Постанова

від 14.05.2024 по справі 948/1680/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/1680/23 Номер провадження 22-ц/814/1788/24Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року, ухвалене суддею Косик С.М., за позовом ОСОБА_1 до Машівської селищної ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державна інспекція архітектури та містобудування України, Садівничий кооператив «Локомотивщик», про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

встановила:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до Машівської селищноїради,в якомупросить визнати за ним право власності на садовий будинок загальною площею 42,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок літ. «А-1», посилаючись на те, що він 13.08.2018 відповідно до договору купівлі-продажу придбав земельну ділянку площею 0,0600 га та у 2019 році за власні кошти збудував на ній садовий будинок, баню, сарай та вбиральню, поставив огорожу та встановив пробивну колонку.

В серпні 2022 року за його заявою ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» виготовлено технічний паспорт на садовий будинок по АДРЕСА_1 .

Маючи намір зареєструвати за собою право власності на вказані споруди, він звернувся до Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Полтавській області з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта будівництва, проте в реєстрації йому відмовлено через відсутність зареєстрованого повідомлення про початок будівельних робіт, яке є підставою для реєстрації декларації про готовність до експлуатації.

Позивач стверджує, що такі обставини перешкоджають йому зареєструвати право власності на самовільно збудоване нерухоме майно, внаслідок чого він обмежений у праві розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 доМашівської селищноїради,треті особина сторонівідповідача,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору:Державна інспекціяархітектури тамістобудування України,Садівничий кооператив«Локомотивщик»,про визнанняправа власностіна самочиннозбудоване нерухомемайно відмовлено.

Вищевказане рішення суду оскаржено до апеляційного суду позивачем ОСОБА_2 , який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість внаслідок неповного з`ясування обставин що мають значення для правильного вирішення справи, неправильного дослідження доказів та визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин, та, вважає, що рішення суду першої інстанції порушує його права, просить ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що його позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, а суд не взяв до уваги те, що оскільки за результатами розгляду поданої ним декларації 12.04.2023 в її реєстрації та у видачі документа про готовність об`єкта до експлуатації йому було відмовлено з причин відсутності зареєстрованого повідомлення про початок будівельних робіт.

Перед початком будівництва він не отримував дозвільних документів на будівництво садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та, відповідно, не реєстрував повідомлення про початок будівельних робіт, тому був позбавлений можливості зареєструвати вказану декларацію, усунути недоліки та повторно направити її для розгляду до Державної інспекції архітектури та містобудування у Полтавській області.

Вказує, що місцевий суд надав невірну оцінку доказу відмови компетентних органів стосовно узаконення самочинного будівництва, помилково вважаючи, що повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації на доопрацювання не є свідченням відмови компетентного органу.

Суд не взяв до уваги ту обставину, що за своїм змістом повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації на доопрацювання і є відмовою компетентного органу.

Отже позивач вважає, що він був позбавлений можливості усунути недоліки, що призвели до повернення декларації.

Посилається на те, що чинним Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим Постановою КМУ №461 від 13.04.11 не передбачено процедури оформлення відмови в реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації у формі окремо прийнятого за результатами її розгляду рішення про відмову, а передбачено лише повернення декларації на доопрацювання, що по своїй суті і є відмовою, так як неможливість усунення недоліків є підставою для відмови введення об`єкта нерухомості в експлуатацію.

Вважає, що його порушене право може бути відновлене шляхом задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, при цьому самочинне нерухоме майно відповідає всім будівельним нормам і правилам, побудоване на земельній ділянці, яка перебуває у його приватній власності для індивідуального садівництва, не порушує права інших осіб, в тому числі садівничого товариства.

Відзиви на апеляційну скаргу учасниками справи не подавалися.

15.05.2024 до апеляційного суду від третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшли додаткові пояснення у справі, які представник інспекції просить врахувати при розгляді справи та проводити її розгляд без участі представника.

Відповідач Машівська селищна рада Полтавської області надіслала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Третя особа Садівничий кооператив «Локомотивщик» до суду представника не направив, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до ст. 372 ч.2 ЦПК України неявка вказаних учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно дост.374ч.1п.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що 13.08.2018 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1833, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 5323055100:00:003:0104, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).

Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить відповідний витяг (а.с. 16).

28.09.2022 ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» на замовлення ОСОБА_1 виготовило технічний паспорт на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , садівничий кооператив «Локомотивщик» (а.с. 17-22).

За повідомленням ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 05.10.2022 відповідно до матеріалів Полтавського БТІ «Інвентаризатор» реєстрація права власності за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Машівська територіальна громада, смт Машівка, вул. Виноградна, сад. буд. № 80, в садівничому кооперативі «Локомотивщик» станом на 31.12.12 не проводилась (а.с. 26).

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 18.10.2022 за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта, конструкції стан яких оцінюється як непридатний до нормальної експлуатації або аварійнийне виявленою.

За результатами проведеного технічного обстеження об`єкта (садовий будинок літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м., баня літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральня літ. «Г») за адресою: АДРЕСА_1 , садівничий кооператив «Локомотивщик», встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с. 27-30).

Позивачем 12.04.2023 через центр надання адміністративних послуг було подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що зареєстрована в реєстрі будівельної діяльності, проте її було повернуто на доопрацювання (а.с.31-33).

Відповідно до копії довідкиСК«Локомотивщик» ОСОБА_1 дійсно є членом садівничого кооперативу «Локомотивщик» та власником земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться в садівничому кооперативі «Локомотивщик» по вул. Виноградній, 80. На земельній ділянці побудований будинок та інші господарські споруди (а.с. 34).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 21 від 16.05.2023 ринкова вартість садового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , садівничий кооператив «Локомотивщик» складає 121210 грн (а.с. 35-44).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не дотримався визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядку проведення його державної реєстрації, оформлення права власності на нього, оскільки подану ним декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що зареєстрована в реєстрі будівельної діяльності, було повернуто на доопрацювання.

Також місцевий суд послався на те, що суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Спірне нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , садівничий кооператив «Локомотивщик», у передбаченому законом порядку до експлуатації не приймалось, відомостей щодо відмови компетентних органів стосовно узаконення самочинно збудованого нерухомого майна матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першійстатті 5 ЦПК Українивизначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 331 ЦК Україниправо власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другоїстатті 331 ЦК Українислід розуміти у системному зв`язку з положеннямистатті 182 ЦК Українищодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва;2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Згідно із частиною першоюстатті 376 ЦК Українисамочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо:1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеномуЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями27,29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті34,37цьогоЗакону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ятастаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормамиЦК Україничи іншими нормативними актами не передбачено.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

При розгляді справ, пов`язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно достатті 26 Закону України «Про містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина першастатті 15 ЦК України).

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 127/24183/16-ц (провадження № 61-18811св18), від 01 серпня 2019 року у справі № 501/982/16 (провадження № 61-34431св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 638/4159/17 (провадження №61-44685св18), від 14 липня 2020 року у справі № 761/43044/16-ц (провадження № 61-20807св19), від 18 квітня 2019 року справа № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа № 727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа № 127/18746/15-ц.

Згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ).

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції правильно встановив, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що в матеріалах справи відсутні дані щодо дотримання позивачем визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядку проведення його державної реєстрації, оформлення права власності на нього, так як подану позивачем декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що зареєстрована в реєстрі будівельної діяльності, було повернуто на доопрацювання.

Оскільки суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію, а спірне нерухоме майно у вигляді садового будинку літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м., із яких житлова площа становить 27,0 кв.м., баня літ. «Б», площею 3,6 кв.м., сарай літ. «В», площею 4,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , садівничий кооператив «Локомотивщик», у передбаченому законом порядку до експлуатації не приймалось. Відомостей щодо відмови компетентних органів стосовно узаконення самочинно збудованого нерухомого майна матеріали справи не містять. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги позивача фактично дублюють обґрунтування його позовних вимог, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, тому на увагу колегії не заслуговують.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, встановлюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 (далі Закон № 3038-VI).

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України № 3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 4 статті 26 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурнобудівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначений ПКМ України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт» (надалі Порядок -№466).

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Із змісту статті випливає, що для того, щоб будівництво не було самочинним, необхідною є наявність таких вимог: земельна ділянка повинна бути відведена для зведення житлового будинку, будівлі, споруди або іншого нерухомого майна; повинен бути належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект; при забудові не були здійснені істотні порушення будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3, 5, 7 статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Відповідно до пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038, орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

Порядок прийняття в експлуатацію об`єктів за амністією і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Таким чином, процедура реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації за амністією регулюється «Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 № 158 (далі-Порядок).

В іншому випадку відповідно до частини першої статті 34 Закону № 3038 замовник має право виконувати будівельні роботи після: - подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; - видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

При цьому, зазначені документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Згідно пункту 13 Порядку №466 зазначено, що повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (далі - повідомлення), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2 -1 подається замовником (його уповноваженою особою) до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до статті 22 1 Закону № 3038-VI Єдина державна електронна система у сфері будівництва - єдина інформаційно-комунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг, з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.

Відповідно до частини другої статті 22 1 Закону № 3038-VI невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Відповідно до частини 10 статті 22 1 Закону № 3038-VI відомості, що містяться в електронній системі, є достовірними, а також відкритими і загальнодоступними, крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків, паспортних даних, місця проживання фізичної особи, договорів про надання послуг, документів, поданих фізичними та юридичними особами для отримання послуг, визначених цим Законом, та іншої інформації, перелік якої визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення електронної системи.

За результатами пошуку відомостей у Реєстрі будівельної діяльності за параметрами пошуку «кадастровий номер 5323055100:00:003:0104», міститься інформація: повернуто на доопрацювання декларацію про готовність до експлуатації об`єкта ІУ101230411276 від 11.04.2023, об`єкт Садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: садівничий кооператив"Локомотивщик", АДРЕСА_1 (станом на 01.01.2021).

Підставою для повернення вказаної декларації є неподання документів, необхідних для прийняття рішень, а саме:декларація про готовність до експлуатації об`єкта подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 461, у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Верховний суд у постанові від 25.08.2020 по справі № 760/21223/17-ц зазначає, що вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

Крім того, Верховний Суд наголошує, що на підставі частини 3 статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина 3 статті 375 ЦК України).

Позивачем до суду не надано, і матеріали справи не містять відомостей про наявність у позивача проектної та робочої документації.

Довідка від 16.07.2022, видана садівничим кооперативом «Локомотивщик», про яку вказує позивач, встановлює лише відповідність розташування оскаржуваного об`єкта вимогам ДБН.

Встановити наявність або відсутність відхилень від вимог державних будівельних норм можливо тільки за результатами експертизи проектів будівництва в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів від 11.05.2011 № 560.

Тоді як позивач не надав судам висновку такої експертизи та не ставив питання про її призначення судом.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Таким чином зазначене технічне обстеження виконується вже після визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду, та не може слугувати підставою для прийняття цього рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Законодавством встановлений чіткий алгоритм дій особи, яка має намір здійснити будівництво та зареєструвати право власності. Таким чином, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина 5 стаття 26 Закону № 3038- VI).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його до експлуатації в установленому законодавством порядку.

Частиною 8 статті 39 Закону № 3038-VI передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі Порядок № 461).

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 у справі № 6 - 1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04.06.2018 у справі № 640/13030/16-ц та від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17.

Позивачем через центр надання адміністративних послуг було подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що зареєстрована в Реєстрі будівельної діяльності за № ІУ101230411276. Однак вказану декларацію було повернуто на доопрацювання.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що він оскаржував дії ДІАМ щодо повернення документів на доопрацювання.

Отже ОСОБА_1 не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 по справі № 2-962/2009 вказав на те, що суди не звернули уваги, що особа, здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо прийняття забудови до експлуатації та оформлення права власності не звертався, що свідчить про відсутність спору про право. Міська рада не є особою, яка порушила, не визнає чи оспорює права позивача. Тому суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства, замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право цивільне.

Із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації.

Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18).

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише «при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 по справі № 200/22329/14 наголосила, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Зазначений висновок також викладений у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 по справі № 6-159цс15.

Отже посилання позивачав апеляційнійскарзі нате,що поверненнядекларації проготовність об`єктадо експлуатаціїна доопрацюванняє відмовоюкомпетентного органу,у зв`язкуз чимвін немає іншоїможливості захиститисвоє правоінакше,ніж всудовому порядку,є помилковими.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук