Ухвала

від 27.05.2024 по справі 915/481/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

27 травня 2024 року Справа № 915/481/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №б/н від 16.05.2024 (вх.№5858/24 від 17.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Преображенське про забезпечення позову, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Преображенське, вул.Зоряна, 1, с.Червона Криниця, Пологівський р-н, Запорізька область, 70545; адреса для листування: вул.Спартаківська, 92, м.Гуляйполе, Пологівський р-н, Запорізська область, 70202

електронна пошта: preobragenskoe_urist@ukr.net

представник позивача: Рощупкін Сергій Вікторович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор, вул.Айвазовського, буд.19/1, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54052

електронна пошта: ugelevator@ukr.net

про: забезпечення позову

Товариство з обмеженою відповідальністю Преображенське звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №24/04/24-1 від 24.04.2024 (вх.№5213/24 від 01.05.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор заборгованості в розмірі 27 887 896,18 грн., яка складається з:

- 16 358 530,40 грн. попередньої оплати;

- 8 426 654,40 грн. пені;

- 2 270 443,13 грн. інфляційних втрат;

- 832 268,25 грн. 3% річних.

Також, просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Підставою для подання позовної заяви є невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за Договором на поставку обладнання №7 від 22.01.2022, та подальша відмова від повернення позивачу перерахованої відповідачу суми попередньої оплати.

Ухвалою суду від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 28.05.2024.

Разом з позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю Преображенське надало заяву №24/04/24-2 від 24.04.2024 про забезпечення позову в якій просило суд вжити заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор, що знаходяться на рахунках в банківських установах, які буде виявлено під час виконання ухвали суду, а також на нерухоме та рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор, яке буде виявлене під час виконання ухвали суду в межах розміру позовних вимог у сумі 27 887 896,18 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2024 заяву №24/04/24-2 від 24.04.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю Преображенське про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор, у межах суми позову 27 887 896,18 грн.

У подальшому, позивач через систему «Електронний суд» надав заяву про забезпечення позову від 16.05.2024 (вх.№5858/24 від 17.05.2024) в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до вирішення спору по суті шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор та будь-яким іншим третім особам переміщувати (перевозити/вивозити) належне Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор обладнання, інструменти, готову продукцію, а також інше майно, з території, розташованої за адресою: 54052, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Айвазовського, буд.19/1.

В обґрунтування заяви зазначає, що відповідач є виробничим підприємством, яке виконує замовлення на виготовлення елеваторного обладнання, основним видом діяльності якого є 28.30 «Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства». Відповідач має у своїй власності необхідне обладнання, яке використовується для виготовлення складових частин елеваторного обладнання, а також складські приміщення для його зберігання. Вказує, що майно відповідача, зокрема обладнання та готова продукція не підлягає державній реєстрації, а тому його переміщення з місця знаходження виробничих потужностей відповідача в будь-яке інше місце, унеможливить його виявлення і встановлення належності такого майна відповідачу. Зазначає, що позивачу з неофіційних джерел стало відомо, що дізнавшись про накладення арешту на грошові кошти та майно, відповідачем прийнято рішення про переміщення належного йому обладнання та готової продукції з метою його приховування. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з заявою про вжиття ще одного (додаткового) заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій, шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим третім особам переміщувати (перевозити/вивозити) належне відповідачу обладнання, інструменти, інвентар, готову продукцію, а також інше майно, з території, розташованої за адресою: 54052, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 19/1. Вважає, що застосування саме такого додаткового заходу забезпечення позову належним чином сприятиме запобіганню порушенню прав позивача. Натомість, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову, у подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки накладення арешту на майно відповідача не позбавляє останнього можливості вільно переміщувати вказане майно.

Суддя Семенчук Н.О. у період з 20.05.2024 по 24.05.2024 включно перебувала у відпустці.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що з неофіційних джерел йому стало відомо, що відповідачем прийнято рішення про переміщення належного йому обладнання та готової продукції з метою його приховування.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст.74 ГПК України).

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається в заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17).

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2024 заяву №24/04/24-2 від 24.04.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю Преображенське про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор, у межах суми позову 27 887 896,18 грн.

Головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 08.05.2024 винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника.

Позивач, 17.05.2024 звернувся до суду з заявою про вжиття ще одного (додаткового) заходу забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор та будь-яким іншим третім особам переміщувати (перевозити/вивозити) належне Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор обладнання, інструменти, готову продукцію, а також інше майно, з території, розташованої за адресою: 54052, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Айвазовського, буд.19/1. При цьому, позивачем в обґрунтування поданої заяви не надано суду жодних доказів про вчинення відповідачем конкретних дій щодо розпорядження, переміщення належного Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор майна.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на інформацію, яка стала відома позивачу з неофіційних джерел без надання відповідних доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на зменшення, переміщення його майна, не є достатньою підставою для вжиття додаткових заходів забезпечення позову.

Заявником не надано жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування додаткових заходів щодо забезпечення позову.

Таким чином, позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття обраного ним додаткового заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 78, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви №б/н від 16.05.2024 (вх.№5858/24 від 17.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Преображенське про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили 27.05.2024.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук