Постанова

від 21.05.2024 по справі 916/719/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/719/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.

за участю представників учасників справи:

від АТ «Банк Кредит Дніпро» Борейко Н.О.,

від ТОВ «Ліга-50» Воронюк М.О.,

від ОСОБА_1 не з`явився,

від ОСОБА_2 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 № 916/719/24, постановлену суддею Нікітенком С.В., м. Одеса, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50»;

2. ОСОБА_1 ;

3. ОСОБА_2 ;

про: солідарне стягнення 1478464,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» (далі ТОВ «Ліга-50»), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) про солідарне стягнення 1478464,30 грн, з яких

Позов мотивований неналежним виконанням з боку позичальника ТОВ «Ліга-50» взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором від 24.12.2021 № 241221-АЕ (далі кредитний договір) в частині повного та своєчасного повернення кредиту, і оскільки за виконання цих зобов`язань поручилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , уклавши з Банком відповідні договори поруки від 24.12.2021 № 241221-П/2 та № 241221-П/2, Банк просив суд стягнути вказані суми солідарно з ТОВ «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Одночасно з поданням позовної заяви до суду Банком подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту: на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ТОВ «Ліга-50» в межах суми позову у розмірі 1478464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі; на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 1478464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі; на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 1478464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі.

Заява мотивована тим, що відповідачі діють недобросовісно, отримавши кредитні кошти, ухиляються від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та договорами поруки, що у своїй сукупності беззаперечно доводить той факт, що відповідачі можуть вчинити дії задля унеможливлення виконання рішення і у цій справі, можуть здійснити відчуження свого нерухомого та рухомого майна, перереєструвати його на споріднених осіб, в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду у цій справі про стягнення заборгованості. Таким чином, існує реальна загроза, (а не припущення) невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 № 916/719/24 у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з наступного.

Банком не забезпечено надання належних доказів в обґрунтування того, що відповідачі, щодо суми стягнення 1478464,30 грн, на яку заявлено позовні вимоги, наразі вчиняють дії щодо відчуження свого майна або грошових коштів на користь третіх осіб.

У заяві Банка про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.

Факт ухилення відповідачів від виконання зобов`язань за укладеним договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання відповідачами зобов`язань ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Фактичне міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише припущеннями заявника, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами щодо наявності грошових коштів, витрачання їх на інші потреби тощо.

Не погодившись з ухвалою суду, Банк подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд не врахував висновки щодо застосування норм права, зокрема, викладених у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 по справі № 905/448/22, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Посилаючись на вищевказану постанову, Банк зауважує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 № 916/719/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 01.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та призначено справу до розгляду на 09.04.2024 о 14:00 год.

29.03.2024 від ТОВ «Ліга-50» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки Банк жодними доказами не довело того факту, що ТОВ «Ліга-50» наразі вчиняє дії щодо відчуження свого майна або грошових коштів на користь третіх осіб. Крім того, Банк просив суд вжити такі заходи забезпечення позову як накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Ліга- 50», а також поручителів по кредитному договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте такі вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано ані переліку майна, на яке слід накласти арешт, ані документів, які вказували на їх вартість, з метою встановлення співмірності заявлених заходів із ціною позову, ані доказів, які б вказували на факт намагання відчужити майно на користь третіх осіб.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 повідомлено учасників справи № 916/719/24 про те, що її розгляд відбудеться 23.04.2024 о 14:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 розглянуто апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, повідомлено учасників справи № 916/719/24 про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» відбудеться 21.05.2024 о 13:45 год.

Крім того, запропоновано ТОВ «Ліга-50» в строк до 13.05.2024 надати суду письмові пояснення з приводу часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 24.12.2021 № 241221-АЕ (з відповідними доказами).

За проміжок часу з 23.04.2024 по 13.05.2024 жодних письмових пояснень від ТОВ «Ліга-50» не надходило.

25.04.2024 від АТ «Банк Кредит Дніпро» надійшла заява (вх. № 1532/24) про участь його представника (адвоката Левченка Юрія Валентиновича) в судовому засіданні 21.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою від 29.04.2024 задоволена.

21.05.2024 від ТОВ «Ліга-50» надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи Довідки про порядок погашення заборгованості.

Будь-яких інших заяв чи клопотань не надходило.

В судове засідання 21.05.2024 з`явились представники АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Ліга-50». Представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів, керуючись приписами у зв`язку з чим колегія суддів, керуючись ч. 12 ст. 270 ГПК України, дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Розглянувши клопотання ТОВ «Ліга-50» про приєднання до матеріалів справи Довідки про порядок погашення заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вже зазначалось, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 запропоновано ТОВ «Ліга-50» в строк до 13.05.2024 надати суду письмові пояснення з приводу часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 24.12.2021 № 241221-АЕ (з відповідними доказами).

ТОВ «Ліга-50» отримало вищевказану ухвалу суду 25.04.2024, про що свідчить наявна в матеріалах цієї справи довідка про доставку електронного листа (а.с.176 т.7).

Водночас, вказане клопотання, разом із Довідкою про порядок погашення заборгованості, подано відповідачем лише 21.05.2024 перед початком судового засідання, тобто з пропуском строку, встановленого ухвалою суду від 23.04.2024.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання відповідачем клопотання, разом із Довідкою про порядок погашення заборгованості, залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого відповідача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини 21.05.2024, не являються поважними, у зв`язку з чим, колегія суддів залишила надана відповідачем клопотання без розгляду, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 21.05.2024 представник Банку просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 № 916/719/24, задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник ТОВ «Ліга-50» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів в межах суми позову у розмірі 1478464,30 грн до виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається саме на заявника.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.

Колегія суддів враховує, що в судовому засіданні 23.04.2024 представник ТОВ «Ліга-50», надаючи пояснення, зазначив, що підприємство не вчиняє жодних дій з метою уникнення відповідальності, а навпаки, намагається виконати свої зобов`язання за договором та частково сплачує заборгованість по кредиту. Однак, як вже зазначалось, жодних доказів, поданих у встановленому процесуальним законом порядку, на підтвердження цих обставин відповідачем надано не було.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

У постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 Верховний Суд звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідачів, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Банка додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та останній отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржники матимуть безумовну можливість розрахуватись із Банком, за умови наявності у них грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржників.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Банка. Запропоновані Банком заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 у справі № 916/719/24, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, скасуванню, а заява Банка (вх. № 2-297/24 від 26.02.2024) задоволенню.

Керуючись статтями 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 у справі № 916/719/24 скасувати.

Заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» (67000, Україна, Миколаївський р-н, Одеська обл., селище міського типу Миколаївка, вулиця Карпішина, будинок, 70; код ЄДРПОУ 32165920), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в межах суми позову у розмірі 1478464,30 грн;

Стягувач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01033, Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок, 32; код ЄДРПОУ: 14352406).

Боржники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» (67000, Україна, Миколаївський р-н, Одеська обл., селище міського типу Миколаївка, вулиця Карпішина, будинок, 70; код ЄДРПОУ 32165920); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.

Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 27.05.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

СуддіЯ.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська