Постанова

від 22.05.2024 по справі 173/1322/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1241/24 Справа № 173/1322/22 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року в цивільній справі номер 173/1322/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 18 березня 2019 року позивач був прийнятий на роботу водієм у ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС».

Станом на березень 2019 року офіс ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» знаходився за адресою: 40045, вул. Бутова, 291В, м. Дніпро Дніпропетровської області, Україна.

21.07.2022 року ним прийняте рішення про звільнення з даного підприємства. 21.07.2022 року він прибув за адресою: АДРЕСА_1 ,для подання заяви про звільнення за угодою сторін.

Проте, написану 21.07.2022 року заяву відповідачем не прийнято та не зареєстровано. В усній формі йому повідомлено, що він на даному підприємстві не працює. Коли і ким він був звільнений, а також підстави звільнення йому не відомі. На вимогу надати витяг з наказу про його звільнення, з яким він повинен був ознайомитись, належно оформлену трудову книжку та довідку про проведення із ним розрахунку, йому відмовлено. На його запитання де в даний час знаходиться його трудова книжка - не надано ніяких роз`яснень.

Станом на даний час адміністрацією підприємства заробітна плата йому не сплачувалась. На його неодноразові звернення стосовно виплати йому заборгованості із заробітної плати та повернення його трудової книжки керівництво «АДР ЛОГІСТІКС» відповідало, що нічого не повернуть, трудова книжка знаходиться в невідомому місті, а у разі його скарги до відповідних органів його трудову книжку взагалі знищать. Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 41816,25 грн, понесену моральну шкоду в сумі 10000,00 грн та зобов`язати відповідача внести запис до трудової книжки, зазначивши датою звільнення фактичний день видачі йому трудової книжки особисто в руки або надіслати належним чином оформлену трудову книжку поштою за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС на користь ОСОБА_1 100968,12 грн - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.07.2022 року по 16.10.2023 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , 500,00 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши датою звільнення фактичний день видачі ОСОБА_1 трудової книжки особисто в руки або надіслати належним чином оформлену трудову книжку за адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» на користь ОСОБА_1 11471,00 грн понесених витрат на оплату за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Із вказаними рішеннями не погодився відповідач ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 року та додаткове рішення від 26.10.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Доводами апеляційної скарги наведено, що при винесені оскаржуваного рішення, порушено норми процесуального та матеріального права. Судовий розгляд був проведений не об`єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, також мало місце неповне з`ясування судом обставин, яке має значення для справи.

Оскільки, 03.12.2021 року було здійснено перереєстрацію підприємства ТОВ «АДР Логістікс», тобто задовго до звільнення позивача ОСОБА_1 , то в даному випадку порушено підсудність розгляду справи, бо підсудність цивільних справ, що виникають з трудових правовідносин врегульовано нормами ст. 27 ЦПК України (можуть пред`являтися до суду за місцем знаходженням юридичної особи відповідача), тобто справу необхідно було скерувати до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Загорська, 53). Жодної філії чи представництва в м. Дніпрі по вул. Бутова, 291-В підприємство не має.

Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог позивача ОСОБА_1 , який просив стягнути на його користь середній заробіток у розмірі 41816,25 грн, натомість суд стягнув 100968,12 грн.

Також, помилково суд першої інстанції визнав факт встановленим щодо того, що позивач заперечує факт написання ним власноручної заяви на звільнення та підписання ним в журналі руху трудових книжок. Адже, лише в разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Неодноразово було зазначено та надано відповідні докази про те, що по незалежним об`єктивним обставинам та внаслідок непереборної сили, підприємство ТОВ «АДР Логістікс» не має можливості надати оригінали витребуваних документів для проведення почеркознавчої експертизи, бо архів документації підприємства знаходився в орендованому складському приміщенні ТОВ «Птахокомплекс «Микільський» за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Микільське. В ніч з 31.10.22 року на 01.11.22 року була здійснена ворожа атака з боку російської федерації, внаслідок чого було влучання ракет у складські приміщення та пожежа.

В рішенні суду першої інстанції навіть ніяк не прокоментовано наявні докази в матеріалах справи, ігноруючи їх, а також, вказує, що виникнення пожежі внаслідок ракетного удару не може бути розцінено судом, як неможливість надання необхідного матеріалу для експертного дослідження внаслідок непереборної сили.

Позивач з червня 2022 року не з`являється на роботу, написав заяву про звільнення (умисно не поставив дату), а пізніше, не знайшовши роботи, вирішив звернутися до суду.

Суд не з`ясував обставини по справі стосовно факту того, що з позивачем здійснено всі належні розрахунки при звільненні, що підтверджено розрахунковими відомостями.

