Рішення

від 24.05.2024 по справі 480/9237/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2024 року Справа № 480/9237/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9237/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо переміщення ОСОБА_1 у військову частину НОМЕР_3 для проходження військової служби під час мобілізації.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до наказу №303/вк/тр від 14.03.2023р. Сумського національного аграрного університету «Про прийняття» ОСОБА_1 з 15.03.2023р. до 16.12.2023р. прийнятий на роботу на посаду майстра виробничого навчання навчально-практичного центру.

Згідно з довідкою про роботу ОСОБА_1 №88 від 20.04.2023р. позивач дійсно працює у Сумському національному аграрному університеті на посаді майстра виробничого навчання навчально-практичного центру на повну ставку з 15.03.2023р., що є підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у розумінні ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки посаду позивача - майстра виробничого навчання навчально-практичного центру інженерно-технологічного факультету Сумського НАУ, віднесено до педагогічної посади, а навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету є закладом професійно-технічної освіти, який діє на підставі Положення про навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету, а сам ОСОБА_1 працює в закладі вищої освіти - Сумському національному аграрному університеті на повну ставку.

Проте, незважаючи на вказані вище обставини та норми Закону, ОСОБА_1 24.04.2023р. був призваний до лав Збройних Сил України, про що свідчить проставлена відмітка про його мобілізацію у військовому квитку.

25.04.2023р. згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 №116 солдат ОСОБА_1 зарахований у списки особового складу ВЧ НОМЕР_3 , призначений на посаду сержанта резерву взводу резерву роти резерву сержантського складу ВЧ НОМЕР_3 .

Згідно з витягом з наказу від 05.07.2023р. №399 командира ВЧ НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 , сержант резерву ВЧ НОМЕР_3 призначений командиром механізованої роти.

Отже, на думку позивача, на час виникнення спірних правовідносин він відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Єдиний виняток із вказаного правила може становити його згода, якої у цьому випадку не було.

Ухвалою від 25.08.2023р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.09.2023р. судом постановлено ухвалу про повернення позовної заяви, яка постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023р. була скасована, а справу №480/9237/23 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 11.02.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду, клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.87-91), в якому у задоволенні позову просить відмовити, оскільки з моменту набуття особою статусу військовослужбовця під час воєнного стану, а такий статус позивач набув 24.04.2023, звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, в період дії воєнного стану, можливе лише за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Системний аналіз правових норм дає відповідачу підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.

За колом осіб право на відстрочку педагогічних працівників стосується тільки військовозобов`язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Отже, за змістом і метою право на відстрочку військовозобов`язаних осіб не стосується правовідносин, пов`язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби.

Тому факт наявності підстав на відстрочку військовозобов`язані особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, на думку представника Військової частини НОМЕР_2 , з урахуванням вищевказаних правових норм, висновку Верховного Суду та наявних матеріалів справи, позивач був призваний на військову службу 24 квітня 2023 року, тобто під час мобілізації в умовах воєнного стану, тож з дати призову він втратив статус військовозобов`язані особи і набув статусу військовослужбовця, а відтак наявність підстав для відстрочки педагогічному працівнику закладів професійної (професійно-технічної) освіти не є підставою для звільнення з військової служби останнього відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Щодо звільнення з військової служби на підставі обставин, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, позивач не звертався до військового командування.

Крім того, позивачем не доведено і не надано відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, а також не наведено доводів, з яких він виходив при визначенні розміру цієї шкоди, тому підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

Ухвалою від 21.02.2024р. заяву представника позивача про відвід судді Осіпової О.О. у справі № 480/9237/23 визнано необґрунтованою.

Передано заяву про відвід судді Осіпової О.О. у справі № 480/9237/23 на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

22.02.2024р. суддею Глазьком С.М. постановлено ухвалу, якою заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді Осіпової О.О. в адміністративній справі № 480/9237/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії визнано необґрунтованою.

Представник позивача 20.02.2024 подав до суду заяву про часткову зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 14.11.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом №580 від 14.11.2023 р. командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині). А з листа військової частини НОМЕР_2 від 24.11.2023 №502/2/1/1/2402 вбачається, що позивача переміщено на посаду командира взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що позивач на час розгляду справи перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому позивач просить змінити предмет позову в частині, а саме "Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Щодо збільшення позовних вимог зауважує, що у зв`язку із протиправними діями відповідача позивач отримав захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Тому ОСОБА_1 збільшує моральну шкоду до 200000,00 грн.

23.02.2024р. судом постановлено ухвалу про прийняття до провадження заяву позивача про часткову зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2024р.

У задоволенні клопотання представника позивача про заміну неналежних відповідачів належним відмовлено.

Того ж дня, представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 подано відзив на позовну заяву (а.с.158-164, 175-178), в якому зазначає, що виключно при наявності документально підтвердженої інформації про роботу в закладі вищої освіти з наявністю вченого звання та/або наукового ступеня за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки ІНФОРМАЦІЯ_5 розглядає питання про надання відстрочки військовозобов`язаному.

Зі змісту наказу Сумського національного аграрного університету від 14.03.2023 № 303/вк/тр «Про прийняття» ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра виробничого навчання (12 т.р.) навчально-практичного центру. У вказаному наказі вказано, що ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра виробничого навчання (12 т.р.) навчально-практичного центру інженерно-технологічного факультету Сумського національного університету, відповідно є безпідставним посилання на Положення про навчально-практичний центр інженерно-практичного факультету Сумського національного аграрного університету.

Отже, цей навчально-практичний центр є структурним підрозділом факультету закладу вищої освіти, а тому для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації його працівники повинні мати вчене звання та/або науковий ступінь та працювати за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Твердження позивача щодо завдання йому істотної моральної шкоди жодним чином не доведені.

Окрім цього, з моменту зарахування до списків особового складу військової частини позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, здійснювався облік вислуги років служби у Збройних Силах України, поширювалися пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Тому, на думку представника ІНФОРМАЦІЯ_6 , підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.181-185), згідно з якою ОСОБА_1 має право на відстрочку як педагогічний працівник закладу професійно-технічної освіти відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (станом на 31.03.2023р.), оскільки спеціальним Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що статус закладу професійної (професійно-технічної) освіти може мати структурний підрозділ закладу вищої освіти, якщо право на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти зазначено в ліцензії.

Обставина того, що навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету є структурним підрозділом Сумського національного аграрного університету, не заперечується відповідачем.

У листі Сумського національного аграрного університету «Про надання інформації» №699 від 12.04.2023р. зазначено, що посаду майстра виробничого навчання навчально-практичного центру інженерно- технологічного факультету Сумського НАУ віднесено до педагогічної посади, а навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету є закладом професійно-технічної освіти, який діє на підставі Положення про навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету.

Також, у листі Сумського національного аграрного університету «Про надання інформації» №699 від 12.04.2023р. зазначено, що Сумський НАУ має відповідні ліцензії на професійно-технічну підготовку за 9 робітничими професіями з ліцензованим обсягом 595 осіб і проводить набір здобувачів згідно з Правилами прийому до НПЦ ІТФ на 2023 рік. Усі дані про здобувачів професійної освіти, викладачів та майстрів виробничого навчання, ліцензії на право підготовки за робітничими професіями та інші документи, що регламентують підготовку за робітничими професіями, занесені до ЄДБО Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до розміщеного в загальному доступі на сайті Сумського НАУ свідоцтва про атестацію та додатку до нього Сумський НАУ має атестацію станом на 2017 рік за 11 професіями професійно-технічного навчання.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 подані заперечення на відповідь на відзив (а.с.191-193), згідно з якими станом на дату подання заяви ОСОБА_2 про відстрочку та на момент подання заперечення до відповіді на відзив в Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності інформація про Навчально-практичний-центр інженерно-технологічного факультету Сумського НАУ як заклад професійної (професійно-технічної) освіти відсутня.

Звертає увагу, що позивачем у відповіді на відзив зазначено, що саме Сумський НАУ, а не Навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету Сумського НАУ, має ліцензії як суб`єкт освітньої діяльності.

