Повістка

від 13.05.2024 по справі 908/3774/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/306/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024 Справа № 908/3774/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А. розглянув матеріали справи

За позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915; електронна пошта: reception.legal@zp.gov.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР-В (вул. Креміно, буд.44, м. Запоріжжя, 69060; код ЄДРПОУ 37558338)

про стягнення 1 684 042,46 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Білик Н.О., посвідчення №1417 від 31.10.2023, Витяг з ЄДР, самопредставництво;

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024р. у справі № 908/3774/23 (с. Проскуряков К.В.) відмовлено у задоволенні позову Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР-В про стягнення 1 684 042,46 грн.

26.04.204 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР-В надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3774/23 в частині стягнення та розподілу судових витрат за яким стягнути з Запорізької міської ради на користь ТОВ «ФАВОР-В» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 68 130,00 грн.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2024 вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 01.05.2024 вказану заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 13.05.2024 об 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи. Явку учасників справи визнано не обов`язковою.

11.05.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІТС від Запорізької міської ради надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката.

В судовому засіданні 13.05.2024р., яке відбувалося із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд відповідно до ч. 1 ст. 222 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

В обґрунтування заяви про прийняття додаткового рішення ТОВ "Фавор-В" посилається на те, що представництво інтересів Відповідача ТОВ «ФАВОР-В» здійснювалося на підставі договору про надання правової допомоги № 01/12-У від 01.12.2023 року. На стадії підготовчого провадження представником Відповідача, разом з першою заявою по суті (відзив на позовну заяву від 22.01.2024 року) було додано орієнтовний розрахунок розміру судових витрат. Відповідно до ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України вказує, що в судовому засіданні, що відбувалося 22.04.2024 року, представником Відповідача, адвокатом Ушаковим О.О. було подано усну заяву про неможливість надання в судовому засіданні належних доказів понесених судових витрат, що підлягають стягненню на користь Відповідача. 26 квітня 2024 року між Клієнтом та Адвокатом було підписано акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 01/12-У від « 01» грудня 2023 року (Додаток №2 від 08.01.2024 року) на загальну суму 68 130,00 гривень зазначена узгоджена сума витрат згідно акту виконаних робіт від 26.04.2024 року у розмірі 68 130,00 грн. була оплачена відповідачем ТОВ «ФАВОР-В» на користь адвоката Ушакова О.О. відповідно до виставлених рахунків. Просить стягнути вказану суму з Запорізької міської ради на користь ТОВ «ФАВОР-В».

Запорізькою міською радою подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, яке обґрунтовано тим, що Договір №01/12-У про надання правової допомоги укладено між адвокатом Ушаковим О.О. та ТОВ «Фавор-В» 01.12.2023р. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023р.» встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 2 684 гривень. А у акті наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 01.12.2023р. застосований Закон України «Про Державний бюджет України на 2024р.», яким встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3 028 гривень. Позивач вважає акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 01.12.2023р., в якому проведено розрахунки зазначенням суми 3 028 грн. за час роботи таким, що не відповідає договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023р. Тобто для розрахунку гонорару адвоката потрібно брати суму саме 2 684 гривні за час його роботи. В наданому розрахунку адвокатом ціна його адвокатських послуг завищена і не відповідає «розумному розміру», а перевищені фактично у 160 разів. Сума 68 130,00 грн. перевищує «розумний розмір» праці адвоката у цій справі. Також, заперечивши проти кожного з пунктів розрахунку витрат на правничу допомогу, Запорізька міська рада вважає, що адвокат Ушаков О.О. не врахував практику Європейського суду з прав людини, правова позиція якого ґрунтується на тому, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Заявлена сума гонорару не відповідає «розумному розміру», що свідчать про явне завищення адвокатом суми витрат на правничу допомогу, а тому відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, тому є підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача і відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024р. у справі № 908/3774/23 (с. Проскуряков К.В.) відмовлено у задоволенні позову Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР-В про стягнення 1 684 042,46 грн. Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати покладено на Позивача.

Представництво інтересів ТОВ «ФАВОР-В» здійснювалося на підставі договору про надання правової допомоги № 01/12-У від 01.12.2023 року адвокатом Ушаковим О.О., який діяв також на підставі ордеру серії ВН №1321089 від 22.01.2024 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 004438 від 26.04.2021р., виданого Радою адвокатів Одеської області.

На стадії підготовчого провадження представником Відповідача, разом з першою заявою по суті (відзив на позовну заяву від 22.01.2024 року) було додано орієнтовний розрахунок розміру судових витрат, в якому зазначено, що на підставі договору про надання правничої допомоги № 01/12-У від 01.12.2023 року, укладеного між ТОВ «ФАВОР-В» та адвокатом Ушаковим О.О., орієнтовний розмір гонорару адвоката за представництво інтересів відповідача, пов`язаних з розглядом даної справи (вивчення матеріалів, здійснення розрахунків, написання відзиву, подання запитів і т.і.) у суді першої інстанції, становить 25 000,00 грн.

Пунктом 4.1. основного договору про надання правової допомоги № 01/12-У від 01.12.2023 року зазначено, що Гонорар Адвоката та строки його виплати, розмір фактичних витрат визначаються додатковими угодами, що є його невід`ємними частинами цього Договору. Пунктом 4.1. Додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 01/12-У від 01.12.2023 року, що підписаний сторонами передбачено, що оплата гонорару (фактичних витрат) Адвоката здійснюється Клієнтом протягом шести місяців з дати укладення даної угоди, але не пізніше семи днів з моменту винесення судового рішення судом першої інстанції та складання акту приймання передачі наданих послуг, з чого слідує, що оплата витрат повинна бути здійснена в майбутньому.

В судовому засіданні, що відбувалося 22.04.2024 року, представником Відповідача, адвокатом Ушаковим О.О. було подано усну заяву про неможливість надання в судовому засіданні належних доказів понесених судових витрат, що підлягають стягненню на користь Відповідача (витрати на професійну правничу допомогу), які будуть понесені Відповідачем у відповідності до укладеного договору з адвокатом та підтверджені актом виконання робіт тільки після ухвалення рішення по суті.

26 квітня 2024 року між Клієнтом та Адвокатом було підписано акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 01/12-У від « 01» грудня 2023 року (Додаток №2 від 08.01.2024 року) на загальну суму 68 130,00 гривень, з якого вбачається, що Адвокат виконав, а Клієнт прийняв до відома виконані послуги з договору про надання правової допомоги, в тому числі:

1) ознайомлення з обставинами справи та визначення правової позиції 08.01.2024 року - 2 години - 6056,00 грн.

2) підготовка та подання адвокатського запиту від 08.01.2024 року (додано до відзиву) - 1 година - 3028,00 грн.

3) підготовка та подання адвокатського запиту від 19.01.2024 року (додано до відзиву) - 1 година - 3028,00 грн.

4) консультація Клієнта по обставинам справи та визначення позиції правового захисту від 20.01.2024 року з 11-00 до 12-30 години за місцем здійснення адвокатської діяльності - 1,5 години - 4542,00 грн.

5) підготовка та подання заяви про надання доступу до матеріалів судового провадження від 22.01.2024 року (вх.№ 1614/08-08/24) - 0,5 години - 1514,00 грн.

6) підготовка та подання відзиву на позовну заяву з належним обґрунтуванням доказами у справі від 22.01.2024 року (вх. 1611/08-08/24) - 3 години - 9084,00 грн.

7) підготовка та подання клопотання про відкладення розгляду справи та проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку поза приміщенням суду від 22.01.2024 року (вх. 1611/08-08/24) - 1 година - 3028,00 грн.

8) ознайомлення з обставинами справи та визначення правової позиції з підстав отримання відповіді на відзив від 29.01.2024 року - 2 години - 6056,00 грн.

9) консультація Клієнта по обставинам справи та визначення позиції правового захисту від 06.02.2024 року з 11-00 до 12-00 години за місцем здійснення адвокатської діяльності - 1 година - 3028,00 грн.

10) підготовка та подання заперечень щодо відповіді на відзив з належним обґрунтуванням доказами у справі - 4 години - 12112,00 грн.

11) підготовка та подання клопотання про залишення позову без розгляду - 0,5 години - 1514,00 грн.

12) підготовка та подання клопотання про часткове закриття провадження у справі - 0,5 години - 1514,00 грн.

13) засідання у судовому провадженні, що призначене на 21.02.2024 року о 12-30 годині -1 година - 3028,00 грн.

14) засідання у судовому провадженні, що призначене на 25.03.2024 року о 11-00 годині - година - 3028,00 грн.

15) засідання у судовому провадженні, що призначене на 22.04.2024 року о 12-30 годині - 1 година - 3028,00 грн.

16) підготовка та подання клопотання про ухвалення додаткового рішення по судовим витратам від 01.04.2024 року - 1,5 години - 4542,00 грн.

Акт містить примітку про те, що розрахунок витрат визначених п. 1 цього акту проведено шляхом нарахування погодинної оплати праці Захисника у розмірі 100% від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу встановленого Законом України про Державний бюджет України на поточний рік.

Сума витрат згідно акту виконаних робіт від 26.04.2024 року у розмірі 68 130,00 грн. була сплачена ТОВ «ФАВОР- В» на користь адвоката Ушакова О.О. відповідно до виставлених рахунків від 18.03.2024 року № 12 платіжна інструкція № 24 від 26.03.2024 року (30 000,00 грн.); від 18.03.2024 року № 13 - платіжна інструкція № 25 від 26.03.2024 року (28 000,00 грн.); від 17.04.2024 року № 15 - платіжна інструкція № 40 від 17.04.2024 року (6 000,00 грн.); від 26.04.2024 року № 16 - платіжна інструкція № 44 від 26.04.2024 року (2130,00 грн.).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частина 1 ст. 123 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Так, відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 904/1878/19 від 12.03.2020 р., № 910/11005/16 від 17.12.2020 р.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФАВОР-В» просить суд стягнути з Запорізької міської ради витрати за надання правової (правничої) допомоги у розмірі 68130,00 грн.

Оцінюючи доводи сторін суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Дослідивши подані позивачем за первісним позовом докази в обґрунтування розміру понесених ним витрат на правничу допомогу та доводи відповідача на їх спростування, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копія договору про надання правничої допомоги 01.12.2023 року; копія додаткової угоди від 08.01.2024 року № 2 до договору про надання правової допомоги; копія акту наданих послуг від 26.04.2024 року; рахунки від 18.03.2024 року № 12, від 18.03.2024 року № 13, від 17.04.2024 року № 15, від 26.04.2024 року № 16; платіжні інструкції № 24 від 26.03.2024 року, № 25 від 26.03.2024 року, № 40 від 17.04.2024 року, № 44 від 26.04.2024 року на загальну суму 68130,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до укладеного договору, адвокат зобов`язувався надати правову (правничу) допомогу (п. 1.1). Правова допомога та юридичні послуги полягають в: збиранні та правовому аналізі інформації, ознайомленні з документами та матеріалами, в т.ч. наданими Клієнтом, з метою формування правової позиції з питань, визначених Клієнтом; наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань; представництві інтересів Клієнта в судах всіх інстанцій, перед третіми особами будь-якої організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, перед органами державної влади та місцевого самоврядування та їх структурними одиницями; складанні листів, запитів, договорів, інших документів на замовлення Клієнта; правова допомога та юридичні послуги можуть надаватись в інших формах та видах. (п.1.2).

Отже, правнича допомога є комплексною послугою, яку взяв на себе обов`язок надати Адвокат Клієнту, складовими частинами якої є ті чи інші правничі дії, та не є окремо взятою правничою дією, наприклад тільки написання процесуального документу або суто виступ у судовому засіданні. Саме вчинення Адвокатом комплексу правничих дій забезпечує належну реалізацію прав та обов`язків Клієнта для представництва його інтересів.

Так, у частині першій статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що викладені в акті прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 01/12-У від 01.12.2023р. окремі види правничих дій фактично є складовими загальної послуги, а саме:

- пункти 1-7, 11,12 Акту є правничими діями з підготовки відзиву на позовну заяву - протягом 11 годин на загальну суму 33308,00 грн.

- пункти 8 - 10 Акту є правничими діями з підготовки заперечень на відповідь на відзив - протягом 7 годин на загальну суму 21196,00 грн.

- пункти 13 - 15 визначають участь представника у судових засіданнях - протягом всього 3 годин на загальну суму 9084,00 грн.

- пункт 16 - підготовка та подання клопотання про ухвалення додаткового рішення по судовим витратам - 1,5 години 4052,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у додатковій постанові Касаційного господарського суду ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22; у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Тож, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

В своєму клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу Запорізька міська рада посилається на те, що акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 01.12.2023р., в якому проведено розрахунки із зазначенням суми 3 028,00 грн. за час роботи таким, що не відповідає договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023р., оскільки для розрахунку гонорару адвоката Ушакова О.О. потрібно брати суму саме 2 684,00 гривні за час його роботи.

Дійсно, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023р.» встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 гривень. В той же час, в акті наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 01.12.2023р. його сторонами застосований Закон України «Про Державний бюджет України на 2024р.», яким встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 гривень.

Також Позивач звертає увагу суду, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024р.» встановлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу проводиться в розрахунку на місяць, а не на годину. Тобто, в наданому розрахунку адвокатом Ушаковим О.О. ціна його адвокатських послуг завищена і не відповідає «розумному розміру», а перевищені фактично у 160 разів, а саме: у місяці 4 тижні - 20 робочих днів по 8 годин робочий день. 8 * 20 виходить 160 годин.

В цьому контексті суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги від 01.12.2023р. та додатковій угоді № 2 від 08.01.2024р. до нього, сторонами взагалі не обґрунтовано застосування такої ставки погодинної оплати послуг Адвоката, як 100% від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу встановленого Законом України про Державний бюджет України на поточний рік (3028,00 грн.). При цьому вказано, що гонорар адвоката за ведення даної справи в суді 1-ї інстанції не може бути меншим 25000,00 грн.

Також Позивач не погоджується з тривалістю витраченого адвокатом УшаковимО.О. часу на вчинення кожної з зазначених в акті від 26.04.2024р. правничих дій, а отже вказує, що і заявлені суми гонорару не відповідають «розумному розміру» і є завищеними, при цьому пропонує вважати за доцільне застосувати для розрахунку по кожному з пунктів акту зменшені розміри часу.

Підготовка та подання клопотань про залишення позову без розгляду та про часткове закриття провадження у справі є складовою частиною його заперечень, висловлених у відзиві на позову заяву.

Щодо тривалості засідань у судовому провадженні вказує, що кожне з них тривало лише по 30 хвилин , а тому заявлена сума гонорару не відповідає «розумному розміру», та заявлений розмір є завищеним.

Щодо підготовки та подання клопотання про ухвалення додаткового рішення по судовим витратам вважає, що заявлений розмір є завищеним, оскільки вказане клопотання є документом більш шаблонного характеру на відміну від відзиву чи заперечень на відповідь на відзив Позивача. Тому на його підготовку адвокат Ушаков О.О. витратив не більше ніж 0,5 годин.

Оцінюючи вказані доводи Позивача суд виходить також з того, що процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Разом з тим, суд частково погоджується з доводами Запорізької міської ради стосовно завищення розміру витрат на правничу допомогу, який складає приблизно 4% від суми позову, оскільки визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 вересня 2022 року у справі № 924/700/21)

Так, дослідивши зміст заяви ТОВ "ФАВОР-В" про відшкодування судових витрат у суді 1 інстанції суд встановив, що всі заявлені витрати хоча і були безпосередньо пов`язані із розглядом справи, проте в матеріалах справи наявні лише часткові докази вчинення представником відповідача дій, вказаних у Акті (подані відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, клопотання процесуального характеру та адвокатські запити).

Проте, окремі правничі дії адвоката взагалі не підтверджені такими належними та допустимими доказами, як і витрачений на них час, зокрема, пункти 1, 4, 8, 9 Акту.

Також суд дійшов висновку, що штучне виокремлення адвокатом певних правничих дій та послуг із зазначенням їх непідтвердженого хронометражу з урахуванням необґрунтованого застосування розміру погодинної оплати у сумі 3028,00 грн., призвело до безпідставного збільшення витрат на правничу допомогу.

Крім цього, суд враховує, що Позивач у справі - Запорізька міська рада фінансується з місцевого бюджету, місто Запоріжжя є таким що перебуває на території, яка наближена до зони бойових дій, а тому в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України заявлена до стягнення з неї сума витрат на правничу допомогу у розмірі 68130,00 грн. є надмірною та такою, що не відповідає ознакам розумності та справедливості.

З огляду на визначений у п. 3 Додаткової угоди від 08.01.2024р. до договору на надання правової допомоги від 01.12.2023р. мінімальний розмір гонорару адвоката за ведення цієї справи в суді 1-ї інстанції у сумі 25000,00 грн., суд вважає саме цей розмір гонорару належним до стягнення з Позивача на користь Відповідача. При цьому суд враховує, що адвокатом не обґрунтовано збільшення понад ніж у 2,5 рази цього мінімального розміру гонорару.

Крім цього, подання (направлення) до суду тих чи інших процесуальних документів або адвокатських запитів не є професійною правничою допомогою та не потребують спеціальних професійних навичок в розумінні зазначених вище норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 2 та 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3)

Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови та судові накази.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що заявлений ТОВ «ФАВОР-В» до стягнення з Запорізької міської ради розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 68130,00 грн. є завищеним, не відповідає критерію розумності судових витрат, а тому суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву ТОВ «ФАВОР-В» та прийняти додаткове рішення щодо стягнення з Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОР-В» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР-В" від 26.04.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3774/23 задовольнити частково.

2. Прийняти додаткове рішення щодо стягнення з Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР-В" судових витрат на правову (правничу) допомогу.

3. Стягнути з Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР-В (вул. Креміно, буд.44, м. Запоріжжя, 69060; код ЄДРПОУ 37558338) витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання додатковим рішенням чинності.

4. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано: 23.05.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.