Рішення

від 15.05.2024 по справі 916/5289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(додаткове)

"15" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5289/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Степанюк А.О.,

розглянувши заяву (вх. № 2-758/24 від 03.05.2024) представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ» про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, пров. Місячний, буд. 4; код ЄДРПОУ 40542616)

до відповідача: Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04056919)

про стягнення 90 085,27 грн;

представники учасників справи:

від позивача не з`явився,

від відповідача та від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Явченко Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/5289/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ» до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення 90 085,27 грн.

Ухвалою від 13.03.2024 позов залишено без розгляду в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком та вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) в розмірі 17 843,69 грн, 6 250,77 грн інфляційних витрат, 1 517,67 грн 3% річних за квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням від 30.04.2024 позов про стягнення з відповідача 64 473,14 грн задоволено частково, стягнуто з Одеської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ»:

- 15 260,45 грн заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком, 3 329,50 грн інфляційних втрат, 631,99 грн 3% річних за квартиру АДРЕСА_2 ,

- 15 972,85 грн заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком, 3 484,93 грн інфляційних втрат, 661,50 грн 3% річних за квартиру АДРЕСА_3 ,

- 13 378,60 грн заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком, 3 431,10 грн інфляційних втрат, 635,40 грн 3% річних за квартиру АДРЕСА_4 ,

- 2 364,00 грн витрат зі сплати судового збору,

шляхом стягнення грошових коштів за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04056919).

В решті позову відмовлено.

03.05.2024 до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просить долучити до матеріалів справи докази понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу, а також ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 06.05.2024 розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено на 15.05.2024.

15.05.2024 представником відповідача подано до суду письмові заперечення проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні даної заяви, або ж співмірно зменшити заявлену до стягнення суму. В обґрунтування своєї позиції вказує, що вважає суму у розмірі 20 000,00 грн неспівмірною з наданими адвокатом послугами й відповідно такою, що підлягає зменшенню.

Представник позивача у судове засідання не з`явився та 14.05.2024 подав до суду клопотання про розгляд заяви без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заяви, просив відмовити у її задоволенні.

15.05.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положення ч. 1 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

У позовній заяві Позивачем у відповідності до ч.1 ст.124 ГПК України було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 20 000 грн. Разом із позовною заявою позивачем до суду було подано клопотання про розподіл судових витрат, в якому зазначено, що докази на підтвердження судових витрат, фактично понесених ОСББ «Лунний» під час розгляду справи, буде надано суду протягом 5-ти днів після ухвалення рішення по справі.

03.05.2024, в межах визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України строку, представником позивача подано до суду заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано копії:

- ордеру адвоката на надання правничої допомоги серії ВН № 1307408;

- Договору про надання юридичних послуг № б/н від 15.05.2023, укладений між адвокатом Швець К.О. та ОСББ «Лунний»;

- Додаткової угоди № 1 від 27.12.2023 до Договору;

- Акту надання послуг № 1 від 02.05.2024.

Як встановлено судом із наданих позивачем доказів, 15.05.2023 між адвокатом Швець К.О. як виконавцем та ОСББ «Лунний» як замовником укладено Договір про надання юридичних послуг № б/н (далі Договір), предметом якого є надання виконавцем відплатних юридичних послуг на тимчасовій, професійній основі.

Відповідно до 4.2. Договору загальна вартість та спосіб оплати послуг виконавця встановлюється додатковою угодою.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що оплата вартості послуг виконавця здійснюється замовником згідно умов, встановлених додатковою угодою (шляхом авансового, періодичних платежів або з урахуванням фактично наданих послуг (етапів їх виконання) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів приймання-передачі наданих послуг).

При належному виконанні умов цього Договору, сторони підписують акт надання послуг. Акт надання послуг є підставою для остаточного розрахунку з виконавцем, що здійснюється протягом 5 банківських днів після його підписання (п. 4.4. Договору).

27.12.2023 адвокатом та позивачем підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, якою узгоджено вартість адвокатських послуг.

Згідно з Актом № 1 від 02.05.2024 адвокатом в межах справи № 916/5289/23 надано позивачу наступні послуги:

- зустріч і консультацію із замовником (вартість 1 000,00 грн);

- аналіз нормативної бази, судової практики та вироблення правової позиції, подача позовної заяви (вартість 5 000,00 грн);

- підготовка заяв по суті справи в суді першої інстанції (відповіді на відзив) та письмових пояснень (вартість 6 000,00 грн);

- підготовка і подача інших заяв з процесуальних питань в суді першої інстанції (клопотання про розподіл судових витрат, заява про залишення частини позовних вимог без розгляду) (вартість 2 000,00 грн);

- явка до суду для прийняття участі у судовому засіданні в суді першої інстанції (вартість 6 000,00 грн).

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вирішуючи у даній справі питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), зважаючи на конкретні обставини справи, з урахуванням наданих стороною позивача доказів на підтвердження таких витрат, приймаючи до уваги заперечення відповідача, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн, у зв`язку з чим заява представника позивача підлягає частковому задоволенню на відповідну суму, що, на переконання суду, відповідає критеріям, визначеним ч.ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції, викладеної Верховним судом у Постанові від 14.05.2020 по справі № 916/1952/17, відповідно до якої, - «З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, врахувавши те, що Одеська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, дійшли правильного висновку про те, що з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання рішення суду у цій справі стягнення присуджених грошових коштів слід здійснити з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради».

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву (вх. № 2-758/24 від 03.05.2024) представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/5289/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, пров. Місячний, буд. 4; код ЄДРПОУ 40542616) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу шляхом стягнення грошових коштів за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04056919).

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15 травня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 24 травня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков