Рішення

від 24.05.2024 по справі 640/13460/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2024 року м.Київ№ 640/13460/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми "Нове Житло" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство фірма "Нове Житло" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.02.2017 №0004261410, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року на 374 650,00 грн та від 18.04.2017 № 0014172200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 884 558,75 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями 3 907 647,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 976 911,75 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Стягнуто на користь ПП Фірми "Нове Житло" сплачений судовий збір у розмірі 19 210,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26.04.2024 було закрито підготовче засідання та продовжено розгляд справи по суті.

Також від учасників справи надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

На думку позивача, податковим органом порушено передбаченої законом процедури з питань визначення вартості одного квадратного метра об`єкту нерухомості, вартості майнових прав на квартири на день прийняття рішення про проведення оцінки, вартості майнових прав, якою підтверджено ринкову вартість майнових прав у розмірі та взято за основу донарахування податкових зобов`язань, викладених контролюючим органом в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Позивач вважає, що визначенню звичайної ринкової ціни, вартості для цілей оподаткування під час здійснення операцій з нерухомістю передує процедура з проведення, визначення оцінки вартості об`єкта оподаткування суб`єктами оціночної діяльності в передбаченому порядку відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», однак дана законодавчо обов`язкова процедура не була дотримана відповідачем, не були застосовані норми вказаного Закону, які є обов`язковими до застосування податковим органом.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий орган зазначає, що ціни порівнювались на ідентичні об`єкти і одній і тій самій забудові, а також в один період, які реалізовувалися одним і тим самим продавцем різним суб`єктам за суттєво відмінними цінами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 26.12.2016 по 17.01.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Фірма «Нове Житло» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 24.01.2017 №12/10-36/14-04/32885032.

Згідно висновків акту перевірки ПП Фірма «Нове Житло» допущено порушення вимог:

п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 402 960,00 грн, в т.ч. за листопад 2015 року на суму 4 143 852,00 грн, за грудень 2015 року на суму 1 088 667,00 грн, за січень 2016 року на суму 350,00 грн, за квітень 2016 року на суму 3 170 091 грн, та зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2016 року в сумі 374 650,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 09.02.2017 № 0004261410, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 374 650,00 грн;

від 09.02.2017 № 0004251410, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 10 503 700,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 8 402 960,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями 2 100 740,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 11.04.2017 №7561/6/99-99-11-01-01-25 скасувала податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2017 № 0004251410, № 0004261410, в частині збільшення податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 4 495 313,00 грн по взаємовідносинах із Міністерством внутрішніх справ України, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

У подальшому, на підставі акту перевірки та рішення Державної фіскальної служби України від 11.04.2017 № 7561/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2017 № 0014172200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 4 884 558,75 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 3 907 647,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями 976 911,75 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2017 №0004261410 та від 18.04.2017 № 0014172200 протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.2022, позов задоволено повністю та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, в основу акту перевірки та відповідно прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідачем було покладено те, що на формування показників нарахувань податкових зобов`язань мало вплив здійснення операцій з придбання майнових прав на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 реалізованих фізичній особі, реалізацію яких податковий орган самостійно встановив за цінами, які нижче ринкових.

На заниження податку на додану вартість, на думку відповідача, вплинула реалізація майнових прав на квартири за цінами, нижчими від звичайних, в результаті чого ПП Фірма «Нове Житло» було заниження ціну реалізації майнових прав на квартири на загальну суму 25 693 780,00 грн, в т.ч. ПДВ 4 282 297,00 грн.

Тобто підставою позову у даній справі, є твердження позивача, що податковий орган без доказів на підтвердження дотримання передбаченої законом процедури з питань визначення вартості одного квадратного метру об?єкту нерухомості, вартості майнових прав на квартири на день прийняття рішення про проведення оцінки, вартості майнових прав, якою підтверджено ринкову вартість майнових прав в розмірі, взятому за основу донарахувань податкових зобов`язань, викладених контролюючи органом в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

У своїй постанові від 09.08.2023 Верховний Суд зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано та не надано оцінку тим обставинам, що у цій справі податковим органом згідно акту перевірки порівнювалися ціни на ідентичні об`єкти в одній і тій самій забудові, в один і той самий період, а також не з`ясовано чи об`єкти нерухомості, продаж яких здійснювався позивачем різним суб`єктам, містили подібні характеристики, а саме ступінь комфортності (поверховість, вид з вікон, індивідуальне планування, інженерні комунікації тощо).

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, а також враховуючи висновки Верховного Суду при розгляді даної справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб`єктами оціночної діяльності є:

суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Згідно п.п. 20.1.36 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Статею 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» визначено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відповідно до п. 172.3 ст. 172 ПК України дохід від продажу об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно - правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до ст. 12 цього Закону.

Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що визначенню звичайної ринкової ціни, вартості для цілей оподаткування під час здійснення операцій з нерухомістю передує процедура з проведення, визначення оцінки вартості об`єкта оподаткування суб`єктами оціночної діяльності в передбаченому порядку відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Щодо тверджень податкового органу, що ним порівнювалися ціни на об`єкти нерухомості в одній і тій самій забудові, в один і той самий період, які реалізовувалися одним і тим самим продавцем різним суб`єктам, то на думку суду вони є необґрунтованими, оскільки контролюючий орган не надав доказів, що об`єкти нерухомості містили подібні характеристики, адже на основні чинники ціноутворення впливає, зокрема, ступень комфортності (поверховість, вид з вікон, індивідуальне планування, інженерні комунікації тощо).

Водночас, відповідно до рекомендації ДФС України «Щодо звичайних цін», викладених у листі від 13.10.2016 № 22286/6/99-99-15-03- 02-15 зазначено, що для отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни (ціни, що склалися на ринку товарів/послуг), контролюючому органу необхідно звертатися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами та державних органів статистики.

ГУ ДПС у Київській області вказуючи на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень посилалось на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №810/1585/17.

Так, у наведеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що майнові права на незавершені об`єкти будівництва відносяться до необоротних активів, отже база оподаткування операцій з їх постачання (продажу) не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Разом з тим, при попередньому розгляді дані висновки не було взято до уваги та зазначено, що висновки Верховного Суду викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 810/1585/17 не можуть бути враховані судом при розгляді цієї справи, оскільки вони сформовані не у подібних правовідносинах. Вказано на те, що позовні вимоги, які були предметом розгляду у справі №810/1585/17, обґрунтовані іншими, відмінними від наведених в позовній заяві, що є предметом розгляду цієї справи, підставами.

Верховний Суд в постанові від 09.08.2023 у справі № 640/13460/19 не заперечує факт звернення позивача з позовом з інших підстав, ніж ті якими було обґрунтовано позовні вимоги у справі № 810/1585/17, однак звернув увагу на приписи ч. 4 ст. 78 КАС України, якими встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи оцінку тим обставинам, що у цій справі податковим органом згідно акту перевірки порівнювалися ціни на ідентичні об`єкти в одній і тій самій забудові, в один і той самий період, суд зазначає таке.

Так, матеріалів справи вбачається, що відповідачем за основу проведення порівняння було взято договір, який укладено між ПП Фірма «Нове Житло» та Міністерствм внутрішніх справ України 27.07.2015 № 226Ю на придбання житла на умовах пайової участі в кількості 41 шт, загальною площею 2812,50 кв.м на загальну суму 38 531 250,00 грн, за адресою: АДРЕСА_45 , а також договори, які укладено у період з вересня 2014 рокі по вересень 2015 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 .

Слід звернути увагу, що 27.07.2015 під № 226Ю було укладено договір на придбання житла на умовах пайової участі. За умовами даного договору дві сторони домовились про купівлю квартир (квартири згідно за адресним переліком), а саме позивач зобов`язався у 2015 року в порядку та на умовах, визначених даним договором прийняти пайові внески, побудувати та передати на підставі актів передачі квартири загальною площею 2812,50 кв.м.

Фактична площа квартир, які позивач передає іншій стороні, уточняються після отримання копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також відповідно до обмірів, проведеної технічної інвентаризації, однак ціна метру квадратного була незмінною, а саме 13 700,00 грн. Також даним договором було встановлено умовим щодо уточнення ціни договору.

Договори, які слугували предметом порівняння було укладено у період в продовж вересня 2014 вересня 2015 років, предметом яких було придбання майнових прав на квартири за будівельною 3 чергою, житловий будинок АДРЕСА_46 , поштова адреса: АДРЕСА_45 .

Під майновими правами сторонами розуміється право компанії реалізувати у власність фізичній особі квартиру, яке виникло на підставі договору купівлі продажу майнових прав від 20.05.2014 № 11. Вартість майнових прав на дату підписання склала 177 200,00 грн

Загалом середня ціна метру квадратного реалізованого майнового права склала 3 520,00 4 519,00 грн.

Пунктом 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності (ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги (ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Даним Стандартом (п.п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися у відповідності до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Як висновок, для належного проведення оцінки майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Під час проведення перевірки ПП Фірми «Нове Житло», податковим органом не було зафіксовано в акті перевірки огляд квартир, що придбавались у 2014 та 2015 роках за вищевказаним договорам, які були останнім взяті за основу для порівняльної таблиці та встановлення заниження позивачем суми за якою вони були продані.

Слід звернути увагу, що чинним законодавством не закріплено за податковим органом право проводити оціночну діяльність під час визначення податкового зобов`язання зі сплати у тому числі податку на додану вартість.

Доказів звернення відповідача до вказаних органів матеріали ним при розгляді справи надано не було.

Під час розгляду даної справи відповідачем не подано до суду доказів, які б свідчили, що об`єкти нерухомості, продаж яких здійснювався позивачем різним суб`єктам, містили подібні характеристики, а саме ступінь комфортності, що в себе включає поверховість, вид з вікон, індивідуальне планування, інженерні комунікації тощо.

Також відповідачем не було взято до уваги, що продаж майнових прав відбувались хронологічно пізніше, ніж продаж житла на умовах пайової участі Міністерству внутрішніх справ України.

Крім того, матеріали справи містять розпорядження ПП Фірми «Нове Житло» від 12.06.2014 щодо запровадження програми індивідуального підходу до продажу майнових прав на квартири, в якому зазначено, що у зв`язку зі зменшенням попиту на придбання квартир на первинному ринку ПП Фірма «Нове Житло», учасника забудови ЖК «Городок», провела моніторинг ринку продажу квартир від забудовника, проаналізувавши статистичні показники попиту та пропозиції на ринку нерухомості та врахувавши рекомендації провідних фахівців ринку продажу нерухомості по Україні, виступи провідних ріелторів, з метою збільшення об?єму продажу об?єктів нерухомості, майнових прав на них, було прийнято рішення про запровадження пілотного проекту - «Програми індивідуального підходу щодо продажу майнових прав на квартири по об?єктам будівництва».

За даним розпорядженням позивач встановив, що майнові права на квартиру по об?єкту 3 черга забудови ЖК «Городок», що будується за адресою: АДРЕСА_47 , можуть бути продані по базовій ціні і кв.м, в стані «від Забудовника ».

Позивач запровадив здійснювати продаж потенційному покупцю майнових прав на квартиру по індивідуальному алгоритму, згідно побажань покупця, закріплених в індивідуальній специфікації.

Водночас при купівлі одним покупцем більше однієї квартири, позивач передбачив знижку вартості майнових прав, яка залежить від кількості куплених квадратних метрів, та фінансової необхідності підприємства в поповненні обігових коштів, що у свою чергу пояснює зменшення ціни на продаж майнового права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що під час прийняття податковим органом рішення щодо визначення ціни вартості майнового права на квартири, яку було покладену в основу розрахунку загальної суми податкових нарахувань, відповідач залишив поза увагою наявність законодавчо встановленої для контролюючого органу процедури щодо звернення до суб?єкта оціночної діяльності для визначення відповідних показників вартості майнового права на квартиру, дотримання якої є обов`язковою вимогою для податкового органу, необхідної для подальшої можливості мати належний доказ визначеного показника ринкової вартості майнового права на квартиру, на підставі якого було б можливим в подальшому здійснювати відповідні нарахування заявлених в податкових повідомленнях - рішеннях, чого не було зроблено в передбачений законом порядок.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті протиправно та необґрунтовано, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

У свою чергу, у справі №810/1585/17 між тими ж сторонами про скасування податкових повідомлень-рішень, підставою позовних вимог було те, що відповідачем при визначенні бази оподаткування по проведеним операціям, ОСОБА_1 , якого відповідач вважав пов`язаною особою, неправомірно застосована договірна ціна по іншим договорам, а не договірна вартість по договору з безпосереднім покупцем, як це передбачено ст. 188 ПК України.

Отже, позовні вимоги, що були предметом розгляду у справі № 810/1585/17, були обґрунтовані іншими, відмінними від наведених в позовній заяві, що є предметом розгляду цієї справи, підставами.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, Беєлер проти Італії).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень від 09.02.2017 №0004261410, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року на 374 650,00 грн та від 18.04.2017 № 0014172200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 884 558,75 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями 3 907 647,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 976 911,75 грн.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 09.02.2017 №0004261410, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року на 374 650,00 грн та від 18.04.2017 № 0014172200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 884 558,75 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями 3 907 647,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 976 911,75 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства фірми "Нове Житло" (код ЄДРПОУ 32885032) судовий збір у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.