після розірвання шлюбу позивача іменувати прізвищем ОСОБА_4 .

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання щомісячно в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 26 вересня 2023 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - автомобіль Opel Vectra 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , холодильник Vestfrost, пральну машину Samsung та телевізор LG.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобіль Opel Vectra 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на холодильник Vestfrost, пральну машину Samsung та телевізор LG.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 3220,80 (три тисячі двісті двадцять грн. 80 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім грн. 20 коп.) гривень.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України надати позивачу ОСОБА_1 строк для подання суду доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу до 27 травня 2024 року.

Рішення в частині стягнення аліментів, в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя