Постанова

від 18.09.2024 по справі 904/3867/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3867/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від скаржника: Коваленко О.В., адвокат (в залі суду);

арбітражний керуючий: Хандурін Д.В. (в залі суду);

від боржника: Буркацька І.В. (боржниця; в залі суду); Круглий В.В., адвокат (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 (суддя Камша Н.М., повний текст ухвали складено 13.12.2023) у справі №904/3867/23

за заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі №904/3867/23 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича, свідоцтво №1868 від 08.02.2018.

Визнано фізичну особу ОСОБА_2 - банкрутом.

Введено відносно фізичної особи ОСОБА_2 процедуру погашення боргів.

Призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича, свідоцтво №1868 від 08.02.2018.

Не погодившись із зазначеною постановою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 по справі №904/3867/23, пропущений з поважних причин; скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 по справі №904/3867/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність боржниці ОСОБА_2 .

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції в засіданні, за результатами якого було прийнято постанову від 12.12.2023 по справі №904/3867/23, підтримуючи позицію боржника щодо переходу до процедури погашення боргів, в межах якої і буде здійснено продаж об`єкта квартири задля погашення грошових вимог кредитора, про що чітко зазначив в тексті спірної постанови, фактично, переконавши кредитора, ввів його в оману щодо позитивного вирішення питання з проблемною заборгованістю боржника в процедурі погашення боргів. Тим самим суд сприяв хибній довірі кредитора до боржника про наявність у останнього добросовісної поведінки та добросовісних намірів щодо погашення частини заборгованості через продаж майна, котрі у боржника були відсутні, що підтвердилося виявленими вже у процедурі погашення боргів фактами маніпуляцій боржника з розміром загальної площі квартири (до моменту переходу в процедуру погашення боргів розмір загальної площі квартири боржника складав 60,4 кв.м., а після визнання боржника банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржником зареєстровано зменшену загальну площу квартири в розмірі 59,8кв.м., що унеможливлювало включення її до складу ліквідаційної маси).

Так, висновки суду першої інстанції щодо відсутності у боржника ознак недобросовісної поведінки не відповідають наступним фактичним обставинам, на котрих наголошував кредитор:

- Боржник намагався штучно створити свою неоплатність, щоб скористатися пільгами, які передбаченні у процедурі неплатоспроможності. А саме протягом 2020- 2023 років, тобто в підозрілий період тривали судові процеси в рамках справи №201/13361/19 щодо поділу єдиного належного боржнику майна (квартири) між ним та його родичами. Виключно за рахунок звернення кредитора з касаційною скаргою до Верховного Суду вдалося не допустити незаконний поділ майна між боржником та його родичами. Такий поділ єдиного майна у боржника призвів би до зменшення його розміру, а саме до 1/5 частки квартири, щодо якої б у процедурі банкрутства взагалі не виникало б питання про включення її до складу ліквідаційної маси на стадії реалізації майна;

- загальна сума доходів боржника та членів його родини протягом трьох останніх років до порушення провадження у справі про неплатоспроможність становила 14 975 683,00 грн. Водночас, загальна сума заборгованості боржника перед кредитором складає 9 981 574,45 грн. Тобто, маючи майже 15 млн. грн. загальної суми доходів (разом із сумою доходів членів його родини), замість погашення грошових зобов`язань перед кредитором боржник звернувся до суду із заявою про неплатоспроможність, очевидно, маючи на меті скористатися пільгами, які передбаченні у процедурі неплатоспроможності уникнути обов`язку погашення заборгованості перед кредитором;

- небажання боржника працевлаштовуватися та отримувати сталий дохід, постійне вигадування причин неможливості працевлаштуватися, спекулювання на темі війни;

- подання боржником формальних планів реструктуризації боргів, тобто неефективних, незбалансованих на інтересах кредитора та не спрямованих на реально максимальне погашення заборгованості перед кредитором планів, а також відмова боржника в залі судових засідань під технічний запис від фіксації в плані реструктуризації запропонованої пропозиції кредитора щодо розміру суми виплат на рік та щомісяця, тобто небажання боржника віднайти компромісний баланс, котрий би влаштував і кредитора.

Отже, саме недобросовісна поведінка боржника, ознаки якої проявлялися ще в період до відкриття провадження справі про неплатоспроможність, тобто в підозрілий період, та від якої боржник не відмовилася і протягом всього судового процесу у справі про неплатоспроможність, про що свідчать факти подання боржником формального плану реструктуризації боргів, тобто неефективного, незбалансованого на інтересах кредитора та не спрямованого на реально максимальне погашення заборгованості перед кредитором плану, відмова боржника в залі судових засідань під технічний запис від фіксації в плані реструктуризації запропонованої пропозиції кредитора щодо розміру суми виплат на рік та щомісяця (прямо свідчить про небажання боржника віднайти компромісний баланс, котрий би влаштував кредитора), об`єктивна можливість погасити заборгованість (хоча б її половину), з огляду на сукупні доходи членів сім`ї боржника, приховування важливої інформації щодо зміни площі майна, приховування документів стосовно внесених змін, ненадання жодних аргументованих пояснень мотивів вчинення таких дій з майном саме під час судового процесу у справі про неплатоспроможність (період очікування для документальної фіксації реального, на думку боржника, розміру загальної площі квартири склав 24 роки і жодних обґрунтованих пояснень стосовно того, чому боржник очікував 24 роки і початок процедури з банкрутства, щоб замовити новий технічний паспорт на квартиру з реальним, на його думку, розміром загальної площі так і не було надано), і є причинами недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів.

Вважає, що в контексті підстави, передбаченої ч. 11 ст. 126 КУзПБ, факти недобросовісної поведінки боржника були вирішальними критеріями для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, але суд першої інстанції, натомість, щоб прийняти та належно оцінити дані обставини, що підтверджували недобросовісність боржниці, а в деякій мірі і взагалі вказували на відсутність в неї ознак неплатоспроможності, та закрити провадження з причин недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів за ч.11 ст. 126 КузПБ, тобто застосувати дану матеріальну норму закону, хибно прийшов до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а потім виніс постанову від 12.12.2023, якою визнав боржницю банкрутом та відкрив процедуру погашення боргів.

Боржник, ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу заперечує щодо її задоволення. Зазначає, що позиція боржника ОСОБА_2 щодо неможливості реалізації квартири була викладена у повідомленні про результати розгляду грошових вимог кредитора ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 від 18.09.2023, підписаному адвокатом Круглим В.В. Наполягає на тому, що квартира АДРЕСА_2 не може бути включена до складу ліквідаційної маси, а відповідні аргументи та докази буть наведені та надані на відповідній стадії процесу.

До ознак недобросовісності боржника ОСОБА_2 кредитор відносить участь боржника ОСОБА_2 у справі №201/13361/19 про поділ майна, хоча слід звернути увагу, що боржник ОСОБА_2 у цій справі приймала участь в якості відповідача, а з позовом звернулись інші особи, а відтак, посилання кредитора на вчинення боржником дій у підозрілий період є безпідставним, бо до суду ОСОБА_2 не зверталась.

Невідомо з яких мотивів, які вочевидь не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства про право власності, кредитор вважає, що інші особи мали б погасити заборгованість замість ОСОБА_2 та не наводить жодної норми закону з якої випливає такий обов`язок.

Двічі подані з боку боржника ОСОБА_2 та обґрунтовані плани реструктуризації зі збільшенням суми запропонованої кредитору, кредитором були не погодженні без наведення належного обґрунтування і загальним зазначенням того, що вони не відповідають компромісному балансу, котрий би влаштував і кредитора.

Зазначає, що виходячи з інформації наведеної у довідці про склад сім`ї, технічного паспорту та декларацій, кредитору, з моменту відкриття провадження у цій справі, були відомі обставини, за яких квартира за адресою: АДРЕСА_3 не може бути включена до ліквідаційної маси, визначені ч.6 ст.131 КУзПБ, оскільки:

- матеріалами справи підтверджується, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 є єдиним житлом місцем проживання сім`ї боржника та самої боржниці;

- житлова площа квартири становить за технічним паспортом від 1999 року 34,3 кв.м., а відповідно на кожного члена сім`ї припадає житлової площі не більше 13,65 кв.м. з розрахунку 34,3/5=6,86 кв.м., це при тому, що, діючи добросовісно, ОСОБА_2 визнала факт не проживання у цій квартири Дьякова, що зазначений у довідці.

Зазначені обставини є самостійними і наявність хоча б одної з них є підставою для не включення квартири до ліквідаційної маси. До відома кредитора доводилась позиція боржника ОСОБА_2 щодо неможливості реалізації квартири, яка була викладена у повідомленні про результати розгляду грошових вимог кредитора ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 від 18.09.2023, підписаному адвокатом Круглим В.В.

Керуючий реалізацією ФО Буркацької І.В. арбітражний керуючий Хандурін Д.В. у відзиві на апеляційну скаргу також заперечив щодо її задоволення. Зазначив, що боржниця зі свого боку йшла на зустріч кредитору, враховуючий свій реальний майновий стан та об`єктивні можливості, пропонувала дійти компромісу з кредиторам щодо зміни способу та порядку виконання грошових зобов`язань шляхом погодження запропонованих планів реструктуризації, в свою чергу кредитор не користувався своїми правами щодо активної участі у розробці плану реструктуризації, не подавав пропозицій щодо змін умов виконання плану, в тому числі щодо включення в умови плану продажу квартири яка належить ФО ОСОБА_2 . У зв`язку з чим вважає, що твердження скаржника щодо недобросовісності, відсутності конструктивної співпраці з кредиторами щодо розробки та погодження плану реструктуризації не відповідають дійсності.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.05.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

22.05.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху через невизнання поважними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. апелянту поновлений строк на подання скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі №904/3867/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.09.2024.

17.09.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3867/23 у зв`язку звідрядженням судді ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.09.2024, справу №904/3867/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.

В судовому засіданні 18.09.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, боржника та його представника, арбітражного керуючого, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів відносно боржника та призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича, свідоцтво №1868 від 08.02.2018.

Вказаною вище ухвалою призначено попереднє засідання на 20.09.2023.

07.08.2023 на офіційному веб - сайті судової влади України опубліковано оголошення №71144 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 для заявлення кредиторських вимог.

20.09.2023 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу, якою:

- завершено попереднє засідання у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ;

- внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 вимоги наступного кредитора:

- ОСОБА_1 , смт. Обухівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область на суму 5 368,00 грн. (судовий збір) - позачергово, на суму 9 981 574,45 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів;

- призначено підсумкове судове засідання на 26.10.2023.

У судовому засіданні 26.10.2023 оголошено перерву по даній справі до 06.12.2023.

У судовому засіданні 06.12.2023 господарським судом розглянуто заяву представника кредитора ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства (з урахуванням доводів, вказаних у клопотанні керуючого реструктуризацією, що подане 20.10.2023).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника кредитора ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , призначено судове засідання на 12.12.2023 та запропоновано кредитору - ОСОБА_1 подати письмову пропозицію по кандидатурі керуючого реалізацією, згоду арбітражного керуючого на призначення.

11.12.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшла заява №б/н від 11.12.2023 представника кредитора ОСОБА_1 , в якій представник зазначив, що погоджується з кандидатурою керуючого реалізацією ОСОБА_4 по продажу майна боржника.

Виносячи оскаржувану постанову від 12.12.2023 про припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 , господарський суд виходив з того, що зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, відсутні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, з огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 , визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

В той же час, у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зазначив, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи.

У своїй Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/10590/21, зазначив, що концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, які регламентують судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.

У постанові від 10.10.2023 у справі № 922/1510/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив наступне:

« 31. ч.2 ст.6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

32. Згідно з ч.5 ст.119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

33. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

34. Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.».

У постанові від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21 Верховний Суд звернув увагу, що:

«Відповідно до норм КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

Відповідно до ч.1 ст.62 КУзПБ ліквідаційна маса - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Аналізуючи Розділ ІІ та ІІІ Кодексу України з процедур банкрутств, можна дійти висновку що під час процедурі реструктуризації боргів боржника вирішуються наступні ключові питання:

- розгляд грошових вимог до боржника та формування реєстру вимог кредиторів боржника;

- проведення інвентаризації та оцінки виявленого майна боржника;

- перевірка декларацій боржника за останні 3 роки що передували відкриттю провадження у справі про неплатоспроможність;

- встановлення обставин та умов на підставі яких боржник опинився в скрутному фінансовому стані;

- встановлення чи відповідає боржник критеріям добросовісності;

- розробка плану реструктуризації та його розгляд кредиторами;

- організація та проведення зборів кредиторів під час яких в тому числі вирішується питання щодо подальшої долі процедури.».

Скаржник в своїй апеляційній скарзі неодноразова звертає увагу щодо питання формування ліквідаційної маси (балансу) в процедурі реструктуризації боргів боржника і що це була одна з обставин якою суд вів кредитора в оману. На підставі вищевикладених позицій Верховного суду та законодавства України, можна дійти висновку, що дана позиція з боку апелянта є хибною, оскільки питання ліквідаційної маси та питання майна, яке у відповідності до законодавства може входити до складу ліквідаційної маси, вирішується після визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

З огляду на що, доводи заявника апеляційної скарги про маніпуляцію боржника з розміром загальної площі квартири (до моменту переходу в процедуру погашення боргів розмір загальної площі квартири боржника складав 60,4 кв.м., а після визнання боржника банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржником зареєстровано зменшену загальну площу квартири в розмірі 59,8кв.м., що унеможливлювало включення її до складу ліквідаційної маси) не впливають на законність оскаржуваної постанови, оскільки ухвалою про припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи та визнання її банкрутом не вирішуються питання наповнення ліквідаційної маси боржника.

Частиною 2 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є:

1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;

2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника;

3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Разом з тим, ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначені підстави закриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи.

Так, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

На зборах кредиторів прийнято рішення про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів, доцільність закриття провадження у даній справі.

Кредитор також заперечував проти введення процедури погашення боргів відносно боржника.

Рішення кредитора про доцільність закриття провадження у справі про неплатоспроможність ґрунтувалось на Звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника від 07.09.2023 та виявлену, за ствердженням арбітражного керуючого, неповну та недостовірну інформацію про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

На виконання рішення зборів, від імені зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 до Господарського суду звернувся арбітражний керуючий Хандурін Д.В. із клопотанням про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника кредитора ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Разом з тим, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.

Системне тлумачення положень статей 90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ разом зі статтями 2, 113 КУзПБ свідчить, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час можливе:

- зі спеціальних підстав, визначених ч. 7 ст. 123 КУзПБ, ч. 11 ст. 126 КУзПБ;

- із загальних підстав, визначених пунктами 1-8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);

- в інших випадках, передбачених законом (п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ), зокрема визначених пунктами 1-7 ч.1 ст. 231 ГПК України, в тих межах, що стосуються судової процедури неплатоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський судмає право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Отже, згідно з ч. 11 ст. 126 КУзПБ неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців із дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зазначив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна.

До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ.

Обставини, що можуть свідчити про недобросовісність боржника, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Як підтверджено матеріалами справи 10.09.2023 ОСОБА_2 отримала від арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича звіт про результати перевірки декларації боржника та протягом семи днів, визначених п.1 ч.1 ст.123 КУзПБ, з боку боржника до суду були надані виправлені декларації про майновий стан ОСОБА_2 разом з клопотанням від 15.09.2023, у якому остання навела ґрунтовні мотиви та розрахунки проведених виправлень, які були зроблені виходячи з інформації отриманої саме ОСОБА_4 в ході перевірки декларацій. Тобто, декларації були виправлені з урахуванням саме тієї інформації, яку отримав ОСОБА_4 в ході перевірки декларацій.

Як наголошувалося у клопотанні про закриття провадження, в усіх виправлених деклараціях боржника, щодо члена сім`ї ОСОБА_5 наявний запис Член сім`ї не надав інформацію(розділ V підрозділ Б, розділ VI підрозділи Б та Г, розділ VII підрозділ Б, розділ VIII підрозділ Б, розділ XII підрозділ Б,, розділ XIII підрозділ Б), що на думку ОСОБА_4 та кредитора ОСОБА_1 позбавляє можливості суд визначити обсяги майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, а також позбавляє керуючого реструктуризацією можливості встановити шляхи реструктуризації боржника та в подальшому задовольнити грошові вимоги кредиторів.

З цим також неможливо погодитись, оскільки з боку боржника ОСОБА_2 її представником адвокатом Круглим В.В. були вжиті заходи щодо отримання інформації відносно ОСОБА_5 шляхом подання адвокатських запитів.

Також збирання інформації про майно та доходи ОСОБА_5 здійснювалось і арбітражним керуючим Хандуріним Д.В., в т.ч. в межах перевірки декларацій, що свідчить про здійснені вичерпні заходи, які цілком дозволяють суду визначити обсяги майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, а також позбавляє керуючого реструктуризацією можливості встановити шляхи реструктуризації боржника та в подальшому задовольнити грошові вимоги кредиторів.

При зверненні до суду боржниця також надала довідку про не проживання ОСОБА_5 за місцем реєстрації (п.40 у додатках), що об`єктивно унеможливлює отримання від нього будь-якої додаткової інформації, окрім зібраної та поданої до суду.

Доводи кредитора про те, що інші особи (члени родини боржника) мали б погасити заборгованість замість ОСОБА_2 , не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства про право власності. Кредитором не наведено жодної норми закону, з якої випливає такий обов`язок.

Колегія суддів зазначає, що належні боржниці корпоративні права протягом двох років з моменту накладення арешту з боку ВДВС не були реалізовані. Зі свого боку ОСОБА_2 03.09.2021 направила поштою до ВДВС (вхідний ВДВС № 18600/45-30 від 10.09.2021) лист з пропозицією про звернення стягнення на належні їй корпоративні права.

Позиція боржника ОСОБА_2 щодо неможливості реалізації квартири була викладена у повідомленні про результати розгляду грошових вимог кредитора ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 від 18.09.2023, підписаному адвокатом Круглим В.В.

Отже, як суд, так і кредитор були обізнані про позицію сторони боржника про неможливість включення квартири до ліквідаційної маси.

Актуальний техпаспорт на квартиру боржниці був виготовлений станом на 11.09.2023 на замовлення ОСОБА_2 відповідним суб`єктом, який наділений таким правом, ще до того, як вона була визнана банкрутом, та нею в подальшому було виконано обов`язок реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав.

Здійснення цього обов`язку та дій пов`язаних з його виконанням не є правочином та розпорядженням правами щодо цього майна, в т.ч. в контексті положень ч. 4 ст.131 КУзПБ. Реєстрація права власності на нерухоме майно в України є обов`язком без визначеного строку його виконання, а відтак, виконання такого обов`язку ОСОБА_2 , не може вважатись недобросовісною поведінкою, а виготовлення оновленого технічного паспорту є супутньою дією, оскільки державний реєстратор вносить відомості до Державного реєстру речових прав лише на підставі актуальної технічної документації на об`єкт нерухомості.

Крім того, як вже було зазначено, виходячи з процесуальних норм, якими унормовано розгляд справ про неплатоспроможність, питання складу ліквідаційної маси не вирішується на стадії реструктуризації, а відтак, безпідставними є доводи кредитора про можливість визначення складу ліквідаційної маси на стадії реструктуризації та вплив її складу на прийняття судом рішення про можливість переходу на іншу стадію процесу.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до положень КУзПБ керуючим реструктуризацією разом з ФО ОСОБА_2 був розроблений, 27.09.2023 погоджений боржником «План реструктуризації боргів боржника». Керуючим реструктуризацією зазначений план було долучено до матеріалів справи та 07.10.2023 розглянутий зборами кредиторів шляхом опитування.

Згідно «Результати опитування учасників зборів кредиторів у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 » від 07.10.2023 № 02-01/513 питанням №5 прийнято рішення: «Розглянути та прийняти до відома проект плану реструктуризації боргів боржника, погодженого ФО ОСОБА_2 27.09.2023»; питанням № 6.1 рішення не прийнято «Схвалити план реструктуризації боргів боржника, погодженого ФО ОСОБА_2 27.09.2023 року.»; питанням № 6.4 прийнято рішення «Відмовити у схваленні плану реструктуризації боргів, погодженому ФО ОСОБА_2 27.09.2023 року. Зобов`язати керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність.»

У процесі судового розгляду боржницею до суду, кредитору та керуючому реструктуризацією направлений додатковий «План реструктуризації боргів боржника», в якому була збільшена щомісячна сума виплат кредитору, кредитор не погодив поданий план.

Скаржник в своїй скарзі зазначає, що прийняте рішення щодо звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також подачі апеляційної скарги, в тому числі, зумовлено з відсутністю погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів, подання боржником неефективного, незбалансованого на інтересах кредитора плану, небажанні ФО ОСОБА_2 в реалізації квартири, яка їй належить.

В той же час, у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/10590/21 Верховний Суд зауважив, що боржник не може бути примушений до врахування пропозицій кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій ними редакції, а інтереси кредиторів на цій стадії можуть полягати як у реструктуризації боргів, так і у найскорішому переході до їх погашення за наявності у боржника майна.

Дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч.11 ст.126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч.1 ст.130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Також колегія суддів враховує, що керуючий реструктуризацією у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що під час виконання повноважень керуючого реструктуризацією та керуючого реалізацією у справі № 904/3867/23 боржниця не перешкоджала виконанню ним повноважень, співпрацювала з арбітражним керуючим та надавала конструктивні пояснення стосовно обставин по яким виникали питання. За результатами перевірки декларацій боржниця вчасно усунула недоліки та надала пояснення стосовно доходів членів сім`ї, додаткових питань або заперечень після усунення недоліків в деклараціях та надання пояснень у учасників процесу не виникало. Приховування активів чи доходів ОСОБА_2 не виявлено. Боржниця у відповідності до положень КУзПБ разом з керуючим реструктуризацією розробила план реструктуризації боргів, також на пропозицію суду розробила та долучила до матеріалів справи додатковий план реструктуризації де було переглянуто та збільшено суму компенсації, під час процедури погашення боргів боржниця розробила та запропонувала укласти мирову угоду.

Наведені обставини переконливо свідчать, що ОСОБА_2 в контексті положень статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ були виконані всі вимоги, що закон висуває до боржника та судом не встановлено процесуальних наслідків їх невиконання.

Кредитором не доведено того, що ОСОБА_2 не виконує обов`язки боржника, або ж що вона приховала будь-які обставини, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог.

Враховуючи вищенаведене, кредитором не доведено будь-яких фактів недобросовісної поведінки боржника ОСОБА_2 , а підстав для закриття провадження, визначених ч.7 ст.123 КУзПБ, не встановлено.

Частиною 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

В судовому засіданні 12.12.2023 ОСОБА_2 та її представник просили винести постанову про перехід до процедури погашення боргів боржника, а уже в межах цієї процедури здійснити продаж об`єкта квартири та в подальшому здійснити погашення грошових вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи, що зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, відсутні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 , визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі №904/3867/23 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі №904/3867/23 залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков