Постанова

від 16.05.2024 по справі 752/13697/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/13697/20 Головуючий в суді І інстанції Плахотнюк К.Г.

Провадження № 22-ц/824/1913/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Рагушіної І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 24.05.2015 року приблизно о 16.15 год. по вул. Кільцева дорога, 8 в м. Києві неподалік зупинки громадського транспорту «Жуляни-2» автобус «Богдан 092» д.з.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 скоїв наїзд на неї як пішохода, внаслідок чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження.

09.06.2015 року слідчим відділом Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12015100090005565 за фактом ДТП за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке згодом було змінено на ч. 2 ст. 286 КК України.

У зв`язку з заподіяною шкодою здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона понесла витрати на лікування за період з 24.05.2015 року по 19.03.2016 року, що становлять 99 240,66 грн.

Вказує на те, що з липня 2016 року і до цього часу жодної письмової відповіді / рішення від страхової компанії щодо задоволення або відмови у задоволенні її заяви не надходило.

Таким чином, вважає, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» повинна відшкодувати їй загалом 164 599,86 грн, з яких: 100 000 грн - відшкодування шкоди, 4260 грн - інфляційні збитки, 4006,85 грн - 3% річних, 26 333,01 грн - пеня, 30 000 грн - моральна шкода.

Також, вважає, що, відповідач ТОВ «Кийтранс-2005», як власник автобусу «Богдан 092» д.з.н. НОМЕР_1 , зобов`язаний відшкодувати їй матеріальну шкоду на лікування в розмірі суми непокритої страховим відшкодуванням, а саме 18 824,66 грн, враховуючи що водієм ОСОБА_2 , який був за кермом ТЗ, було відшкодовано на лікування 20 000 грн, та моральну шкоду, яку оцінює в 500 000 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року провадження у справі за позовними вимогами до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» - закрито.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що ні ТОВ «Кийтранс-2005», ні третя особа ОСОБА_2 не заперечують факт отримання нею тяжких тілесних ушкоджень внаслідок даної ДТП, а також, що судом першої інстанції було проігноровано, що тяжкі тілесні ушкодження несуть за собою психічні розлади і не враховано надані нею докази, а саме медичні документи та матеріали кримінальної справи, які підтверджують факт фізичних ушкоджень та моральних страждань, з яких вбачається, що між діями водія автобуса «Богдан А092», д.н.з. НОМЕР_1 , та ушкодженнями отриманими нею внаслідок ДТП наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Від відповідача надійшов до суду відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається його заперечення проти доводів апеляційної скарги, та незгода з її доводами, а тому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно постанови про закриття кримінального провадження №12015100090005565 від 09.06.2015 року, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що дана ДТП сталася за наслідками грубого порушення з боку пішохода ОСОБА_1 , вимог п.п.4.9, 4.14 Правил дорожнього руху та, що в діях водія автобусу «Богдан А092» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 не вбачається порушень ПДР України, які перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень потерпілою.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2015 року приблизно о 16.15 год. по вул. Кільцева дорога, 8 в м. Києві неподалік зупинки громадського транспорту «Жуляни-2» автобус «Богдан 092» д.з.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 . В результаті даної автопригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Власником автобусу «Богдан А- 092» д.з.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , є ТОВ «Кийтранс-2005».

09.06.2015 року слідчим відділом Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12015100090005565 за фактом ДТП за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1779/Е від 23.10.2015 року у ОСОБА_1 мали місце наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, закрита травма лівого передпліччя, закрита травма грудної клітки. Вказані ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого і середнього ступенів тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

28.12.2015 року у кримінальному провадженні змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до синтезуючої частини висновку експерта № 521/17/24623-17 від 11.12.2018 року комісія експертів дійшла наступних висновків: встановлено, що враховуючи конструктивні особливості кріплення дзеркал автобуса «Богдан А-092» та тілесні ушкодження у пішохода ОСОБА_1 , під час наїзду вона з більшою ймовірністю розташовувалася на полотні дороги, перебувала в вертикальному чи наближеному до нього положенні та була повернута до автобуса лівою боковою поверхнею тіла. Відсутність слідової інформації на взутті не дозволяє визначити чи перебувала ОСОБА_1 під час наїзду в статичному положенні чи вона рухалася. Судово-медичні та автотехнічні дані, які б дозволяли визначити місце наїзду автобусу на пішохода відсутні.

Постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві капітана поліції Розінкевича Р.В. від 19 лютого 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100090005565 від 09.06.2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю в даній події ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1167 ЦК України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні вказаного спору мала б надаватися спеціальним нормам.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.

Такі ж правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19.

У справі, яка переглядається не встановлено, що ДТП трапилась внаслідок умислу ОСОБА_1 або непереборної сили, тому в суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні позову лише з підстав закриття кримінального провадження за № 12015100090005565 від 09.06.2015 року відносно водія ОСОБА_2 , оскільки в даному випадку, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вбачає наявність причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та тілесними ушкодженнями позивача, що підтверджується не спростованим висновком проведеної судово-медичної експертизи в рамках кримінального провадження, про який вказано у постанові про закриття кримінального провадження від 09.06.2015 року.

Внаслідок отриманої травми, тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 отримала II групу інвалідності, а згодом отримала пожиттєво III групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №044517 від 15.12.2016, де вказано, що у неї друга група інвалідності з 07.12.2015.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, спричинених внаслідок ДТП, та із застосуванням принципів розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 80 000 грн, з огляду на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які були отримані позивачкою, внаслідок ДТП, вік позивачки, характер і тривалість страждань, стан її здоров`я, тяжкість завданої травми, з урахуванням часу лікування, подальшого періоду її реабілітації, зміну звичного укладу життя.

Крім цього, позивачка просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду пов`язану з лікуванням наслідок ДТП у розмірі 18 824,66 грн, що становить різницю між витратами на лікування у сумі 99 240,66 грн. та виплаченим ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» страховим відшкодуванням у сумі 60 416 грн та відшкодованою ОСОБА_2 сумою у розмірі 20 000 грн.

Разом з тим, рахунок - фактура №РФ-150615-1 від 15.06.2015 на суму 45 900 грн не підтверджений оплатою, сплачений благодійний внесок у розмірі 250 грн на підставі квитанції від 15.06.2015 не може вважатися належним доказом на підтвердження витрат, адже є добровільним та необов`язковим, а також у квитанціях до прибуткового касового ордера №5 та №6 ПОГ «МАВАМ» про надання стоматологічних послуг на суму 1 665 грн та щодо придбання товарів побутового вжитку на суму 1 000 грн не зазначено коли ці витрати були понесені та того, що вони понесені у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП.

Таким чином, розмір витрат на лікування у сумі 99 240,66 грн не підтверджено належними та допустимими доказами, а відтак, вказані позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги вищевказаного не спростовують, збігаються з доводами позивача в суді першої інстанції, а тому вказані доводи відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з неповним дотриманням норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням усіх обставин справи, а тому, по справі слід ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнути з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 000 гривень, а в задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» (код ЄДРПОУ 33305729) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: