Постанова

від 18.09.2024 по справі 904/3867/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3867/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від скаржника: Коваленко О.В., адвокат (в залі суду);

арбітражний керуючий: Хандурін Д.В. (в залі суду);

від боржника: Буркацька І.В. (боржниця; в залі суду); Круглий В.В., адвокат (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 (суддя Камша Н.М., повний текст ухвали складено 08.12.2023) у справі №904/3867/23

За заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі №904/3867/23 у задоволенні заяви представника кредитора ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , м. Дніпро - відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 по справі №904/3867/23, пропущений з поважних причин; скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 по справі №904/3867/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність боржниці ОСОБА_2 .

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно з ч. 11 ст. 126 КУзПБ неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців із дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Так, висновки суду першої інстанції щодо відсутності у боржника ознак недобросовісної поведінки не відповідають наступним фактичним обставинам, на котрих наголошував кредитор:

- Боржник намагався штучно створити свою неоплатність, щоб скористатися пільгами, які передбаченні у процедурі неплатоспроможності. А саме протягом 2020-2023 років, тобто в підозрілий період тривали судові процеси в рамках справи №201/13361/19 щодо поділу єдиного належного боржнику майна (квартири) між ним та його родичами. Виключно за рахунок звернення кредитора з касаційною скаргою до Верховного Суду вдалося не допустити незаконний поділ майна між боржником та його родичами. Такий поділ єдиного майна у боржника призвів би до зменшення його розміру, а саме до 1/5 частки квартири, щодо якої б у процедурі банкрутства взагалі не виникало б питання про включення її до складу ліквідаційної маси на стадії реалізації майна;

- загальна сума доходів боржника та членів його родини протягом трьох останніх років до порушення провадження у справі про неплатоспроможність становила 14 975 683,00 грн. Водночас, загальна сума заборгованості боржника перед кредитором складає 9 981 574,45 грн. Тобто, маючи майже 15 млн. грн. загальної суми доходів (разом із сумою доходів членів його родини), замість погашення грошових зобов`язань перед кредитором боржник звернувся до суду із заявою про неплатоспроможність, очевидно, маючи на меті скористатися пільгами, які передбаченні у процедурі неплатоспроможності уникнути обов`язку погашення заборгованості перед кредитором;

- небажання боржника працевлаштовуватися та отримувати сталий дохід, постійне вигадування причин неможливості працевлаштуватися, спекулювання на темі війни;

- подання боржником формальних планів реструктуризації боргів, тобто неефективних, незбалансованих на інтересах кредитора та не спрямованих на реально максимальне погашення заборгованості перед кредитором планів, а також відмова боржника в залі судових засідань під технічний запис від фіксації в плані реструктуризації запропонованої пропозиції кредитора щодо розміру суми виплат на рік та щомісяця, тобто небажання боржника віднайти компромісний баланс, котрий би влаштував і кредитора.

Вважає, що в контексті підстави, передбаченої ч. 11 ст. 126 КУзПБ, факти недобросовісної поведінки боржника були вирішальними критеріями для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, але суд першої інстанції, натомість, щоб прийняти та належно оцінити дані обставини, що підтверджували недобросовісність боржниці, а в деякій мірі і взагалі вказували на відсутність в неї ознак неплатоспроможності, та закрити провадження з причин недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів за ч.11 ст. 126 КузПБ, тобто застосувати дану матеріальну норму закону, хибно прийшов до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а потім виніс постанову від 12.12.2023, якою визнав боржницю банкрутом та відкрив процедуру погашення боргів.

Боржник, ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу заперечує щодо її задоволення. Зазначає, що виходячи з інформації наведеної у довідці про склад сім`ї, технічного паспорту та декларацій, кредитору з моменту відкриття провадження у цій справі були відомі обставини, за яких квартира за адресою: АДРЕСА_2 , не може бути включена до ліквідаційної маси, визначені ч.6 ст.131 КУзПБ, оскільки:

- матеріалами справи підтверджується, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , є єдиним житлом і місцем проживання сім`ї боржника та самої боржниці;

- житлова площа квартири становить за технічним паспортом від 1999 року 34,3 кв.м., а відповідно на кожного члена сім`ї припадає житлової площі не більше 13,65 кв.м. з розрахунку 34,3/5=6,86 кв.м., це при тому, що, діючи добросовісно ОСОБА_2 , визнала факт не проживання у цій квартирі Дьякова, що зазначений у довідці.

Зазначені обставини є самостійними і наявність хоча б однієї з них є підставою для не включення квартири до ліквідаційної маси. До відома кредитора доводилась позиція боржника ОСОБА_2 щодо неможливості реалізації квартири, яка була викладена у повідомленні про результати розгляду грошових вимог кредитора ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 від 18.09.2023, підписаному адвокатом Круглим В.В.

Керуючий реалізацією ФО Буркацької І.В. арбітражний керуючий Хандурін Д.В. у відзиві на апеляційну скаргу також заперечив щодо її задоволення. Зазначив, що боржниця зі свого боку йшла на зустріч кредитору, враховуючий свій реальний майновий стан та об`єктивні можливості, пропонувала дійти компромісу з кредиторам щодо зміни способу та порядку виконання грошових зобов`язань шляхом погодження запропонованих планів реструктуризації, в свою чергу кредитор не користувався своїми правами щодо активної участі у розробці плану реструктуризації, не подавав пропозицій щодо змін умов виконання плану, в тому числі щодо включення в умови плану продажу квартири, яка належить ФО ОСОБА_2 . У зв`язку з чим вважає, що твердження скаржника щодо недобросовісності, відсутності конструктивної співпраці з кредиторами щодо розробки та погодження плану реструктуризації не відповідають дійсності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.05.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

22.05.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху через невизнання поважними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. визнано поважними підстави пропуску строку на подання скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі №904/3867/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.09.2024.

17.09.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3867/23 у зв`язку з відрядженням судді ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024, справу №904/3867/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.

В судовому засіданні 18.09.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, боржника та її представника, арбітражного керуючого, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів відносно боржника та призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича, свідоцтво №1868 від 08.02.2018.

Вказаною вище ухвалою призначено попереднє засідання на 20.09.2023.

07.08.2023 на офіційному веб - сайті судової влади України опубліковано оголошення №71144 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 для заявлення кредиторських вимог.

20.09.2023 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу, якою:

- завершено попереднє засідання у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ;

- внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 вимоги наступного кредитора:

- ОСОБА_1 , смт. Обухівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область на суму 5 368,00 грн. (судовий збір) - позачергово, на суму 9 981 574,45 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів;

- призначено підсумкове судове засідання на 26.10.2023.

06.10.2023 шляхом опитування відбулися збори кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 .

На зборах кредиторів прийнято рішення про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів, доцільність закриття провадження у даній справі.

Кредитор також заперечував проти введення процедури погашення боргів відносно боржника.

Рішення кредитора про доцільність закриття провадження у справі про неплатоспроможність ґрунтувалось на Звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника від 07.09.2023 та виявлену, за ствердженням арбітражного керуючого, неповну та недостовірну інформацію про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

На виконання рішення зборів, від імені зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 до Господарського суду звернувся арбітражний керуючий Хандурін Д.В. із клопотанням про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 26.10.2023 оголошено перерву по даній справі до 06.12.2023.

У судовому засіданні 06.12.2023 господарським судом розглянуто заяву представника кредитора ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства (з урахуванням доводів, вказаних у клопотанні керуючого реструктуризацією, що подане 20.10.2023).

Виносячи оскаржувану ухвалу від 06.12.2023 про відмову у задоволенні заяви представника кредитора ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , господарський суд виходив з того, що відсутні підстави, передбачені п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, для закриття провадження у справі, оскільки кредитор не подав до суду переконливих доказів, які б свідчили про неповні та недостовірні дані, зазначені у виправлених деклараціях боржника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

В той же час, у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів, як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб, КУзПБ не встановлена.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зазначив, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи.

У своїй Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/10590/21, зазначив, що концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, які регламентують судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.

У постанові від 10.10.2023 у справі № 922/1510/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив наступне:

« 31. Частиною 2 ст.6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

32. Згідно з ч.5 ст.119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

33. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

34. Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.».

У постанові від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21 Верховний Суд звернув увагу, що:

«Відповідно до норм КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

Відповідно до ч.1 ст.62 КУзПБ ліквідаційна маса - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Аналізуючи Розділ ІІ та ІІІ Кодексу України з процедур банкрутств, можна дійти висновку що під час процедурі реструктуризації боргів боржника вирішуються наступні ключові питання:

- розгляд грошових вимог до боржника та формування реєстру вимог кредиторів боржника;

- проведення інвентаризації та оцінки виявленого майна боржника;

- перевірка декларацій боржника за останні 3 роки що передували відкриттю провадження у справі про неплатоспроможність;

- встановлення обставин та умов на підставі яких боржник опинився в скрутному фінансовому стані;

- встановлення чи відповідає боржник критеріям добросовісності;

- розробка плану реструктуризації та його розгляд кредиторами;

- організація та проведення зборів кредиторів під час яких в тому числі вирішується питання щодо подальшої долі процедури.».

Скаржник в своїй апеляційній скарзі неодноразово звертає увагу щодо питання формування ліквідаційної маси (балансу) в процедурі реструктуризації боргів боржника і що це була одна з обставин, якою суд ввів кредитора в оману. На підставі вищевикладених позицій Верховного Суду та законодавства України, можна дійти висновку, що дана позиція з боку апелянта є хибною, оскільки питання ліквідаційної маси та питання майна, яке у відповідності до законодавства може входити до складу ліквідаційної маси, вирішується після визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

Відповідно до ч.7, 8 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства:

7. Суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

8. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

1) схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

2) відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність;

3) звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією;

4) звернення до господарського суду з клопотанням про закриття процедури реструктуризації боргів у зв`язку з невиконанням або неможливістю виконання плану реструктуризації боргів та введення процедури погашення боргів боржника;

5) звернення до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень;

6) інші питання, передбачені законодавством.

Відповідно до матеріалів справи на зборах кредиторів прийнято рішення про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів, доцільність закриття провадження у даній справі. Кредитор також заперечував проти введення процедури погашення боргів відносно боржника.

Рішення кредитора про доцільність закриття провадження у справі про неплатоспроможність ґрунтувалось на Звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника від 07.09.2023 та виявлену, за ствердженням арбітражного керуючого, неповну та недостовірну інформацію про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

27.11.2023 керуючим реструктуризацією ОСОБА_4 подана до справи про неплатоспроможність уточнена інформація про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім`ї.

Як зазначив керуючий реструктуризацією Хандурін Д.В., при додатковій перевірці інформації зазначеної у виправлених деклараціях враховувались дані наведені у додатку до листа від 21.08.2023 №10243/5/99-00-12-04-02-05 (охоплює період з І кварталу 2020 року по II квартал 2023 року), у відповіді на запит від 15.08.2023 за №0436-2023-0003232 (охоплює період з ІІІ кварталу 2020 року по II квартал 2023 року) та інші дані, що наявні у матеріалах справи.

Щодо наданої ОСОБА_2 інформації у виправлених деклараціях слід зазначити наступне.

У декларації за 2020 рік зазначений дохід ОСОБА_2 у розмірі 55 886,00 грн., який при перевірці підтверджується відомостями отриманими від податкового органу.

У декларації за 2020 рік зазначений сукупний дохід членів сім`ї боржника у розмірі 2 744 611,00 грн., який складається з заробітної плати ОСОБА_5 у розмірі 70 154,11 грн., доходу ОСОБА_5 у розмірі 434 819,95 грн., пенсії ОСОБА_6 у розмірі 39 039,00 грн., доходу ОСОБА_7 у розмірі 197 888,20 грн., а також доходу ОСОБА_8 у розмірі 1 964 132,49 грн. та доходу ОСОБА_8 у вигляді інвестиційного прибутку у розмірі 36 776 грн.

Зазначена інформації є вірною, оскільки підтверджується інформацією від податкової служби.

У декларації за 2021 рік зазначений дохід ОСОБА_2 у розмірі 74 946 грн., який при перевірці підтверджується відомостями отриманими від податкового органу.

У декларації за 2021 рік зазначений сукупний дохід членів сім`ї боржника у розмірі 2 464 605,00 грн., який складається з заробітної плати ОСОБА_5 у розмірі 70 499,49 грн., доходу ОСОБА_5 у розмірі 60 000 грн., пенсії ОСОБА_6 у розмірі 43 932 грн., а також доходу ОСОБА_8 у розмірі 2285126,59 грн.

Зазначена інформації є вірною, оскільки підтверджується інформацією від податкової служби.

У декларації за 2022 рік зазначений дохід ОСОБА_2 у розмірі 6 853 грн., який при перевірці підтверджується відомостями отриманими від податкового органу.

У декларації за 2022 рік зазначений сукупний дохід членів сім`ї боржника у розмірі 5 688 390,00 грн., при перевірці якого встановлено, що він складається з пенсії ОСОБА_6 у розмірі 50 641,00 грн., заробітної плати ОСОБА_5 у розмірі 13 208,00 грн., 148,00 грн. - дивіденди, 8 607,00 грн. - дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, 5615786,00 грн. - інших видів доходів / грошових виплат (куди до загального підсумку включена також сума 407,98 грн. дохід ОСОБА_6 з ознакою 126).

Щодо не зазначення у декларації за 2022 рік суми 3470,00 грн. встановлено, що це дохід ОСОБА_5 за окремою ознакою 169 - благодійна допомога. При перевірці інформації зазначеної в декларації сум, які мають розмір більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати та не зазначені у декларації, не виявлено.

Отже, зазначена інформації у декларації за 2022 рік є вірною, оскільки підтверджується інформацією від податкової служби.

У декларації за 2023 рік зазначений сукупний дохід членів сім`ї боржника у розмірі 3 940 392 грн., яка складається з доходу з ознакою 126 ОСОБА_6 у розмірі 725,05 грн., пенсії ОСОБА_6 у розмірі 25 028 грн., заробітної плати ОСОБА_5 у розмірі 12 000,69 грн., доходу ОСОБА_5 у розмірі 512 000,69 грн., доходу ОСОБА_8 за перший квартал 2023 року у розмірі 2 706 186,11 грн., доходу ОСОБА_8 за другий квартал 2023 року у розмірі 682 443,21 грн., ОСОБА_8 з ознакою 126 у розмірі 2008,62 грн.

Зазначена інформації є вірною, оскільки підтверджується інформацією від додаткової служби.

Таким чином, керуючий реструктуризацією зазначив, що дані у виправлених деклараціях за 2020 - 2023 роки є вірними.

Що стосується корпоративних прав, належних боржниці у ТОВ "Металспецсплав", то матеріалами реєстраційної справи, яка надійшла на запит суду, підтверджується, що 15.05.2015 ОСОБА_2 вийшла зі складу учасників товариства та передала частку ОСОБА_9 (розмір частки 31%, що еквівалентно 30 814 грн.).

Як пояснила ОСОБА_2 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, вона передала ці корпоративні права ОСОБА_9 в рахунок погашення заборгованості перед останнім.

Отже, за рішенням зборів кредиторів арбітражний керуючий звертався до суду з клопотанням про закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність на підставі п.1 ч.7 ст. 123 КУзПБ з мотивів того, що звітом про результати перевірки декларацій боржника від 07.09.2023 виявлено неповну та недостовірну інформацію про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

Обставини викладенні у клопотанні не знайшли свого підтвердження в ході його розгляду, оскільки сторона боржника довела перед судом відсутність тих обставин, що у ньому зазначені, з чим погодився як арбітражний керуючий, так і кредитор та чому надав належну оцінку суд у рішенні про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав, передбачених п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, для закриття провадження у справі, оскільки кредитор не подав до суду переконливих доказів, які б свідчили про неповні та недостовірні дані, зазначені у виправлених деклараціях боржника.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Отже, згідно з ч. 11 ст. 126 КУзПБ неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців із дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зазначив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна.

До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ.

Обставини, що можуть свідчити про недобросовісність боржника, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів, тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Як підтверджено матеріалами справи, 10.09.2023 ОСОБА_2 отримала від арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича звіт про результати перевірки декларації боржника та протягом семи днів, визначених п.1 ч.1 ст.123 КУзПБ, з боку боржника до суду були надані виправлені декларації про майновий стан ОСОБА_2 разом з клопотанням від 15.09.2023, у якому остання навела ґрунтовні мотиви та розрахунки проведених виправлень, які були зроблені виходячи з інформації отриманої саме ОСОБА_4 в ході перевірки декларацій. Тобто, декларації були виправлені з урахуванням саме тієї інформації, яку отримав ОСОБА_4 в ході перевірки декларацій.

Як наголошувалося у клопотанні про закриття провадження, в усіх виправлених деклараціях боржника, щодо члена сім`ї ОСОБА_7 наявний запис Член сім`ї не надав інформацію (розділ V підрозділ Б, розділ VI підрозділи Б та Г, розділ VII підрозділ Б, розділ VIII підрозділ Б, розділ XII підрозділ Б,, розділ XIII підрозділ Б), що на думку ОСОБА_4 та кредитора ОСОБА_1 позбавляє можливості суд визначити обсяги майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, а також позбавляє керуючого реструктуризацією можливості встановити шляхи реструктуризації боржника та в подальшому задовольнити грошові вимоги кредиторів.

З цим також неможливо погодитись, оскільки з боку боржника ОСОБА_2 її представником адвокатом Круглим В.В. були вжиті заходи щодо отримання інформації відносно ОСОБА_7 шляхом подання адвокатських запитів.

Також збирання інформації про майно та доходи ОСОБА_7 здійснювалось і арбітражним керуючим Хандуріним Д.В., в т.ч. в межах перевірки декларацій, що свідчить про здійснені вичерпних заходів, які цілком дозволяють суду визначити обсяги майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, а також позбавляє керуючого реструктуризацією можливості встановити шляхи реструктуризації боржника та в подальшому задовольнити грошові вимоги кредиторів.

При зверненні до суду боржниця також надала довідку про не проживання ОСОБА_7 за місцем реєстрації (п.40 у додатках), що об`єктивно унеможливлює отримання від нього будь-якої додаткової інформації, окрім зібраної та поданої до суду.

Безпідставними є посилання на те, що боржник ОСОБА_2 не повідомила в своїх деклараціях про наявність права власності на нерухоме майно - на частину цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 4314,2 кв.м.

Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27.12.2013 у справі № 209/4325/13-ц, якою була затверджена мирова угода, ОСОБА_2 отримала майно - 301/1000 частину цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 4314,2 кв.м.

26.11.2014 рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради було змінено адресу місцезнаходження вказаного майна, а саме літеру «А» на літеру «Г» та його адреса наразі - АДРЕСА_3 та відповідна інформація внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де також вказано, що власником комплексу нежитлових будівель: Загальна площа (кв.м): 4314.2 м.кв.; адреса: АДРЕСА_3 , є з 14.05.2015 ТОВ «МЕТАЛСПЕЦСПЛАВ», а не ОСОБА_2 , як на те хибно наголошено в клопотанні.

При зверненні до суду боржницею подана Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої у ОСОБА_2 у власності такого майна, як 301/1000 частини цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 4314,2 кв.м., немає, бо воно було передано в статутний капітал ТОВ «МЕТАЛСПЕЦСПЛАВ», учасником якого вона наразі не є. Вказаний правочин вчинений поза межами строку, встановленого законом (до 2020 року) та не може бути взагалі предметом дослідження у даній справі.

Також при зверненні до суду боржниця надала інформацію, отриману у відповідь на адвокатський запит від Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Згідно цієї відповіді від 06.06.2023 №63196186/16 в ході виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за зведеним виконавчим провадженням №59442154, до складу якого входять виконавчий лист №201/12199/14-ц від 21.06.2016, виконавчий лист №201/15777/14-ц від 03.06.2016, виконавчий лист №201/14839/14-ц від 18.06.2019, видані Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, було загалом перераховано на користь ОСОБА_1 35 982,49 грн. та засвідчено, що частина коштів була сплачена добровільно боржником ОСОБА_2 .

Окрім добровільних платежів у грошовій формі, 30.08.2019 до ВДВС (вхідний № 15106/13.3-30) ОСОБА_2 подано заяву із повідомленням про направлення ОСОБА_1 пропозиції про передачу права вимоги на загальну суму 72 208,00 грн. на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.10.2017 у справі № 333/3197/17 з наданням копій документів. Вказана пропозиція не була прийнята ОСОБА_1

06.11.2019 до ВДВС (вхідний № 20003/13.3-30) ОСОБА_2 також подано заяву із повідомленням про направлення ОСОБА_1 пропозиції про передачу права вимоги боргу на загальну суму 35 000 900,00 Євро станом на 01.11.2019 з наданням копій документів. Вказана пропозиція також не була прийнята ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що належні боржниці корпоративні права протягом двох років з моменту накладення арешту з боку ВДВС не були реалізовані. Зі свого боку ОСОБА_2 03.09.2021 направила поштою до ВДВС (вхідний ВДВС № 18600/45-30 від 10.09.2021) лист з пропозицією про звернення стягнення на належні їй корпоративні права.

Позиція боржника ОСОБА_2 щодо неможливості реалізації квартири була викладена у повідомленні про результати розгляду грошових вимог кредитора ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 від 18.09.2023, підписаному адвокатом Круглим В.В.

Отже, як суд, так і кредитор були обізнані про позицію сторони боржника про неможливість включення квартири до ліквідаційної маси.

Актуальний техпаспорт на квартиру боржниці був виготовлений станом на 11.09.2023 на замовлення ОСОБА_2 відповідним суб`єктом, який наділений таким правом, ще до того, як вона була визнана банкрутом, та нею в подальшому було виконано обов`язок реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав.

Здійснення цього обов`язку та дій пов`язаних з його виконанням не є правочином та розпорядженням правами щодо цього майна, в т.ч. в контексті положень ч. 4 ст.131 КУзПБ. Реєстрація права власності на нерухоме майно в України є обов`язком без визначеного строку його виконання, а відтак, виконання такого обов`язку ОСОБА_2 не може вважатись недобросовісною поведінкою, а виготовлення оновленого технічного паспорту є супутньою дією, оскільки державний реєстратор вносить відомості до Державного реєстру речових прав лише на підставі актуальної технічної документації на об`єкт нерухомості.

Крім того, як вже було зазначено, виходячи з процесуальних норм, якими унормовано розгляд справ про неплатоспроможність, питання складу ліквідаційної маси не вирішується на стадії реструктуризації, а відтак, безпідставними є доводи кредитора про можливість визначення складу ліквідаційної маси на стадії реструктуризації та вплив її складу на прийняття судом рішення про можливість переходу на іншу стадію процесу.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до положень КУзПБ керуючим реструктуризацією разом з ФО ОСОБА_2 був розроблений, 27.09.2023 погоджений боржником «План реструктуризацією боргів боржника». Керуючим реструктуризацією зазначений план було долучено до матеріалів справи та 07.10.2023 розглянутий зборами кредиторів шляхом опитування.

Згідно «Результати опитування учасників зборів кредиторів у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 » від 07.10.2023 № 02-01/513 питанням №5 прийнято рішення: «Розглянути та прийняти до відома проект плану реструктуризації боргів боржника, погодженого ФО ОСОБА_2 27.09.2023»; питанням № 6.1 рішення не прийнято «Схвалити план реструктуризації боргів боржника, погодженого ФО ОСОБА_2 27.09.2023 року.»; питанням № 6.4 прийнято рішення «Відмовити у схваленні плану реструктуризації боргів, погодженому ФО ОСОБА_2 27.09.2023 року. Зобов`язати керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність.».

У процесі судового розгляду боржницею до суду, кредитору та керуючому реструктуризацією направлений додатковий «План реструктуризації боргів боржника», в якому була збільшена щомісячна сума виплат кредитору, кредитор не погодив поданий план.

Скаржник в своїй скарзі зазначає, що прийняте рішення щодо звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також подачі апеляційної скарги, в тому числі, зумовлено з відсутністю погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів, подання боржником неефективного, незбалансованого на інтересах кредитора плану, небажанні ФО ОСОБА_2 в реалізації квартири, яка їй належить.

В той же час, у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/10590/21 Верховний Суд зауважив, що боржник не може бути примушений до врахування пропозицій кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій ними редакції, а інтереси кредиторів на цій стадії можуть полягати як у реструктуризації боргів, так і у найскорішому переході до їх погашення за наявності у боржника майна.

Дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч.11 ст.126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч.1 ст.130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Також колегія суддів враховує, що керуючий реструктуризацією у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що під час виконання повноважень керуючого реструктуризацією та керуючого реалізацією у справі № 904/3867/23 боржниця не перешкоджала виконанню ним повноважень, співпрацювала з арбітражним керуючим та надавала конструктивні пояснення стосовно обставин по яким виникали питання. За результатами перевірки декларацій боржниця вчасно усунула недоліки та надала пояснення стосовно доходів членів сім`ї, додаткових питань або заперечень після усунення недоліків в деклараціях та надання пояснень у учасників процесу не виникало. Приховування активів чи доходів ОСОБА_2 не виявлено. Боржниця у відповідності до положень КУзПБ разом з керуючим реструктуризацією розробила план реструктуризації боргів, також на пропозицію суду розробила та долучила до матеріалів справи додатковий план реструктуризації де було переглянуто та збільшено суму компенсації, під час процедури погашення боргів боржниця розробила та запропонувала укласти мирову угоду.

Наведені обставини переконливо свідчать, що ОСОБА_2 в контексті положень статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ були виконані всі вимоги, що закон висуває до боржника та судом не встановлено процесуальних наслідків їх невиконання.

Кредитором не доведено того, що ОСОБА_2 не виконує обов`язки боржника, або ж що вона приховала будь-які обставини, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог.

Враховуючи вищенаведене, кредитором не доведено будь-яких фактів недобросовісної поведінки боржника ОСОБА_2 , а підстав для закриття провадження, визначених ч.7 ст.123 КУзПБ, не встановлено.

З огляду на що, господарський суд постановив законну та обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі №904/3867/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі №904/3867/23 залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков