Ухвала

від 04.07.2024 по справі 953/1984/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

04.07.2024

Справа № 953/ 1984 /23

н.п. 1-кп/644/ 181 /24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисників обвинуваченої: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022220000002245 від 05.07.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з вищою освітою, раніше не судимої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатки Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області VIII скликання, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16.05.2023 року до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 11.05.2023 року про направлення матеріалів кримінального провадження за підсудністю, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022220000002245 від 05.07.2022 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023 року, вказане кримінальне провадження надійшло в провадження головуючого судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.05.2023 року призначено підготовче судове засідання по кримінальному провадженню.

Ухвалою суду від 23.05.2023 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

04.07.2024 року в судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується в тому, щодіючи умисно та свідомо, перебуваючи на тимчасово окупованій території смт. Шевченкове Куп`янського району Харківської області, починаючи з 07.06.2022 року та не пізніше 08.09.2022 року, добровільно надала представникам держави-агресора рф та їх формуванням, які базувались за місцем ведення господарської діяльності очолюваних ОСОБА_7 сільськогосподарських підприємств за адресою: АДРЕСА_3 , матеріальні ресурси у формі інвентарю та приміщень для здійснення ремонту і обслуговування військової техніки, яка в подальшому збройними формуваннями держави-агресора рф використовувалась для ведення агресивної війни протиУкраїни,за що передбачена кримінальна відповідальність за ч.1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 ,перебуваючи на тимчасово окупованих територіях Харківської області у серпні 2022 року усмт. Шевченкове Куп`янського району Харківської області, організувала реалізацію на територію держави - агресора рф 250 тон насіння соняшнику, належного очолюваним нею підприємствам, з подальшим його вивезенням в с. Уразове Білгородської області рф, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Посилаючись на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а також на те, що 19.07.2024 року закінчується строк тримання обвинуваченої під вартою, прокурор просить продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави на підставі абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисники проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, а у разі продовження строку дії запобіжного заходу просили визначити розмір застави.

Захисники заперечуючи проти клопотання прокурора посилалися на рішення ЄСПЛ та вказували, що ризики передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, які зазначені в клопотанні прокурора не існують, обвинувачена не переховувалася та переховуватися від суду не має наміру, має міцні соціальні зв`язки, страждає на ряд тяжких захворювань. Суд не позбавлений права застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Суд, вислухавши думки прокурора, обвинуваченої та її захисників, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Судом встановлено,що 04.10.2022року ОСОБА_7 затримана впорядку ст.615КПК Українита цьогож дняїй повідомленопро підозруу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.111-2КК України,07.03.2023року ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Під час досудового слідства обвинуваченій ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2022 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. Обраний запобіжний захід неодноразово продовжувався. При цьому обґрунтованість підозри про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення була врахована судом при обранні та продовженні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 продовжено на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 року строком на 60 діб до 19.07.2024 року включно без визначення розміру застави.

Судом встановлено, що на теперішнійчас обвинувачена ОСОБА_7 перебуває під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу стороною захисту доводи, з огляду на конкретні обставини в яких обвинувачується ОСОБА_7 , тяжкість покарання, суд приходить до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, згідно обвинувальногоакту обвинуваченій ОСОБА_7 інкримінується злочин передбачений ч. 1 ст. 111-2 КК України, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі строком від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке можливо буде їй призначено у разі визнання її винною за вчинені нею кримінальні правопорушення, розуміючи складність проведення судового розгляду, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, може переховуватись від суду, зокрема на території російської федерації чи тимчасово окупованих частинах території України.

Обвинувачена перебуваючина воліматиме реальнуможливість впливатина свідківу даномукримінальному провадженні,оскільки єдепутатом місцевоїради,а такожодним знайбільших підприємцівв регіоні,що свідчитьпро наявнів неїресурси тазасоби,які можнавикористати длявпливу насвідків,серед якихі найманіпрацівники підприємств,в яких ОСОБА_7 була керівникомна часвчинення злочинів.Вказане можесвідчити проненалежну процесуальнуповедінку обвинуваченоїу майбутньому,чим останнябуде перешкоджатикримінальному провадженню,в томучислі,перешкоджати здійсненнюшвидкого таоб`єктивногосудового розгляду,а такожвчиняти дії,направлені назміну власниканалежного їймайна,з метоюунеможливлення йогоконфіскації,оскільки ОСОБА_7 ,починаючи з26.10.2022року здійснилаперереєстрацію вМіністерстві юстиціїУкраїни підприємств,в якихвона буласпівзасновником,засновником,керівником,бенефіціаром, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимогистатті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод істатті 12 КПК України,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положення, встановлені у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно дост. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненнінетяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна,що свідчить про існування ризиків ухилення від суду через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк. Крім того, на час розгляду клопотання прокурора відсутні будь-які дані про неможливість перебування обвинуваченої в умовах попереднього ув`язнення за станом здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч.1 даної статті.

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри, у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч.1 ст. 111-2 КК України, а також того, що на даний час ризики, визначені в попередніх ухвалах суду про обрання та продовження у відношенні обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та не змінились, а строк обраного обвинуваченій запобіжного заходу спливає 19.07.2024 року.

Крім того, зважаючи на дію воєнного стану в України, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах значно збільшується, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе перешкодити обвинуваченій повернутися до протиправної діяльності та вчинити спроби ухилитися від суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотань обвинуваченої та її захисників про застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків, запобігти існуючим ризикам, а тому такий захід забезпечення відповідає меті кримінального провадження та суспільному інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі суду при його обранні на теперішній час відпали, що стороною захисту під час розгляду клопотання доведено не було.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно доч.6ст.176КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

За наслідками розгляду питання, суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Визначаючи підстави для виняткового виду запобіжного заходу, суд враховує обставини, визначені в ст.178 КПК України, тяжкість обвинувачення, а також враховує, що більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109 -114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437 - 442 КК України.

З викладених вище підстав, клопотання обвинуваченої та її захисників про визначення розміру застави задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч.1 ст. 111-2 КК України, вчинених нею під часу дії воєнного стану в Україні та на час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутність даних про неможливість перебування ОСОБА_7 в умовахтримання підвартою абоза станомздоров`я чиза віком,суд вважаєна цейчас недоцільнимвизначеннярозміру заставиобвинуваченій ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів.

Виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою до 01 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави.

Керуючись ст. ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 315, 369 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотань обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисників про визначення розміру застави відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартоюв державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб до 01вересня 2024рокувключно без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору, захисникам для відома.

Копію ухвали направити на виконання до державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала пропродовження строкутримання підвартою можебути оскарженав апеляційномупорядку,шляхом подачіапеляційної скаргибезпосередньо доХарківського апеляційногосуду протягомп`яти днівз дняїї оголошення,а обвинуваченоюяка перебуваєпід вартоюв тойже строкз моментувручення копіїухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України та не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 04.07.2024 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1