Постанова

від 20.05.2024 по справі 485/63/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.05.24

22-ц/812/34/24

Провадження № 22-ц/812/34/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2024 року м. Миколаїв

справа № 485/63/22

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Веселий Кут ІІІ» про визнання недійсною додаткової угоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою представником адвокатом Терлецькою Тетяною Олексіївною, на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 27червня 2023 року під головуванням судді Квєтки І.А., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Веселий Кут ІІІ» (далі ПОСП «Веселий Кут ІІІ») про визнання недійсною додаткової угоди.

Позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 6,6237 га з кадастровим номером 4825782000:05:000:0032 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. Як вказали позивачі, вони прийняли спадщину за законом, а саме земельної ділянки отримала ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , але скористатися своїм правом власності вони не можуть, оскільки земельна ділянка знаходиться в оренді ПОСП «Веселий Кут ІІІ» на підставі договору оренди землі від 10 червня 2013 року, укладеного їх матірю з ПОСП «Веселий Кут ІІІ» строком на 10 років та додаткової угоди від 01 серпня 2018 року, якою було змінено строк дії договору оренди землі на 49 років з правом пролонгації.

Позивачі вважаютьвказану додатковуугоду недійсною,оскільки приїї укладанні01серпня 2018року небули погодженіістотні умовидоговору орендиземлі,а самене булавизначена грошоваоцінка земельноїділянки івідповідно донеї оренднаплата закористування земельноюділянкою.При цьому,орендар взявна себеусі повноваженнявласника земельноїділянки щодоїї розпорядження.Пункт 23договору орендибув викладенийу редакції,яка грубопорушує правовласника земельноїділянки,а самезазначено,що правооренди земельноїділянки відповідачемможе відчужуватися,у томучислі продаватисяна земельнихторгах,передаватись узаставу,спадщину,вноситись доСтатутного фондувласником земельноїділянки,крім випадківвизначених законом.Також визначенау п.9договору орендиземлі оренднаплата урозмірі 3300грн нарік єтакою,що невідповідає вимогамдіючого законодавства,не переглядаласявідповідачем тане відповідаєнормативній грошовійоцінці земельноїділянки,індексація розміруорендної платипідприємством відповідачатакож непроводилася. Крім того,ні удоговорі,ні вугоді доданого договоруне зазначенадата закінченнядоговору оренди,що порушуєправа позивачівяк власниківнерухомого майна. Також зазначили, що при укладенні та підписанні договору ОСОБА_3 вела антигромадський спосіб життя, зловживала спиртними напоями, що і стало причиною її смерті. За весь час користування земельною ділянкою відповідач орендну плату їй не сплачував, а додаткову угоду вона взагалі не могла розуміти, оскільки майже постійно знаходилася у нетверезому стані.

Враховуючи викладене, позивачі просили визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 10 червня 2013 року, яка була укладена 01 серпня 2018 року між їх матір`ю ОСОБА_3 та ПОСП "Веселий Кут-ІІІ".

У відзиві на позовну заяву ПОСП "ВеселийКут-ІІІ" вважало позовні вимоги безпідставними, так як у договорі оренди землі від 10 червня 2013 року передбачені всі істотні умови відповідно до чинного законодавства й щодо яких сторони дійшли згоди, додатковою угодою від 01 серпня 2018 року до вказаного договору вносились зміни та доповнення, заборгованості по орендній платі перед позивачами відповідач не має. Пункт 23 Додаткової угоди не порушує прав позивачів як власників земельної ділянки та належних доказів того, що на момент підписання додаткової угоди ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій через зловживання алкогольними напоями позивачами суду не надано.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачами не доведено існування підстав для визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 10 червня 2013 року, яка була укладена 01 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ПОСП "Веселий Кут-ІІІ".

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адвокат Терлецька Т.О. посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову.

Зазначала, що судом безпідставно не були викликані до суду та допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що вплинуло на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення. Додаткова угода не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі», як не відповідає вимогам цього закону і сам договір оренди землі від 10 червня 2013 року. Окрім цього судом було порушено норми процесуального права, так як підготовче судове засідання проводилося без участі позивачів та їхнього представника, своєчасно повідомлені вони не були, що є порушенням ч. 5 ст. 128 ЦПК України. Проведене підготовче засідання носило формальний характер, основні завдання необхідні для його проведення передбачені ст. 189 ЦПК України виконані не були. У зв`язку з викладеним позивачі не змогли скористатися своїм правом щодо надання відповідних доказів та клопотань по справі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовомузасіданні усуді апеляційноїінстанції ОСОБА_1 та представникпозивачів адвокат ТерлецькаТ.О.- підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача ПОСП "ВеселийКут-ІІІ" адвокат Бусахін О.С. - просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом установлено і таке вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кобзарці Снігурівського району Миколаївської області померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 6,6237 га, кадастровий номер 4825782000:05:000:0032 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яка належала спадкодавиці на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 049043, виданого Снігурівським районним відділом земельних ресурсів 02 листопада 2004 року на підставі розпорядження Снігурівської райдержадміністрації від 20 липня 2004 року № 530-р, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010402302165.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є її діти: донька ОСОБА_8 (після укладення шлюбу - Фокшина) та син ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, та 05 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області позивачам було видано свідоцтво про право на спадщину за законом: ОСОБА_1 на часток спадкового майна, що складається з вищевказаної земельної ділянки, ОСОБА_2 , - на частку цього спадкового майна.

10 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ПОСП "Веселий Кут-ІІІ" було укладено договір оренди б/н вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 лютого 2014 року, номер запису про інше речове право: 4802820 (а.с.25, 27).

01 серпня 2015 року до договору оренди від 10 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ПОСП "Веселий Кут-ІІІ" у договір оренди землі було внесено зміни шляхом укладення додаткової угоди, зокрема:

Пункт 8 викладено у наступній редакції: "Договір укладено строком на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію".

У пункті 23 визначено, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, передаватись у заставу, спадщину, вноситись до Статутного фонду власником земельної ділянки на строк до 49 років, крім випадків визначених законом.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання вказаної додаткової угоди до договору оренди недійсною, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено існування передбачених законом підстав для цього.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нижчевикладене.

Частиною першою статті 15ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Пунктом 2 частини другої статті 16ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 203ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, повно встановившифактичні обставинисправи наоснові об`єктивноїоцінки наданихсторонами доказів у їх сукупності, зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 10 червня 2013 року, яка була укладена 01 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ПОСП "Веселий Кут-ІІІ" з огляду на заявлене позивачами обґрунтування позову.

Так, відповідно до ст.19 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладання додаткової угоди) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В силу приписів ч.5 ст.93 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення додаткової угоди) право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

За такого суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законодавство, яке діяло на час укладення додаткової угоди, не забороняло укладати договір оренди землі на строк 49 років та чітко визначало, що розпоряджатися правом оренди, в тому числі шляхом передання цього права в заставу та внесення до статутного фонду може виключно власник земельної ділянки. Таким чином, зазначення в спірному договорі норми про строк дії договору на 49 років та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки жодним чином не порушили (не погіршили) права орендодавця, а після її смерті і права спадкоємців - позивачів у справі, як нових власників земельної ділянки.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність доводів позивачів про визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору оренди з тих підстав, що ОСОБА_3 , зловживаючи спиртними напоями та майже постійно знаходилася у нетверезому стані, не могла розуміти значення своїх дій.

Так, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц вказано, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року, частина 6 статті 81 ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України: від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14. Такі правові висновки є незмінними.

Отже, в справі про оспорювання правочину, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, позивач має довести не тільки стан фізичної особи в момент вчинення правочину (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо), але й те що під впливом такого стану фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року було задоволено клопотання представника позивачів про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи. Висновком судово-психіатричної експертизи № 30 від 06 лютого 2024 року, проведеного головним судовим експертом Миколаївської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» В.І. Очколясом, було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент укладення Додаткової угоди 01 серпня 2018 року, страждала психічними розладами і розладами поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, постійне вживання зі стійкими когнітивними порушеннями. Психічний розлад ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент укладення Додаткової угоди 01 серпня 2018 року, істотно впливав на її здатність усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними. Питання: «Чи впливало споживання алкоголю на свідомість, психічний стан та здатність усвідомлювати свої дії (або керувати ними) на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент укладання Додаткової угоди 1 серпня 2018 року?» - не є коректним. Психічний розлад ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент укладення Додаткової угоди 01 серпня 2018 року, істотно впливав на її здатність усвідомлювати значення своїх дій такерувати ними (т. 2 а.с. 54-65).

Отже вказаним експертним висновком не була встановлена абсолютна неспроможність ОСОБА_3 в момент вчинення спірного правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Допитані судом апеляційної інстанції за клопотанням представника позивачів адвоката Терлецької Т.О. - у якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підтвердили факт зловживання ОСОБА_3 алкогольними напоями, проте пояснення свідків не є достатніми доказами, які б беззаперечно доводили, що ОСОБА_3 на момент укладення спірної Додаткової угоди 01 серпня 2018 року не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. До того ж пояснення свідків були враховані експертом при проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи.

З огляду на викладене, позивачами не було доведено належними, достатніми та переконливими доказами існування передбаченої ст. 225 ЦК України підстави для визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору оренди землі.

З огляду на те, що предметом позову у справі є визнання недійсною саме Додаткової угоди до договору оренди, яка є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору, тоді як основний Договір оренди землі, укладений 10 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ПОСП "Веселий Кут-ІІІ", позивачі не оспорювали - не можуть бути прийняті до уваги посилання апеляційної скарги на відсутність схеми земельноїділянки,її нормативноїгрошової оцінкиі актуприймання-передачіземельної ділянки.Крім того,зі змістуДоговору орендиземлі вбачається,що вінмістить якнормативну грошовуоцінку землі,так ірозмір орендноїплати.

Не можуть враховані і посилання апеляційної скарги на те, що орендна плата під час дії цього договору не переглядалась та не відповідає Указу Президента від 02.02.2002 року № 921, оскільки спірна Додаткова угода не містить умов щодо розміру орендної плати, крім того, зазначені обставини не є передбаченими законом підставами для визнання недійсними договорів оренди.

Доводи апеляційної скарги про те, що Договором оренди 10червня 2013року був передбачений строк його дії 10 років, тоді як Додатковою угодою 49 років, що, на думку представника позивачів, робить незрозумілим строк дії договору та свідчить про зловживання правами з боку орендаря, - є безпідставними, оскільки у Додатковій угоді зазначено, що сторони домовились пункт 8 Договору оренди 10червня 2013року викласти у новій редакції, тобто сторони узгодили строк дії договору у 49 років, замість раніше погодженого у 10 років, що не суперечить вимогам закону.

За такого, доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не врахував зазначені обставини, не заслуговують на увагу.

За такихобставин колегіясуддів вважає,що судпершої інстанціїповно дослідивобставини справи,дав належнуоцінку зібраниму справідоказам таприйшов довірного висновкупро відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили би порушення ним норм матеріального права чи процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

За такого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

З оглядуна викладене,рішення Снігурівськогорайонного судуМиколаївської областівід 27червня 2023 року згідно вимог ст. 375 ЦПК України слід залишити без змін.

Враховуючи результати апеляційного перегляду справи, відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачами.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,подану представником адвокатомТерлецькою ТетяноюОлексіївною,залишити беззадоволення,а рішенняСнігурівського районногосуду Миколаївськоїобласті від27червня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий В.В.Коломієць

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст судового рішення складений 28 травня 2024 року