Позивач навмисно не надав роздруківку з картки щодо руху грошових коштів, адже при надходженні грошових коштів зазначається характер грошових надходжень «заробітна плата» «компенсація при звільненні», що підтвердить з якого саме періоду позивачеві стало відомо про його звільнення, тобто з 27.06.22 року, і відповідно є порушення строків на звернення до суду в розумінні ст. 233 КЗпП України.

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 року та додаткове рішення від 26.10.2023 року по справі №173/1322/22 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «АДР Логістікс» - без задоволення.

З твердженням ТОВ «АДР Логістікс» про порушення підсудності неможливо погодитись в зв`язку з тим, що відповідно до ст. 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Тобто, при виборі суду позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом звернення до суду відповідно до ст. 28 ЦПК України, а суд відповідно до даної статті прийняв позов та розглянув його відповідно до вимог чинного Законодавства України.

Твердження відповідача ТОВ «АДР Логістікс», що суд збільшив вимоги, не врахувавши зміни щодо судового збору, не відповідає дійсності. Суд не погодився із розрахунком середнього заробітку позивача, наведеному у позовній заяві, оскільки для його розрахунку позивач взяв травень та червень місяць, врахувавши всі виплати, які були здійснені позивачеві при звільнені. B прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу не обмежуючи його строком, хоч суму середнього заробітку рахував з 01.07.2022 року по 28.09.2022 року, тобто по день фактичного звернення до суду.

ТОВ «АДР Логістік» вказує, що помилково суд першої інстанції визнав встановленим факт щодо того, що позивач заперечує факт написання ним власноручної заяви на звільнення та підписання ним в журналі руху трудових книжок. З даними твердженнями відповідача по справі неможливо погодитись, воно не відповідає дійсності, оскільки саме відповідач ухилився від надання оригіналів досліджуваних документів для проведення призначеної судової почеркознавчої експертизи. Оскільки, суду хоч і надана копія договору оренди №01/11/2020 від 01.11.2020 року, проте, за даним договором вбачається, що предметом оренди є складське приміщення у ТОВ «Птахокомплексі «Микільський», але не надано жодного доказу про те, що кадрові документи ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» зберігались у цьому складському приміщенні. Не надано доказів того, які саме документи там зберігались та які були знищені або пошкодженні. В свою чергу позивач ОСОБА_1 з початку надання відповідачем ТОВ «АДР Логістікс» доказів про його звільнення до відзиву на позовну заяву повідомляв про їх фіктивність, саме позивач був ініціатором проведення судової почеркознавчої експертизи. Згідно з наявними повідомленнями ворожа атака на складське приміщення сталась в ніч з 31.10.2022 року по 01.11.2022 року, тому незрозуміло, яким чином відповідач по справі ТОВ «АДР Логістікс» зміг надати суду копії вищевказаних документів без будь-яких слідів їх пошкодження, якщо посилається на те, що вони були знищені та пошкодженні внаслідок цього нападу.

Відповідно до рахунку на оплату №222 від 05 травня 2023 р. - проведення судової почеркознавчої експертизи №1948-23 по цивільній справі №173/1322/22 складає 11741,00 грн. Також, в акті №1948-23 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта №1948-23 за ухвалою від 24.03.2023 року по цивільній справі №173/1322/22 від 05.05.2023 року становить 11471,00 грн.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» адвокат Шнейдер О.В. доводи апеляційної скарги підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 68, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача.

Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 18 березня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм у ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС», що підтверджується копією наказу (розпорядження) №3 від 18 березня 2019 року про прийняття на роботу та не заперечується сторонами (а.с. 9, том 1).

З позовної заяви вбачається, що 21.07.2022 року позивач ОСОБА_1 подав відповідачу заяву про звільнення з роботи за угодою сторін. З наказом про звільнення його не ознайомили, його копії не видали, також не видали належним чином оформлену трудову книжку та довідку про проведений розрахунок. З зазначених вище обставин позивач звертався з листами до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, директора ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» І. Ломідзе (а.с. 10, 11, 12, 13, 14, том 1).

До матеріалів справи долучено довідки за формами ОК-5, ОК-7 щодо ОСОБА_1 , з яких вбачається, що останнім його місяцем роботи в ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» є червень 2022 року (а.с. 17-19зв, 20-21, том 1).

Відповідач не погодився з вимогами позивача та надав на підтвердження своїх доводів копії певних документів з поясненнями, що 20.06.2022 року ОСОБА_1 , подав заяву без дати написання про його звільнення із займаної посади за власним бажанням з 27.06.2022 року (а.с. 77, том 1). 27.06.2022 року наказом №36 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Цього ж дня ОСОБА_1 , ознайомлено з наказом, внесено запис в трудову книжку та передано її ОСОБА_1 (а.с. 78, 79, том 1). Крім того, в день звільнення з ОСОБА_1 проведений розрахунок в загальній сумі 21185,12 грн (а.с. 80-93зв, том 1).

З доводами відповідача позивач ОСОБА_1 не погодився та просив призначити судову почеркознавчу експертизу, стверджуючи, що він не отримував трудової книги (а.с. 140-141, том 1).

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду від 24 березня 2023 року по справі призначена судова почеркознавча експертиза (а.с. 158, том 1).

З квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 29.05.2023 року вбачається, що позивачем ОСОБА_1 сплачено 11471,00 грн за проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 169, том 1).

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання внести запис у трудову книгу про звільнення позивача та видати її ОСОБА_1 , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.07.2022 року по 16.10.2023 року та моральної шкоди в сумі 500,00 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Ухвалюючи додаткове рішення щодо витрат на проведення судової експертизи, суд першої інстанції виходив з доведеності заяви про ухвалення додаткового рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року та додаткового рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині зобов`язання внесення запису у трудову книгу про звільнення позивача та видачі її ОСОБА_1 , стягнення моральної шкоди та вирішення питання про судові витрати, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 18 березня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм у ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС».

З позовної заяви вбачається, що 21.07.2022 року позивач ОСОБА_1 подав відповідачу заяву про звільнення з роботи за угодою сторін. З наказом про звільнення його не ознайомили, його копії не видали, також не видали належним чином оформлену трудову книжку та довідку про проведений розрахунок. З зазначених вище обставин позивач звертався з листами до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС».

Відповідно до довідок за формами ОК-5, ОК-7 щодо ОСОБА_1 останнім його місяцем роботи в ТОВ «АДР ЛОГІСТІКС» є червень 2022 року.

З копій заяви про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 27.06.2022 року, наказу №36 про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням та повним з ним розрахунком вбачається, що з ОСОБА_1 дійсно в червні 2022 року було припинено трудові відносини.

Проте, з обставинами припинення трудового договору позивач ОСОБА_1 не погодився та просив призначити судову почеркознавчу експертизу, стверджуючи, що він не отримував трудової книги і підпис в книги про отримання трудової книги не ставив.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду від 24 березня 2023 року по справі призначена судова почеркознавча експертиза з цього питання.

З квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 29.05.2023 року вбачається, що позивачем ОСОБА_1 сплачено 11471,00 грн за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідач ухилився від надання певних документів для проведення експертизи, вказуючи на те, що такі документи знищені. Разом з тим, він до суду надав їх копії.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 109 ЦПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання внести запис у трудову книгу про звільнення позивача, видати її ОСОБА_1 , визнавши факт того, що відповідач не видав позивачеві копію наказу про звільнення та належним чином оформлену трудову книгу. Порушення прав позивача є підставою для відшкодування моральної шкоди. Суд з цього питання також дійшов правильного висновку.

Апеляційний суд також погоджується з тим, що, ухвалюючи додаткове рішення щодо витрат на проведення судової експертизи, суд першої інстанції виходив з доведеності заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки позивач оплатив певну суму за проведення судової експертизи.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення підсудності при розгляді справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. З паспорта позивача вбачається, що він зареєстрований в м. Верхньодніпровську (а.с.7, том 1). У нього було право вибору підсудності, він цим правом скористався.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що вони були предметом дослідження в суді першої інстанції, суд надав їм належну оцінку, яка є достатньо аргументованою, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі, будь-яких нових доказів суду апеляційної інстанції не надано. Тому, апеляційний суд вважає, що повторно відповідатина тісамі аргументивідповідачапідстав немає.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.07.2022 року по 16.10.2023 року.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що середній заробіток працівникові має бути виплачений за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що позивач звернувся з заявою про звільнення 21.07.2022 року (день звільнення є останнім днем роботи), тому середній заробіток має бути стягнутий за період з 22.07.2022 року по 22.01.2023 року в сумі 41135,16 грн, виходячи з встановленого судом середньоденного заробітку 311,63 грн, оскільки відповідач не надав іншого розрахунку середнього заробітку, в тому числі середньоденного заробітку.

Тому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку підлягає зміні.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz

Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України вказані обставини є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» задовольнити частково, рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТІКС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 липня 2022 року по 22 січня 2023 року в сумі 41135,16 грн.

В іншій частині рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року залишити без змін, додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 27 травня 2024 року.

Суддя: