Ухвала

від 28.05.2024 по справі 300/3205/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"28" травня 2024 р.справа № 300/3205/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №300/3205/24 за позовною заявою ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі, також відповідач, ВЧ НОМЕР_1 НГ України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Підставою звернення до суду слугувала протиправна, на думку представника позивача, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.01.2016 по 25.01.2018 в повному обсязі, зокрема, із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації - січня 2008 року.

Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України).

До суду 02.05.2024 від представника відповідача надійшло сформоване 01.05.2024 в системі Електронний суд клопотання про залишення позовної заяви без руху, в якому представник ВЧ 3057 НГ України просив залишити зазначену позовну заяву без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогами статей 160, 161 КАС України (а.с.42-45). Зазначене клопотання було мотивоване тим, що позивач до позовної заяви не долучив документа про сплату судового збору чи документа, який підтверджує наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, не вказав відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, не долучив лист Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 №201/10/1.36-17, на який міститься посилання у позовній заяві та не звернувся з клопотанням про витребування такого доказу, а також не обґрунтував конкретний розмір недоплаченої спірної індексації грошового забезпечення, виходячи з даних особистих карток на грошове забезпечення.

Ухвалою суду від 08.05.2024 у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.05.2024 про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с.71-74).

Надалі, від представника відповідача на адресу суду через систему Електронний суд 14.05.2024 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду обґрунтоване тим, що позивачем подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих же підстав, однак ухвала про повернення постановлена лише 13.05.2024, а отже наявні підстави для застосування вимог пункту 10 частини 1 статті 240 КАС України (а.с.86-89).

Ухвалою від 20.05.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за №300/3205/24.

Представник відповідача сформував 22.05.2024 в системі Електронний суд клопотання про залишення позову без розгляду, в якому просив постановити ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі статті 240 КАС України.

У поданому клопотанні від 22.05.2024 представник відповідача навів історію справи, описавши клопотання, подані учасниками справи та процесуальні рішення суду, постановлені за результатами розгляду таких клопотань. Водночас, посилаючись на недостатнє викладення судом в ухвалах від 29.04.2024 про відкриття провадження, а також від 08.05.2024, від 20.05.2024 мотивів вирішення тих чи інших клопотань, з метою всебічного вирішення постановлених питань, вважав за необхідне звернутися із цим клопотанням.

Так, у клопотанні від 22.05.2024 про залишення позову без розгляду, представник ВЧ 3057 НГ України, посилаючись на повторне звернення представника позивача до суду з аналогічним позовом, який був зареєстрований як адміністративна справа №300/3393/24, вказав на необхідність застосування вимог пункту 10 частини 1 статті 240 КАС України, оскільки: 1) станом на дату відкриття провадження у справі №300/3205/24, а саме на 29 квітня 2024 року, інший позов вже було подано, але по ньому не було прийнято процесуальне рішення (не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду); 2) про факт подання позивачем іншого аналогічного позову та про відсутність прийнятого по цьому позову процесуального рішення суд об`єктивно дізнався лише після відкриття провадження у справі № 300/3205/24. При цьому, на переконання представника відповідача, суд, відмовляючи відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду з цих підстав, навів лише один аргумент - прийняття 13.05.2024 судом у справі за №300/3393/24 рішення про повернення позовної заяви, однак жодної правової норми, якою це передбачено, або саме таких правил застосування норми пункту 10 частини 1 статті 240 КАС України, яке підтверджується постановою Верховного Суду в схожих правовідносинах, суд не навів. З урахуванням вищезазначеного, зокрема нових обставин, зазначених у цьому клопотанні, представник відповідача просить суд повернути без розгляду адміністративний позов у цій справі на підставі пункту 10 частини 1 статті 240 КАС України.

Також представник відповідача вказав на непідтвердження наявності в адвоката Єнокян Катерини Леонідівни повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 у цій справі та помилковість посилань суду в ухвалі від 20.05.2024 на вирішення цього питання ухвалою від 08.05.2024, оскільки в цій ухвалі таке питання не розглядалося. Таким чином, вважає, що питання, поставлене відповідачем в клопотанні про залишення позову без розгляду, фактично не розглянуте, що дає підстави просити вирішити це клопотання та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду за нормою пункту 2 частини першої статті 240 КАС України.

Окрім цього, представник відповідача звернув увагу на порушення позивачем строків звернення до суду, оскільки від дати набрання законної сили статтею 234 Кодексу законів про працю України та дати виникнення цього спору минуло більше ніж один рік, тому позивач втратив право на поновлення строку, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України має наслідком залишення позову без розгляду на підставі частин 3-4 статті 123 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 240 КАС України, просив залишити цей позов без розгляду.

Представник позивача 23.05.2024 сформувала в системі Електронний суд заперечення на заяву про залишення позовної заяви без розгляду, в якій вказала на її безпідставність та зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою перешкоджання реалізації позивачем права на судовий захист та просила відмовити у задоволенні такої заяви.

Також представник відповідача 24.05.2024 сформував в системі Електронний суд відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, навів аналогічні тим, що наведені у клопотанні від 22.05.2024 про залишення позову без розгляду аргументи та також просив залишити цей адміністративний позов без розгляду.

Суд, розглянувши чергове клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, заперечення представника позивача на заяву про залишення позовної заяви без розгляду, відзив на позовну заяву в частині доводів щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 8, 10 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Оцінюючи аргументи представника відповідача щодо наявності підстав для залишення цього позову без розгляду на підставі пункту 10 частини 1 статті 240 КАС України, суд зауважує, що застосування цієї норми може мати місце у разі перебування на розгляді у цьому ж суді тотожного позову, який був поданий до суду раніше.

Тобто така умова щодо залишення без розгляду позову у зв`язку з наявністю у цьому ж суді на розгляді тотожного позову, стосується наступних позовів, які подані пізніше.

Зокрема, повернення позову без розгляду на цій підставі могло б мати місце у справі №300/3393/24, яка зареєстрована пізніше, ніж справа, що розглядається, якби провадження у справі №300/3393/24 було б відкритим.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи представника відповідача щодо наявності підстав для залишення цього позову без розгляду на підставі пункту 10 частини 1 статті 240 КАС України.

З приводу аргументів представника відповідача щодо наявності підстав для залишення цього позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 240 КАС України у зв`язку з непідтвердженням повноважень адвоката Єнокян Катерини Леонідівни представляти інтереси ОСОБА_1 , слід зазначити таке.

Суд вважає доречним зауваження представника відповідача щодо невирішення цього питання ухвалою від 08.05.2024.

Однак в контексті наведеного суд вказує, що таке питання розглянуто судом в ухвалі від 29.04.2024 про відкриття провадження, де надано оцінку аргументам представника відповідача в частині наявності повноважень адвоката Єнокян Катерини Леонідівни представляти інтереси позивача.

Зокрема, дослідивши долучений представником позивача ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1588315 від 18.04.2024 суд дійшов висновку, що такий ордер є належним та достатнім доказом на підтвердження повноважень адвоката Єнокян К.Л. підписувати та подавати від імені ОСОБА_1 позовну заяву до суду.

Тобто судом з`ясовано, що представник позивача має належні повноваження, які відповідають вимогам статті 59 КАС України, для подання позовної заяви, а тому суд відкрив провадження у цій справі.

Крім цього, суд ухвалою від 08.05.2024 витребував додаткові докази на підтвердження повноважень адвоката Єнокян К.Л. діяти в інтересах ОСОБА_1 .

Таким чином, суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо наявності підстав для залишення цього позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 240 КАС України.

Також суд вважає помилковими доводи представника відповідача щодо необхідності залишення позову без розгляду відповідно до пункту 8 частини 1 статті 24 КАС України з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Так, до 19.07.2022 діяла редакція статті 233 КЗпП України, частина 2 якої передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тобто при звільненні з військової служби з ВЧ НОМЕР_1 НГ України у 2018 році стаття 233 КЗпП України не обмежувала строком право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

У подальшому, Законом України №2352-IX від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (надалі, також - №2352) внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (частина 2).

Окрім цього, чинною редакцією статті 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Таким чином, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні з 19.07.2022 (дата набрання чинності Законом №2352) встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, такий строк може бути поновлений судом в разі його пропуску з поважних причин за умови, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 Глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 27.04.2023 у справі №420/14777/22, від 30.11.2023 у справі №160/759/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а.

Дію карантину було введено з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та багаторазово продовжено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, з 01.07.2023 почав свій відлік тримісячний строк звернення до суду з позовами, передбаченим статтею 233 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, строк звернення позивача до суду з позовом до ВЧ 3057 НГ України про нарахування та виплату в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 11.01.2016 по 25.01.2018 закінчився 30.09.2023.

З цим позовом позивач звернувся до суду 25.04.2024, тобто з порушенням понад 6 місяців визначеного статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.

При цьому, оцінка питання наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду здійснювалася судом при вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.

Так, у заяві від 18.04.2024 про поновлення строку звернення до суду представник позивача пояснила, що ОСОБА_1 з 10.03.2022 по 21.09.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а з 22.09.2022 по день складання позовної заяви проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 . Зауважила, що те, що ОСОБА_1 постійно перебуває на військовій службі та не має можливості залишити військову частину для вирішення власних справ значною мірою ускладнило своєчасне звернення його до суду.

Суд з`ясував, що наведені представником позивача в заяві від 18.04.2024 про поновлення строку звернення до суду причини пропуску позивачем строку звернення до суду, у відповідності до положень статті 121 КАС України, є поважними. У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, тому ухвалою від 29.04.2024 поновив такий строку та відкрив провадження у цій справі.

При цьому, суд звертає увагу на помилковість доводів представника відповідача щодо того, що позивач відповідно до статті 234 КЗпП України втратив право на поновлення пропущеного строку звернення до суду через сплив річного термін від дати набрання чинності законодавчих змін до КЗпП України (19.07.2022), оскільки строки, визначені статтею 233 КЗпП України були продовжені на строк дії такого карантину та закінчилися 30.09.2023, а звернення позивача 25.04.2024 до суду з цим позовом відбулося з порушенням строку понад шість місяців, тобто не більше одного року.

Крім того, суд звертає увагу, що як Європейський Суд з прав людини, так і Верховний Суд неодноразово наголошували на тому, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (адміністративне провадження № К/990/20688/22) зазначив, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 зазначеної Конвенції.

Аналогічний підхід застосовано під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі №460/14618/21, де суд дійшов до висновку, що факт перебування на військовій службі є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

Таким чином, позивачем у справі, що розглядається, пропущено строк звернення до суду з поважних причин і пропуск такого строку становив не більше одного року, що було підставою для поновлення такого строку згідно з ухвалою від 29.04.2024 про відкриття провадження.

В іншому випадку мало б місце обмеження права позивача на доступ до суду.

Зважаючи на викладене, представником відповідача не спростовано висновки суду щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суд з цим позовом та наявності підстав для його поновлення, а доводи щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, є помилковими.

Таким чином, оскільки доводи викладені представником відповідача у клопотанні від 22.05.2024 та відзиві на позов щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду відповідно до статті 240 КАС України не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку, що у задоволенні таких клопотань слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.05.2024 про залишення позову без розгляду, а також викладеного у відзиві на позовну заяву від 24.05.2024 клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/Тимощук О.Л.