Рішення

від 20.05.2024 по справі 201/7661/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7661/20

Провадження № 2-др/201/31/2024

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю представника позивачки адвоката Купарєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про розподіл витрат на правову допомогу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Борисової Тетяни Валеріївни у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Житлово будівельного кооперативу «МістоСад Восьмий Будівельний 2а», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною власністю подружжя, визнання недійсним свідоцтво про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та квартири в частині покупця і визнання покупцями,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Житлово будівельного кооперативу «МістоСад Восьмий Будівельний 2а», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною власністю подружжя, визнання недійсним свідоцтво про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та квартири в частині покупця і визнання покупцями відмовлено.

01.04.2024 представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Борисова Т.В. звернулася до суду з заявою про вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу, на обґрунтування якої вказала, що під час розгляду справи ОСОБА_1 користувалася юридичними послугами адвоката Борисової Т.В. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024. Загальна вартість послуг адвоката за супроводження судової справи визначена вказана в акті приймання-передачі надання послуг.

В судовому засіданні, призначеному на 05.03.2024 представником ОСОБА_1 - ОСОБА_7 оголошено заяву про розподіл витрат на правничу допомогу під аудиозапис суду.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2024 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2024 та звіту про наданні послуги від 22.03.2024 №1 адвокатом Борисовою Т.В. надані відповідачці такі види юридичних послуг: участь у судовому засіданні першої інстанції 05.03.2024 -1500 грн; підготування заяви про стягнення вартості послуг, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги та додатків до неї -1500 грн.

Також ОСОБА_1 просить врахувати заяву від АО «Барген» і додані до неї додатки про отримання послуг та оплати, отриманої поштою від АО «Барген». Вважала є надмірним формування додатків для учасників справи, крім направлення її суду та позивачці.

На підставі викладеного, просила стягнути з ОСОБА_2 вартість послуг, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги у розмірі 3000,00 грн., скерувавши на картку АК КБ «Приват Банк».

Від представникапозивачки адвоката КупарєвоїО.В. 10.04.2024 надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, у якій представник не погодилася із підставами їх відшкодування. Зазначила, що до заяви додано договір про надання правової допомоги від 01.03.2024, укладений між ОСОБА_1 і адвокатом Борисовою Т.В., рахунок на оплату № 1 від адвоката Борисової Т.В. від 22.03.2024, у якому одержувачем грошових коштів зазначено адвокатське об`єднання «Большаков, Шевчук та партнери», а посилання на договір, звіт та акт не з адвокатським об`єднанням, а індивідуально з адвокатом Борисовою Т.В. тобто, надані докази не підтверджують заяву ОСОБА_1 . Крім того, рахунок виставлено 22.03.2024, а квитанція на суму 1500 грн. додана від 21.03.2024, тобто за день до виставлення рахунку та може стосуватися іншого договору. Просила відмовити у задоволенні заяви.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Борисова Т.В. у судове засідання не з`явилася, повідомлялася про розгляд заяви.

Представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Купарєва О.В. у судовому засідання заперечення підтримала, просила відмовити у задоволенні заяви. Також пояснила, що вона засобами поштивого зв`язку отримувала інші заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, на які подавала заперечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч. 4 ст. 58 ЦК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Повноваження адвоката Борисової Т.В. як представника відповідачки підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством ордером, який наявний у матеріалах справи та договором про надання правової допомоги від 01.03.2024 (а.с. 71 72 т. 7), яким узгоджено, що розмір послуги за участь у судовому засіданні першої інстанції становить 1500,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2024 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2024 адвокатом Борисовою Т.В. надані відповідачці такі види юридичних послуг: участь у судовому засіданні першої інстанції 05.03.2024 -1500,00 грн., підготування заяви про стягнення вартості послуг, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги та додатків до неї -1500,00 грн. (а.с. 74 т. 7).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

Суд вважає, що понесені витрати на правничу допомогу підтверджені належним і допустимими доказами (ордером, укладеним договором, актом приймання-передачі виконаних послуг), тому вони приймаються судом до уваги.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1вищевказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього ж Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно із ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.05.2021р. по справі №910/7586/19 час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання про можливість розподілу судових витрат, суд виходить із того, що то як видно із матеріалів справи, адвокат Борисова Т.В. дійсно приймала участь у судовому засіданні 05.03.2024. Тому суд вважає за можливе за участь у судовому засіданнях узяти до розподілу 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Заява про стягнення і розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Така позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду від 02.02.2024 по cправі №910/9714/22.

Тому витрат в сумі 1500,00 грн. за складання заяви про розподіл судових витрат не підлягають відшкодуванню.

До матеріалів заяви не надано жодних заяв АО «Барген» з додатками про отримання послуг та оплати, а тому суд не може здійснити розподіл цих витрат.

Вимога про скерування витрат на картку АТ КБ «Приват Банк» стосується виконання рішення суду, а не розподілу витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням того, що позивачці у задоволенні позовних вимог відмовлено, у тому числі до ОСОБА_8 , то з позивачки ОСОБА_2 на корись відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Борисової Тетяни Валеріївни про розподілвитрат направову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Житлово будівельного кооперативу «МістоСад Восьмий Будівельний 2а», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною власністю подружжя, визнання недійсним свідоцтво про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та квартири в частині покупця і визнання покупцями задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.

У задоволеннііншої частинивимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текстдодаткового рішеннявиготовлений 23 травня 2024 року.

Суддя О.С. Наумова