Ухвала

від 27.05.2024 по справі 904/3867/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

27.05.2024 м.Дніпро Справа № 904/3867/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач,

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 (суддя Камша Н.М., повний текст ухвали складено 13.12.2023) у справі №904/3867/23

за заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі №904/3867/23 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича, свідоцтво №1868 від 08.02.2018 (адреса: 40000, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, буд. 71, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Визнано фізичну особу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - банкрутом.

Введено відносно фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) процедуру погашення боргів.

Призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича, свідоцтво №1868 від 08.02.2018 (адреса: 40000, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, буд. 71, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Не погодившись із зазначеною постановою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.23 року по справі №904/3867/23, пропущений з поважних причин; скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.23 року по справі №904/3867/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність боржниці ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.05.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

22.05.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху, враховуючи наступне.

За приписами ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали (рішення) суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти (двадцяти, відповідно) днів з дня вручення йому відповідного ухвали (рішення) суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).

Згідно з матеріалами справи, у судовому засіданні 12.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду, повний текст якої виготовлено та підписано 13.12.2023, отже, строк на апеляційне оскарження постанови суду, визначений законодавством, сплив 02.01.2024. Скаржником апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку 26.04.2024.

За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.

Тобто, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У змісті скарги скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови суду.

В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови скаржник, зокрема зазначив про те, що на момент строку для апеляційного оскарження постанови суду від 12.12.2023 по справі №904/3867/23 підстави такого оскарження для кредитора не існували, оскільки було чітке розуміння подальшої процедури та результату від цієї процедури, якого бажав кредитор та в якому його запевнили позиція суду та сторони боржника; обізнаністю із виготовленням нової технічної документації на квартиру боржника, яка мала увійти до ліквідаційної маси, з 28.02.2024; звертає увагу на недотримання судом норм ГПК України щодо надсилання судових рішень учасникам справи, зокрема примірник постанови суду від 12.12.2023 по справі №904/3867/23 не вручався ні кредитору, ні представнику кредитора а доступу до матеріалів електронної справи №904/3867/23 в підсистемі Електронний суд у кредитора не було за відсутності у нього електронного кабінету, в той час, як представнику кредитора повний доступ наданий фактично на початку квітня 2024 року (документи по справі, в тому числі і спірна постанова від 12.12.2023, надходили повідомленнями в кабінет представника, починаючи з 29.03.2024), після направлення відповідної заяви від 28.03.24 про допуск до справи як представника,. Ні кредитору, ні представнику кредитора примірник постанови від 12.12.2023 по справі №904/3867/23 не був надісланий в паперовому вигляді рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Розглянувши відповідне клопотання, апеляційний господарський суд визнає підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, частково неповажними, з урахуванням наступного.

Так, в судовому засіданні 12.12.2023 був присутнім представник кредитора, відтак, обізнаний із ухваленим судовим рішенням з 12.12.2023.

Представником апелянта адвокатом Коваленко О.В., суду першої інстанції на момент постановлення оскаржуваної постанови не були повідомлені персональні дані, а саме РНОКПП, без якого неможливо надати доступ адвокату до справи в електронному вигляді, а повідомлена електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку судом 13.12.2023 і здійснено направлення кореспонденції постанови від 12.12.2023, що підтверджено роздруківкою з електронної скриньки (а.с.238, т.4).

Правомірність здійснення повідомлення сторони через електронну адресу про судове засідання по справі підтверджується висновками Верховного Суду.

А саме, у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19, від 06.03.2023 у справі №753/19393/20, від 29.03.2023 у справі №922/226/21, Верховний Суд виснував, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому, слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» копію оскаржуваної постанови направлено до електронного кабінету ЄСІТС представника кредитора адвоката Коваленко О.В., 28.03.2024. Відтак, в цьому разі поважними є підстави пропуску строку до 17.04.2024. Натомість апелянтом скаргу подано 26.04.2024, тобто ще через 9 днів.

Таким чином, зважаючи на те, що в матеріалах справи наявна довідка про те, що ухвала направлена до електронної скриньки представника кредитора, а також довідка, роздрукована судом апеляційної інстанції стосовно отримання апелянтом постанови суду від 12.12.2023, колегія суддів вважає, що кредитор був належним чином обізнаний про ухвалене судове рішення.

Додатково слід зазначити, що вказану постанову для розміщення у Єдиному державному реєстрі судових рішень направлено судом 14.12.2023 та 15.12.2023 надано загальний доступ до цього судового рішення у Реєстрі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Пелевін проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010, суд постановив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

У справі "Мушта проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010, суд постановив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Таким чином, подання скарги з пропуском строку, в обґрунтування якого покладені правомірні очікування сторони на добросовісну поведінку боржника, носить суто суб`єктивний характер, а тому не є поважною підставою пропуску процесуального строку на подачу скарги.

Звідси, апелянтом не доведено, що пропуск строку на апеляційне оскарження постанови суду пов`язаний з об`єктивними та непереборними обставинами.

За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.

Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами або обґрунтуванням інших причин такого пропуску (з відповідними доказами).

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Керуючись ст. ст. 174, 176, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі № 904/3867/23 залишити без руху.

2. Апелянту протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:

- надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з обґрунтуванням інших причин такого пропуску (з відповідними доказами).

3. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/

Головуючий суддя О.Г. Іванов