Рішення

від 27.05.2024 по справі 922/591/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024м. ХарківСправа № 922/591/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Романенко О.М., адвокат, довіреність № Др-10-2023 від 29.12.23 р.

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», місто Харків,

до Приватного акціонерного товариства «ДИТОДЯГ», місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «ДИТОДЯГ», про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-1222-21 від 15.02.2021 року у загальному розмірі 1781 538,80 грн., з них: 1174 332,60 грн. заборгованість за отриманий природний газ, 178 159,77 грн. пеня, 71 896,29 грн. 3% річних, 345 057,84 грн. інфляційні втрати, 12 092,30 грн. штраф за недовикористаний обсяг природного газу. Також, позивачем заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 178153,88 грн.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27 лютого 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/591/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/591/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 15 квітня 2024 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0600252211613, ухвала суду від 27 лютого 2024 року є повернутою за датою 06.03.2024 року з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до пункту 10 частини 2статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК України,починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 27 лютого 2024 року, а саме до 21.03.2024 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК, України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції Українизакріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.Закон України "Про судоустрій та статус суддів"(пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно зстаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, 15 лютого 2021 року між ТОВ «Харківгаз збут» та ПрАТ «Дитодяг» укладено договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GP617-1222-21 (далі «Договір»). Відповідно до п. 1.1. Договору ТОВ «Харківгаз збут» зобов`язувалось передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (зі змінами внесеними Додатковими угодами про зміну ціни з 01 жовтня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 лютого 2022 року). Пунктом 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу в 2021 року становить до 44000 куб. м. Додатком 1 до Договору визначений плановий обсяг постачання газу у 2021 року по місяцях. Додатковими угодами змінено ціну природного газу. Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунковий період складає один календарний місяць. Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Як зазначає позивач, він фактично надав відповідачу послуги з постачання природного газу у листопаді 2021 року загальною вартістю 80591,84 грн; у грудні 2021 року загальною вартістю 340068,50 грн; в січні 2022 року загальною вартістю 641379,76 грн та в лютому 2022 року загальною вартістю 171492,50 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Акти за цей період були направлені відповідачу цінним листом, які вручені особисто 17.10.2023 року. Відповідач підписані акти та додаткові угоди про внесення змін до ціни не повернув. Таким чином, як зазначає позивач, на виконання умов Договору він надав відповідачу послуги з постачання природного газу у листопаді 2021, грудні 2021 року, січні 2022 та лютому 2022 року всього на суму 1233532,60 грн. Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив заборгованість протягом грудня 2021 року лютого 2022 року на загальну суму 59200,00 грн. Враховуючи означену вище оплату, позивач зазначає, що заборгованість відповідача складає 1174332,60 грн, про стягнення яких і просить позивач. Також, до стягнення заявлено 178159,77 грн. пені, 71 896,29 грн. 3% річних, 345057,84 грн. інфляційних втрат, 12092,30 грн. штрафу за недовикористаний обсяг природного газу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОГО БОРГУ

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 15 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (позивач, постачальник за Договором) та Приватним акціонерним товариством «ДИТОДЯГ» (відповідач, споживач за Договором) укладено Договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GP617-1222-21.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Згідно із п. 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу до 44000 куб.м. У відповідності до п. 3.1. Договору розрахунки за поставлений споживачем газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей Договір, споживач підтверджує що ознайолмений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватися, про що сторонами укладатимуть відповідні додаткові угоди. Відповідно до п. 3.2. Договору всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,90000100 грн (з урахуванням ПДВ та компенсації вартості послуги доступу до потужності). У відповідності до п. 3.3. Договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Додатком № 1 до Договору є планові обсяги постачання газу у 2021 року по місяцях.

Згідно із частиною 1статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно дост. 74 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписомст. 76 Господарського процесуального кодексу Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно дост. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

До матеріалів справи представлені Акти приймання-передачі природного газу до Договору, що скеровані засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», а саме: 1) № ХОЗ81023908 від 30 листопада 2021 року за листопад 2021 року на суму 80591,84 грн (ціна газу за 1 куб м3 становить 31,395); 2) № ХОЗ381026303 від 31 грудня 2021 року за грудень 2021 року на суму 340068,50 грн. (ціна газу за 1 куб м3 становить 31,395); 3) № ХОЗ82001018 від 31 січня 2022 року за січень 2022 року на суму 641379,76 грн. (ціна газу за 1 куб м3 становить 54,728242670); 4) № ХОЗ82002759 від 28 лютого 2022 року на суму 171492,50 грн (ціна газу за 1 куб м3 становить 40,969909340).

Позивачем на підтвердження зміни ціни природного газу за 1 куб м. з 9,90000100 грн, що закріплена п 3.2. Договору, представлені додаткові угоди від 01 жовтня 2021 року, 31 грудня 2021 року, 31 січня 2022 року до Договору. Водночас, ці додаткові угоди підписані одноособово позивачем та не підписані з боку відповідача. При цьому, до матеріалів справи представлений лист № 617-Сл-12850-1023 від 05 жовтня 2023 року та опис вкладеного до цінного листа від 05 жовтня 2023 року, що підтверджує скерування цих додаткових угод. Однак, таке скерування додаткових угод відбулося через майже 2 роки з моменту складання актів приймання-передачі газу.

Тобто, на момент споживання газу за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року між сторонами існувала домовленість про поставку газу за ціною 9,90000100 грн за 1 куб. м. У відповідності до п. 3.3. Договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. Такі додаткові угоди не підписані з боку відповідача, крім того їх проекти направлені позивачем майже через 2 роки після споживання природного газу.

За таких обставин, під час ухвалення цього рішення, суд має керуватися виключно тими домовленостями, згода про які досягнута між сторонами, тобто самими Договором без врахування представлених додаткових угод.

Відповідно до п. 3.2. Договору ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,90000100 грн (з урахуванням ПДВ та компенсації вартості послуги доступу до потужності). Отже, весь обсяг газу за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року має рахуватися виходячи саме з його вартості 9,90000100 грн за 1 куб. м. З урахуванням вищевикладеної погодженої ціни та обсягу спожитого газу, за листопад 2021 року відповідач має заборгованість 21177,98 грн, за грудень 2021 року 89363,45 грн, за січень 2022 року 96684,70 грн, за лютий 2022 року 34532,99 грн.

З урахуванням наданої позивачем інформації про здійснення відповідачем часткової оплати (а.с. 18), загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором в період з листопада 2021 року по лютий 2022 року складає 182559,12 грн.

Відповідно до частини 2статті 614 Цивільного кодексу Українивідсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4статті 13 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

4. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА ПЕНІ

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченихГосподарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті193, частина 1 статті216та частина 1 статті218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей230,231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1статті 549 Цивільного кодексу Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.2.1. Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення 178159,77 грн. пені на підставі п. 6.2.1. Договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованої позивачем пені, суд прийшов до висновку, що вона здійснена частково арифметично невірно, адже під час розрахунку до бази розрахунку включалась заборгованість відповідача за ціною газу відповідно до додаткових угод, які не були підписані.

Таким чином, правильна сума пені, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, складає 27898,48 грн.

5. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ШТРАФУ

Відповідно до частини 1статті 549 Цивільного кодексу Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частиною 2статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.2.3. Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Позивачем заявлено до стягнення 12092,30 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу в період з листопада 2021 по грудень 2021 року.

Здійснивши перевірку суми нарахованого позивачем штрафу, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/18557/20, суд прийшов до висновку, що його розрахунок здійснений частково невірно, адже як і у випадку із пенею, сума недоспожитого газу рахувалося виходячи із вартості 1 куб. м, що вказана в додатковій угоді, а не Договорі.

Таким чином, правильна сума штрафу, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача складає 3 177,63 грн.

6. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Позивачем заявлено до стягнення 71896,29 грн 3% річних та 345057,84 грн інфляційні втрати.

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/18557/20, суд прийшов до висновку, що їх розрахунок здійснений частково невірно, адже під час розрахунку до бази розрахунку включалась заборгованість відповідача за ціною газу відповідно до додаткових угод, які не були підписані.

Таким чином, правильна сума 3% річних, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, складає 11176,48 грн, а інфляційних втрат 59270,84 грн.

7. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДИТОДЯГ» (61033, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 235; код ЄДРПОУ: 00309938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (61093, місто Харків, вулиця Петра Болбочана, будинок 54; код ЄДРПОУ: 39590621, п/р НОМЕР_1 в АТ «БАНК АЛЬЯНС», МФО 300119) заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 182559,12 грн, пеню у розмірі 27898,48 грн, 3% річних у розмірі 11176,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 59270,84 грн, штраф за недовикористаний обсяг природного газу 3 177,63 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 4261,24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" травня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко