Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/8648/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/8648/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Павлов Р.В. (в залі суду);

від відповідача: Дворцов В.І. (в залі суду);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, повний текст рішення складено 26.10.2023

у справі № 910/8648/23 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Спільного українсько-швейцарського підприємства «Сітко-Поділ-Київ»

про стягнення 6 426 270,00 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-швейцарського підприємства «Сітко-Поділ-Київ» про стягнення пайового внеску у розмірі 6426270,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник будівництва введеного в експлуатацію, не виконав свого обов`язку щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору пайової участі та сплати пайового внеску щодо об`єкта будівництва у визначені законодавством строки чим порушив права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Таким чином, за твердженням позивача, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, який за розрахунком позивача становить 6 426 270,00 грн, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Спільного українсько-швейцарського підприємства «Сітко-Поділ-Київ» на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 4 237 822 грн 53 коп. безпідставно збережених грошових коштів та 63567 грн 34 коп. витрат зі сплати судового збору; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що пайова участь за новий проект, розрахована відповідно до формули, встановленої в редакції Порядку від 13.09.2018, що діяла на момент введення нового проекту в експлуатацію, підлягала сплаті у розмірі 5 082 465,54 грн. Крім того, позивачем в своєму розрахунку не враховано факт передачі відповідачем до комунальної власності територіальної громади м. Києва теплових мереж балансовою вартістю 844 643,01 грн, що підтверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 640 від 29.04.2013. Таким чином, на момент введення об`єкта в експлуатацію та необхідності сплати пайового внеску відповідач зберіг у себе кошти, враховуючи даний розрахунок, у сумі 4 237 822,53 грн, які і підлягають сплаті на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Про надання відповідачу дозволу № 14/13 на виконання будівельних робіт по новому об`єкту, який введений в експлуатацію 10.09.2019 позивач довідався під час розгляду судової справи № 910/2272/22 за позовом Департаменту до ТОВ «Бізнес-Центр «Сага» (за довіреністю № 02-038/30 Спільного українсько-швейцарського підприємства у формі ТОВ «Сітко-Поділ-Київ»). Отже, за даних обставин справи, строк позовної давності починає свій перебіг з моменту набрання сили рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023. Водночас, 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє, як на час звернення з даним позовом до суду, так і на час ухвалення рішення у даній справі. Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. Відтак, строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення 4 237 822,53 грн безпідставно збережених грошових коштів позивачем не пропущено. Таким чином, враховуючи встановлений судом розмір пайового внеску який підлягає сплаті на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме у сумі 4 237 822,53 грн, позов підлягає частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 927/8648/23; прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі; прийняти листи Департаменту комунальної власності м. Києва від 05.10.2023 № 062/06-11-5361 та від 12.10.2023 № 062/06-11-5507; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 в частині відмови у стягненні 2 188 447,47 грн; ухвалити рішення, яким стягнути з Спільного українсько-швейцарського підприємства «Сітко-Поділ-Київ» пайовий внесок у сумі 2 188 447,47 грн на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету; стягнути з Спільного українсько-швейцарського підприємства «Сітко-Поділ-Київ на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судові витрати; розгляд справи проводити за участю представника Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На переконання скаржника, судом першої інстанції застосовано Порядок в редакції, яка не мала бути застосована, а також застосовано необґрунтований індекс інфляції, судом взагалі не зазначено звідки береться індекс інфляції 106,77%, адже він не відповідає індексу інфляції за вказаний період.

На час виникнення спірних правовідносин з передачі інженерних мереж - 29.04.2013, обов`язку щодо оформлення акту приймання-передачі між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА), а також обов`язку щодо отримання висновку Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу КМР (КМДА) не передбачалось.

Також скаржник зазначає про те, що департамент не зменшив розмір пайової участі на суму 844 643,01 грн, тобто на балансову вартість теплових мереж, які передані відповідачем до комунальної власності територіально громади м. Києва.

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції застосував частину 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», однак вказана частина була виключена, з 01.01.2020, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX (далі - Закон). Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що технічними умовами передбачається необхідність будівництва теплової мережі на вулиці П. Сагайдачного, 1 від ТК-149/12(Вт-1) до будинку № 2 на вул. Набережне шосе у Подільському р-ні. м. Києва, оскільки відповідачем не надано до суду відповідні технічні умови, а суд першої інстанції цю обставину не встановив та не дослідив. Розпорядженням № 640 вирішено прийняти вищезазначені теплові мережі і пунктом 2 розпорядження зазначено, що Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) забезпечити приймання передачу новозбудованої теплової мережі. Отже, з огляду на зазначене, вказане розпорядження не є належним та допустимим доказом прийняття теплових мереж, адже пунктом 2 передбачений обов`язок Департаменту комунальної власності м. Києва забезпечити у майбутньому приймання вказаних мереж, проте, суд першої інстанції в порушення статті 76-77 ГПК України вважає вказане розпорядження належним та допустимим доказам на підтвердження факту передачі теплових мереж до комунальної власності м. Києва.

Скаржник зазначає про те, що частиною 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, зазначається, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж поза межами його земельної ділянки, то розмір пайової участі може зменшитись, отже, з огляду на зазначене можна зробити висновок, що теплові мережі частково збудовані в межах земельної ділянки відповідача, хоча законом прямо зазначено ( який діяв до 2020 року), що пайовий внесок може зменшитись за мережі які збудовані поза межами земельної ділянки відповідача. Однак вказану обставину Господарський суд м. Києва не встановлював та не досліджував, а відповідач не доказував.

Департамент у заявах по суті та під час розгляду справи по суті у приміщенні Господарського суду м. Києва зазначав, що відповідачем не доведено передачі зазначених теплових мереж до комунальної власності м. Києва, а розпорядження № 640 не підтверджує факту саме передачі зазначених теплових мереж. Однак суд зазначив, що розпорядження № 640 підтверджує факт передачі, що не відповідає дійсності. У зв`язку з цим Департамент економіки та інвестицій звернувся до Департаменту комунальної власності м. Києва, на якого відповідно до пункту 2 розпорядження № 640 покладено обов`язок забезпечити приймання-передачу теплових мереж, щодо надання інформації, а саме чи виконане розпорядження № 640 та чи зараховані до комунальної власності м. Києва теплова мережа зазначена у додатку до розпорядження № 640. Листом від 12.10.2023 № 062/06-11-5507 Департаменту комунальної власності м. Києва повідомив, що розпорядження № 640 не виконано, а теплова мережа зазначена у додатку до вказаного розпорядження не прийнята до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Отже, висновки суду першої інстанції щодо прийняття до комунальної власності м. Києва теплових мереж є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що сертифікат № УІ163192530913 був внесений до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, вільний доступ до якого мав позивач, а отже інформація про новий проект була в розпорядженні позивача ще з 10.09.2019.

Висновок суду першої інстанції про застосування для розрахунку пайового внеску у цій справі Порядку в редакції від 13.09.2018, був зроблений на підставі правильного застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 58 Конституції України. При викладенні Порядку в новій редакції з 05.10.2018 Київська містка рада підтвердила, що станом на цю дату норматив в розмірі 10 000,00 грн відповідає ринковим цінам і збільшенню не підлягає, з огляду на що, затвердження нормативу, що діяв станом на 10.09.2019 відбулось 05.10.2018, отже індекс інфляції для розрахунку розміру пайового внеску мав розраховуватись за період з жовтня 2018р. по серпень 2019р.

На підставі ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд першої інстанції зменшив розмір пайової участі на 844 643,01 грн, тобто на балансову вартість теплових мереж, які передані відповідачем до комунальної власності територіальної громади м. Києва, згідно із розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 640 від 29.04.2013, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не озвучував доводів і заперечень, а саме: недоведеність будівництва теплової мережі, теплові мережі не передавались у комунальну власність, частково знаходяться в межах земельної ділянки відповідача, припинення дії ч. 5 ст. 30 Закону, вказані заперечення і додані на їх обґрунтування докази, вперше виникли у апеляційній скарзі позивача.

Відповідач вказує на те, що прокладання спірних теплових мереж було передбачене в Технічних умовах КП «Київський метрополітен» № 27/317 від 10.02.2009, Технічних умовах Головного управління транспорту та зв`язку Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 063-4681 від 24.05.2011 та Технічних умовах ПАТ «Київенерго» № 31/9/6843 від 23.03.2011. Спірна теплова мережа балансовою вартістю 844 643,01 грн повністю знаходиться за межами земельної ділянки відповідача, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 30 Закону. Наявними у справі доказами підтверджується факт передачі в комунальну власність спірних теплових мереж балансовою вартістю 844 643,01 грн, що є достатньою правовою підставою для застосування положень ч. 5 ст. 30 Закону.

Передача теплових мереж відповідачем у комунальну власність відбулось 29.04.2013, коли положення ч. 5 ст. 30 Закону діяли і передбачали зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості інженерних мереж.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

Позивач у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, поданому до суду 25.12.2023, вказав на те, що твердження відповідача є аналогічними до відзиву на позовну заяву та не спростовують підстав які наведені у апеляційній скарзі. Стосовно індексу інфляції у формулі розрахунку варто підкреслити, що у апеляційній скарзі Департамент вважає розрахунок суду першої інстанції щодо визначення індексу інфляції у розмірі 106,77% невірним.

Позивач вважає, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що технічними умовами передбачається необхідність будівництва теплової мережі на вулиці П. Сагайдачного, 1 від ТК-149/12(Вт-1) до будинку № 2 на вул. Набережне шосе у Подільському р-ні. м. Києва, оскільки відповідачем не надано до суду відповідні технічні умови, а суд першої інстанції цю обставину не встановив та не дослідив.

Також позивач зазначив про те, що розпорядженням № 640 вирішено прийняти вищезазначені теплові мережі і пунктом 2 розпорядження зазначено, що Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) забезпечити приймання передачу новозбудованої теплової мережі. Отже, з огляду на зазначене, вказане розпорядження не є належним та допустимим доказом прийняття теплових мереж, адже пунктом 2 передбачений обов`язок Департаменту комунальної власності м. Києва забезпечити у майбутньому приймання вказаних мереж. Додаток не підтверджує передачу до комунальної власності теплових мереж, а виключно конкретизує пункт 1 розпорядження № 640 у вигляді повної назви теплової мережі та її технічних характеристик та балансової вартості. У зв`язку із чим не може бути доказом фактичної передачі об`єкта до комунальної власності міста Києва. Крім того, відповідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Розпорядженням № 640 імперативною умовою є те, що теплові мережі мають бути передані саме до комунальної власності у зв`язку з цим посилання на нібито передачу до ПАТ «Київенерго» є невмотивованим та безпідставним.

Узагальнені доводи заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу

Відповідач у запереченнях, поданих до суду 03.01.2024, вказав на те, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу не може відраховуватись з 27.11.2023, оскільки на цю дату відповідач ще не отримував копію ухвали, а Дворцов В.І. ще не був уповноваженим представником відповідача в суді апеляційної інстанції у цій справі, за таких умов, відповідач відраховував строк на подання відзиву на апеляційну скаргу саме з дати отримання копії ухвали від 27.11.2023 засобами поштового зв`язку - 05.12.2023, у зв`язку із чим правові підстави для залишення відзиву без розгляду відсутні.

Відповідач зазначає про те, що у відповіді на відзив позивач лише висловив незгоду з доводами відповідача щодо розрахунку індексу інфляції з жовтня 2018р., але не обґрунтував свою позицію, крім того, позивачем не надано обґрунтованих підстав ігнорування факту, що Порядок був викладений в новій редакції Рішенням Київської міської ради від 13.09.2018, яке набрало чинності 05.10.2018.

Також відповідач зазначає про те, що позивачем не здійснено жодних зауважень стосовно технічних умов на будівництво спірних теплових мереж, крім того, позивач, на думку відповідача, доповнює апеляційною скаргою заперечення, які не були озвучені в суді першої інстанції.

Відповідач зауважує, що він посилається не на додаток до Розпорядження № 640, а на «Перелік об`єктів теплопостачання на вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва, які передаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва та у володіння ПАТ «Київенерго» за Угодою від 27.09.2001», і цей перелік є окремим документом, що підписаний з одного боку ТОВ «Бізнес-центр «Сага» (що діяло від імені відповідача) та з іншого ПАТ «Київенерго». Водночас, оскільки Розпорядженням № 640 від 29.04.2013 було передбачене передання теплових мереж у володіння і користування ПАТ «Київенерго», наданих Перелік є достатнім доказом виконання цього розпорядження і прийняття теплових мереж у комунальну власність.

Відповідач стверджує про те, що передача спірних мереж у комунальну власність підтверджувалась належними, допустимими і достатніми доказами, а рішення в частині зменшення розміру пайової участі на вартість таких мереж було законним і обґрунтованим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8648/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі - Спільного українсько-швейцарського підприємства «Сітко-Поділ-Київ»

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 7 878,42 грн.

09.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 582 від 03.11.2023, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 7 878,42 грн та докази направлення апеляційної скарги іншій стороні у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23. Призначено справу № 910/8648/23 до розгляду у судовому засіданні 16.01.2024.

26.12.2023 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу, у зв`язку із тим, що адвокатом Дворцовим В.І. отримана ухвала про відкриття апеляційного провадження 27.11.2023, тобто відповідачем порушено строк, встановлений судом, а також не подано клопотання про продовження строку, який встановив суд, з обґрунтуванням причин пропуску.

Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши клопотання про залишення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що відповідачем отримано копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 засобами поштового зв`язку - 05.12.2023 (рекомендоване повідомлення № 0600235377850), водночас, станом на 27.11.2023, у адвоката Дворцова В.І. не було повноважень на представництво інтересів відповідача у суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 відкладено розгляд справи № 910/8648/23 за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 на 13.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 13.02.2024 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 на 19.03.2024.

У судовому засіданні 19.03.2024 колегія суддів апеляційної інстанції розглянувши клопотання про залучення до участі у справі № 910/8648/23 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), дійшла висновку про залишення зазначеного клопотання без розгляду, враховуючи те, що всупереч ст. 258 ГПК України, не було подано разом із апеляційною скаргою.

Також відмовлено у долученні до матеріалів справи документів, долучених до відзиву на апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 19.03.2024 оголошено перерву до 23.04.2024.

У судовому засіданні 23.04.2024 відмовлено у долученні до матеріалів справи доказів, доданих до апеляційної скарги та задоволенні клопотання про долучення доказів, поданого відповідачем до суду 25.03.2024, з огляду на положення ч. 5 ст. 269 ГПК України.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8648/23 розглядалась протягом розумного строку.

Позиція учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 в частині відмови у стягненні 2 188 447,47 грн; ухвалити рішення, яким стягнути з Спільного українсько-швейцарського підприємства «Сітко-Поділ-Київ» пайовий внесок у сумі 2 188 447,47 грн на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення. Також представником відповідача заявлено про подання доказів, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу в подальшому.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, Рішенням Київської міської ради від 29.07.1999 № 5/481 «Про надання та вилучення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельної ділянки спільному українсько-швейцарському підприємству «Сітко-Поділ-Київ» (Товариство з обмеженою відповідальністю) для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку і вбудованих в схил гори нежилих приміщень по вулиці Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі міста Києва. Надано відповідачу за умови виконання п. 1 Додатку 1 до цього рішення в постійне користування земельну ділянку площею 0,16 га для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку і вбудованих в схил гори нежилих приміщень по вулиці Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі.

В подальшому, Рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 108/829 «Про продаж земельної ділянки спільному українсько-швейцарському підприємству «Сітко-Поділ-Київ»/товариство з обмеженою відповідальністю/для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку і вбудованих в схил гори нежитлових приміщень підприємства на вул. Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі» продано відповідачу земельну ділянку на вул. Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі» площею 1568,0 кв. м за 568 260,00 грн.

Пунктом 26 рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 339/1549 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» вирішено передати Спільному українсько-швейцарському підприємству «Сітко-Поділ-Київ», за умови виконання пункту 26.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 0,075 га для реконструкції з розширенням та подальшої експлуатації й обслуговування адміністративної (офісної) будівлі на вулиці Петра Сагайдачного, 1 за рахунок земель міської забудови, з них: площею 0,05 га в Подільському районі м. Києва та площею 0,025 га - у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно із п. 26.1.5. рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 339/1549 наказано відповідачу вирішити питання пайової участі відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайової участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва».

01.11.2007 відповідач (Спільне українсько-швейцарського підприємства «Сітко-Поділ-Київ») на підставі довіреності № 02-038/30 від 01.11.2007 делегувало ТОВ «Бізнес Центр «Сага» функції замовника згідно з укладеним між ними Договором про спільну діяльність від 20.09.2007.

29.02.2008 Державною архітектурно-будівельною інспекцією (далі - ДАБІ) Міністерства регіонального розвитку та будівництва України видано відповідачу дозвіл на виконання будівельних робіт № 10 із реконструкції з розширенням адміністративної (офісної) будівлі по вул. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва.

26.05.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Сага" (забудовник) було укладено договір № 297 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв`язку із реконструкцією з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4 326,00 кв.м) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, заг. площею 760 кв.м. по вулиці Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва.

Наказом № 188 від 29.12.2010 Державною архітектурно-будівельною інспекцією скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт відповідачем від 29.02.2008 № 10 з реконструкції з розширенням адміністративної (офісної) будівлі по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва на підставі подання замовником заяви про скасування дозволу на виконання будівельних робіт та видано відповідачу новий дозвіл № 14/13 на виконання будівельних робіт з «Будівництва адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд» по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва. Наведене підтверджується листом ДАБІ за №40-16-7047 від 29.12.2010, адресованим зокрема відповідачеві.

Відповідно до сертифікату № УІ163192530913 від 10.09.2019 про готовність об`єкта до експлуатації вбачається, що будівельні роботи були виконані на підставі дозволу ДАБІ № 14/13 від 29.12.2010; проект будівництва мав назву «Будівництво адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва, вид будівництва - нове будівництво; дата початку будівництва - 29.12.2010.

Як вбачається із Сертифікату № УІ163192530913, 10.09.2019 новий проект було введено в експлуатацію.

Із довідки ПП "Бюро технічної інвентаризації та оцінки" №01-7 від 27.11.2019 вбачається, що при обстеженні 27.11.2019 об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 1 встановлено, що нежилі приміщення, заг. площею 422,1 кв.м, нежилий будинок - офіс, заг. площею 523,6 кв.м (літ. Б), та нежиле приміщення в цілому, заг. площею 80,2 кв.м - знищені.

Оскільки, договір пайової участі був укладений щодо реконструкції об`єкта, а новий дозвіл видано відповідачеві на виконання будівельних робіт з «Будівництва адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд», отже мало місце зміна об`єкта будівництва.

Договору пайової участі до введення об`єкта «Будівництво адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва в експлуатацію, між забудовником та органом місцевого самоврядування укладено не було.

Так, предметом позову є стягнення 6 426 270,00 грн пайового внеску, який замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг та які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

Згідно із ч. 9 ст. 40 Закону № 3038-VI договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI виключено з 01.01.2020, у зв`язку із чим, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ (далі - Закон № 132-IX) було встановлено обов`язок сплати пайової участі для замовників, якими до 01.01.2021 розпочато будівництво/реконструкцію об`єктів.

Підпунктами 3 та 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX встановлено, що замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020.

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Відтак для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Аналогічній правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 № 910/21307/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 13 вересня 2018 року № 1370/5434) затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Як вже зазначалось і вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 29.12.2010 відповідач отримав дозвіл № 14/13 на виконання будівельних робіт з «Будівництва адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд» по вул. П. Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва, а 10.09.2019 об`єкт будівництва введено в експлуатацію, водночас, відповідачем не виконано свого обов`язку, передбаченого пп. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX та не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням забудовником передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону обов`язку щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникло право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок пайової участі відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033).

На момент прийняття нового проекту в експлуатацію - 10.09.2019, діяла редакція Порядку від 13.09.2018.

Так, п. 6.5. Порядку в редакції від 13.09.2018 року було визначено іншу формулу розрахунку пайового внеску нежитлових приміщень:

РПУ = нежитл х 10000 грн. х 1 х 4%, де

РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн);

нежитл - загальна площа об`єкта будівництва нежитлової частини будинку новоствореного або збудованого додатково внаслідок реконструкції (мІ);

10 000 грн - спеціальний норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об`єктів нежитлового призначення (грн/мІ).

1- індекс інфляції від місяця, в якому було затверджено відповідний норматив, діючий на момент розрахунку, до місяця, що передує тому, в якому здійснюється розрахунок пайової участі (включно). Якщо індекс інфляції менше 100%, то до розрахунку береться показник 1,0.

Для розрахунку застосовується індекс споживчих цін, що встановлюється Державною службою статистики України (Індекс інфляції).

Підставивши значення у цю формулу отримуємо:

РПУ = 11 900,5*10 000 грн*106,77%*4% = 5 082 465,54 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суд першої інстанції про те, що пайова участь за новий проект, розрахована відповідно до формули, встановленої в редакції Порядку від 13.09.2018, яка діяла на момент введення нового проекту в експлуатацію, підлягала сплаті у розмірі 5 082 465,54 грн.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем в своєму розрахунку не враховано факт передачі відповідачем до комунальної власності територіальної громади м. Києва теплових мереж балансовою вартістю 844 643,01 грн, що підтверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 640 від 29.04.2013, враховуючи наступне.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 640 від 29.04.2013 вирішено прийняти від відповідача, від імені якого діяло ТОВ «Бізнес-Центр «Сага», до комунальної власності територіальної громади міста Києва теплову мережу згідно із додатком до Розпорядження, а саме «Теплову мережу на вулиці П. Сагайдачного, 1 від ТК-149/12(Вт-1) до будинку № 2 на вул. Набережне шосе у Подільському р-ні м Києва» балансовою вартістю 844 643,01 грн, водночас, на час виникнення спірних правовідносин з передачі інженерних мереж - 29.04.2013, обов`язку щодо оформлення акту приймання-передачі між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА), а також обов`язку щодо отримання висновку Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу КМР (КМДА) не передбачалось.

Частиною 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла станом на 29.04.2013) передбачалось, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не зменшено розміру пайової участі на суму 844 643,01 грн, тобто на балансову вартість теплових мереж, які передані відповідачем до комунальної власності територіально громади м. Києва.

Таким чином, на момент введення об`єкта в експлуатацію та необхідності сплати пайового внеску відповідач зберіг у себе кошти, враховуючи даний розрахунок, у сумі 4 237 822,53 грн, які і підлягають сплаті на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Щодо заяви відповідача про сплив позовної давності за позовними вимогами у даній справі

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що саме відповідач зобов`язаний звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, однак відповідачем вказаного обов`язку не виконано, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості дізнатись про введення нового об`єкта, при цьому, про надання відповідачу дозволу № 14/13 на виконання будівельних робіт по новому об`єкту, який введений в експлуатацію 10.09.2019 позивач довідався під час розгляду судової справи № 910/2272/22 за позовом Департаменту до ТОВ «Бізнес-Центр «Сага» (за довіреністю № 02-038/30 відповідача).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що строк позовної давності починає свій перебіг з моменту набрання сили рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023.

Крім того, враховуючи п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії, строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення 4 237 822,53 грн безпідставно збережених грошових коштів позивачем не пропущено.

Таким чином, враховуючи встановлений судом розмір пайового внеску який підлягає сплаті на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме у сумі 4 237 822,53 грн, позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, те, що у зв`язку з невиконанням забудовником передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону обов`язку щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію та те, що позивачем не зменшено розміру пайової участі на суму 844 643,01 грн, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4 237 822,53 грн безпідставно збережених грошових коштів, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Скаржником не спростовано того, що затвердження нормативу, який діяв станом на 10.09.2019 відбулось 05.10.2018, а отже індекс інфляції для розрахунку розміру пайового внеску мав розраховуватись за період з жовтня 2018р. по серпень 2019р.

Доводи скаржника про те, що Розпорядження № 640 не може бути доказом фактичної передачі об`єкта до комунальної власності міста Києва, а також про те, що відповідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Розпорядженням № 640 імперативною умовою є те, що теплові мережі мають бути передані саме до комунальної власності у зв`язку з цим посилання на нібито передачу до ПАТ «Київенерго» є невмотивованим та безпідставним, оцінюється колегією суддів апеляційної інстанції критично, враховуючи зміст «Переліку об`єктів теплопостачання на вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва, які передаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва та у володіння ПАТ «Київенерго» за Угодою від 27.09.2001» (а.с. 99, т. І). Водночас, оскільки Розпорядженням № 640 від 29.04.2013 було передбачене передання теплових мереж у володіння і користування ПАТ «Київенерго», наданих Перелік є достатнім доказом виконання цього розпорядження і прийняття теплових мереж у комунальну власність.

Твердження скаржника про те, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що технічними умовами передбачається необхідність будівництва теплової мережі на вулиці П. Сагайдачного, 1 від ТК-149/12(Вт-1) до будинку № 2 на вул. Набережне шосе у Подільському р-ні. м. Києва, є безпідставними, оскільки зазначена мережа прийнята до комунальної власності без заперечень та зауважень, водночас скаржником не доведено відсутність необхідності будівництво такої мережі на вулиці П. Сагайдачного, 1 від ТК-149/12(Вт-1) до будинку № 2 на вул. Набережне шосе у Подільському р-ні. м. Києва.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/8648/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 27.05.2024, зокрема, у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці з 13.05.2024 по 24.05.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко