Ухвала

від 20.05.2024 по справі 953/1984/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/1984/23 Номер провадження 11-кп/814/1538/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисників обвинуваченоїОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 28 березня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалоюв кримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань 05 липня 2022 року за №22022220000002245, задоволено клопотання прокурорів та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, а саме до 25 травня 2024 року, обвинуваченій

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Харків, проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , не судимій.

Відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисників про визначення розміру застави.

Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачена може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обставини й тяжкість інкримінованих ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України, визначеного за їх вчинення покарання, особу обвинуваченої та неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.

Урахувавши положення ч.4 ст.183 КПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про продовження зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 28 березня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотань сторони обвинувачення щодо продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу обрати ОСОБА_9 більш м`який запобіжний захід або визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що стороною обвинувачення: не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, яка не судима, є пенсіонером, депутатом селищної ради, працює у сфері сільського господарства, має: земельну ділянку у власності, постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, незадовільний стан здоров`я, дотримувалась належної процесуальної поведінки, натомість сама по собі тяжкість пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення не є підставою для продовження їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас апелянт посилається на безпідставне невизначення місцевим судом розміру застави ОСОБА_9 .

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченої та її захисників на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404КПК Українирегламентовано,що судапеляційної інстанціїпереглядає судоверішення судупершої інстанціїв межахапеляційної скарги.

Згідно зі ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згіднознормами матеріального праваздотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст.111-1 КК України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора; ч.1 ст.111-2 КК України - умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництва) та її збройним формуванням, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням.

Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченої, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197,199та331 КПК України, та продовжив ОСОБА_9 зазначений запобіжний захід.

Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачена може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, при цьому, врахувавши обставини й тяжкість інкримінованих ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким (ч.1 ст.111-2 КК України) та нетяжким (ч.4 ст.111-1 КК України) злочинами, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі визнання винуватою від 10 до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої, дані про особу обвинуваченої, яка є депутатом (селищної ради), здійснює підприємницьку діяльність, починаючи з 26 жовтня 2022 року здійснила перереєстрацію в Міністерстві юстиції України підприємств, у яких вона була співзасновником, засновником, керівником, бенефіціаром.

Усупереч доводам апелянта, даних (медичних висновків) про неможливість перебування обвинуваченої під вартою матеріали справи не містять і стороною захисту під час провадження в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас слід зазначити, що відповідно дост.49 Конституції України ОСОБА_9 не обмежена в реалізації права на охорону здоров`я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій вона утримується.

Колегія суддів ураховує те, що обвинувачена не судима, є пенсіонером, має: певні соціальні зв`язки, нерухомість у власності, однак ці відомості не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.

Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбаченихп.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_9 умисних кримінальних правопорушень, зокрема, особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченої та її поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_10 , що виключає можливість обрання останній більш м`якого запобіжного заходу, про що, в тому числі йдеться в апеляційній скарзі.

Абзацом 3 ч.4 ст.183 КПК України унормовано, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченіст.ст.177та178КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогост.ст.109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442КК України.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України.

З оглядуна викладеневище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави обвинуваченій є правильним.

Суд апеляційноїінстанції враховуєтривалий термінтримання підвартою ОСОБА_9 ,проте судовийрозгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливо завершити, а застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та запобігти названим вище ризикам.

Між тим, колегія суддів, з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України й ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод уважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання наведених вище вимог міжнародного та національного законодавства.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 28 березня 2024 року щодо ОСОБА_9 без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4