Відповідачем не надано суду докази про реєстрацію в Єдиному-державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Навчально-практичного-центру інженерно-технологічного факультету Сумського НАУ як зареєстрованого відокремленого підрозділу юридичної особи, який має ЄДРПОУ, отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності та відповідно Положення про Центр, як суб`єкт освітньої діяльності та суб`єкт господарювання, у якому визначено обсяг повноважень керівника Центру, повноваження самостійно приймати та звільняти працівників, формувати штатний розпис, затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку, вести кадрову документацію тощо.

Відповідачем не заперечено той факт, що заяву про прийняття на роботу ОСОБА_1 подавав керівнику Сумського НАУ, наказ про призначення на посаду було підписано керівником Сумського НАУ, повідомлення до органів ДПСУ про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому КМУ у постанові № 413 від 17.06.2015, надсилав Сумський НАУ, нарахування заробітної плати та сплата податків та зборів у період фактичного виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 здійснювалась Сумським НАУ, збереження місця роботи на період мобілізації для ОСОБА_1 в порядку статті 119 КЗпПУ забезпечено Сумським НАУ.

З наведеного вище вбачається, що для позивача - ОСОБА_1 роботодавцем відповідно до чинного законодавства є заклад вищої освіти Сумський НАУ.

Відповідно, працівники закладу вищої освіти можуть мати право на відстрочку за умов, зазначених в абзаці третьому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме, право на відстрочку в закладах вищої освіти мають виключно наукові та науково- педагогічні працівники, що працюють за основним місцем роботи не менше ніж на 0,75 ставки та мають науковий ступінь та/або вчене звання.

Враховуючи відсутність документального підтвердження ОСОБА_1 перебування на посаді наукового або науково-педагогічного працівника та наявності у ОСОБА_1 . наукового ступеню та /або вченого звання, ОСОБА_1 в березні 2023 року права на відстрочку не мав.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до довідки взамін військового квитка серії НОМЕР_5 від 06.11.2012р. був визнаний призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 від 20.04.2011р. непридатним до військової служби в мирний час та обмежено здатним у воєнний час за ст.64-В, ст.74-В наказу МОУ №402-2008р.

Згідно із консультативним висновком спеціаліста №21 від 29.03.2023р. ОСОБА_1 має встановлений лікарем-психіатром діагноз «Гострий поліморфний психологічний розлад Р23».

04.11.2022р. ОСОБА_1 отримав від працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 повістку для уточнення персональних даних та, перевіривши дані ОСОБА_1 , згідно зі змістом повістки в правому нижньому кутку було проставлено запис: «має право на відстрочку по здоров`ю» із засвідченням печатки.

Відповідно до наказу №303/вк/тр від 14.03.2023р. Сумського національного аграрного університету «Про прийняття» ОСОБА_1 з 15.03.2023р. до 16.12.2023р. прийнятий на роботу на посаду майстра виробничого навчання навчально-практичного центру.

Згідно з довідкою про роботу ОСОБА_1 №88 від 20.04.2023р. позивач дійсно працює у Сумському національному аграрному університеті на посаді майстра виробничого навчання навчально-практичного центру на повну ставку з 15.03.2023р.

Відповідно до листа Сумського національного аграрного університету «Про надання інформації» №699 від 12.04.2023р., направленого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , надісланого на виконання вимог ст.24 КЗпП України та п.34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487, при прийнятті на роботу ОСОБА_1 на посаду майстра виробничого навчання навчально-практичного центру інженерно-технологічного факультету Сумського НАУ здійснено перевірку наявності у ОСОБА_1 військово-облікового документа.

У семиденний строк з дня видання наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу надіслано відповідне повідомлення до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

ОСОБА_1 надав довідку взамін військового квитка серії НОМЕР_5 від 06.11.2012р. з відміткою про зняття з військового обліку і такому, що не підлягає постановці на військовий облік, а також повістку про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_6 , на зворотному боці якої була відмітка про те, що він з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_6 04.11.2022р. і зроблено запис «має право на відстрочку по здоров`ю».

У зв`язку з цим було прийнято рішення про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 15.03.2023р. та одночасно зобов`язано його з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для оновлення військово-облікових документів, що було ним виконано 28.03.2023р.

Також, у цьому листі зазначено, що посада майстра виробничого навчання навчально-практичного центру інженерно-технологічного факультету Сумського НАУ, віднесено до педагогічної посади, а навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету є закладом професійно-технічної освіти, який діє на підставі Положення про навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету.

28.03.2023р. ОСОБА_1 подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву, що зареєстрована відповідачем за №433/6, в котрій ОСОБА_1 прохав надати йому відстрочку від призову на військову службу згідно зі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також додав довідку про роботу з Сумського НАУ.

28.03.2023р. стрілець 3 відділення 3 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 склала протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП за те, що у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 28.03.2023р. о 12:00 год. ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 порушив правила військового обліку в частині неявки до облікового органу та неподання своїх облікових даних згідно з п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників.

03.04.2023р. відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 за №6/721 надав лист «Про надання інформації», в якому зазначив, що «згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації не підлягають наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової перед вищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене знання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Згідно з інформацією, викладеної в Довідці № 57 від 21.03.2023р., ОСОБА_1 є працівником Сумського національного аграрного університету.

Інформації щодо віднесення майстра виробничого навчання навчально- практичного центру інженерно-технологічного факультету до наукових або науково-педагогічних працівників, що має вчене знання та/або науковий ступінь, у документі не зазначено.

В свою чергу, Сумський національний аграрний університет є закладом вищої освіти та право на відстрочку педагогічні працівники без відповідного ступеню не мають».

Також у листі повідомлено, що за ухилення чи порушення правил мобілізації передбачена як адміністративна та і кримінальна відповідальність.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - ЗУ № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 ЗУ № 3543-XII.

Відповідно до абз. 3 ч.3 ст.23 ЗУ № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Тобто, саме під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані, які, зокрема, є педагогічними працівниками закладів професійної (професійно-технічної) освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах фахової передвищої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, не підлягають призову на військову службу.

Позивач є військовозобов`язаним та згідно з довідкою про роботу ОСОБА_1 №88 від 20.04.2023р. останній дійсно працює у Сумському національному аграрному університеті на посаді майстра виробничого навчання навчально-практичного центру на повну ставку з 15.03.2023р. (а.с.125).

Відповідно до листа Сумського національного аграрного університету «Про надання інформації» №699 від 12.04.2023р., надісланого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.126), посаду майстра виробничого навчання навчально-практичного центру інженерно-технологічного факультету Сумського НАУ віднесено до педагогічної посади, а навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету є закладом професійно-технічної освіти, який діє на підставі Положення про навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР система професійної (професійно-технічної) освіти складається з закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійної (професійно-технічної) освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Відповідно до ч.1 ст.17 цього ж Закону заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Права та обов`язки, цілі, завдання та принципи діяльності закладу професійної (професійно-технічної) освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також структурний підрозділ закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, якщо його право на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти зазначено в ліцензії відповідної юридичної особи та якщо основним видом діяльності такого структурного підрозділу є освітня діяльність у сфері професійної (професійно-технічної) освіти. З метою реалізації цілей та завдань таким структурним підрозділам, у тому числі відокремленим, надаються окремі права фінансово-господарської самостійності: право вести окремий баланс, відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби (ч.4 ст.17 Закону №103/98-ВР).

До закладів професійної (професійно-технічної) освіти, серед іншого, належать навчально-виробничі центри (ст.18 Закону №103/98-ВР).

Частиною 6 статті 19 цього ж Закону передбачено, що заклади професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, Закон України «Про професійно-технічну освіту» не забороняє структурним підрозділам вищого навчального закладу мати навчально-виробничі центри, які належать до одного з типів закладів професійно-технічної освіти, якщо право на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти зазначено в ліцензії відповідної юридичної особи та якщо основним видом діяльності такого структурного підрозділу є освітня діяльність у сфері професійної (професійно-технічної) освіти.

Так, згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII структура закладу вищої освіти, статус і функції його структурних підрозділів визначаються статутом закладу вищої освіти та положеннями про відповідні структурні підрозділи. Структура закладу вищої освіти, що не є бюджетною установою, може визначатися статутом закладу без дотримання вимог цієї статті.

Основними структурними підрозділами закладів вищої освіти (крім коледжів, які не здійснюють підготовку бакалаврів) є факультети, кафедри, бібліотека (ч.3 ст.33 Закону № 1556-VII).

Факультет - це структурний підрозділ закладу вищої освіти, що об`єднує не менш як три кафедри та/або лабораторії, які в державних і комунальних закладах вищої освіти в сукупності забезпечують підготовку не менше 200 здобувачів вищої освіти денної та дуальної форм здобуття освіти (крім факультетів вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів вищої освіти фізичного виховання і спорту, закладів вищої освіти культури та мистецтва) (ч.4 ст.33 Закону № 1556-VII).

Згідно з п.2, п.3, п.5 ч.7 цієї ж статті структурними підрозділами закладу вищої освіти, в тому числі, можуть бути: навчально-науково-виробничі центри (сектори, частини, комплекси тощо), навчально-виробничі комбінати, інші підрозділи, що забезпечують практичну підготовку фахівців певних спеціальностей та/або проводять наукові дослідження, навчально-виробничі та творчі майстерні, інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законом.

Тобто вказаними вище законами передбачена можливість створення на факультеті, який є структурним підрозділом закладу вищої освіти, різноманітних навчально-практичних центрів, а тому посилання представника відповідача на те, що позивач працює у навчально-практичному центрі, який входить до структури інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є безпідставними.

Так, відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності Сумського НАУ також належить 85.32 «Професійно-технічна освіта». Установим документом університету є Статут.

Згідно з п.1.15 Статуту Національного аграрного університету (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №91 від 01.02.2022р., структуру університету, статус і функції його структурних підрозділів визначає цей Статут і положення про відповідні структурні підрозділи.

Структурні підрозділи утворюються рішенням Вченої ради університету у порядку, визначеному законодавством.

Університет у своєму складі має навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету.

Структурні підрозділи університету діють у межах повноважень, визначених законодавством та відповідно до затверджених положень.

Зокрема, відповідно п.1.1 Положення про навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету (нова редакції), затвердженого наказом ректора Сумського національного аграрного університету №508-к від 01.12.2020р., навчально-практичний центр інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету (далі - НПЦ ІТФ СНАУ) є навчальним структурним підрозділом інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету.

Відповідно до п.1.2 головною метою діяльності НПЦ ІТФ СНАУ є реалізація завдань щодо організації здійснення професійної підготовки, підвищення кваліфікації робітників, незайнятого населення та безробітних громадян, удосконалення практичної підготовки студентів університету та оволодіння ними робітничими професіями (далі - здобувані освіти); впровадження в освітній процес новітніх виробничих технологій із застосуванням сучасної техніки, обладнання, інструментів і матеріалів; здійснення шляхом співробітництва і взаємодії постійного зв`язку з підприємствами та іншими закладами освіти з метою поширення інноваційних педагогічних та виробничих технологій, пропагування досягнень науково-технічного прогресу, залучення молоді до праці у сфері агропромислового комплексу та інших галузях.

Згідно з п.1.3 Положення НПЦ ІТФ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», Положенням про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 30 травня 2006 року № 419, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 червня 2006 року №711/12585 зі змінами, іншими нормативно-правовими актами, Статутом СНАУ, Положенням про ІТФ, наказами і розпорядженнями ректора університету та цим Положенням.

Структурний підрозділ розпочинає свою діяльність за умови наявності матеріально-технічної, навчально-методичної бази, педагогічних кадрів та після отримання в установленому порядку ліцензії для впровадження діяльності, пов`язаної з наданням освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти (п.1.5 Положення).

Відповідно до 4.1 Положення структуру й штатну чисельність НПЦ ІТФ за поданням його директора і погодження з деканом ІТФ затверджує ректор СНАУ, виходячи з умов і особливостей діяльності університету та НПЦ ІТФ.

До складу НТЦ ІТФ згідно зі штатним розписом за посадами та кількістю, в тому числі входять, майстри виробничого навчання (п.4.3).

Витягом зі штатного розпису Сумського НАУ підтверджено наявність у штаті Навчально-практичного центру інженерно-технологічного факультету посади «майстра виробничого навчання» (12 тарифний розряд).

Персонал НПЦ ІТФ приймається на роботу та звільняється з неї за погодженням директора НПЦ ІТФ та декана ІТФ, наказом ректора Сумського НАУ відповідно до вимог чинного законодавства. Права і обов`язки персоналу визначаються Правилами внутрішнього розпорядку, посадовими інструкціями та умовами трудового договору (п.4.5 Положення).

Так, наказом ректора Сумського НАУ від 14.03.2023р. №303/вк/тр (а.с.124) ОСОБА_1 , з 15.03.2023р. до 16.12.2023р. прийнято на посаду майстра виробничого навчання (12т.р.) навчально-практичного центру, з посадовим окладом 6746грн. на місяць та надбавкою 5% від посадового окладу за престижність праці, за рахунок коштів спецфонду.

При цьому, суд наголошує, що абзацом третім розділу "Посади педагогічних працівників" Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. N 963, посаду майстра виробничого навчання закладу освіти віднесено до педагогічних посад.

Також суд зазначає, що згідно з Єдиною державною електронною базою з питань освіти щодо права провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти Сумський НАУ має відповідні ліцензії на професійно-технічну підготовку за 10 робітничими професіями з ліцензійним обсягом 595 осіб і проводять набір здобувачів згідно з правилами прийому до НПЦ ІТФ на 2023 рік, затвердженими ректором Сумського НАУ 28.11.2022. Усі дані про здобувачів професійної освіти, викладачів та майстрів виробничого навчання, ліцензії на право підготовки за робітничими професіями та інші документи, що регламентують підготовку за робітничими професіями, занесені до ЄДПО Міністерства освіти і науки України. Після завершення навчання здобувачі освіти отримують свідоцтво кваліфікованого робітника встановленого державою зразка.

З матеріалів справи вбачається, що Сумський НАУ зазначено в Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності закладів професійної (професійно-технічної) освіти під реєстраційним номером 151 і провадить освітню діяльність за різними видами освіти, у тому числі за першим (початковим) рівнем (професійно-технічної) освіти.

Отже, суд дійшов висновку, що оскільки позивач працював на посаді педагогічного працівника НПЦ ІТФ як структурного підрозділу Сумського НАУ, який має право на здійснення освітньої діяльності у сфері професійно-технічної освіти, а тому ОСОБА_1 відповідно до абз.2 ч.3 ст. 23 ЗУ № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки вимога щодо необхідності мати вчене звання та/або науковий ступень не поширюється на випадки роботи педагогічного працівника у закладі професійної (професійно-технічної) освіти.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військову службу та щодо його переміщення у військову частину НОМЕР_3 для проходження військової служби під час мобілізації є обґрунтованими та мають бути задоволені.

З приводу позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 суд зазначає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи не встановлено, що позивач звертався із рапортом про звільнення його з військової служби до військового командування з посиланням на відповідні для цього підстави.

Так, відповідно до частини 7 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період" Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

Як зазначалось вище, позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації, при цьому він не бажає продовжувати військову службу, однак докази подання саме ним відповідного рапорту про звільнення із військової служби в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, під час розгляду справи позивачем не надано до матеріалів справи доказів відмови відповідача за наслідками розгляду його рапорту звільнити його зі служби з підстав незаконності його призову на військову службу, на що є посилання в позовній заяві.

Суд зауважує, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту, після чого військовослужбовець буде виключений із особових списків.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 слід відмовити як передчасних.

Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 200000грн., зважаючи на наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року по справі № 804/2252/14, від 21.02.2019 року по справі №670/499/16-а, від 28.02.2019 року по справі №804/7085/16.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що у цьому випадку для виплати на користь позивача моральної шкоди не достатньо лише зазначення про наявність останньої, натомість реальне завдання такої шкоди має бути доведено.

Так, позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв`язку з предметом позову у відповідній частині вимог, що розглядається судом, а матеріали справи не містять доказів настання втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вімовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 із ІНФОРМАЦІЯ_6 суми завданої моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо переміщення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у військову частину НОМЕР_3 для проходження військової служби під час мобілізації.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова